Постанова № 20323890, 01.12.2011, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 грудня 2011 р.Справа № 2-а-12701/09/1570 Категорія:8.2.1Головуючий в 1 інстанції: Одеський апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

судді-доповідача Косцової І.П.

суддів Турецької І.О.

Стас Л.В.

за участю секретаря -Алексєєвої Т.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Малого приватного підприємства Рекламно-видавниче агентство «GMM-Пресс», Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси, прокурора Приморського району м. Одеси на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2010 року у справі за адміністративним позовом Малого приватного підприємства рекламно-видавниче агентство «GMM-Пресс»до Державної податкової інспекції Приморського району м. Одеси про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Мале приватне підприємство Рекламно-видавниче агентство «GMM-Пресс»звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси від 28.10.2009 року № 0009922310/0.

В обґрунтування позову зазначено, що висновок податкового органу про безпідставне віднесення товариством до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, що підтверджується податковими накладними, виписаними ТОВ «Волопас-2003»та ТОВ ТГ «Неспект», не ґрунтується на законі та суперечить фактичним обставинам справи.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2010 року позов задоволено частково визнано протиправним та скасовано оскаржуване податкове повідомлення-рішення в частині визначення податку на додану вартість в розмірі 145117 грн. та штрафних санкцій в розмірі 72558 грн.

В апеляційних скаргах ДПІ у Приморському районі м. Одеси, прокурор Приморського району м. Одеси, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просять скасувати судове рішення в частині задоволених позовних вимог та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог. Мале приватне підприємство Рекламно-видавниче агентство «GMM-Пресс»у своїй апеляційній скарзі просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову та ухвалити нову про задоволення позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги ДПІ у Приморському районі м. Одеси та прокурора Приморського району м. Одеси не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції у справі зясовано, що посадовими особами Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси в період з 22.09.2009 року по 05.10.2009 року проведено планову виїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008 року по 30.06.2009 року.

За результатами зазначеної перевірки був складений акт №263/23-20/20984518 від 15.10.2009 року, яким були встановлені порушення позивачем за перевірений період п.п.7.2.3,7.2.4,7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.4, 7.4.5 п.7.4., п.7.2, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.97 року №168/97-ВР (зі змінами та доповненнями).

На підставі акту перевірки відповідачем 28.10.2009 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0009922310/0, яким позивачеві визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 303 150 грн., з яких 202103 грн.- за основним платежем, 101 052 грн.- штрафні санкції.

Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання неправомірним податкового повідомлення-рішення відповідача щодо визначення податкового зобов'язання з ПДВ по взаємовідносинах з ТОВ «Волопас-2003», суд першої інстанції виходив з того, що норми Закону України «Про податок на додану вартість»не містять будь-яких обмежень щодо можливості включення одержувачем товарів (послуг) сум ПДВ, які зазначені у податкових накладних минулих податкових періодів, до складу податкового кредиту звітного місяця.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, при цьому зазначає наступне.

Згідно пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Встановлено, що позивач відобразив в складі податкового кредиту суми ПДВ у розмірі 145 117 грн., згідно належним чином оформлених податкових накладних, отриманих із запізненням від ТОВ «Волопас-2003»у тих звітних періодах, в яких вони були отримані.

Згідно пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Відповідно до офіційних роз'яснень, наданих ДПА України, у межах наданих Законом повноважень, у Листі № 6936/6/15-2415-9 від 11.08.2003 року «Щодо відновлення податкового кредиту по податковій накладній, яка на момент перевірки податковим органом не була оформлена постачальником належним чином»у разі коли платник податку отримує належним чином оформлену податкову накладну із запізненням, то він відповідно до зазначених законодавчих норм, але з урахуванням граничного строку давності визначення сум податкових зобовязань, встановленого ст. 15 Закону України від 21.12.2000 р. № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації звітного періоду), не позбавляється права на включення вказаної в ній суми ПДВ до складу податкового кредиту у тому звітному періоді, в якому вона була отримана.

Така ж позиція висвітлена у Листі ДПА України від 30.12.2005 №26268/7/16-1117 «Про деякі питання справляння податку на додану вартість»де, зокрема, зазначено, що отримавши податкову накладну (у поточному податковому періоді), покупець товару (за умови виконання норм підпункту 7.4.1 зазначеного вище пункту 7.4) набув права на включення суми податку, вказаній у цій податковій накладній, до податкового кредиту. Вказана сума має бути відображена у рядку 10.1 податкової декларації з ПДВ за поточний звітний період. При цьому додаток 1 до податкової декларації з ПДВ «Розрахунок коригування сум ПДВ»не заповнюється, оскільки ніякого коригування раніше відображеного податкового кредиту в даному випадку не здійснюється.

Підпунктом г п.п. 4.4.2 ст. 4 Закону № 2181 передбачено, що податкове розяснення є оприлюдненням офіційного розуміння окремих положень податкового законодавства контролюючими органами у межах їх компетенції, яке використовується при обґрунтуванні їх рішень під час проведення апеляційних процедур. Податковими розясненнями вважаються будь-які відповіді контролюючого органу на запити зацікавлених осіб з питань оподаткування. Податкове розяснення, надане контролюючим органом вищого рівня, має пріоритет над податковими роз'ясненнями підпорядкованих йому контролюючих органів. Податкове розяснення центрального податкового органу має пріоритет над податковими роз'ясненнями, виданими іншими контролюючими органами.

Підпунктом д п.п. 4.4.2 ст. 4 цього ж Закону передбачено, що не може бути притягнутим до відповідальності платник податків, який діяв відповідно до наданого йому податкового розяснення (за відсутності податкових розяснень з цього питання, що мають пріоритет) або узагальнюючого податкового розяснення, тільки на підставі того, що у подальшому таке податкове розяснення чи узагальнююче податкове розяснення було змінено або скасовано, чи надано нове податкове розяснення такому платнику податків або узагальнююче податкове розяснення, що суперечить попередньому, яке не було скасовано (відкликано).

За таких підстав, необхідно враховувати, що період виникнення права на податковий кредит та дата виписування податкової накладної можуть не збігатися, що в свою чергу спростовує позицію відповідача у даній справі про неправомірність формування податкового кредиту у тому звітному періоді, в якому була отримана податкова накладна.

У випадку, коли право платника на податковий кредит підтверджується податковими накладними, отриманими після закінчення податкових періодів, в яких фактично відбулись господарські операції, суми ПДВ, вказані у таких податкових накладних, можуть бути включені до складу податкового кредиту в податковому періоді, в якому такі податкові накладні отримані.

Таким чином, позивачем правомірно сформований податковий кредит в періоді отримання відповідних податкових накладних від ТОВ «Волопас-2003».

З акту перевірки також вбачається, що позивачем сформований податковий кредит за серпень 2008 року по податкових накладних, виписаних ТОВ «ТГ Неспект».

З тих підстав, що свідоцтво платника ПДВ зазначеного контрагента позивача анульовано 07.08.2008 року, а податкові накладні виписані ним 29.08.2008 року, податковий орган, з яким погодивася суд першої інстанції, дійшов висновку про відсутність права позивача на віднесення суми податку за вказаною податковою накладною до складу податкового кредиту у серпні 2008 року.

Однак колегія суддів такий висновок вважає помилковим, виходячи з наступного.

Відповідно до пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий облік з податку на додану вартість здійснюється підприємством по акту проведення господарських операцій у певному податковому періоді.

Згідно частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» суб'єкти господарювання зобов'язані скласти первинні документи під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - одразу після її закінчення.

З акту перевірки вбачається, що господарські операції між позивачем і ТОВ «ТГ Неспект»здійснені та відображені позивачем у серпні 2008 року.

Відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Підпункт 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 зазначеного Закону визначає, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт, послуг чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт, послуг.

ТОВ «ТГ Неспект»в момент видачі податкових накладних, на підставі яких позивачем був сформований податковий кредит, було зареєстровано в якості суб'єкта підприємницької діяльності. Доказів виключення з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України ТОВ «ТГ Неспект» суду податковим органом не надано.

Більш того, згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 30.11.2011 року ТОВ «ТГ Неспект»зареєстроване в ЄДР.

За перелічених обставин, слід вважати, що позивач правомірно, на підставі податкових накладних, відніс до складу податкового кредиту у відповідних періодах, витрати по сплаті ПДВ в ціні придбання товарів від ТОВ «ТГ Неспект».

Також колегія суддів враховує ту обставину, що відповідач не заперечує факту реального виконання господарської операції з надання поліграфічних послуг.

У відповідності до п.17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181 від 21.12.00 штрафні санкції накладаються на платника податків у розмірах визначених цією статтею, лише за порушення податкового законодавства.

Враховуючи те, що порушень вимог закону позивач не допустив, оскаржуване податкове повідомлення-рішення і в цій частині є протиправним.

Оскільки обставини у справі встановлені повно і правильно, але суд першої інстанції дав їм неправильну правову оцінку та допустив порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору, колегія суддів вважає за необхідне задовольнити апеляційну скаргу та скасувати судове рішення із прийняттям нової постанови про задоволення позовних вимог з наведених вище мотивів.

Керуючись ст.ст.195, 196, п.3 ч.1 ст. 198, ст.202, ч.2 ст.205, ст.ст. 207, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси, прокурора Приморського району м. Одеси залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Малого приватного підприємства Рекламно-видавниче агентство «GMM- Пресс»- задовольнити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2010 року у справі за адміністративним позовом Малого приватного підприємства рекламно-видавниче агентство «GMM»до Державної податкової інспекції Приморського району м. Одеси про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення скасувати.

Ухвалити нову постанову, якою позов Малого приватного підприємства Рекламно-видавниче агентство «GMM- Пресс»- задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси від 28.10.2009 року №0009922310/0 в повному обсязі.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня виготовлення повного тексту.

Суддя - доповідач: І.П. Косцова

Судді: І.О. Турецька

Л.В.Стас.