Ухвала суду № 20323084, 14.12.2011, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 грудня 2011 р.Справа № 2-а-694/09//1424 Категорія: 10.3.4Головуючий в 1 інстанції: Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Осіпова Ю.В.,

суддів Золотнікова О.С., Кравця О.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Дочірнього підприємства електричних мереж Відкритого акціонерного товариства «Атомсервіс»на постанову Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 16 листопада 2009 року у справі за позовом Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Дочірнього підприємства електричних мереж Відкритого акціонерного товариства «Атомсервіс»про стягнення адміністративно-господарських санкцій, -

В С Т А Н О В И В:

05.12.2008 року Миколаївське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до Южноукраїнського міського суду Миколаївської області з позовом до Дочірнього підприємства електричних мереж Відкритого акціонерного товариства «Атомсервіс»про стягнення адміністративно-господарських санкцій у сумі 55 597,44 грн. - за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів в 2007 році та пені в сумі 5159,68 грн. - за порушення терміну сплати санкцій.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував, що середньооблікова чисельність штатних працівників за 2007 рік в ВАТ «Атомсервіс»склала 157 осіб. У відповідності з нормативом місць, призначених для працевлаштування відповідач повинен був створити 6 місць, проте створив тільки 3 робочих місця, тобто не виконав встановлений норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2007 році.

Постановою Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 16 листопада 2009 року позов задоволено повністю. Стягнуто з Дочірнього підприємства електричних мереж ВАТ «Атомсервіс», (комунальна зона,12-а. м.Южноукраїнськ, Миколаївської області, 55000, код ЄДРПОУ 22432779) на користь Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (вул.Нікольська,46, м.Миколаїв, 54001, отримувач Державний бюджет Центрального району, Банк отримувач ГУДКУ у Миколаївській області р/р 312182307000006, МФО 826013, код ЄДРПОУ 23626096) адміністративно-господарські санкції у розмірі 55 597,44 грн. за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів в 2007 році та пеню в розмірі 5 159,68 грн. - за порушення терміну сплати адміністративно-господарських санкцій.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою суду 1-ї інстанції, ДП ЕМ ВАТ «Атомсервіс»подало апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом, при винесенні оскаржуваної постанови порушено норми процесуального та матеріального права та просить скасувати постанову Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 16 листопада 2009 року прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволені позовних вимог Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів в повному обсязі.

Згідно приписів п.п.1,2 ч.1 ст.197 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю та /або неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, сповіщених належним чином про дату, час і місце судового розгляду.

Заслухавши суддю - доповідача, та дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга необґрунтована та задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

Згідно звіту про працевлаштування інвалідів за формою 10-ПІ, середньооблікова численність штатних працівників за 2007 рік на ВАТ «Атомсервіс»склала 3 осіб.

У відповідності з нормативом місць, призначених для працевлаштування інвалідів, відповідач повинен був створити робочі місця для працевлаштування інвалідів у розмір 4% середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, тобто 6 місць.

Вирішуючи справу по суті, суд першої інстанції виходив з того, що вина відповідача у нестворені 3 робочих місць для працевлаштування інвалідів доведена належним чином, у звязку з чим, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується с такими висновками суду 1-ї інстанції, виходячи з наступного.

Статтею 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»передбачено, що для підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 15 до 20 чоловік, - у кількості одного робочого місця, якщо інше не передбачено Законом.

Згідно ч.2 цієї статті - підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

З матеріалів справи вбачається, що середньооблікова чисельність штатних працівників на підприємстві склала 157 осіб. З урахуванням цієї чисельності норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі 4% від загальної чисельності працюючих для відповідача становить 6 робочих місця.

Відповідно до ч.8 ст.69 ГК України, підприємство з правом найму робочої сили забезпечує визначену відповідно до Закону кількість робочих місць для працевлаштування неповнолітніх, інвалідів, інших категорій громадян, які потребують соціального захисту. Відповідальність підприємства за невиконання даної вимоги встановлюється Законом.

Частиною 1 ст.20 вказаного Закону передбачено, що підприємство (об'єднання), установи і організації, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом (ст. 19 цього Закону), щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.

При цьому, ч.1 ст.18 вказаного Закону та п.10 «Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03 травня 1995 року №314, передбачено, що працевлаштування інвалідів здійснюється органами Міністерства праці України, Міністерства соціального захисту населення України, місцевими радами, громадськими організаціями інвалідів з урахуванням побажань, стану здоров'я інвалідів, їхніх здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК.

Згідно з п.5 вказаного Положення, передбачено, що підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Окрім того, п.14 Положення визначено, що підприємства, зокрема, у межах доведеного нормативу створюють за власні кошти робочі місця для працевлаштування інвалідів; інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інваліда.

Відповідно, вказаним Положенням передбачено, що робоче місце інваліда - це окреме робоче місце або ділянка виробничої площі на підприємстві (об'єднанні), установі та організації незалежно від форми власності та господарювання, де створено необхідні умови для праці інваліда (п.1). Робоче місце вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів і введено в дію шляхом працевлаштування на нього інваліда (п.3).

Крім того, відповідно до ч.3 ст.18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Отже, із наведених положень чинного законодавства слідує, що виконанню відповідними органами обов'язку працевлаштувати інвалідів повинно передувати вжиття підприємством необхідних заходів для забезпечення такого працевлаштування, до яких належить, зокрема, здійснення заходів із створення в установленому порядку робочих місць у межах нормативу та інформування названих органів про наявність вакантних посад для інвалідів.

Разом з тим, згідно листа Южноукраїнського міського центра зайнятості протягом 2007 року підприємство не надавало ЦЗ інформацію про наявність вільних робочих місць для осіб з обмеженою працездатністю, що вказує на невиконання ним обовязку, передбаченому ч.3 ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні». При цьому, самостійно підприємством не був виконаний і норматив з працевлаштування інвалідів (6), хоча, як вбачається з матеріалів справи, у 2007 році на підприємстві реально працювало 3 інваліда.

За таких обставин, судова колегія доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів і, відповідно, необхідність їх задоволення, що вірно було встановлено судом першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки. Наведені ж у скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні норм матеріального та процесуального права.

Отже, за таких обставин, колегія суддів апеляційної інстанції, відповідно до ст.200 КАС України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову окружного суду без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 207, 254 КАС України, суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства електричних мереж Відкритого акціонерного товариства «Атомсервіс»- залишити без задоволення, а постанову Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 16 листопада 2009 року без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Головуючий: Осіпов Ю.В.

Судді: Золотніков О.С.

Кравець О.О.