Ухвала суду № 20316349, 07.12.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-2308/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: <Текст >

Суддя-доповідач: Петрик І.Й.

У Х В А Л А

Іменем України

"07" грудня 2011 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Петрика І.Й.,

Суддів: Аліменка В.О.,

Мацедонської В.Е.,

При секретарі

судового засідання: Лаврентьєві Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_5 та Державної податкової інспекції у Святошинському районі м.Києва на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 07 квітня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_5 до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м.Києва про визнання дій неправомірними та зобовязання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_5 звернулася до Окружного адміністративного суду м.Києваз адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м.Києва (далі ДПІ в Святошинському районі м.Києва) про визнання відповіді ДПІ в Святошинському районі м.Києва не обґрунтованою; зобовязання ДПІ в Святошинському районі м.Києва включити ТОВ «МЖК «Надія»в реєстр неприбуткових організацій; стягнення з ДПІ в Святошинському районі м.Києві на користь ТОВ «МЖК «Надія»судових витрат в сумі 6800,00 грн..

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 07 квітня 2011 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано неправомірними дії ДПІ у Святошинському районі м. Києва щодо відмови ТОВ «МЖК «Надія»у включенні до Реєстру неприбуткових установ та організацій; зобовязано ДПІ у Святошинському районі м. Києва включити ТОВ «МЖК «Надія»до Реєстру неприбуткових установ та організацій; в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, відповідач та позивач подали апеляційні скарги, в яких, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просять оскаржувану постанову скасувати.

Заслухавши суддю-доповідача та осіб, що зявилися в судове засідання, розглянувши доводи апеляційних скарг, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 та ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається із матеріалів справи та правомірно встановлено судом першої інстанції ОСОБА_5, як керівником ТОВ «МЖК «Надія», до ДПІ у Святошинському районі м. Києва була подана заява за формою 1-РН від 14.12.2010 р. № 19763/10 щодо присвоєння ознаки неприбутковості ТОВ «Молодіжно-житловий комплекс «Надія»код ЄДРПОУ 35978061.

Листом ДПІ у Святошинському районі м. Києва від 31.12.2010 р. № 20840/15-541 було повідомлено ТОВ «Молодіжно-житловий комплекс «Надія»про відмову у включенні до Реєстру неприбуткових установ та організацій.

В зазначеному листі вказано, що статут організації суперечить чинному законодавству, а саме п.п.7.11.13 п.7.11 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№ 283/ВР від 22.05.1997 р. із змінами та доповненнями, який визначає, що статутні документи неприбуткових організацій і установ мають містити вичерпний перелік їх видів діяльності.

Також, як на підставу відмови у включенні ТОВ «МЖК «Надія»до Реєстру неприбуткових установ та організацій, в даному листі зазначено, що відповідно до п.п.10.3 п.10 статуту ТОВ «МЖК «Надія», джерелами формування майна є кошти, що надходять від провадження господарської діяльності.

Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання неправомірними дії ДПІ у Святошинському районі м. Києва щодо відмови ТОВ «МЖК «Надія»у включенні до Реєстру неприбуткових установ та організацій; зобовязанні ДПІ у Святошинському районі м. Києва включити ТОВ «МЖК «Надія» до Реєстру неприбуткових установ та організацій, суд першої інстанції керувався тим, що статут ТОВ «МЖК «Надія»у повній мірі відповідає приписам норм закріплених у п.7.11.1 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та Положенні про молодіжний житловий комплекс, що затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 1996 р. № 1300.

Із такою правовою позицією суду першої інстанції колегія суддів може погодитись із огляду на наступне.

Пункту 7.11. ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначає оподаткування неприбуткових установ і організацій.

В п.7.11.1 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»зазначено, що ця стаття застосовується до неприбуткових установ і організацій, які є: а) органами державної влади України, органами місцевого самоврядування та створеними ними установами або організаціями, що утримуються за рахунок коштів відповідних бюджетів; б) благодійними фондами і благодійними організаціями, створеними у порядку, визначеному законом для проведення благодійної діяльності, в тому числі громадськими організаціями, створеними з метою провадження екологічної, оздоровчої, аматорської спортивної, культурної, освітньої та наукової діяльності, а також творчими спілками та політичними партіями, громадськими організаціями інвалідів та їх місцевими осередками, створеними згідно з Законом України «Про обєднання громадян», науково-дослідними установами та вищими навчальними закладами III - IV рівнів акредитації, внесеними до Державного реєстру наукових установ, яким надається підтримка держави, заповідниками, музеями-заповідниками; в) пенсійними фондами, кредитними спілками , створеними у порядку, визначеному законом; г) іншими, ніж визначені у абзаці «б»цього підпункту, юридичними особами, діяльність яких не передбачає одержання прибутку згідно з нормами відповідних законів; д) спілками, асоціаціями та іншими обєднаннями юридичних осіб, створеними для представлення інтересів засновників, що утримуються лише за рахунок внесків таких засновників та не проводять господарської діяльності, за винятком отримання пасивних доходів; е) релігійними організаціями, зареєстрованими у порядку, передбаченому законом; є) житлово-будівельними кооперативами, обєднаннями співвласників багатоквартирних будинків, створеними у порядку, визначеному законом ; ж) професійними спілками, їх обєднаннями та організаціями профспілок, утвореними в порядку, визначеному законом; з) асоціаціями, іншими добровільними обєднаннями органів місцевого самоврядування, зареєстрованими в порядку, визначеному законом.

Порядок створення та діяльності молодіжно-житлового комплексу передбачено Положенням про молодіжний житловий комплекс, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 1996 р. № 1300.

Згідно зазначеного Положення, молодіжно-житловий комплекс (далі МЖК) це підприємство чи організація незалежно від форм власності, що виконує функції замовника і забудовника житлових будинків, об'єктів соціально-культурного, побутового, спортивно-оздоровчого призначення для задоволення житлових, соціально-економічних потреб молодих сімей, які потребують поліпшення житлових умов, надання житлово-комунальних та інших послуг.

Метою створення МЖК є: прискорення розвязання житлових та соціальних проблем молоді; участь у розробленні та реалізації державних, регіональних, місцевих і власних програм поліпшення житлових і соціально-економічних умов молодих сімей; розвязання проблем зайнятості молоді шляхом створення додаткових робочих місць; поліпшення демографічної ситуації в суспільстві; створення нормальних виробничих і побутових умов шляхом запровадження нових форм експлуатації та обслуговування селітебної території населених пунктів.

Головним принципом діяльності МЖК у ринкових умовах є забезпечення розвязання житлових проблем молодих сімей шляхом залучення їх праці, коштів і сприяння держави у цій справі через механізм надання молодим сімям пільгових довготермінових кредитів та одноразових безвідплатних субсидій на будівництво житла.

МЖК відповідно до покладених на нього завдань: проводить підготовчу роботу щодо створення молодіжних обєднань, фінансового, проектно-кошторисного та організаційного забезпечення будівництва і реконструкції обєктів; здійснює будівництво, реконструкцію, капітальний ремонт і утримання житла, об'єктів соціально-культурного, побутового, спортивно-оздоровчого, а також виробничого і торговельного призначення; сприяє розвиткові ринкових відносин у сфері будівництва і експлуатації житла та інших обєктів МЖК; створює додаткові робочі місця для молоді та інших малозабезпечених верств населення шляхом створення підприємств, закладів з надання житлово-комунальних, побутових, спортивно-оздоровчих та інших послуг; запроваджує нові форми надання житлово-комунальних послуг та залучення громадян до участі в утриманні, використанні та відновленні наявного житлового фонду; вивчає та запроваджує вітчизняний та зарубіжний досвід комплексного розвязання соціально-побутових, економічних та житлових проблем молоді; розробляє та вживає заходів до реалізації затверджених програм поліпшення житлових та соціально-побутових умов молоді шляхом залучення наявних і нетрадиційних джерел фінансування будівництва, експлуатації та відновлення обєктів МЖК; залучення можливостей підприємств, установ і організацій регіонів, а також військових частин для надання допомоги у встановленому порядку в будівництві зазначених обєктів; здійснює організацію будівельного та експлуатаційного процесу, залучає робітників на додаткові робочі місця та проводить їх навчання; залучає до виконання робіт спеціалізовані організації чи проводить їх власними силами.

МЖК провадить свою діяльність на принципах господарського розрахунку, самоокупності та самофінансування.

Джерелами фінансування будівництва МЖК є: кошти громадян та молодих сімей; державні пільгові довготермінові кредити молодим сімям на будівництво житла; цільові безвідплатні субсидії; кошти підприємств незалежно від форм власності; доходи, одержані від провадження господарської діяльності; доходи, одержані від випуску і розміщення цінних паперів і житлових облігацій; кредити іноземних банків і кошти окремих інвесторів; кошти державного та місцевого бюджетів; іпотечні та банківські кредити; кошти від часткового звільнення від обов'язкових платежів і зборів у місцеві бюджети; інші джерела, в тому числі нетрадиційні, що не суперечать законодавству України.

Згідно п.8 Положення, МЖК, крім іншого, має право провадити будь-яку господарську діяльність, що передбачена його Статутом та не суперечить законодавству.

Відповідно до п.16 Положення, для утримання основних фондів МЖК, задоволення соціально-економічних потреб молодих сімей і надання їм житлово-комунальних та інших послуг місцеві органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування здійснюють обовязкове безплатне реєстрування обєднань (товариств) співвласників багатоквартирних будинків МЖК.

Відповідно до п. 8 Положення, при визначенні структури ознаки неприбуткових установ (організацій) для житлово-будівельних кооперативів, обєднань співвласників багатоквартирних будинків необхідно керуватися Законами України «Про оподаткування прибутку підприємств», «Про обєднання співвласників багатоквартирного будинку», «Про обєднання громадян»та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно ст. 1 Закону України «Про обєднання співвласників багатоквартирного будинку» №2866-ІІІ від 29.11.2001 р. із змінами та доповненнями, асоціація власників жилих будинків (далі - асоціація) юридична особа, створена для представлення спільних інтересів обєднань.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про обєднання співвласників багатоквартирного будинку», обєднання створюється для забезпечення і захисту прав його членів та дотримання їхніх обовязків, належного утримання та використання неподільного і загального майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами. Обєднання є неприбутковою організацією і не має на меті одержання прибутку для його розподілу між членами обєднання.

Згідно ст. 7 Закону України «Про обєднання співвласників багатоквартирного будинку», статут обєднання складається відповідно до Типового статуту, який затверджує спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань містобудування та житлової політики. У статуті має бути визначено таке:

- назва і місцезнаходження обєднання;

- мета створення, завдання та предмет діяльності обєднання;

- перелік майна, що перебуває у спільній сумісній власності (неподільного майна), права та обовязки членів обєднання щодо цього майна;

- перелік майна, що перебуває у спільній частковій власності (загального майна), права та обовязки членів обєднання щодо цього майна;

- статутні органи обєднання, їхні повноваження та порядок формування;

- порядок скликання та проведення загальних зборів;

- періодичність проведення зборів;

- порядок голосування на зборах та прийняття рішень на них;

- перелік питань, для вирішення яких потрібна кваліфікована більшість голосів;

- джерела фінансування, порядок використання майна та коштів об'єднання;

- порядок прийняття кошторису, створення та використання фондів об'єднання, включаючи - резервні, а також порядок оплати спільних витрат;

- порядок та умови укладення договорів між обєднанням та кожним власником квартири, приміщення;

- перелік питань, які можуть вирішуватися зборами представників;

- порядок прийняття у члени обєднання та виключення з нього;

- права і обовязки членів обєднання;

- відповідальність за порушення статуту та рішень статутних органів;

- порядок внесення змін до статуту;

- підстави та порядок ліквідації, реорганізації (злиття, поділу) обєднання і вирішення майнових питань, повязаних з цим.

Статут може містити також інші положення, що є істотними для діяльності обєднання.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на зазначене, колегія суддів вбачає, що п. 3.10 Статуту ТОВ «МЖК «Надія»відповідає вимогам законодавства і тому ДПІ в Святошинському районі м.Києва діяла не у спосіб передбачений статтею 19 Конституції України, а відмова про включення ТОВ «МЖК «Надія»в реєстр неприбуткових організацій є протиправною.

Доводи апеляційної скарги ДПІ у Святошинському районі м.Києва висновків суду першої інстанції не спростовують і апеляційним судом відхиляються.

Щодо апеляційної скарги ОСОБА_5 в якій він просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 07 квітня 2011 року в частині відмови стягнення з відповідача на користь ТОВ «МЖК «Надія»судових витрат в сумі 6800,00 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, зазначена квитанція № 3 від 03.02.2011 р. оформлена на простому аркуші паперу з підписами та печаткою ТОВ «МЖК «Надія», що містить відомості про договірні стосунки та суму послуг, однак дана квитанція не є належним банківським документом, що підтверджує фактичну сплату позивачем зазначеної суми його представнику за договором.

Крім того, згідно договору № 2 від 26.01.2011 р. між керівником ТОВ «МЖК «Надія»ОСОБА_5 та ОСОБА_6, останнім надаються юридичні послуги ТОВ «МЖК «Надія»по веденню справи в Окружному адміністративному суді м. Києва за позовом ТОВ «МЖК «Надія»до ДПІ у Святошинському районі м. Києва, однак як вбачається з матеріалів справи, всі документи по даній справі були підписані та подані ОСОБА_5, а не представником ТОВ «МЖК «Надія»за договором ОСОБА_6, а також в судових засіданнях ОСОБА_5 представляв інтереси ТОВ «МЖК «Надія»особисто, а не через представника ТОВ «МЖК «Надія»за договором ОСОБА_6

Таким чином, належних доказів надання ОСОБА_6 юридичних послуг «МЖК «Надія»за договором № 2 від 26.01.2011 р., позивачем суду не надано, а також не надано належного банківського документу, щодо сплати позивачем його представнику суми 6800, 00 грн., яка заявлена позивачем до відшкодування.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Згідно зі ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа.

Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що вимога позивача щодо стягнення з відповідача на користь ТОВ «МЖК «Надія»судових витрат в сумі 6800,00 грн., що були понесені позивачем, у звязку з оплатою правової допомоги за договором, є необґрунтованою, та такою що не підтверджена належними та допустимими доказами.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_5 висновків суду першої інстанції не спростовують і апеляційним судом відхиляються.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно зясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційних скарг висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 160, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ

Апеляційні скарги ОСОБА_5 та Державної податкової інспекції у Святошинському районі м.Києва на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 07 квітня 2011 року залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 07 квітня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку ст.212 КАС України.

Головуючий суддя: І.Й. Петрик

Судді: