Постанова № 20316660, 07.12.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-15184/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: <Текст > Суддя-доповідач: Петрик І.Й.

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"07" грудня 2011 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Петрика І.Й.,

Суддів: Аліменка В.О.,

Мацедонської В.Е.,

При секретарі

судового засідання: Лаврентьєві Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Регіонального управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової адміністрації України в Полтавській області на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 15 лютого 2011 року у справі за позовом Дочірньої компанії «Укргазвидобування»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»до Регіонального управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової адміністрації України в Полтавській області про визнання протиправним рішення про застосування фінансових санкцій №160622 від 24 лютого 2010 року, -

ВСТАНОВИВ:

Дочірня компанії «Укргазвидобування»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(далі ДК «Укргазвидобування»НАК «Нафтогаз України») звернулася до Окружного адміністративного суду м.Києваз позовом до Регіонального управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової адміністрації України в Полтавській області про скасування рішення про застосування фінансових санкцій №160622 від 24 лютого 2010 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 15 лютого 2011 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить оскаржувану постанову скасувати.

Заслухавши суддю-доповідача та осіб, що зявилися в судове засідання, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі п. 3 ч. 1 ст. 198, 202, п. 4 ч. 1ст. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

З матеріалів справи вбачається, що ДК «Укргазвидобування»НАК «Нафтогаз України»зареєстроване Шевченківською районною державною адміністрацією у м.Києві як юридична особа, відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи від 28 серпня 1998 року Серії А00 № 011618, адреса місцезнаходження: 04053, м.Київ, вул.Кудрявська, буд 26/28, ідентифікаційний код юридичної особи: 30019775.

Відповідно до Ліцензії Серії АГ № 029123 від 02 березня 2009 року позивач має право на здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями, термін дії якої з 05 березня 2009 року по 05 березня 2010 року, а згідно Ліцензії Серії АГ № 029617 від 02 березня 2009 року, позивач має право на здійснення роздрібної торгівлі тютюновими виробами, термін дії якої з 05 березня 2009 року по 05 березня 2010 року.

Судом першої інстанції встановлено, що посадовими особами Регіонального управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової адміністрації України в Полтавській області (далі РУ Департаменту САТ ДПА України в Полтавській області) було проведено перевірку господарської одиниці ДК «Укргазвидобування»НАК «Нафтогаз України»- магазину №14 за адресою: м. Полтава, вул.Фрунзе, 173, щодо стану дотримання вимог, встановлених законодавством України, які є обовязковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами.

За результатами перевірки було складено Акт №72/16-32-03/30019775 від 17.02.2010р. яким встановлено порушення позивачем частини 30 статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».

Перевіркою встановлено порушення ч. 30 ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного та плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», яким передбачено зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів в місцях зберігання, внесених до Єдиного реєстру, незалежно від того кому належить таке місце зберігання, або того, за заявою якого субєкта господарювання таке місце зберігання було внесено до Єдиного реєстру.

Згідно акту при перевірці встановлено факт зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів у місці зберігання, не внесеному до Єдиного реєстру, на загальну суму 2572,60 грн., з них алкогольних напоїв на суму 2 227,30 грн., тютюнових виробів на суму 345,30 грн. (згідно опису, викладеному в акті перевірки).

Відповідач вказує на те, що станом на 17.02.2010р., згідно бази даних РУ Департаменту САТ ДПА України в Полтавській області до Єдиного державного реєстру місць зберігання роздрібних партій алкогольних напоїв та тютюнових виробів не внесено місце зберігання, розташоване за адресою: м. Полтава, вул. Фрунзе, 173.

Згідно з п.10 частини 2 статті 17 Закону № 481, РУ Департаменту САТ ДПА України в Полтавській області винесе рішення про застосування фінансових санкцій №160622 від 24.02.2010р. у розмірі 3927,30 грн., зокрема:

-за зберігання алкогольних напоїв у місцях зберігання, не внесених до Єдиного реєстру 100 відсотків вартості товару, який знаходиться в такому місці зберігання, але не менше 1700 грн. 2227,30 грн.;

-за зберігання тютюнових виробів у місцях зберігання, не внесених до Єдиного реєстру 100 відсотків вартості товару, який знаходиться в такому місці зберігання, але не менше 1700 грн. 1700 грн.

Не погоджуючись з вказаним рішенням про застосування фінансових санкцій, позивач звернувся з позовом до суду.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що прийняте відповідачем рішення №160622 від 24.02.2010р. про застосування фінансових санкцій на суму 3927,30 грн. за зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів місцях зберігання, не внесених до Єдиного реєстру місць зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів є протиправним, а тому підлягає скасуванню.

Однак, з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погодитись не може із огляду на зазначене.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України, розглядаючи справи щодо протиправності рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Так, зі змісту оскаржуваного рішення відповідача про застосування фінансових санкцій вбачається, що на думку останнього, позивачем порушено вимоги Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», та застосовано до позивача фінансові санкції відповідно до ст. 17 вказаного Закону, якою встановлено відповідальність за порушення норм цього Закону у вигляді фінансових санкцій.

Таким чином, обставиною, що підлягає зясуванню при визначенні протиправності оскаржуваного рішення про застосування фінансових санкцій, є встановлення чи спростування факту порушення позивачем вимог Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», що полягало в невнесенні позивачем до Єдиного державного реєстру місць зберігання місця роздрібної торгівлі.

Порядок ведення Єдиного державного реєстру місць зберігання затверджено наказом Державної податкової адміністрації України від 28 травня 2002року № 251 (далі Порядок).

Відповідно до п. 2.1 Порядку до Єдиного реєстру вносяться місця зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів; місця зберігання спирту суб'єктів підприємницької діяльності виробників спирту та алкогольних напоїв; місця зберігання спирту суб'єктів підприємницької діяльності, які отримують спирт для забезпечення виробничих та інших потреб, якщо його кількість перевищує 100 декалітрів на квартал.

Для внесення до Єдиного реєстру місць зберігання роздрібних партій алкогольних напоїв або тютюнових виробів субєкти підприємницької діяльності подають заяву до регіонального управління Департаменту за місцезнаходженням місця зберігання.

В процесі розгляду справи судом першої інстанції встановлено, що позивач не використовує приміщення магазину №14, де проводилася перевірка, для зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, оскільки будь-якого спеціально облаштованого приміщення, яке використовується для зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, в даному магазині немає. Алкогольні напої та тютюнові вироби в асортименті та у незначній кількості на загальну суму 2572 (дві тисячі сімдесят дві) гривні 60 копійок, на момент перевірки 17.02.2010 року знаходились на торговельних полицях магазину, тобто розміщувались у місці торгівлі для їх реалізації, а не зберігалися в окремо визначеному приміщенні.

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до висновку, з яким не погоджується колегія суддів, що магазин №14, де здійснюється роздрібна торгівля алкогольними напоями та тютюновими виробами, не є місцем зберігання алкогольних напоїв у розумінні Закону України «Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», а тому у відповідача відсутні правові підстави для застосування до позивача штрафних санкцій.

В статті 1 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів»визначено поняття «місце торгівлі», згідно з якою місце торгівлі місце реалізації товарів, у тому числі на розлив, в одному торговому приміщенні (будівлі) за місцем його фактичного розташування, для тютюнових виробів без обмеження площі, для алкогольних напоїв торговельною площею не менше 20 кв. м, обладнане електронними контрольно-касовими апаратами (незалежно від їх кількості) або де є товарно-касові книги (незалежно від їх кількості), в яких фіксується виручка від продажу алкогольних напоїв та тютюнових виробів незалежно від того, чи оформляється через них продаж інших товарів.

Станом на день проведення перевірки - 17 лютого 2010 року, та на день прийняття рішення про застосування фінансових санкцій 24 лютого 2010 року, діяли норми Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», які визначали, що до Єдиного реєстру має бути внесено будь-яке місце зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів незалежно від того, знаходиться воно в місці здійснення торгівлі чи у відокремлених від обєкта торгівлі місцях (складських приміщеннях).

Норми Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 20 травня 2010 року за № 2275-6 про те, що субєкти господарювання, які отримали ліцензію на роздрібну торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами, вносять до Єдиного реєстру тільки ті місця зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, що розташовані за іншою адресою, ніж місце здійснення торгівлі, на які посилається суд першої інстанції, набрали чинності після встановлення факту порушення та застосування за його вчинення фінансових санкцій.

Відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, тому до певної події або факту, застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони наставали.

З наведеного колегія суддів приходить до висновку, що обєкти роздрібної торгівлі належать до місць зберігання, які повинні бути включені до Єдиного державного реєстру, виходячи з цього, оскаржуване рішення відповідача, яким встановлено порушення, яке полягало у невнесенні місця роздрібної торгівлі до Єдиного державного реєстру є таким, що відповідає вимогам Закону, оскільки в діях позивача в даному випадку міститься склад правопорушення.

Колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що при вирішенні питання правомірності накладення штрафних санкцій слід виходити з загальних норм права відносно відповідальності за порушення зобовязань та встановлення в діях або бездіяльності підприємства складу правопорушення з метою застосування до підприємства юридичної відповідальності у вигляді штрафних санкцій.

Відповідно до частини 1 статті 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

У частині 2 наведеної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито всіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Доводи апеляційної скарги відповідача спростовують висновок суду першої інстанції та приймаються апеляційним судом так, як є правомірними.

Колегія суддів, вважає, що суд першої інстанції не правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення у порушенні норм матеріального та процесуального права.

За таких обставин, апеляційну скаргу слід задовольнити, а постанову суду першої інстанції скасувати.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 160, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу Регіонального управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової адміністрації України в Полтавській області на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 15 лютого 2011 року задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 15 лютого 2011 року скасувати та винести нову.

У задоволенні позовних вимог Дочірньої компанії «Укргазвидобування»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»до Регіонального управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової адміністрації України в Полтавській області про визнання протиправним рішення про застосування фінансових санкцій №160622 від 24 лютого 2010 року відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку ст.212 КАС України.

Головуючий суддя: І.Й. Петрик

Судді: