Постанова № 20322067, 07.12.2011, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

——————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 грудня 2011 р.Справа № 2-а-451/11/2170 Категорія:10.2.3Головуючий в 1 інстанції: Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі: судді доповідача - головуючого - Шляхтицького О.І.,

суддів: Джабурія О.В., Крусяна А.В.,

секретар – Ханділян Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Херсонського міського центру зайнятості на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 30 травня 2011 року у справі за адміністративним позовом Херсонського міського центу зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення коштів, –

          ВСТАНОВИЛА:

У січні 2011 року Херсонський міський центр зайнятості звернувся з адміністративним позовом, в якому просив стягнути з відповідача 996,39 грн. В обґрунтування позову позивач зазначив, що відповідач, умисно приховавши факт реєстрації фізичної особи-підприємця та відношення до зайнятого населення на момент набуття статусу безробітного, отримала обманним шляхом допомогу по безробіттю з 27.08.2005 року по 12.04.2006 року - 853,55 грн.; матеріальну допомогу в період професійного навчання з 17.07.2005 року по 26.08.2005 року -142 грн. 84 коп.; всього у сумі -996,39 грн. Листом позивача їй було запропоновано добровільно повернути кошти, на день подачі позову вказана сума боргу відповідачем не повернута.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 30 травня 2011 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з даною постановою суду Херсонський міський центр зайнятості подав апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі Херсонського міського центру зайнятості зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального права та неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, у зв’язку з чим просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідач має статус суб’єкта підприємницької діяльності фізичної особи підприємця з 27.02.1997 року.

11.04.2005 року до Комсомольського центру зайнятості в м.Херсоні звернулась ОСОБА_1, якій 18.04.2005 року присвоєно статус безробітного з виплатою відповідної допомоги.

17.05.2005 року ОСОБА_1 було прийнято до навчання до Херсонського центру освіти молоді та дорослих.

13.03.2006 року ОСОБА_1 було знято з обліку у зв’язку з поданням відповідної заяви.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив із того, що із змісту статті 2 Закону УРСР «Про зайнятість населення"реєстрація фізичної особи – підприємця без доказів отримання доходу є підставою для відмови у реєстрації у державній службі зайнятості як без робітного, а позивач не надав доказів того, що ОСОБА_1 на час постановки та перебування на обліку мала заробіток або інші передбачені законодавством доходи.

Окрім того, суд першої інстанції зробив висновок про порушення порядку проведення позивачем відповідної перевірки, а також те, що ОСОБА_1 не ознайомлювалась та не підписувала акт перевірки.

Проте з таким висновком суду погодить не можна з огляду на наступне.

Відповідно до пп. "б" п. 3 ст. 1 Закону України (УРСР) від 01.03.1991, № 803-XII "Про зайнятість населення" громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, в тому числі підприємці, відносяться до зайнятого населення і не можуть бути визнані безробітними та отримувати соціальне забезпечення відповідно до Закону України від 02.03.2000 р., № 1533-III "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".

Згідно частини другої п. 2 Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних, затвердженого постановою КМ України від 14.02.2007 р. N 219, та Положення про порядок реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, затвердженого постановою КМ України від 27.04.98 р. N 578, яке діяло на час реєстрації відповідача , зайнятим громадянам надаються лише консультаційні послуги без виплати матеріального забезпечення.

Пунктами 2, 3 статті 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" визначено, що застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Виходячи з вищенаведених норм чинного законодавства, колегія суддів приходить до висновку, що у зв'язку з тим, що відповідач при реєстрації в службі зайнятості не повідомив про не скасовану реєстрацію його як фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності, він не міг бути визнаний безробітним і, відповідно, отримував матеріальне забезпечення за нормами Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" безпідставно і незаконно.

Апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрована як фізична-особа підприємець з 27.02.1997 року.

Таким чином , відповідач приховавши факт реєстрації фізичної особи – підприємця та факт відношення до зайнятого населення на момент набуття статусу безробітного безпідставно отримала допомогу по безробіттю та матеріальну допомогу в період професійного навчання з 17.07.2005 року по 26.08.2005 року 996,39 грн., які підлягають стягненню на користь Херсонського міського центру зайнятості.

Суд першої інстанції наведеного не врахував та помилково дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при вирішенні справи, неправильно застосовані норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а також висновки суду не відповідають обставинам справи, тому, керуючись п. 3, 4 ч.1 ст. 202 КАС України, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови, якою адміністративний позов слід задовольнити.

Керуючись ст.ст. 195, 196; п.3 ч.1 ст. 198; п.3, п.4 ч.1 ст. 202; ч.2 ст. 205; ст. 207; ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, –

ПОСТАНОВИЛА :

Апеляційну скаргу Херсонського міського центру зайнятості задовольнити, постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2011 року у справі 2-а-1451/11/2170 – скасувати .

Ухвали у справі нову постанову, якою задовольнити адміністративний позов Херсонського міського центу зайнятості.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Херсонського міського центру зайнятості р/р 37173001004936 , ГУДКУ у Херсонській області МФО 852010, код ЄДРПОУ 35219574 - 996,39 грн. (дев’ятсот дев’яносто шість гривень тридцять дев’ять копійок).

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Дата складення та підписання рішення в повному обсязі – 12 грудня 2011 року.

Головуючий: О.І. Шляхтицький

Суддя: О.В. Джабурія

Суддя: А.В. Крусян