Ухвала суду № 20314740, 24.11.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-16814/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Добрівська Н.А.

Суддя-доповідач: Твердохліб В.А.

У Х В А Л А

Іменем України

"24" листопада 2011 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Твердохліб В.А.,

суддів Троян Н.М., Бужак Н.П.,

при секретарі Стоцькому О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 квітня 2011 року у справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Ренот», третя особа без самостійних вимог: Святошинська районна в місті Києві державна адміністрація про визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації, припинення юридичної особи та визнання недійсними установчих (засновницьких) документів, -

ВСТАНОВИЛА:

Державна податкова інспекція у Святошинському районі міста Києва (далі Позивач) звернулася в Окружний адміністративний суд м.Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Ренот»(далі Відповідач), третя особа без самостійних вимог: Святошинська районна в місті Києві державна адміністрація (далі Третя особа) про визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації, припинення юридичної особи та визнання недійсними установчих (засновницьких) документів.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 квітня 2011 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на неповне дослідження доказів у справі, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі статтею 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ТОВ «Торговий дім «Ренот»зареєстроване Святошинською районною в місті Києві державною адміністрацією 26.11.2008 року за адресою: м.Київ, вул. Котельникова, 51, код юридичної особи 36264649 та 27.11.2008 року взято на облік Державною податковою інспекцією у Святошинському районі м.Києва, про що складено довідку за формою №4-ООП.

Вимога про ліквідацію юридичної особи з підстав, зазначених у пункті 2 ч.1 ст.110 ЦК України, може бути предявлена до суду органом, що здійснює державну реєстрацію, учасником юридичної особи, а щодо акціонерних товариств також Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Позивач не є засновником ТОВ «Торговий дім «Ренот», а також не належить до органів, які здійснюють державну реєстрацію субєктів підприємницької діяльності.

З врахуванням вищенаведеного, суд першої інстанції дійшов висновку, що Позивачем не обґрунтовано підстав для задоволення позову, виходячи з існуючого субєктного складу сторін у справі та визначених Позивачем підстав і предмету позову.

Статтями 2-3 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», встановлено, що відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, регулюються Конституцією України, цим Законом та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону. Дія цього Закону поширюється на державну реєстрацію всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності та підпорядкування, а також фізичних осіб-підприємців.

Отже, вказаний закон є спеціальним нормативно-правовим актом, прийнятим з метою регулювання правовідносин, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, у тому числі й порядку та підстав припинення державної реєстрації підприємницької діяльності субєкта господарювання.

Частиною 2 ст.38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»встановлено, що підставою для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не повязано з банкрутством юридичної особи, зокрема є: визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації через порушення закону, допущені при створенні юридичної особи, які не можна усунути.

Законом України «Про державну податкову службу в Україні», в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин та звернення до суду, встановлено, що органи державної податкової служби, у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право звертатися, у передбачених законом випадках, до судових органів із заявою (позовною заявою) про скасування державної реєстрації субєкта підприємницької діяльності (п.17 ст.11 Закону).

Виходячи з положень п.17 ст.11, п.3 ч.1 ст.10, ст.2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»стосовно функцій податкової служби з контролю за своєчасністю подання платниками податків податкових звітів, декларацій, розрахунків та інших документів, повязаних з обчисленням податків, інших платежів, в кореспонденції з положеннями ч.2 ст.38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», органи державної податкової служби можуть звертатися з вимогами про припинення юридичної особи не в усіх випадках, визначених статтею 38 зазначеного закону, а лише в тих, коли податкові органи діють на реалізацію своєї владної компетенції.

Таким чином, органи державної податкової служби можуть звертатися з вимогою про припинення субєктів господарювання лише в разі, якщо підставою позову є неподання таким субєктом протягом року до органів державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності згідно з законодавством.

Згідно з пунктом 8.6 Порядку обліку платників податків, зборів (обовязкових платежів), затвердженого Наказом ДПА України від 19 лютого 1998 року № 80 (в редакції наказу ДПА України від 17 листопада 1998 року № 552), якщо платник податків не має заборгованості перед бюджетом , та у разі неподання протягом року в органи державної податкової служби податкових декларацій , документів податкової звітності, керівник органу державної податкової служби приймає рішення у вигляді розпорядження відносно платника податків про звернення до суду або господарського суду із заявою (позовною заявою) про постановлення судового рішення про припинення юридичної особи чи підприємницької фізичної особи підприємця.

В позовній заяві серед підстав для припинення юридичної особи Позивачем не наведено доводів з наданням відповідних доказів, які б свідчили про неподання Відповідачем протягом року податкової звітності, а також щодо відсутності заборгованості перед бюджетом.

В матеріалах справи містяться відомості про те, що Відповідач має заборгованість перед бюджетом у розмірі 1258,97 грн. (з них: 540,60 грн. -податок на прибуток, 718,37 грн.- ПДВ).

Відповідно до ч.2 ст.7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», державний нагляд за дотриманням законодавства у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців здійснює спеціально уповноважений орган з питань державної реєстрації, яким відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26.04.2007 року №667 є Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Компетенція органів державної податкової служби поширюється саме на відносини у сфері оподаткування.

Таким чином, оскільки Позивач не вправі виходити за межі наданих йому законом повноважень, до яких не віднесено контроль за дотриманням законодавства у сфері державної реєстрації юридичних осіб, у тому числі, щодо дотримання порядку реєстрації, а вимога про визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації може бути пред'явлена до суду органом, що здійснює державну реєстрацію або учасником юридичної особи, тому вимоги Позивача в цій частині виходять за межі повноважень органів державної податкової служби, в зв»язку з чим відсутні підстави для задоволення позову в цій частині.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо оцінки доводів Позивача з приводу нікчемності установчих документів, як правочину, та застосування у звязку з цим наслідків недійсного правочину у вигляді визнання недійсним запису про державну реєстрацію, оскільки установчі документи не є правочином (договором) в розумінні положень Цивільного Кодексу України. Вказане підтверджується також статтями 36, 41, 42, 59 Закону України «Про господарські товариства», статтею 626 ЦК України та відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року №13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів».

Обґрунтування доводів Позивача положеннями статтей 202, 203, 215, 236, ч.5 статті 216 ЦК України є юридично безпідставними, оскільки вищевказані норми не регулюють правовідносини щодо припинення юридичної особи.

П.п.20.1.12, п.п.67.2 Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011 року, встановлено, що з питань припинення субєктів господарювання податкові органи можуть звертатися до суду лише у випадках, встановлених законом.

Крім того, положення Податкового кодексу України та інших законодавчих актів з цих питань, що набрали чинності з 01.01.2011 року поширюються на правовідносини, що виникли після набрання чинності цими актами та не поширюються на минуле.

Відповідно до вимог ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Суд першої інстанції всебічно, повно та обєктивно розглянув справу, правильно встановив обставини, яким та наданим доказам, дав правильну правову оцінку і дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні вимог Позивача.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають підстав вважати, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст. ст. 201 - 203 КАС України.

З урахуваннм вищевикладеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 квітня 2011 року без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя

Судді