Постанова № 20322510, 08.12.2011, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 грудня 2011 р.Справа № 2-а-2888/10/1470 Категорія:8,2,1Головуючий в 1 інстанції: Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

доповідача - судді Турецької І.О.

суддів - Стас Л.В., Косцової І.П.

за участю секретаря Скоріної Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Одесі апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Вторметпівдень»на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2010 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Вторметпівдень»до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,

за участю прокуратури Миколаївської області, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Вторметпівдень»(далі по тексту ТОВ «Вторметпівдень», позивач) звернулося до Миколаївського окружного адміністративного суду з вимогами про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва (далі по тексту ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва, відповідач) за №0001662301/0 про визначення податкового зобовязання з податку на прибуток з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій на суму 3 278 183,10 грн., за №0001672301/0 про визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій на суму 473 503,50 грн. та за №0001682301/0 про визначення податкового зобовязання зі збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій на суму 1 086,09 грн.

В обґрунтування позивач зазначив, що ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва безпідставно встановила завищення товариством витрат на придбання товарів так як, сплачені суми за придбану продукцію документально підтверджені договорами купівлі-продажу металобрухту, актами його приймання-передачі, первинними розрахунковими та платіжними документами, банківськими виписками, які підтверджують оплату укладених договорів.

Також, товариство заперечуючи проти акту відповідача, зазначило, що використання ним водних ресурсів здійснюється лише для задоволення власних питних і санітарно-гігієнічних потреб, за що збір за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту - не справляється.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2010 року в задоволенні позовних вимог ТОВ «Вторметпівдень»відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що податковим органом доведена нікчемність угод, укладених товариством з контрагентами.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням ТОВ «Вторметпівдень»подало апеляційну скаргу, в якій, з урахуванням поданих змін до апеляційної скарги, ставиться питання про скасування судового рішення у звязку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального права, а також у звязку з тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи.

На думку апелянтів, рішення суду ґрунтується на припущеннях відповідача і висновки, зроблені судом не підтверджені жодним доказом.

В суді апеляційної інстанції представники апелянта підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити.

Представник ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва та представник прокуратури проти задоволення апеляційної скарги заперечували, вважали рішення суду законним та обґрунтованим.

Зясувавши обставини справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню на наступних підставах.

Так, згідно з вимогами ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що Одеським окружним адміністративним судом не дотримано вищезазначених вимог, виходячи з наступного.

Зясовуючи обставини справи суд апеляційної інстанції встановив, що ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва з 26 лютого 2010 року по 08 квітня 2010 року проведено планову виїзну перевірку з питань дотримання ТОВ «Вторметпівдень»вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 08 травня 2008 року по 30 вересня 2009 року. За результатами перевірки складений акт від 15 квітня 2010 року №1359/232-00/35890616.

В акті відповідача зазначено, що операції по взаємовідносинах ТОВ «Вторметпівдень»з ТОВ НВФ «Інтермет», СТОВ «Скад», ТОВ «Век Експо»не мали реального, товарного характеру, у результаті чого, встановлено завищення валових витрат з 08 травня 2008 року по 30 вересня 2009 року на суму у розмірі 7465 763грн.

Зазначений висновок податкового органу здійснюється на підставі інформації отриманої від ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва, щодо діяльності ТОВ НВФ «Інтермет», СТОВ «Скад», ТОВ «Век Експо»та не надання до перевірки документів, які регламентовані Законом України «Про металобрухт»та Національним стандартом України «Метали чорні вторинні».

Відповідач вважає, що недодержання сторонами в момент вчинення правочинів, вимог статей 203, 215, 216, 662 ЦК України свідчить про те, що вони не спрямовані на реальне настання правових наслідків.

На підставі викладеного ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва зробило в акті висновок про порушення ТОВ «Вторметпівдень»пп.4.1.6 п.4.4 ст.4, п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, абз.4 пп.5.3.9 п.5.3, п.5.9 ст.5, пп.8.1.2 п.8.1, 8.3.1, пп.8.3.2 п.8.3 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.94р. №334/94-ВР (у редакції Закону від 22.05.97р. №283/97-ВР (із змінами та доповненнями), пп.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.4.1 ст.4, пп.7.2.3, пп.7.2.6 п.7.2, пп.7.3.1 п.7.3, пп.7.4.1, пп.7.4.4, пп.7.4.5, п.7.4, пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р. №168/97-ВР (із змінами та доповненнями).

Дані порушення на думку податкового органу призвели до:

- заниження валового доходу на суму 26454 грн., та завищення валових витрат на загальну суму в розмірі - 7 465 763грн., що призвело до заниження податку на прибуток у сумі 1 762268 грн.;

- заниження податкових зобовязань по податку на додану вартість у сумі 37103 грн. та завищення податкового кредиту по податку на додану вартість всього у сумі 557 886 грн. (п.3.2.1-стор.35, п.3.2.2-стор.37 акту перевірки).

Далі, висновком акту перевірки, а саме, пунктом 4 на сторінці акту 57, 58 визначено, що підприємством у результаті порушень вищенаведених норм законів:

- завищено відємне значення обєкта оподаткування податком на прибуток за 3 квартал 2009 року на суму 478906 грн.;

- занижений податок на додану вартість у перевіряємому періоді на загальну суму 315669 грн. (у тому числі: за червень 2009р. на суму 188077 грн., за серпень 2009 р. на суму 21 851 грн., за вересень 2009 року на суму 105741 грн.);

- завищено відємне значення різниці між сумою податкових зобовязань та податкового кредиту за вересень 2009 року на суму 203186 грн.;

- завищений залишок відємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 26 декларації з ПДВ) за вересень 2009 року у сумі 76134 грн.;

- занижена сума збору за користування водами для потреб гідроенергетики у сумі 66,09грн.

На підставі акту перевірки ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва були прийняті податкові повідомлення рішення від:

28 квітня 2010 року №0001662301/0 про донарахування податку на прибуток у розмірі - 1 762 268грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі - 1 515 915,1 грн.;

28 квітня 2010 року №0001672301/0 про збільшення податкових зобовязань з податку на додану вартість у сумі - 315669 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 157 834,5грн.;

28 квітня 2010 року №0001682301/0 про нарахуванню збору за використання водами для потреб гідроенергетики в розмірі - 66,09 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 1 020грн..

Суд першої інстанції вирішуючи спір в частині донарахування позивачу податку на прибуток, погодився з позицією відповідача про те, що договори позивача на придбання металобрухту у підприємств: ТОВ НВФ «Інтермет», СТОВ «Скад», ТОВ «Век Експо»не були реальними, а укладалися лише з метою штучного завищення валових витрат та податкового кредиту, що в свою чергу переслідувало ціль за рахунок цього, зменшити зобовязання перед бюджетом щодо сплати податків.

Даний висновок суду був зроблений на підставі того, що у позивача відсутні документи, які б підтверджували здійснення операцій з купівлі - продажу металобрухту у ТОВ НВФ «Інтермет», СТОВ «Скад», ТОВ «Век Експо».

Погоджуючись з рішенням відповідача про визначення позивачу суми податкового зобовязання з податку на додану вартість, суд першої інстанції виходив з того, що ТОВ «Вторметпівдень»в порушення пп.7.4.1, п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»завищило податковий кредит на суму 315669 грн. в частині придбання товарів у: ТОВ НВФ «Інтермет», СТОВ «Скад», ТОВ «Век Експо».

Відсутність товаро транспортних накладних, а також документів, передбачених Законом України «Про підтвердження відповідності», ДСТУ 4121-2002 «Метали чорні вторинні. Загальні технічні умови», затверджені Наказом Держстандарту від 30 вересня 2002 року №516, свідчить, на думку суду першої інстанції про відсутність здійснення позивачем операції з купівлі продажу металобрухту.

Колегія суддів, проаналізувавши встановлені фактичні обставини справи вважає, що висновки суду першої інстанції суперечать, як наданим до перевірки первинним документам, що оформлені у відповідності до вимог Закону України «Про податок на додану вартість»та Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28 грудня 1994 року №334/94-ВР (у редакції Закону від 22 травня 1997 року №283/97-ВР із змінами та доповненнями) так й нормам податкового законодавства.

По перше ТОВ «Вторметпівдень», ТОВ НВФ «Інтермет», СТОВ «Скад», ТОВ «Век Експо»на момент підписання договорів та їх виконання (тобто на 2009 рік) були зареєстровані як платники податків у порядку, передбаченому Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців»від 15 травня 2003 року №755-IV та статтею 9 Закону України «Про податок на додану вартість». Умови зазначених договорів одною та другими сторонами виконані у повному обсязі.

По друге Цивільний Кодекс України (надалі - ЦК України) містить загальні правила про недійсні правочини, згідно яких - це правочини, які не створюють тих наслідків, на які вони направлені (частина перша статті 216 ЦК України), при цьому поділяє їх на два види: нікчемні (частина друга статті 215 ЦК України) та оспорюванні (частина третя статті 215 ЦК України).

Принципова відмінність між нікчемними та оспорюваними правочинами полягає в тому, що нікчемний правочин є недійсним в силу закону, а оспорюваний стає недійсним внаслідок прийняття судового рішення.

Так, повний перелік нікчемних правочинів встановлений в самому ЦК України та міститься у ст.27, п.1 ст.219, п.1 ст.220, п.2 ст.221, п.1 ст.224, абз.2 п.1 ст.226, п.2 ст.228, п.2 ст.547, п.3 ст.586, п.3 ст.614, п.6 ст.633, п.2 ст.661, п.4 ст. 698, п.3 ст.719, абз.2 п.1 ст.739, абз.2 п.2 ст.780, абз.2 п.2 ст.787, п.2 ст.867, п.2 ст.981, абз.2 ч.3 п.1 ст.989, ст.998, п.2 ст.1055, п.2 ст.1059, абз.2 п.2 ст.1060, абз.2 п.2 ст.1107, п.9 ст.1109, п.4 ст.1112, п.3 ст.1113, п.1 ст.1118, п.2 ст.1122, п.2 ст.1307.

Цей перелік є виключним.

Вищезгадані договори між ТОВ «Вторметпівдень»з ТОВ НВФ «Інтермет», СТОВ «Скад», ТОВ «Век Експо»не містять обставин, викладених в перелічених статтях ЦК України та, відповідно, не підпадають та не є нікчемними.

За всіх інших обставин правочини відносяться до оспорюваних та можуть бути визнані недійсними лише у судовому порядку.

Відповідно до вимог п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу (далі валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпункт 5.1.2 пункту 5.2 ст.5 даного Закону включає до складу валових витрат суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Абзацом третім пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 цього Закону передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Однак, статтею 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не встановлено жодних вимог щодо форми та змісту документів, які використовуються у податковому обліку.

Норми Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»передбачають, що підставою для не включення будь яких витрат до загального складу валових витрат у податковому періоді, є тільки відсутність будь якого розрахункового, платіжного та іншого документу.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення обєкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість, необхідно зясувати рух активів у процесі здійснення господарської операції, установлення звязку між фактом придбання товарів, спорудженням основних фондів, імпортом товарів, понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку

При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції.

Так, із первинних бухгалтерських документів, які були надані податковій службі до перевірки вбачається, що поставка металобрухту здійснювалася на виробничо заготівельну дільницю базовий цех Заводський, розташовану за адресою м. Миколаїв, вул. Фрунзе, 111 А.

Поставка металобрухту оформлювалася приймально - здавальним актом, а також проводилися записи у вагову книгу.

Оплата за отриманий металобрухт здійснювалася виключно з розрахункового рахунку, є реєстр платіжних доручень на сплату постачальнику металобрухту.

Господарські операції відображені по бухгалтерському обліку по рахунку Дт 201 «Сировина і матеріали»- Кт 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками»- поставка металобрухту; Дт 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками»- Кт 311 «Поточні рахунки в національній валюті»- сплата за металобрухт; Дт 37.1 Розрахунки по виданим авансам (в національній валюті) Кт 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками»

Частинами другою та третьою ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Матеріали справи свідчать, що підприємством до перевірки були надані відповідні первинні документи податкового та бухгалтерського обліку, які оформленні згідно вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Закону України «Про податок на додану вартість», статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»та у відповідності із вимогами Наказу Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 «Про затвердження Положення про документальне забезпечення запасів у бухгалтерському обліку».

Металобрухт, отриманий у ТОВ НВФ «Інтермет», СТОВ «СКАД»був відвантажений до Миколаївського річкового порту, що підтверджується приймальним актом порту, з відміткою порту про отримання брухту на збереження до відвантаження на експорт.

В подальшому даний металобрухт був реалізований на експорт, що підтверджується вантажно - митними деклараціями з відмітками Миколаївської митниці про перетин кордону України.

Металобрухт, отриманий від ТОВ «Век Експо»був відвантажений до Новокаховського річкового порту, що підтверджується актом порту про отримання брухту на збереження до відвантаження на експорт та реалізований на експорт, що підтверджується вантажно - митними деклараціями з відмітками Херсонської митниці про перетин кордону України.

Недотримання позивачем вимог Закону України «Про металобрухт»та Національних стандартів України «Метали чорні вторинні»не є безумовним доказом неправомірності вчиненої господарської операції.

Порушення вимог даних нормативних актів є підставою, на думку суду апеляційної інстанції, для позбавлення позивача ліцензії, яка видана Міністерством промислової політики України на проведення діяльності, повязаної з заготівлею, переробкою металобрухту чорних металів.

Також, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що Закон України «Про металобрухт»та Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»не встановлює причинний зв'язок між наявністю товарно транспортних накладних, документів про якість металобрухту, сертифікату відповідності та законністю господарської операції.

Колегія суддів погоджується з доводами апелянта про те, що твердження суду першої інстанції про те, що на підприємствах - ТОВ НВФ «Інтермет», СТОВ «Скад», ТОВ «Век Експо»відсутні трудові ресурси, виробниче, транспортне та торгівельне обладнання, сировина та матеріали, необхідні для виконання умов договору, зроблені на підставі пояснень відповідача.

Миколаївським окружним адміністративним судом не досліджувалися виписки з Державного реєстру даних підприємств, а також довідки про їх фінансово господарський стан.

Перевіркою повноти визначення ТОВ «Вторметпівдень»суми збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики за період з 08 травня 2008 року по 30 вересня 2009 року, відповідачем встановлено його заниження всього у сумі 66,09грн. та згідно пп.17.1.1, пп.17.1.2 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21 грудня 2001 року №2181-ІІІ (із змінами та доповненнями), застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 1020 грн.

В акті перевірки наявний запис про те, що між ТОВ «Вторметпівдень»та МКП «Миколаївводоканал»укладений договір на постачання питної води та прийому-передачі стічних вод від 01 березня 2009 року №А/2988.

Суд першої інстанції погоджуючись зі стягненням з позивача збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту поділів думку податкового органу про те, що позивач є платником такого збору.

Однак, колегія суддів не погоджується з зазначеним у звязку з тим, що в матеріалах справи відсутні докази про те, що ТОВ «Вторметпівдень»є платником цього збору.

Так, актом перевірки не встановлено складання будь яких договорів на використання води для потреб гідроенергетики, а також не визначені будь - які основні засоби ТОВ «Вторметпівдень», які відносяться до обєктів гідроенергетики.

З огляду на викладене, рішення суду першої інстанції не можна вважати таким, що відповідає вимогам закону, а тому, відповідно до п.3 ст. 202 КАС України воно підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення - про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 195, 196, п.4 ч.1 ст. 198, п.3 ч.1 ст. 202, ч.2 205, 207, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Вторметпівдень»на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2010 року задовольнити.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2010 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Вторметпівдень»до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва про скасування податкових повідомлень-рішень скасувати.

Прийняти у справі нове рішення, яким позов товариства з обмеженою відповідальністю «Вторметпівдень»до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Визнати нечинним податкове повідомлення рішення від 28 квітня 2010 року №0001662301/0 про визначення суми податкового зобовязання за платежем податок на прибуток у розмірі 3278183, 1 грн., у тому числі основний платіж 1762268 грн., штрафні (фінансові санкції) 1515915,1 грн.

Визнати нечинним податкове повідомлення рішення від 28 квітня 2010 року №0001672301/0 про визначення суми податкового зобовязання за платежем податку на додану вартість в сумі 473503. 5 грн., у тому числі основний платіж 315669 грн., штрафні (фінансові) санкції 157834 грн.

Визнати нечинним податкове повідомлення рішення від 28 квітня 2010 року №0001682301/0 про визначення суми податкового зобовязання за платежем: збір за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту в сумі 1086, 09 грн., у тому числі основний платіж 66, 09 грн., штрафні санкції 1020 грн.

Постанова суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня виготовлення її в повному обсязі.

Доповідач - суддя І.О. Турецька

суддя Л.В. Стас

суддя І.П. Косцова