Постанова № 20319416, 24.11.2011, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 листопада 2011 р.Справа № 2-а-7800/10/1570 Категорія: 8.2.6 Головуючий в 1 інстанції: Тарасишина О.М.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду, у складі:

головуючого судді Запорожана Д.В.,

судді Яковлева Ю.В,

судді Жука С.І.

при секретарі Ексузяні М.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2010 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Союз Кондитерів»до державної податкової інспекції в Київському районі м. Одеси про визнання недійсними рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Союз Кондитерів»звернулось до суду з позовом до ДПІ в Київському районі м. Одеси про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000782301/0 від 10.03.2010р. та визнання недійсним та скасування частково податкового повідомлення-рішення № 0000792301/0 від 10.03.2010р.- в частині основного платежу-повністю в сумі 50123 грн., в частині штрафних санкцій частково у сумі 25061,50 грн., всього у сумі 75184,50 грн.

Свої позовні вимоги ТОВ «Союз Кондитерів» обґрунтувало незаконністю спірних рішень відповідача.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2010 року вищенаведений позов було задоволено. Визнано недійсним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ в Київському районі м. Одеси № 0000782301/0 від 10.03.2010 року. Визнано недійсним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000792301/0 від 10.03.2010р.- в частині основного платежу-повністю в сумі 50123 грн., в частині штрафних санкцій частково у сумі 25061,50 грн., всього у сумі 75184,50 грн.

В апеляційній скарзі ДПІ у Київському районі м. Одеси просить скасувати вищенаведену постанову, як таку, що прийнята з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права і прийняти нову постанову якою відмовити у задоволенні даного позову у повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Приймаючи оскаржену постанову суд першої інстанції виходив з обґрунтованості даного позову та наявності підстав для його задоволення.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач провів перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 23.01.2007р. по 31.12.2009 року за наслідками якої 02.03.2010 року був складений акт №1437/23-02/34800055/31.

Перевіркою було встановлено порушення Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток підприємств на загальну суму 36216,5 грн. та порушення Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 50173 грн.

В акті №1437/23-02/34800055/31 від 02.03.2010 року зазначені наступні порушення законодавства позивачем:

п. 1.32 ст.1, п.5.1, пп. 5.2.1, п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3, ст.5, п.1.32 ст.1, п. 5.1, п.п. 5.2.1, п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст.5, п.п. 11.2.1 п. 11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 року № 334/94-ВР зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 36216,5грн.;

п.1.3, п. 1.8 ст.1, п.п. 7.2.3 п.7.2 ст.7, п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст.7, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР з урахуванням змін та доповнень, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 50119 грн. та зменшено відємне значення податку на додану вартість на 54 грн.;

п.п. 17.1.1 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ зі змінами та доповненнями;

п.п. 8.1.2 ст. 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»від 22.05.2003 року № 889-ІV із змінами та доповненнями.

За результатами перевірки відповідач прийняв податкові повідомлення рішення від 10.03.2010р. за №0000782301/0 податкове зобовязання з податку на прибуток підприємств в загальній сумі 54325,00 грн., в тому числі основний платіж-36126,5 грн., штрафні санкції-18108,5 та №0000792301/0 податкове зобовязання з податку на додану вартість в загальній сумі 75354,50 грн., в тому числі основний платіж-50123,00 грн., штрафні санкції-25231,5 грн.

Актом перевірки встановлені наступні порушення:

Порушення податку на прибуток складаються з завищення валових витрат на суму 144 866 грн.

Завищення валових витрат.

Між ТОВ «Союз кондитерів»та ПП "Конкордіс", були укладені договори №ТУ-00015 від 28.09.07р., № ТУ-00018 від 05.05.08р. "Про перевезення вантажів автомобільним транспортом у місцевому та міжміському сполученні".

Відповідно до п. 1.1 вищевказаних договорів ПП "Конкордіс", далі Перевізник, та ТОВ "Союз кондитерів", далі - Замовник, замовник зобов'язується надавати для перевезення вантажі, а перевізник приймати їх обсягом та за номенклатурою, що вказується в заявках.

Перевізник виконує для замовника пов'язані з перевезенням вантажів такі види транспортно-експедиторських операцій та послуг: розроблення маршруту перевезення, організацію забезпечення відправлення та одержання вантажів, інші операції, пов'язані з перевезенням.

Договірна вартість транспортних послуг за договором № ТУ-00015 за перевезення вантажів - 30,0 грн./год з ПДВ, транспортно-експедиторські операції - 10,0 грн./год. З ПДВ, разом 40,0 грн./год з ПДВ, за договором № ТУ-00018 відповідно 45,0грн./год, 15,0 грн./год., 60,0 грн/год з ПДВ.

Позивачем з метою підтвердження факту отриманих транспортно-експедиторських послуг від ПП "Конкордіс" до перевірки були надані наступні документи:

-акти прийому-передачі виконаних робіт (послуг);

-податкові накладні.

В бухгалтерському обліку позивачем операції з придбання послуг від ПП "Конкордіс" відображено проводкою Дт 93 "Витрати на збут ", Дт 949 "Інші витрати операційної діяльності" - Кт 685 «Розрахунки з іншими кредиторами» всього у 126.800.0 грн.

Позивачем були перераховані грошові кошти на розрахунковий рахунок ПП "Конкордіс" у сумі 152160,0 грн., у т.ч. ПДВ 25360,0 грн.

Вище перелічені первинні документи (акти прийому-передачі виконаних робіт) не підтверджують зв'язок та використання в господарської діяльності позивачем отриманих послуг від ПП "Конкордіс" у зв'язку з тим, що не дають можливості встановити:

-місце навантаження та розвантаження товарів,

-кількість та номенклатуру товару,

-маршрут здійснення перевезення,

Надані до перевірки акти прийому-передачі виконаних робіт від ПП "Конкордіс" не містять вищевказаної інформації, а товарно-транспортні накладні взагалі до перевірки не надано.

Згідно вищенаведеним договорам позивач повинен надавати заявки ПП "Конкордіс" з вказанням детальної інформації про кожен заказ транспортних послуг у ПП "Конкордіс" заздалегить. Заявки до перевірки також не були надані.

Враховуючи вищенаведене позивачем не було представлено до перевірки вичерпних, оформлених належним чином документів, наявність яких передбачена діючим законодавством України, з урахуванням вимог, викладених у Правилах перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.97 №363, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 20.02.98 за №128/2568 та за формою, затвердженою наказом Міністерства транспорту України від 14.10.97 №363, які б доводили, що здійснені витрати в оплату транспортного експедирування були безпосередньо пов'язані з власною фінансово-господарською діяльністю.

Статтею 909 ЦК України передбачено, що укладання договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної, (коносаменту або іншого документа, установленого транспортними кодексами (статутами).

Згідно із Законом України «Про транспортно-експедиторську діяльність»від 01.07.04 №1955-ІУ (далі Закон-№1955-ІУ) транспортно-експедиторська діяльність - це підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг по організації і забезпеченню перевезень експортних, імпортних, транзитних і інших вантажів.

До суду позивач надав товарно-транспортні накладні, які під час перевірки не оглядались та не досліджувались.

Таким чином, в порушення п.1.32 ст.1, п.5.1. пп.5.2.1, п.5.2, п.п.5.3.9 п. 5.3. ст.5 Закону № 334 94-ВР підприємством віднесено до складу валових витрат суми витрат на придбання автотранспортних послуг, не підтвердженими товарно-транспортними накладними та відсутністю зв'язку із власною господарською діяльністю у періоді, що перевірявся, що призвело до завищення валових витрат у сумі 126800,0 грн.

В ході перевірки встановлено здійснення правочину між позивачем та ПП "Аванта-МІВ", за період з 02.04.08 по 16.07.08. Згідно договору № М-0104/1 від 02.04.08 про надання послуг мерчандайзингу ПП "Аванта-Мів", далі - виконавець, та позивач, далі - замовник, виконавець приймає на себе зобов'язання з надання замовнику маркетингових послуг, послуг з передпродажної підготовки товарів та мерчандайзингу, а замовник зобов'язується прийняти та сплатити вказані послуги. Згідно даних первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, 30.04.08, 31.05.08, 30.06.08 ПП "Аванта-Мів" надавало послуги з мерчандайзингу, в якості виконавця на замовлення позивача.

В бухгалтерському обліку позивача операції з придбання послуг від ПП "Аванта-МІВ" відображено проводкою Дт 93 "Витрати на збут" - Кт 685 «Розрахунки з іншими кредиторами»всього у сумі 18066,0 грн., а саме у 2 кварталі 2008 року.

Зазначені записи по Дт 92, Дт 644 «Податковий кредит»- Кт 631, Дт 631 - Кт 311 «Поточний рахунок»здійснені на підставі актів приймання виконаних робіт, податкових накладних, виданих ПП "Аванта-МІВ" на адресу ТОВ «Союз кондитерів».

Управління податкової міліції ДПА в Одеській області було виявлено підприємство з ознаками фіктивності, у зв'язку з чим було порушено кримінальну справу № 058200900163. Матеріали кримінальної справи № 058200900163 містять протокол допиту від 24.02.2009р. підозрюваної ОСОБА_1, яка була засновником та директором ПП "Аванта-МІВ". ОСОБА_1 у січні 2008 року познайомилась з невстановленою особою на імя "Роман", який за винагороду запропонував зареєструвати їй на своє ім'я ПП "Аванта-МІВ", при цьому повідомив, що фінансово-господарську діяльність підприємства будуть здійснювати інші особи. В подальшому, здійснюючи протиправні дії, 11.01.2008 року ОСОБА_1 зареєструвала ПП "Аванта-МІВ" у виконавчому комітеті Одеської міської ради за № 15561020000030554, 14.01.2008р. стала на податковий облік в ДПІ Приморського району м. Одеси за № 46086 за юридичною адресою : м. Одеса, вул. Кінна , буд. 22 .

Таким чином, ОСОБА_1 стала фактичним засновником та директором ПП "Аванта-МІВ", при цьому наміру здійснювати фінансово-господарську діяльність підприємства не мала.- Після чого усі реєстраційні документи підприємства ПП "Аванта-МІВ" ОСОБА_1 передала невстановленій особі, за що він їй пообіцяв щомісячну винагороду у сумі, еквівалентній 150 (ста п'ятидесяти) доларам США. Реєстрація ПП "Аванта-МІВ" в органах державної влади, отримання необхідних реквізитів, юридичної адреси, даних директора підприємства та зразків підпису, індивідуального податкового номеру, відкриття розрахункових рахунків в банках, надало можливість невстановленим особам використовувати рахунки підприємства та його печатку для здійснення незаконної діяльності, які в подальшому з метою ухилення від сплати податків, використовували ПП "Аванта-МІВ", складали, підписували та надавали до ДПІ від імені гр. ОСОБА_1. податкову звітність в період з лютого по жовтень 2008 року. Крім того, починаючи з листопада 2008 року звітність з податку на додану вартість від ПП "Аванта-МІВ" до ДПІ взагалі не надходила, хоча у відповідності з даними банку по розрахунковим рахункам ПП "Аванта-МІВ" за період листопад - грудень 2008 року, здійснювались надходження та списання грошових коштів. Згідно інформаційної бази АІС ОР ДПА в Одеській області встановлено, що остання звітність з податку на прибуток ПП "Аванта-МІВ" була надана до ДПІ за результатами роботи за І півріччя 2008 року, з податку на додану вартість - за жовтень 2008 року. Дані факти свідчать про відсутність наміру здійснювати фінансово-господарську діяльность. Водночас, листом ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 28.10.2009р. № 60604/8/23-405/25 повідомлено, що станом на 23.10.2009р. згідно районного рівня єдиного банку даних про платників податків юридичних осіб, на підставі електронних відомостей від держреєстраторів від 15.10.2009р. № 15561430003030554 стан ПП "Аванта-МІВ" код 35641221 було змінено на 8 (до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням). Відповідно до статті 3 ГК України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва -підприємцями. Згідно Національного Класифікатора України, прийнятого наказом Держспоживстандарту України від 26 грудня 2005 р. N 375 із змінами та доповненнями, економічна діяльність - процес виробництва продукції (товарів та послуг), який здійснюється з використанням певних ресурсів: сировини, матеріалів, устаткування, робочої сили, технологічних процесів тощо. Економічна діяльність характеризується витратами на виробництво, процесом виробництва та випуском продукції. Основний вид економічної діяльності - вид діяльності статистичної одиниці, на який припадає найбільший внесок у валову додану вартість (або визначений інший критерій). При цьому, вибір показника для визначення основного виду діяльності, як правило, не впливає на результат. Вищевказане свідчить що, ПП "Аванта-МІВ" не здійснювало господарську діяльність спрямовану на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність, у розумінні терміну «господарська діяльність»Господарського Кодексу України. Фактично згідно податкової звітності у ПП "Аванта-МІВ" відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення основного виду діяльності, визначеного згідно довідки з ЄДРПОУ. Відповідно до частини 5 ст.203 ЦК України і правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Недодержання в момент чинення правочину стороною цієї вимоги є підставою недійсності правочину (частина 1 ст.215 ЦК України). Відповідно до частини 2 ст. 215 ЦК України від 16.01.2003 року № 435 - IV зі змінами та доповненнями недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Пунктом 1 ст. 203 ЦК України від 16.01.2003 року № 435 - IV зі змінами та доповненнями зазначено, що зміст правочину не може суперечити, зокрема, моральним і засадам суспільства. Відповідно до статті 228 ЦК України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, нікчемним. Таким чином, правочини, укладені між позивачем та ПП"Аванта- МІВ" стосовно виконання робіт за період з 02.04.2008р. по 16.07.2008р., укладались з порушенням вимог частини 5 ст.203 ЦК України, оскільки не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними у зв'язку з тим що засновник та директор ПП "Аванта-Мів", громадянка ОСОБА_1 не мала наміру здійснювати фінансово-господарську діяльність. Відповідно частини 1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу тобто правочини, укладені позивачем та ПП "Аванта-МІВ" стосовно надання ПП "Аванта-МІВ" послуг за період з 02.04.2008р. по 16.07.2008р., на підставі яких між ПП "Аванта-МІВ" та позивачем були складені акти виконаних робіт за вищевказаний період, є недійсними, оскільки укладались з порушенням вимог частини 5 ст.203 ЦК України. Згідно частини 1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Таким чином правочини, укладені ПП "Аванта-МІВ" та позивачем не створюють юридичних наслідків. В результаті вищевикладеного підприємством в порушення п.5.1.п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 та п.п. 11.2.1 п.11.2.ст.П Закону України № 334/94-ВР від 28.12.1994р. "Про оподаткування прибутку підприємств" (із змінами та доповненнями) позивачем віднесено до складу валових витрат витрати, відображені по бухгалтерському рахунку 685 «Розрахунки з іншими кредиторами»як отримання послуг від ПП "Аванта-МІВ", що не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та не здійснені як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності, всього у сумі 18066,0 грн. Перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період з 23.01.2007р. по 31.12.2009р. встановлено його завищення на 50 174 грн. Позивачем (Лізингоодержувач) укладено із ТОВ «АІС - Лізинг»(Лізингодавець) код за ЄДРПОУ 33635277 генеральний договір фінансового лізингу № 554 від 07.11.2008р.. згідно умов якого Лізингодавець передає Лізингоодержувачу в тимчасове володіння і користування майно на визначених у Лізинговій угоді від 07.11.2008р. (Додаток № 01-554 до генерального договору фінансового лізингу № 554 від 07.11.2008р.) умовах та у строк за умови сплати останнім періодичних лізингових платежів. Згідно умов Лізингової угоди від 07.11.2008р. позивач повинен сплатити ТОВ «АІС - Лізинг»за період з 10.11.2008р. по 04.11.2011р. лізингові платежі в загальній сумі разом із ПДВ 176171,17 грн., в тому числі платіж який відшкодовує (компенсує) частину вартості майна в сумі 127200 грн. разом з ПДВ та винагороду (комісію) лізингодавця за отримане в лізинг майно без ПДВ 48971,17 грн. На виконання умов договору, на підставі Лізингової угоди від 07.11.2008р. та згідно акту приймання - передачи майна б/н від 04.12.2008р. ТОВ «АІС - Лізинг»передало, а позивачем прийняло у володіння та користування наступне майно (предмет лізингу) - новий вантажний автомобіль - БАЗ Т713.13, колір: білий, 2008 року випуску, загальною вартістю 127200 грн., в тому числі ПДВ 21200 грн. По зазначеній операції була надана позивачу податкова накладна № 3793 від 04.12.2008р. на суму 127200 грн., в тому числі ПДВ 2120. грн. Сума податку на додану вартість за зазначеній податковій накладній включена позивачем до складу податкового кредиту в грудні 2008р., відображена у реєстрі отриманих податкових накладних за грудень 2008р., який відповідає даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість та даним декларації ПДВ за грудень 2008р., наданої до відповідача Для підтвердження правомірності віднесення до складу податкового кредиту позивачем зазначених сум податку на додану вартість, відповідачем у ході планової виїзної перевірки було надіслано запит від 01.03.2010р. № 5703/23-02/143 до ДПІ у Оболонському районі м. Києва на проведення зустрічної перевірки ТОВ «АІС - Лізинг»з питань взаємовідносин з позивачем по зазначеній лізинговій угоді.

Згідно бази даних «Контрагенти»стан платника ТОВ «АІС - Лізинг»: порушено провадження у справі про банкрутство, справа № 44/616-6 від 01.10.2009р.

Згідно даних Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, та даних додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість ТОВ «АІС - Лізинг»в грудні 2008р. і включило до податкового зобов'язання по взаємовідносинам із позивачем суму ПДВ у розмірі 0 грн.

Згідно даних додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість позивачем в грудні 2008р. включено до податкового кредиту по взаємовідносинам із ТОВ «АІС - Лізинг»суму ПДВ у розмірі 21200 грн.Відхилення дорівнює 21200 грн.

Згідно з п.1.3 ст.1 Закону України від 03.04.1997р. №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" із змінами і доповненнями „Платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України".

Відповідно до п.п. 7.2.3 п.п.7.2. ст.7 Закону України від 03.04.1997р. №168/97-ВР "Про податок на додану вартість, визначено, що „податкова накладна складається в момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної передається покупцю, а копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом".

ТОВ «АІС - Лізинг»не включило у декларації по податку на додану вартість до складу податкового зобов'язання суму податку на додану вартість по виписаній позивачем податковій накладній № 3793 від 04.12.2008р. на суму 127200 грн., в тому числі ПДВ 21200 грн.

Згідно п.1.8 ст.1 Закону України від 03.04.1997р. №168/97-ВР "Про податок на додану вартість", із змінами і доповненнями „Бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом".

У відповідності до ч.І ст.67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Сукупність податків та зборів до бюджету та державних цільових фондів, що справляються у встановленому законами України порядку становить систему оподаткування. Таким чином, несплата ТОВ «АІС - Лізинг»податків, у встановленому законодавством України порядку, руйнує систему оподаткування, що створена в інтересах держави, та формування доходної частини державного бюджету України.

Відповідно до ст. 203 ЦК України від 16 січня 2003 р. N 435-IV зі змінами та доповненнями „Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства".

Відповідно до ст.228 ЦК України від 16 січня 2003 р. N 435-ІУ зі змінами та доповненнями "Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини. Правочин, який порушую публічний порядок, є нікчемним".

Статтею 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недотримання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

В зв'язку з тим, що ТОВ «АІС - Лізинг»не сплатило до бюджету податок на додану вартість за передане майно, відсутня надмірна сплата податку на додану вартість, та податковий кредит позивача не підтверджено податковими зобов'язаннями ТОВ «АІС - Лізинг».

В порушення п.1.3, п.1.8 ст.1, п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.97 р. № 168/97-ВР зі змінами та доповненнями позивачем до складу податкового кредиту неправомірно включена сума податку на додану вартість всього у розмірі 21200 грн.

Так, в період з 02.04.2008р. по 16.07.2008р. року встановлено, що ПП "Аванта-МІВ" було постачальником послуг на адресу позивача на загальну суму 21 679,37 грн., у тому числі ПДВ 3 613,23 грн. Проведення вищевказаних операцій підтверджується актами виконаних робіт, податковими накладними, виписаними ПП "Аванта-МІВ" на поставку послуг на адресу позивача.

Податкові накладні, віднесені до реєстру отриманих податкових накладних, включені до складу податкового кредиту з ПДВ декларації з податку на додану вартість за відповідні податкові періоди.

Згідно п.п.7.2.4 п.7.2.ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.97р. "право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому ст.9 цього Закону".

Згідно п.2. "Порядку заповнення податкової накладної", затвердженого наказом ДПА України 30.05.1997р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції 23.06.1997р. №233/2037 "податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість". Згідно п.5. цього ж Порядку "податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою", ніж вказано у п.2 даного Порядку.

Згідно п.п.7.4.5.п.7.4. ст.7. Закону України "Про податок на додану вартість" № 168 97-ВР від 03.04.1997р. "не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними". Відповідно до Наказу Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року N165. зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997р. за N233/2037 «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення»(із змінами та доповненнями), посадова особа, яка заповнювала податкову накладну в обов'язковому порядку ставить підпис і прізвище, а також затверджує таку податкову накладну печаткою підприємства (продавця).

Отже, як було зазначено в матеріалах кримінальної справи № 058200900163 є пояснення засновника та директора ПП "Аванта-МІВ" гр. ОСОБА_1., що вона не мала наміру здійснювати фінансово-господарську діяльність ПП "Аванта-МІВ", тобто не мала наміру здійснювати повноваження, покладені на власника підприємства законодавством України та установчими документами підприємства. У подальшому після реєстрації ПП "Аванта-МІВ" код ЄДРПОУ 35641221 громадянка ОСОБА_1 фінасово-господарську діяльність підприємства не здійснювала, ніяких документів не підписувала.

Таким чином, правочини, укладені між позивачем та "Аванта-МІВ" стосовно виконання робіт за період з 02.04.2008р. по 16.07.2008р. укладались з порушенням вимог частини 5 ст.203 ЦК України, оскільки не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними у зв'язку з тим що засновник та директор ПП "Аванта-МІВ", громадянка ОСОБА_1 не мала наміру здійснювати фінансово-господарську діяльність.

Відповідно до висновку почеркознавської експертизи № 314 від 18.09.2009 року проведеної по справі № 058200900163, підписи ОСОБА_1 на податкових деклараціях ПП "Аванта МІВ", зроблені не ОСОБА_1, а іншою особою. Тобто податкова звітність ПП "Аванта МІВ" - штучно підроблена.

Таким чином податкові накладні, які були виписані від постачальника послуг підписом директора ОСОБА_1 - заповнені та видані не за її підписом, тобто відповідно до п.5 «Порядку заповнення податкової накладної», податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку.

Відповідно до частини 5 ст.203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Недодержання в момент вчинення правочину стороною цієї вимоги є підставою недійсності правочину (частина 1 ст.215 ЦК України).

Згідно частини 2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, - нікчемним. Відповідно до п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999р. № 996- XIV (із змінами та доповненнями).

Таким чином, операції не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень та транспортних засобів.

Відповідно до п.2.ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно п.1.ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу.

Згідно ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, яка встановлена законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Таким чином, підприємством порушено ст.228 ЦК України щодо укладення правочину, який суперечить моральним засадам суспільства, а також порушує публічний порядок, спрямований на штучне формування податкового кредиту з податку на додану вартість, а отже є нікчемним. Отже, зазначені договори відповідно до п.п.1, 2 ст. 215, п.п.1, 5 ст.203 ЦК України є нікчемним і в силу ст.216 ЦК України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що повязані з їх недійсністю. Згідно п.19 ст. 2 Бюджетного кодексу України доходи бюджету - усі податкові, неподаткові та інші надходження на безповоротній основі, справляння яких передбачено законодавством України. Згідно ст. 9 Бюджетного кодексу України доходи бюджету класифікуються за такими розділами: податкові надходження, неподаткові надходження, доходи від операцій з капіталом, трансферти.

Згідно ч.2 ст. 9 вказаного Кодексу податковими надходженнями визнаються передбачені податковими законами України загальнодержавні і місцеві податки, збори та інші обов'язкові платежі.

Підпунктом 3.2.1 п.3.2 ст. З Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" визначено, що у випадках коли платник податків згідно із законами з питань оподаткування уповноважений утримувати податок, збір, якими оподатковуються інші особи, у тому числі податок на додану вартість, а також будь-які інші податки, що утримуються з джерела виплати, сума таких податків, зборів вважається бюджетним фондом, який належить державі або територіальній громаді та створюється від їх імені.

Таким чином, несплачений підприємством податок на додану вартість внаслідок порушення встановленого порядку податкового кредиту, є дохідною частиною державного бюджету, власністю держави.

Отже, підприємством перераховувались кошти без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, в зв'язку з чим дії підприємства призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України.

Згідно п.19 ст. 2 Бюджетного кодексу України доходи бюджету - усі податкові, неподаткові та інші надходження на безповоротній основі, справляння яких передбачено законодавством України (включаючи трансферти, дарунки, гранти).

Згідно ст. 9 Бюджетного кодексу України доходи бюджету класифікуються за такими розділами: податкові надходження, неподаткові надходження, доходи від операцій з капіталом, трансферти.

Згідно ч.2 ст. 9 вказаного Кодексу податковими надходженнями визнаються передбачені податковими законами України загальнодержавні і місцеві податки, збори та інші обов'язкові платежі. Підпунктом 3.2.1 п.3.2 ст. З Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" визначено, що у випадках коли платник податків згідно із законами з питань оподаткування уповноважений утримувати податок, збір (обов'язковий платіж), якими оподатковуються інші особи, у тому числі податок на додану вартість, а також будь-які інші податки, що утримуються з джерела виплати, сума таких податків, зборів (обов'язкових платежів) вважається бюджетним фондом, який належить державі або територіальній громаді та створюється від їх імені. Таким чином, несплачений підприємством податок на прибуток, податок на додану вартість внаслідок порушення встановленого порядку формування валових доходів, валових витрат, податкового зобов'язання та податкового кредиту, є дохідною частиною державного бюджету, власністю держави.

Отже, підприємством перераховувались кошти без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, в зв'язку з чим дії підприємства призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України.

Таким чином, на підставі вищевикладеного в порушення вимог п.18 "Порядку заповнення податкової накладної " (із змінами та доповненнями), затвердженого наказом ДПА України №165 від 30.05.1997р. зареєстрованого в Міністерстві юстиції 23.06.1997р. №233/2037, податкові накладні, складені ПП "Аванта-МІВ " на постачання послуг за період з квітня 2008р. по червень 2008р. не містять підпису особи яка їх склала, в результаті чого зазначені податкові накладні вважаються недійсними.

В результаті вище викладеного, підприємством в порушення п.п.7.4.5.п.7.4. ст.7. Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997р. (із змінами та доповненнями), згідно якого: "не дозволяється включення до податкової кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними" позивачем завищено суму податкового кредиту з ПДВ на загальну суму 3614,0 грн.

Також, в результаті порушень встановлених у п. 3.1.2 розділу 3 Акту перевірки та на порушення п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997р. (із змінами та доповненнями), згідно якого "Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку..." позивачем завищено податковий кредит з податку на додану вартість на загальну суму 25360,0 грн.

Постанова від 20 вересня 2010 року не відповідає вимогам відповідно до ст.159 КАС України, «Судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повного і всебічного з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні»

Відповідно до ч.І ст.70 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення.

Отже, на думку колегії суддів, підстав для висновку про протиправність спірних рішень відповідача не мається.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вищенаведеним вимогам щодо законності та обґрунтованості судового рішення оскаржена постанова суду першої інстанції не відповідає.

Пунктом 4 ст. 202 КАС України передбачено, що підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції допустив такі порушення норм матеріального та процесуального права, що призвели до неправильного вирішення даної справи, внаслідок чого його постанова підлягає скасуванню, з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні даного позову у повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207 КАС України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси - задовольнити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2010 року скасувати.

Прийняти нову постанову.

В задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Союз Кондитерів»до державної податкової інспекції в Київському районі м. Одеси про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення від 10.03.2010р. № 0000782301/0, визнання недійсним та скасування частково податкового повідомлення-рішення від 10.03.2010р. № 0000792301/0 відмовити у повному обсязі.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Постанова у повному обсязі виготовлена 28 листопада 2011 року

Головуючий /Д.В. Запорожан/

Судді /Ю.В. Яковлев/

/С.І. Жук/