Ухвала суду № 20314720, 24.11.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а/2570/771/2011 Головуючий у 1-й інстанції: Кашпур О.В.

Суддя-доповідач: Твердохліб В.А.

У Х В А Л А

Іменем України

"24" листопада 2011 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Твердохліб В.А.,

суддів Троян Н.М., Бужак Н.П.,

при секретарі Стоцькому О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Калина-Чернігів»на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 березня 2011 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Калина-Чернігів»до Державної податкової інспекції у м.Чернігові про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Калина-Чернігів»(далі - Позивач) звернулося до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м.Чернігові (далі - Відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0007262320/0 від 28 грудня 2010 року та №0007252320/0 від 28 грудня 2010 року.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 березня 2011 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати незаконну та необгрунтовану, на його думку, постанову суду першої інстанції.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що судом першої інстанції невірно застосовано норми матеріального та процессуального права, що в свою чергу призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що державною податковою інспекцією у м.Чернігові була проведена перевірка TOB «Калина-Чернігів» щодо правильності нарахування податків, зборів та обов'язкових платежів у господарських взаємовідносин з TOB «Ригана плюс»за період з 1 травня 2009 року по 31 травня 2009 року та за результатами перевірки було складено акт від 14 грудня 2010 року № 926/23/33259505, яким встановлені порушення: п.1.32 ст.1, п.3.1 ст.3, п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 п.10.1 ст.10 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»в податковому обліку у складі валових витрат відображені витрати по операціях з TOB «Ригана плюс», чим занижений податок на прибуток на суму 575 190.00 грн.; та п.1.4 ст.1, п.п.3.1.1 п.3.1, пп.7.4.1 п..7.4, пп.7.5.1 п.7.5. пп. 7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»відображений ПДВ з цих операцій у складі податкового кредиту, внаслідок чого занижений податок на додану вартість на суму 460 152.00 грн.

28 грудня 2010 року контролюючим органом, на підставі вищевказаногоакту перевірки, прийняті податкове повідомлення-рішення №0007252320/0 про визначення податкового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 862 785,00 грн. (податок - 575 190,00 грн. і санкція - 287 595,00 грн.) і податкове повідомлення-рішення №0007262320/0 про визначення податкового зобов'язання по ПДВ в сумі 690 228,00 грн. (податок - 460 152,00 грн. і санкція - 230 076,00 грн.). Штрафні (фінансові) санкції застосовані на підставі п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України від 21 грудня 2000 року №2181-111 «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

В ході перевірки встановлено, що між ТОВ «Калина-Чернігів»і TOB «Ригана плюс»укладений договір від 14 травня 2009 року № 05-1405/09-КЧ на придбання дизельного пального.

Згідно з умовами п.1.1 цього договору TOB «Ригана плюс»(Постачальник) зобов'язався передати у власність, а TOB «Калина-Чернігів»(Покупець) прийняти та оплатити нафтопродукти по ціні на умовах поставки згідно п.2.1 даного договору.

Нафтопродукти постачались в кількості: дизельне паливо Л-0,2-62 в кількості 150,000 тон по ціні 4810,65 грн. за одну метричну тону (з урахуванням ПДВ); бензин А-76 в кількості 105,000 тон по ціні 5211,45 грн. за одну метричну тону (з урахуванням ПДВ); бензин А-92 в кількості 150,000 тон по ціні 6012,30 грн. за одну метричну юну (з урахуванням ПДВ); бензин А-95 в кількості 95,000 тон по ціні 6213,30 грн. за одну метричну тону (з урахуванням ПДВ). Загальна вартість нафтопродуктів за цим договором складає 2 760 909,70 грн., у т.ч. ПДВ 460 151,62 грн.

По операціям згідно з даним договором TOB «Ригана плюс»були виписані видаткова накладна від 14 травня 2009 року №44 та податкова накладна від 14 травня 2009 року №44 на суму поставки товару (бензин А-76, А-92. А-95 та дизельне пальне) 2 760 909,70 грн., в тому числі ПДВ -460151,62 грн.

З повідомлення Харківської ОДПІ, наданого на запит ДПІ в м.Чернігові, вбачається, що працівниками Харківської ОДПІ проведена перевірка TOB «Ригана плюс», за результатами якої було складено акт від 19 лютого 2010 року №425/234/36122345 за період з 3 жовтня 2008 року по 31 грудня 2009 року. В ході перевірки TOB «Ригана плюс»встановлено неможливість реального здійснення фінансово-господарських операцій та ведення господарської діяльності у порядку, передбаченому приписами діючого законодавства України, порушення ч.1 ст.203, ст.215, п.1 ст.216, ст.228 Цивільного кодексу України, а саме: недодержано вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне наставання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, відсутність об'єктів, які підпадають під визначення ст. 3, ст.4, ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Таким чином, судом першої інстанції вірно зроблено висновок про неможливість реального здійснення фінансово-господарських операцій TOB «Ригана плюс»та ведення господарської діяльності у передбаченому приписами діючого законодавства України порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Частинами 1, 2 ст.228 ЦКУкраїни передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

На підставі викладеного, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку стосовно того, що укладений 14.05.2009 року між ТОВ «Ригана плюс»та ТОВ «Калина-Чернігів»договір поставки нафтопродуктів № 05-1405/09-КЧ не спричиняє реального настання правових наслідків та суперечать інтересам держави та суспільства, а тому є нікчемним.

Згідно п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»Валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(далі-Закон) до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо правомірності донарахування Відповідачем ТОВ «Калина-Чернігів»сум податку на прибуток в розмірі 575190,00 грн., оскільки зі змісту вищевказаних положень Закону вбачається, що до складу валових витрат підприємства відносяться витрати здійснені підприємством у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції, тобто здійснені реально, а в разі нікчемності договорів, відповідно до яких здійснені ці витрати, такі витрати віднесенню до валових не підлягають.

Підпунктом 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість», в редакції, що діяла на час проведення перевірки, передбачено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність донарахування Державною податковою інспекцією в м.Чернігові Позивачу суми податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість.

Статтею 86 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об»єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв»язок доказів у їх сукупності.

Згідно зі ст.159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Суд першої інстанції всебічно, повно та обєктивно розглянув справу, правильно встановив обставини, яким та наданим доказам, дав правильну правову оцінку і дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог Позивача.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають підстав вважати, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст.ст. 201 - 203 КАС України.

З урахуваннм вищевикладеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст.86, 159, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Калина-Чернігів»на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 березня 2011 року залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 березня 2011 року без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя

Судді