Ухвала суду № 20311497, 29.11.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а/2370/1434/2011 Головуючий у 1-й інстанції: Кульчицький С.О.

Суддя-доповідач: Романчук О.М

У Х В А Л А

Іменем України

"29" листопада 2011 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого: Романчук О.М.,

Суддів: Глущенко Я.Б.,

Пилипенко О.Є.,

при секретарі: Воронець Н.В.,

розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу дочірнього підприємства «Черкаситорф»державного підприємства «Київторф» на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2011 року у справі за адміністративним позовом дочірнього підприємства «Черкаситорф»державного підприємства «Київторф» до Державної податкової інспекції у Черкаському районі Черкаської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 01.09.2010 року № 0000502301/0, -

В С Т А Н О В И В :

Дочірнє підприємство «Черкаситорф»державного підприємства «Київторф»звернулися до Черкаського окружного адміністративного суду із позовом до Державної податкової інспекції у Черкаському районі Черкаської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 01.09.2010 року № 0000502301/0.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2011 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач по справі подали апеляційну скаргу, в якій просили скасувати постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2011 року та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги.

У відповідності до ч. 1 ст. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

У зв`язку з неявкою у судове засідання учасників процесу, фіксація судового засідання не здійснювалась.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Судом першої інстанції встановлено, що співробітниками державної податкової інспекції у Черкаському районі було проведено виїзну позапланову перевірку дочірнього підприємства «Черкаситорф» державного підприємства «Київторф» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 року по 31.03.2010 року, про що складено акт від 17.08.2010 року № 227/23-010/31471283.

Проведеною перевіркою було встановлено порушення позивачем вимог п.п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4, п.п. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11, пп. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в результаті чого занижено податок на прибуток та занижено відємне значення обєкта оподаткування податком на прибуток.

01.09.2010 року на підставі встановлених порушень ДПІ у Черкаському районі прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000502301/0, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток підприємств в сумі 811854 грн., у тому числі основний платіж в розмірі 495558 грн. та 316296 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Зазначене податкове повідомлення-рішення позивачем було оскаржено в адміністративному порядку.

Так, рішенням ДПІ у Черкаському районі від 01.10.2010 року № 13873/23-028 первинну скаргу позивача було залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення від 01.09.2010 року № 0000502301/0 без змін.

Рішенням Державної податкової адміністрації у Черкаській області про результати розгляду повторної скарги від 10.12.2010 року № 28109/25-010 залишено без змін податкове повідомлення-рішення від 01.09.2010 року № 0000502301/0 про визначення податкового зобовязання по податку на прибуток підприємств в сумі 811854 грн. та рішення ДПІ у Черкаському районі від 01.10.2010 року № 13873/23-028 про результати розгляду первинної скарги, а скаргу позивача без задоволення.

Згідно рішення Державної податкової адміністрації України від 18.02.2011 року № 3359/6/25-0115 про результати розгляду повторної скарги залишено без змін податкове повідомлення-рішення ДПІ у Черкаському районі від 01.09.2010 року № 0000502301/0 та рішення ДПА у Черкаській області, прийняте за розглядом повторної скарги, а скаргу без задоволення.

Як зазначено в п. 3 акту, перевіркою відображеного показника у поданих позивачем деклараціях з податку на прибуток за відповідні податкові періоди в межах періоду з 01.01.2008 року по 31.03.2010 року у загальній сумі 10690782 грн., проведеною на підставі видаткових накладних, рахунків, договорів купівлі-продажу, податкових накладних, обігово-сальдових відомостей та картки рахунків, 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями», 33 «Поточні рахунку в національній валюті», виписок банку, аналізів рахунків щомісячно 701 «Дохід від реалізації готової продукції»702 «Дохід від реалізації товарів»701 «Дохід від реалізації послуг», 791 «Результат основної діяльності», встановлено завищення та заниження задекларованих підприємством показників у рядку 01.1 декларацій «Доходи від продажу товарів (робіт, послуг)». Відхилень між даними бухгалтерського обліку та показниками, відображеними у рядку 01.2 «Приріст балансової вартості запасів» декларацій перевіркою встановлено не було.

Розбіжностей між показниками декларацій та даними бухгалтерського обліку підприємства щодо убутку балансової вартості запасів та амортизаційних відрахувань перевіркою не встановлено. Витрати на поліпшення основних фондів не відображались підприємством як у бухгалтерському обліку, так і в деклараціях на прибуток.

Так, судом першої інстанції встановлено, що під час перевірки було проведено безпосередній зв'язок між показниками декларацій з податку на прибуток позивача та регістрами бухгалтерського обліку і первинними документам, зокрема, даними бухгалтерських рахунків, видаткових та податкових накладних, рахунків, виписок банку, оборотно-сальдових відомостей.

Підпунктом 4.1.1 пункту 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»28 грудня 1994 року № 334/94-ВР (далі Закон № 334/94-ВР), чинного на час спірних правовідносин, передбачено, що валовий доход включає загальні доходи від продажу товарів ( робіт, послуг ), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів.

Згідно з п.п. 11.3 п. 11.3 ст. 11 цього Закону датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, або дата відвантаження товарів, а для робіт ( послуг ) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону № 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За змістом п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Отже, обов'язковою умовою віднесення інших витрат підприємства до складу валових витрат є наявність господарських операцій з придбання цих послуг та зв'язок цих витрат з господарською діяльністю платника.

Підпунктом 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону № 334/94-ВР передбачено, що не підлягають віднесенню до складу валових витрат суми збитків платника податку, понесених у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні, пов'язаним з таким платником податку особам. Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Пунктом 5.11 статті 5 Закону № 334/94-ВР передбачено, що встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні». У розумінні даного Закону первинні документи є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, що фіксують факти їх здійснення.

Так, відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Разом із тим, як зазначено судом першої інстанції, відповідних розрахунків, платіжних та інших документів на підтвердження віднесення до складу валових витрат ні під час проведення перевірки, ні під час розгляду справи судом першої інстанції позивачем надано не було.

Підпунктом 2.3.2 п. 2.3 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 року № 327 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 року за № 925/11205 передбачено, що за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів. При цьому до акта перевірки додаються пояснення посадових осіб або інших працівників суб'єкта господарювання (у межах їх компетенції), що перевіряється, щодо відсутності первинних та інших документів.

Натомість, як вбачається з акту документальної перевірки від 17.08.2010 року № 227/23-010/31471283, у висновку, підписаному головним бухгалтером дочірнього підприємства «Черкаситорф»державного підприємства «Київторф»ОСОБА_3 зазначено, що первинні бухгалтерські та інші документи, використані при проведенні перевірки достовірні, надані в повному обсязі, а додаткові (інші) документи, що свідчать про діяльність субєкта господарювання (спростовують викладені в акті перевірки факти) за період, що перевірявся, відсутні.

Враховуючи вищевикладене, підстав для визнання податкового повідомлення-рішення від 01.09.2010 року № 0000502301/0 неправомірним та його скасування судом апеляційної інстанції не вбачається.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При цьому, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, повністю доведено правомірність прийнятого податкового повідомлення-рішення від 01.09.2010 року № 0000502301/0.

Доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 159 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно зясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином, судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, в звяку з чим, суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 200 КАС України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. ст. 41, 160, 167, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу дочірнього підприємства «Черкаситорф»державного підприємства «Київторф» залишити без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2011 року без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: О.М. Романчук

Судді: Я.Б. Глущенко

О.Є. Пилипенко