Ухвала суду № 20322989, 07.12.2011, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 грудня 2011 р.Справа № 2-а/1570/4637/11 Категорія: 8.1.1Головуючий в 1 інстанції: Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

в складі:

головуючого судді - Шеметенко Л.П.

суддів - Домусчі С.Д.

Скрипченка В.О.

при секретарі - Єршовій А.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2011 року по справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ВІТЕК ГРУП»до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и л а:

В червні 2011 року позивач, товариство з обмеженою відповідальністю «ВІТЕК ГРУП», звернулось до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси № 0001002350/0 від 24.05.2011 р.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2011 р. адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "ВІТЕК ГРУП" до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси про визнання противоправним та скасування податкового повідомлення - рішення задоволено.

Визнано противоправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси №0001002350/0 від 24 травня 2011 року.

Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням, Державна податкова інспекція у Приморському районі м. Одеси подала апеляційну скаргу, в якій вважає, що постанова Одеського окружного адміністративного суду від 24.05.2011 р. постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, в звязку з чим, просить скасувати оскаржувану постанову та у задоволенні позовних вимог ТОВ «ВІТЕК ГРУП» відмовити в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, на підставі наказу начальника ДПІ у Приморському районі м. Одеси № 1512 від 16.05.2011 р. було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «ВІТЕК ГРУП»з питань підтвердження господарських відносин з ПП «ОТГ-ГРУП», за лютий 2011 р. За результатами перевірки було встановлено порушення ТОВ «ВІТЕК-ГРУП»п.198.1,198.2,198.6,198.7 Податкового Кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит за лютий 2011 р. на суму 236839,33 грн., про що було складено акт № 2925/23-513/33658577 та прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001002350/0 від 24.05.2011 р.

Судом було встановлено, що у відповідності з декларацією, яку було подано позивачем за лютий 2011 р. останнім задекларовано суму податкових зобов'язань у розмірі 452 541,00 грн.; податковий кредит у сумі 398 607 грн., ПДВ до сплати в сумі 53934 грн.

Одним із контрагентів постачальників позивача у перевіряємому періоді виступало ПП «ОТГ-ГРУП»- обсяг продажу на суму - 1 514 844, 60 грн., ПДВ - 252 474, 10 грн., що складає 55, 51 % від загальної суми придбання товару у лютому 2011 р.

За результатами перевірки ПП «ОТГ-ГРУП»(акт № 1326/23-5 від 15.04.2011 р.) було встановлено відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг). Також було встановлено відсутність у ПП «ОТГ - ГРУП»трудових ресурсів необхідних для здійснення господарської діяльності (згідно з даними податкової звітності форма 1ДФ у ПП «ОТГ-ГРУП»за 4 квартал 2010 р. основних працівників 1 особа).

З урахуванням встановлених обставин ДПІ у Приморському районі м. Одеси прийшло до висновку, що угоди укладені ПП «ОТГ - Груп»з контрагентами є нікчемними, такими що не створюють жодних юридичних наслідків, тому відповідно до положень п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України суми сплачені позивачем ПП «ОТГ-Г»за договором поставки не можуть бути віднесені до податкового кредиту у зв'язку з безтоварністю правочину та відсутністю господарських операцій як об'єктів оподаткування.

Не погоджуючись з зазначеними висновками відповідача, суд першої інстанції з метою встановлення факту здійснення господарський операцій між зазначеними контрагентами та формування витрат для цілей визначення податкового кредиту з податку на додану вартість встановив, що фінансово - господарські операції позивача та ПП «ОТГ - ГРУП»відбувалися згідно договору поставки № 15/11/10 від 15.11.2010 р., видаткових накладних, податкових накладних, товарно-транспортних накладних. У процесі здійснення зазначених господарських операцій у позивача відбувався рух активів, згідно платіжних доручень на перерахування коштів з рахунку № 26006038505600 який належить позивачу в АТ «УкрСиббанк», МФО 351005, позивач перерахував ПП «ОТГ-ГРУП»грошові кошти в сумі 1 421 035, 98 грн. за поставлений товар у лютому 2011 р.

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги, зазначив, що на момент вчинення зазначених господарських операцій у контрагентів була повна податкова правосуб'єктність, обидва підприємства були зареєстровані, знаходились на податковому обліку та мали статус платника податку на додану вартість, а відповідачем не було доведено, що позивач був обізнаним у дефекті правового статусу його контрагенту, а саме у визнанні його вигодотранспортуючим суб'єктом.

Одночасно суд врахував, що висновки відповідача про відсутність умов для здійснення фінансово господарської діяльності ПП «ОТГ-ГРУП»зроблені на підставі службової інформації ДПІ у Приморському районі м. Одеси, що є недостатнім для визнання угод, укладених ПП «ОТГ - ГРУП»з іншими контрагентами нікчемними та зазначив, що жодна норма ПК України не вимагає від платника податків контролювати сплату своїм контрагентом до бюджету податків та ведення ним бухгалтерського та податкового обліку. Контроль за дотриманням платниками податків податкового законодавства та своєчасну сплату ними податків здійснює податкова служба.

Колегія суддів визнає правильними вказані висновки суду першої інстанції та такими, що відповідають наявним в матеріалах справи доказам, а також нормам діючого законодавства України виходячи з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.44.1 ст.44 Податкового Кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, бухгалтерської звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового Кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: зокрема, а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі у разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

За положеннями п.198.2 ст.198 Податкового Кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку в оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3 ст.198 вказаного Кодексу, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 розділу I цього Кодексу, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього розділу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Так, за нормами п.198.6. ст.198 Податкового Кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього розділу).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність, установлену законодавством.Відповідно до 201.4, 201.6, 201.7, 201.8. ст.201 Податкового Кодексу України, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг; податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). У разі коли частка товару, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього розділу.

Так, відповідно до п.п. 201.10 ст.201 цього ж Кодексу, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з поставки товарів (послуг), платник податку - продавець товарів (послуг) зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до Державної податкової адміністрації України є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно п.201.1 статті 201 та/або п. 192.1 статті 192 цього розділу, протягом операційного дня продавцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин.

Якщо протягом операційного дня не направлена квитанція про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається зареєстрованою у Єдиному реєстрі податкових накладних.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку-продавцем податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.Виявлення розбіжностей даних податкової накладної та Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення органами державної податкової служби позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів (послуг).

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або у разі порушення ним порядку її заповнення та порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Надходження такої заяви із скаргою є підставою для проведення позапланової виїзної перевірки зазначеного продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією.

Виходячи з аналізу наведених правових норм та зазначених вище обставин справи, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що на момент вчинення господарських операцій у контрагентів була повна податкова правосубєктність, підприємства були зареєстровані, знаходились на податковому обліку та мали статус платника податку на додану вартість. Зазначені операції були належним чином відображені позивачем у своєму бухгалтерському та податковому обліку на підставі належних чином оформлених документів у відповідності до вимог чинного законодавства.

Колегія суддів критично сприймає твердження апелянта про те, що угоди з контрагентами за період лютий 2011 року є нікчемними, з посиланням на те, що у ПП «ОТГ-ГРУП»відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, підприємство не знаходиться за місцезнаходженням та на підставі складених актів контрагентів по ланцюгам постачання, відповідно до ч.1,5 ст.203, п.1,2 ст.215, ст.228 ЦК України, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст.203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

За нормами ч.5 ст.203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Наведеними положеннями закріплено презумпцію правомірності правочину. Вказані статті Цивільного кодексу України слід розуміти так, що правочин є чинним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом (нікчемний правочин), або визнаний недійсним судом.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем не доведено, що вказаний договір поставки суперечить моральним засадам суспільства або держави. Натомість позивачем надані докази реальності настання наслідків вказаного правочину, отримані первинні документи від контрагента, ознак нікчемності цього договору колегія суддів не вбачає.

Крім того, матеріали справи також не містять і копій судових рішень про визнання даного правочину недійсним, на підставі чого, колегія суддів прийшла до висновку, що вказаний договір є чинним правочином, висновки відповідача про його нікчемність ґрунтується на припущеннях та не підтверджується матеріалами справи.

На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно прийшов до висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог та їх задоволення.Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195, 196; п.1 ч.1 ст. 198; ч.1 ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206; ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2011 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Повний текст судового рішення виготовлено 12 грудня 2011 року.

Головуючий:/підпис/Л Л.П. Шеметенко

Суддя:/підпис/С.Д. Домусчі

Суддя:/підпис/В.О.Скрипченко