Ухвала суду № 20322505, 29.11.2011, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 листопада 2011 р.Справа № 2-а-7059/10/1470 Категорія:8.2.1Головуючий в 1 інстанції: Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого Милосердного М.М.,

суддів Бітова А.І. та Ступакової І.Г.,

при секретарі Дубчак Ю.В.,

за участю: представника ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва Могутова Андрія Миколайовича, представників ТОВ "ІНДАСТРІАЛ ТРЕЙДІНГ КОМПАНІ" Ільчика Івана Сергійовича та Колчанова Олексія Сергійовича,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2010 року за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ІНДАСТРІАЛ ТРЕЙДІНГ КОМПАНІ" до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

В С Т А Н О В И Л А :

У жовтні 2010 року товариство з обмеженою відповідальністю "ІНДАСТРІАЛ ТРЕЙДІНГ КОМПАНІ" (далі ТОВ "ІТК") звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції (далі ДПІ) у Центральному районі м. Миколаєва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення №0026420700/0 від 1 жовтня 2010 року про зменшення суми бюджетного відшкодування за червень 2010 року на 4199 385 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначалося, щодо невмотивованістю порушення пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 та пп.7.7.1-7.7.2 п.7 ст.7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (далі Закон №168/97-ВР у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) включення до складу податкового кредиту податку на додану вартість (далі ПДВ), сплаченого митним органам при імпорті обладнання з переробки цукрових буряків, що на даний час не використовується в господарської діяльності; а також ПДВ, сплаченого підприємствам, що надавали транспортно-експедиційні послуги щодо транспортування та послуги зі зберігання цього обладнання, з якими контролюючий орган пов'язує можливість зменшення суми бюджетного відшкодування.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2010 року позовні вимоги задоволено. Суд визнав протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва №0026420700/0 від 01 жовтня 2010 року.

Не погоджуючись з постановою суду, ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва подана апеляційна скарга, в якій зазначається, що вказана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що з 13 вересня 2010 року по 17 вересня 2010 року фахівцями ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ "ІТК" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ у сумі 5 539 863 грн. за червень 2010 року у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період листопад, грудень 2008 року, січень, квітень, травень, червень, липень, серпень, жовтень, листопад, грудень 2009 року, січень, травень 2010 року.

Основною причиною виникнення від'ємного значення з ПДВ у червні 2010 року є залишок від'ємних значень попередніх податкових періодів у зв'язку з імпортом технологічного обладнання для переробки цукрового буряка, яке знаходиться на зберіганні згідно договору №206 від 15 вересня 2008 року, укладеному з ТОВ "ЮКРЕЙНІАН ШУГАР КОМПАНІ".

За результатом перевірки складено акт від 17 вересня 2010 року №1499/07-000/36098826, яким встановлено порушення ТОВ "ІТК" п.п. 7.4.1 п. 7.4, п.п. 7.7.1, 7.7.2 п. 7.7 статті 7 Закону №168/97-ВР, в результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування за червень 2010 року на 4 199 385 грн.

Підставою для зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість є неправомірне включення позивачем до складу податкового кредиту з податку на додану вартість податку, сплаченого при імпорті обладнання для переробки цукрових буряків, оплаті послуг по його транспортуванню та зберіганню, оскільки зазначене обладнання не введено в експлуатацію, не використовується у господарської діяльності, у штатному розкладі відсутні фахівці по обслуговуванню цього обладнання та території Миколаївської області протягом останніх років цукрові буряки не вирощуються.

Підставою для звернення до суду стало прийняте на підставі акта перевірки податкове повідомлення - рішення від 01 жовтня 2010 року №0026420700/0 яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за червень 2010 року на 4199385 грн.

Вирішуючи спірне питання та задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що позивачем заявлено до бюджетного відшкодування залишок від'ємного значення податку на додану вартість, у сумі податку, фактично сплаченого постачальникам товарів та послуг та при імпорті обладнання, послуг по його транспортуванню та зберіганню. В той час, відповідачем не надано фактичних даних на порушення позивачем порядку розрахунку суми ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету або бюджетному відшкодуванню.

Колегія суддів погоджується з таким висновком та вважає його правильним з огляду на наступне.

Відповідно до п. 1.7 статті 1 Закону №168/97-ВР податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Підпунктом 7.4.1 п. 7.4 статті 7 зазначеного Закону встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.п. 7.4.1 п. 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до 7.5.1 п. 7.5 статті 7 Закону №168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Отже, аналіз наведених приписів дає підстави для висновку про те, що обов'язковою умовою виникнення у платника права на формування податкового кредиту та віднесення до валових витрат підприємства витрат на придбання товарів (робіт, послуг) є належне документальне підтвердження факту понесення таких витрат та їх зв'язок з господарською діяльністю підприємства.

При цьому, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З вищенаведеної норми Закону слідує, що неправомірність дій платника податків полягає у віднесені до складу податкового кредиту суми податку, яка сплачена за товар, придбаний без мети його використання у власній господарській діяльності.

Таким чином, для доказу цієї неправомірності недостатньо встановити факт невикористання товару у межах господарської діяльності платника податків, а необхідно довести, що під час укладення договору купівлі-продажу товару платник податків не мав на меті використання цього товару в оподатковуваних операціях у межах своєї господарської діяльності, оскільки, якщо він мав цю мету, а у подальшому з різних обставин не зміг її реалізувати (зокрема, внаслідок порчі, знецінення товару, змінення ситуації на ринку або на підприємстві і т.п.), не можна стверджувати про порушення ним Закону.

Отже, колегія суддів вважає, що податковому органу належало довести, що саме під час укладання договору купівлі-продажу обладнання для переробки цукрових буряків позивач не планував використовувати це обладнання у своїй господарській діяльності, однак ця обставина не була встановлена актом перевірки, а також не була доведена в ході розгляду справи ні в суді першої інстанції, ні в апеляційному суді.

Факти придбання товарів (послуг), при розрахунках за які позивачем був сплачений та включений до складу податкового кредиту ПДВ, ДПІ у Центральному районі Миколаївської області не оспорюються.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги про неможливість використання обладнання у звязку з тим що воно не представляє собою єдиного технологічного комплексу (виробничої лінії), оскільки зазначене не підтверджено жодними належними доказами.

В той же час, можливість використання обладнання для переробки цукрових буряків за функціональним призначенням та його комплектність підтверджується експертним висновком Регіональної Торгово-промислової палати Миколаївської області №120-2016 від 17 грудня 2010 року (а.с.109-146).

Відповідно до ч. 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Колегія суддів також вважає, що відповідач, заперечуючи проти адміністративного позову, не довів правомірності та обґрунтованості своїх дій.

Тому, колегія суддів надходить висновку, що при розгляді справи судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, вірно встановлено фактичні обставини справи та надана правова оцінка.

Постанова суду першої інстанції викладена достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні норми Законів України та відповідають чинному законодавству.

Колегія суддів не може погодитися з посиланням апелянта на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, тому що всі процесуальні норми, передбачені адміністративним судочинством були виконані без порушень прав кожної сторони при розгляді справи.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні норм матеріального права.

За таких обставин, підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, судова колегія,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2010 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий:

Суддя: