Ухвала суду № 20312777, 30.11.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-2347/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Добрянська Я.І.

Суддя-доповідач: Данилова М. В.

У Х В А Л А

Іменем України

"30" листопада 2011 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Данилової М. В.,

суддів: Федорової Г.Г., Ключковича В.Ю.,

при секретарі судового засідання Горбачовій Ю.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Шакур" та Державної податкової інспекції в Печерському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 квітня 2011 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Шакур" до Державної податкової інспекції в Печерському районі м. Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 07.02.2011 року № 0000602302/0, №0000612302/0, -

в с т а н о в и л а :

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 квітня 2011 року позов задоволено частково. Суд постановив: визнати протиправними та скасувати податкові повідомленнярішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва № 0000602302/0 від 07.02.2011 р. в частині основного платежу 24016, 00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій 6 004, 00 грн., № 0000612302/0 від 07.02.2011 р. в частині основного платежу 36 025, 00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій 9 006, 00 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач, вказуючи на часткове порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права просить скасувати вказану постанову в частині відмови в задоволенні позовних вимог і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В апеляційній скарзі відповідач, вказуючи на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права просить скасувати вказану постанову в частині задоволення позовних вимог і прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду - без змін.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 та ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва була проведена планова виїзна документальна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Шакур»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2007 року по 30.09.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2077 року по 30.09.2010 року.

За результатами зазначеної перевірки відповідачем було складено акт від 19.01.2011 р. № 15/23-2/32668563.

В зазначеному акті встановлені порушення позивачем вимог п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.2007 р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», із змінами та доповненнями, та п.5.1, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»із змінами та доповненнями.

На підставі даного акту перевірки відповідачем були винесені податкові повідомлення-рішення від 07.02.2011 р. № 0000602302/0, № 0000612302/0, якими позивачу визначені податкові зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 63 517, 00 грн. за основним платежем, 15879, 00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, загальна сума 79396, 00 грн., а також з податку на прибуток в розмірі 79396, 00 грн. за основним платежем, 19 849, 00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, загальна сума 99245, 00 грн.

Зазначені податкові повідомлення рішення в адміністративному порядку позивачем оскаржені не були.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню в частині визначення позивачу податкового зобовязання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 24016, 00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 6 004, 00 грн. та в частині визначення позивачу податкового зобовязання з податку на прибуток за основним платежем в сумі 36 025, 00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 9 006, 00 грн., з огляду на викладене.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом приймання робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Підпунктом 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»право складання податкових накладних надано виключно особам, зареєстрованим як платники податку на додану вартість в порядку, передбаченому ст. 9 цього Закону.

У відповідності до п. 6.2. Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України 30.05.1997 р. № 165 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 р. за № 233/2037, податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість. Згідно з абз. 1 п. 5 цього Порядку зазначається, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем за результатами перевірки, встановлено, що правочин між підприємством ТОВ «Шакур»та ТОВ «ПСГ»є нікчемними, а тому право ТОВ «Шакур»на податковий кредит з податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних та наданих на виконання такого правочину з ТОВ «ПСГ», у позивача не виникає.

При перевірці було встановлено, що ТОВ «Шакур»придбало дизельне пальне у ТОВ «ПСГ»(ЄДРПОУ 36266075) на суму 317 583, 00 грн. (крім того ПДВ - 63 517, 00 грн.) на підставі податкових накладних:

- № 120/4 від 26.06.2009 р. на суму 144 100, 00грн., в т.ч. ПДВ 24 016, 67грн.;

- № 343/1 від 04.08.2009 р. на суму 175 000, 00грн., в т.ч. ПДВ 29 166,67грн.;

- № 409 від 14.08.2009р. на суму 62 000,00грн., в т.ч. ПДВ 10 333,33грн.

Фактичне виконання умов поставки дизельного пального ТОВ «ПСГ» підтверджується відповідними видатковими накладними.

На вартість виконаних робіт ТОВ «ПСГ»було виписано ТОВ «Шакур»податкові накладні на загальну суму 381 100, 00 грн. (в тому числі ПДВ 63 516, 67 грн.).

Зазначені податкові накладні були предявлені позивачем для перевірки.

Суми податку на додану вартість по зазначених податкових накладних були включені ТОВ «Шакур»до складу податкового кредиту відповідних періодів та відображені в реєстрах отриманих податкових накладних, і відповідають даним податкових декларацій з ПДВ за відповідні періоди.

Розрахунки між ТОВ «Шакур»та ТОВ «ПСГ»проводились у безготівковій формі шляхом перерахування ТОВ «Шакур»грошових коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «ПСГ».

Сплата грошових коштів по зазначених правовідносинах з ТОВ «ПСГ» підтверджується відповідними виписками по особовому рахунку.

Заборгованість за даними бухгалтерського обліку ТОВ «Шакур»по розрахунках з ТОВ «ПСГ»відсутня,що підтверджується даними акту перевірки.

Судом першої інстанції зазначено, що метою придбання дизельного пального в ТОВ «ПСГ»було його подальший продаж, зокрема, відповідно до договору з підприємством «Тасман»ТОВ «Маріс-2005»від 21.05.2010 р. №ЗТ-01 та (видаткової накладної від 21.05.2010р. №210510/005).

Придбане дизельне паливо ТОВ «Шакур»відчужило на користь підприємства «Тасман»

ТОВ «Маріс-2005, що відображено в наданій до перевірки та наявній в матеріалах справи декларації про прибуток підприємства.

До моменту реалізації дизельне пальне було передано на відповідальне зберігання ТОВ «Компанія «Тасман», відповідно до укладеного договору від 10.06.2009 р. № 10/06/06, що також надавався до перевірки та наявний в матеріалах справи.

Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва не заперечується саме товарність здійснених операцій між позивачем та ТОВ «ПСГ»щодо придбання дизельного пального, зокрема фактичне постачання дизельного пального та відповідна проплата за надані послуги, однак, зважаючи на порушення кримінальної справи за фактом вчинення невстановленими слідством особами підроблення контрагентом позивача ТОВ «ПСГ»документів податкової звітності, за ознаками складу злочину, передбаченого ч.2 ст.358 Кримінального кодексу України, відповідач вважає такі угоди нікчемними, відповідно до чого вважає, що ТОВ «Шакур»було неправомірно віднесено до податкового кредиту з податку на додану вартість суму ПДВ 63 516, 67 грн. на підставі податкових накладних, виписаних та наданих на виконання такого правочину з ТОВ «ПСГ».

Колегія суддів зазначає, що згідно з підпунктом 7.5.1. пункту 7.5. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) (пп.7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону). А податкова накладна відповідно до підпункту 7.2.3. пункту 7.2. ст.7 Закону складається у момент виникнення податкових зобовязань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 Цивільного кодексу України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до вимог ст. 203 Цивільного Кодексу України (Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину):

- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам;

- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

- правочин має вчинятися у формі, встановленій законом;

- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним ;

- правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно ст. 18 Закону України від 15.05.2003 р. № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою , доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що господарські правовідносини між позивачем та ТОВ «ПГС»щодо придбання дизельного пального на суму 317 583, 00 грн. (крім того ПДВ - 63 517, 00 грн.), а саме фактичне надання та сплата таких послуг підтверджується зокрема відповідними видатковими та податковими накладними, наданими до перевірки, виписками по особовому рахунку позивача щодо фактичної сплати таких послуг, повною відсутністю заборгованості між позивачем та контрагентом, що також встановлено в акті перевірки, а також документами щодо зберігання та подальшого відчуження зазначеного товару, були надані до перевірки .

На час здійснення зазначених правовідносин між позивачем та ТОВ «ПСГ»та виписки відповідних податкових накладних на адресу ТОВ «Шакур», ТОВ «ПСГ»не було визнано банкрутом, знаходилось в єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, та було у встановленому законом порядку зареєстровано платником податку на додану вартість.

Відповідно до частини 1 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок, щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд апеляційної інстанції вважає частково доведеним потенційний обовязок Державної податкової інспекції в Печерському районі м. Києва, про правомірність свого рішення.

Згідно зі статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційних скарг не спростовують висновки суду першої інстанції, а тому апеляційні скарги потрібно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду без змін.

Керуючись статтями 160, 196, 198, 200, 205, 206, 212 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Шакур" залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Печерському районі м. Києва залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 квітня 2011 року залишити без змін.

Повний текст виготовлено 05 грудня 2011 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий:

Судді: