Ухвала суду № 20001354, 01.12.2011, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 грудня 2011 р.Справа № 2-а/1570/3537/2011 Категорія:8.2.2Головуючий в 1 інстанції:

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючогосудді -Жука С.І.

судді - Яковлева Ю.В.

судді - Запорожана Д.В.

при секретаріПилипчук М.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Одеського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 05 липня 2011 року по справі за позовом приватного підприємства "Таврія Плюс" до спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000241540 від 06.04.2011 року, -

встановиЛА:

16 травня 2011 року, позивач звернувся до суду з позовом до спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі, в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000241540 від 06.04.2011 року, мотивуючи його тим, що 23.03.2011 року службовцями спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП «Таврія Плюс»з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість при взаємовідносинах ПП «Таврія Плюс»з ПП «Расинг Груп»в період з 01.09.2010 року по 30.09.2010 року. За наслідками перевірки було складено акт від 23.03.2011 року №96/15-4/31929492/8, на підставі якого відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000241540 від 06.04.2011 року, яким позивачу було збільшено бюджетне відшкодування по ПДВ на суму 2520 грн. 00 коп. та застосовано штрафну санкцію в розмірі 1260 грн. 00 коп. Позивач вважає зазначене рішення протиправним, оскільки воно прийнято на підставі висновків перевірки, які не ґрунтуються на нормах права. Крім цього, позивач посилався на допущені відповідачем порушення встановленого законом порядку проведення спірної перевірки. Зазначене стало підставою для звернення до суду з цим позовом, в якому позивач просив суд скасувати спірне податкове повідомлення-рішення №0000241540 від 06.04.2011 року.

Представник позивача в судовому засіданні першої інстанції позовні вимоги підтримав у повному обсязі, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні першої інстанції позов не визнав та пояснив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0000241540 від 06.04.2011 року було прийнято на підставі акту перевірки, який був складений за результатами проведення документальної позапланової невиїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість при взаємовідносинах ПП «Таврія Плюс»з ПП «Расинг Груп»за період з 01.09.2010 року по 30.09.2010 року. Представник відповідача зазначив, що перевіркою було встановлено порушення позивачем вимог ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168-97-ВР та п.18

«Порядку заповнення податкових накладних», затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України, від 30.05.1997 року № 165 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України від 18.07.2005 року № 769/11049), позивачем до складу податкового кредиту включено суми податку на додану вартість по податкових накладних оформлених з порушенням діючого законодавства, а саме: постачальником визначені недостовірні відомості щодо розташування юридичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість. Крім того, представник відповідача повідомив, що згідно довідки про неможливість проведення перевірки достовірності формування податкового кредиту та податкових зобов'язань ПП «Расинг Груп»за період червень-грудень 2010 року від 14.03.2011 року № 419/23-34/73060746/2, отриманої від ДПА у Малиновському районі м. Одеси, на обліку якої перебуває контрагент позивача, вказаний суб'єкт господарювання не знаходиться за юридичною та фактичною адресою. Представник відповідача стверджував, що у ПП «Расинг Груп»не встановлені необхідні умови для ведення господарської діяльності, згідно ч.І, 5 ст. 203, п.1, 2 ст.215, ст.228 Цивільного кодексу України, укладені ПП «Расинг Груп»з контрагентами-покупцями, якими було сформовано податковий кредит у відповідних податкових періодах мають ознаки нікчемності. Крім того, представник відповідача зазначив, що системою автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, між сумами податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за вересень 2010 року у ПП «Таврія Плюс»встановлено розбіжності по взаємовідносинах з ПП «Расинг Груп»на суму податку на додану вартість у розмірі 2520 грн. 00 коп. Таким чином, представник відповідача вважав, що контрагент позивача виписував податкові накладні оформлені з порушенням порядку їх виписки, які не були включені до складу їх податкових зобов'язань, не відображені у податковій звітності та фактично не сплачені до бюджету. Крім того, несплата контрагентами позивача сум податку на додану вартість до бюджету свідчить про безпідставність формування позивачем на такі суми податкового кредиту, оскільки такі дії суперечать суті податку на додану вартість, його призначення та встановленій процедурі його обліку.

Суд першої інстанції своєю постановою від 05 липня 2011 року адміністративний позов приватного підприємства "Таврія Плюс" до спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000241540 від 06.04.2011 року - задовольнив повністю. Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі № 0000241540 від 06.04.2011 року.

Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Одесі не погодившись з постановою суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду та прийняти нову постанову, якою у задоволенні вимог позивача відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Одесі посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що частиною 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

Судом першої інстанції встановлено, що 23 березня 2011 року головним державним податковим ревізор-інспектором відділу податкового супроводження підприємств оптової та роздрібної торгівлі спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі Пономарьовою Н.Г. та головним державним податковим ревізор - інспектором Бурдейним О.В. на підставі вимог ст.ст. 20, 75, 79 Податкового кодексу України було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питання дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість при взаємовідносинах ПП «Таврія Плюс»з ПП «Расинг Груп»за період з 01.09.2010 року по 30.09.2010 року.

У відповідності до вимог п.79.2 ст.79 ПК України, документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Як вбачається зі змісту акту перевірки при проведенні перевірки податкова керувалась п.79.2 ст.79 ПК України, зазначеною статтею визначено умови проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, проте відповідачем в порушення вимог вищезазначеної статті Податкового кодексу України, наказ керівника СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Одесі від 23.03.2011 року № 167 було вручено позивачу 24.03.2011 року разом з актом перевірки.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що документальну невиїзну перевірку проведено без дотримання вимог Податкового кодексу України, що є порушенням процедури проведення перевірки.

За результатами даної перевірки було складено акт № 96/15-4/31929492/8 від 23.03.2011 року про результати документальної позапланової невиїзної перевірки з питання дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість при взаємовідносинах ПП «Таврія Плюс»з ПП «Расинг Груп»за період з 01.09.2010 року по 30.09.2010 року.

Суд першої інстанції встановив, що на підставі акту перевірки від 23.03.2011 року відповідачем - спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Одесі було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000241540 від 06.04.2011 року за порушення вимог п.п.7.2.1 п.7.2 ст. 7 Закону України «Про

податок на додану вартість», а саме, збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 2520 грн. 00 коп. та нараховану штрафну (фінансову) санкцію в сумі 1260 грн. 00 коп.

З матеріалів справи вбачається, що вищезазначене податкове повідомлення-рішення було оскаржено позивачем в адміністративному порядку. На первинну скаргу позивач отримав рішення від 29 квітня 2011 року № 15250/10/25-0007, відповідно до якого податкове повідомлення-рішення було залишено без змін, а скаргу ПП «Таврія Плюс»без задоволення.

Перевіркою було встановлено, що ПП «Таврія Плюс»порушено вимоги пп. «д»пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР та п. 18 Порядку заповнення податкових накладних, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 р. № 165, у зв'язку з чим було завищено суму податкового кредиту у вересні 2010 року на 2520,00 грн.

Що стосується висновків спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі про наявність зазначених порушень податкового законодавства ПП «Таврія Плюс», викладені в акті перевірки, то в цій частині колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необґрунтованість даних порушень з наступних підстав.

Відповідно до п. 1.7 статті 1 Закону № 168 податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону № 168 датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податків в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) -в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податків товарів (робіт, послуг).

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168 податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків в звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обороту) і основних фондів або нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Судом першої інстанції встановлено, що 13 вересня 2010 року між ПП «Расинг Груп»та ПІТ «Таврія Плюс»було укладено договір поставки № 464 від 13.09.2010 року про поставку товарів в асортименті та в кількості, що передбачені накладними, які є невід'ємною частиною цього договору. 21.09.2010 року та 30.09.2010 року ПП «Расинг Груп»поставило ПП «Таврія Плюс»часник на загальну суму 15120,00 грн., в тому числі ПДВ 2520,00 грн., що підтверджується видатковими накладними № РН-210902 та № РН-300901, які були оплачені ПП «Таврія Плюс». По факту поставки часнику ПП «Расинг Груп»виписало податкові накладні № 210903 від 21.09.2010 року та № 300901 від 30.09.2010 року, які підтверджують сплату покупцем, ПП «Таврія Плюс», податку на додану вартість у складі ціни товару. Таким чином, податкові зобов'язання ПП «Расинг Груп»по контрагенту ПП «Таврія Плюс»виникли в момент поставки товару за видатковими накладними, що стало підставою видачі ПП «Расинг Груп»податкових накладних.

Отже, з огляду на вищезазначене, ПП «Таврія Плюс»виконало всі передбачені законом умови щодо включення сплачених сум ПДВ до складу податкового кредиту.

Згідно положень Закону України № 168/97-ВР для віднесення відповідних сум податків, сплачених в ціні товару до податкового кредиту, не передбачається умова про сплату цих сум до бюджету, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, тому зазначена обставина не є підставою для позбавлення ПП «Таврія Плюс»права на включення сплачених ним сум ПДВ до складу податкового кредиту, оскільки позивач виконав всі передбачені законом умови щодо включення цих сум до складу податкового кредиту.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно не приймає до уваги посилання представника відповідача на ті обставини, що згідно довідки про неможливість проведення перевірки достовірності формування податкового кредиту та податкових зобов'язань ПП «Расинг Груп»за період червень-грудень 2010 року від 14.03.2011 року № 419/23-34/73060746/2, отриманої від ДПІ у Малиновському районі м. Одеси, на облік якої перебуває контрагент позивача, вказаний суб'єкт господарювання не знаходиться за юридичною та фактичною адресою, оскільки згідно відповіді ДПА України на запит позивача від 20.10.2010 р., станом на 01.09.2010 року ПП «Расинг Груп»значилася під статусом «1»- підтверджений статус платника ПДВ, що свідчить про відсутність у відповідача даних щодо незнаходження ПП «Расинг Груп»за місцем реєстрації у спірний період. Крім того, згідно свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи ПП «Расинг Груп»серії А01 №316473 (дата проведення державної реєстрації 16.04.2010 року) та його

свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ № 100282241 від 05.05.2010 р. місцезнаходження ПП «Расинг Груп»зареєстроване за адресою: м. Одеса, пр. Академіка Глушка, буд. 29. Та посилання представника відповідача на ті обставини, що податкові накладні оформлені з порушенням вимог податкового законодавства, а саме: постачальником визначені недостовірні відомості щодо розташування юридичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, оскільки, підставою визнання податкової накладної недійсною відповідно до п. 5 Порядку заповнення податкових накладних, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 р. № 165 є її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку (зареєстрованою як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість).

Частиною 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідачем не доведено факт правомірності прийняття ним оскаржуваного податкового повідомлення-рішення. За таких обставин, відповідачем неправомірно збільшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та застосовано штрафну (фінансову) і санкцію в розмірі 3780,00 грн.

Розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що судом першої інстанції повно і всебічно досліджено обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначено характер спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Отже судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не є істотними і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі, - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 05 липня 2011 року по справі за позовом приватного підприємства "Таврія Плюс" до спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000241540 від 06.04.2011 року, - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою апеляційного суду законної сили.

ГоловуючийсуддяС.І. Жук

суддяЮ.В. Яковлев

суддяД.В. Запорожан