Постанова № 20325832, 22.12.2011, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 грудня 2011 р.Справа № 2-а-2095/11/2170 Категорія: 8.1.1

Головуючий в 1 інстанції: Анісімов О.В. Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду, у складі:

головуючого судді Запорожана Д.В.,

судді Яковлева Ю.В,

судді Жука С.І.

при секретарі Ексузяні М.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Агродоктор»на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 8 червня 2011 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Агродоктор»до Каховської обєднаної державної податкової інспекції Херсонської області про скасування рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агродоктор»звернулося до суду з позовом до Каховської ОДПІ Херсонської області про скасування податкових повідомлень-рішень від 24 березня 2011 року №№ 0000372301 та 0000392301.

Свої позовні вимоги ТОВ «Агродоктор»обґрунтувало незаконністю спірних рішень відповідача.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 8 червня 2011 року в задоволенні вищенаведеного позову було відмовлено.

В апеляційній скарзі ТОВ «Агродоктор»просить скасувати вищенаведену постанову, як таку, що прийнята з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права і прийняти нове рішення яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Приймаючи оскаржену постанову суд першої інстанції виходив з необґрунтованості даного позову та відсутності підстав для його задоволення.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем було проведено планову виїзну перевірку позивача щодо дотримання вимог діючого законодавства за період з 1 січня 2009 року по 30 вересня 2010 року, результати якої відображені в акті від 4 лютого 2011 року № 52/23/33342692 /а.с. 12-49/.

В акті перевірки здійснено висновок про порушення позивачем п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а також ст.ст. 203, 215, 228, 662, 655, 656 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочинів. які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, внаслідок ним (позивачем) було занижено податок на прибуток за 2009 рік у загальному розмірі 264320 грн. та його завищення у 2010 році у розмірі 5500 грн.; п.п.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а також наведені статті ЦК України, внаслідок ним (позивачем) було занижено суму ПДВ на 211456 гривень; абз. «а»п.п. 7.7.2, абз. «а»п.п. 7.7.7 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», наслідком чого стало завищення залишку відємного значення ПДВ (рядок 26 декларації) за вересень 2010 року на 35328 гривень та заниження ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню на вищенаведену суму. Зміст порушень полягав у документальному оформленні позивачем в бухгалтерському та податковому обліках безтоварних господарських операцій зі своїми контрагентами (ПП «Агро Сеіл ФП-ДАШ»та ПП «Скайлайн Плюс»).

На підставі вищенаведеного акту відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення від 24 березня 2011 року № 0000372301 про збільшення позивачу грошового зобовязання з податку на прибуток на загальну суму 330400 гривень (основний платіж 264320 гривень, штрафні санкції 66080 гривень), № 0000392301 про збільшення позивачу грошового зобовязання з ПДВ на загальну суму 264320 гривень (основний платіж 211456 гривень, штрафні санкції 52864 гривень) /а.с. 74, 75/.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР (редакція чинна на час виникнення спірних правовідносин), валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 вищенаведеного Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг).

Відповідно до п.п. 7.2.4 п. 7.2 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість", право на нарахування податку на додану вартість та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Згідно п.п. 7.2.6 п. 7.2 статті 7 вищенаведеного Закону, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону того ж Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як вбачається з вищенаведеного акту перевірки підставою для висновку про безтоварність господарських операцій позивача з його зазначеними контрагентами стало те, що: вони (контрагенти) не мають ресурсів для здійснення операцій зі зберігання, перевантаження та перевезення товарів своїми власними силами; усі договори купівлі-продажу між позивачем та ними визнано податковими органами нікчемними; зазначені контрагенти не знаходяться за місцем реєстрації та ПП «Скайлайн Плюс»визнано банкрутом; у позивача не мається сертифікатів якості на отримані товари та товаротранспортних накладних.

Колегія суддів звертає увагу на те, що зазначені обставини просто декларативно наведені в акті перевірки без жодного зазначення того, яким саме чином вони перешкодили здійсненню реальних господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи відповідача про те, що контрагенти позивача не мають ресурсів для здійснення операцій зі зберігання, перевантаження та перевезення товарів своїми власними силами, так як зазначені обставини жодним чином не перешкоджають ним робити такі операції силами іншого субєкта підприємницької діяльності за плату. Питання можливості здійснення таких операцій силами інших субєктів підприємницької діяльності (не зазначених у ланцюзі постачання) податковими органами не досліджувалося.

Визнання податковим органом в акті перевірки господарських договорів нікчемними не створює будь-яких правових наслідків.

Визнання підприємства банкрутом свідчить виключно про неможливість виконання ним своїх господарських зобовязань, а не про безтоварність усіх укладених ним угод.

Відсутність у податкового органу можливості перевірки субєкта підприємницької діяльності теж не є беззаперечним доказом наявності фіктивності такого підприємства.

Окрім того, відсутність не обовязкового для податкового обліку документа (сертифікат якості) може свідчити про неналежну якість товару, а не відсутність поставки такого товару взагалі.

Окрім того, колегія суддів приймає до уваги те, що товаротранспортна накладна є обовязковою виключно для перевізника товару для цілей підтвердження витрат на таке транспортування.

Частиною 1, 4 ст. 70 КАС України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року N 996-XIV передбачено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Частиною 1 ст. 145 ГК України передбачено, що майновий стан суб'єкта господарювання визначається сукупністю належних йому майнових прав та майнових зобов'язань, що відображається у бухгалтерському обліку його господарської діяльності відповідно до вимог закону.

Таким чином, безтоварна операція не викликає реальних змін майнового стану платника податку.

Частиною 6 ст. 145 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання зобов'язані на основі даних бухгалтерського обліку складати фінансову звітність за формами, передбаченими законодавством, проводити інвентаризацію належного їм майна для забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та звітності, надавати фінансову звітність відповідно до вимог закону та їх установчих документів.

Таким чином, безтоварність господарських операцій може бути задокументована дослідженням майнового стану платника податку шляхом проведення інвентаризацій.

Отже, належним доказом безтоварності господарської операції є акт інвентаризації підприємства, яке здійснювало таку операцію.

В межах перевірок позивача та його контрагентів інвентаризації, всупереч вимогам діючого законодавства, не проводилися взагалі.

Окрім того, колегія суддів приймає до уваги надані позивачем первинні документи про подальше використання у власній господарській діяльності (зокрема, реалізація іншим субєктам господарської діяльності) товари отриманого від вищенаведених контрагентів /т. 2, а.с. 1-129/.

На думку колегії суддів, безсистемно наведені відповідачем доводи, у відсутності актів інвентаризацій та при наявності первинних документів беззаперечно підтверджуючих реальність господарських операцій позивача, не дають жодних підстав для висновку про безтоварність господарських операцій позивача з його контрагентами.

Таким чином, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність спірних рішень відповідача.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вищенаведеним вимогам щодо законності та обґрунтованості судового рішення оскаржена постанова суду першої інстанції не відповідає.

Пунктом 4 ст. 202 КАС України передбачено, що підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції допустив такі порушення норм матеріального та процесуального права, що призвели до неправильного вирішення даної справи, внаслідок чого його постанова підлягає скасуванню, з прийняттям нової постанови про задоволення даного позову.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207 КАС України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Агродоктор»задовольнити.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 8 червня 2011 року скасувати.

Прийняти нову постанову.

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Агродоктор»- задовольнити у повному обсязі.

Податкові повідомлення-рішення Каховської обєднаної державної податкової інспекції Херсонської області від 24 березня 2011 року №№ 0000372301 та 0000392301 визнати протиправними та скасувати.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Постанова у повному обсязі виготовлена та підписана 26 грудня 2011 року

Головуючий /Д.В. Запорожан/

Судді /Ю.В. Яковлев/

/С.І. Жук/