Ухвала суду № 20311302, 06.12.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-824/11/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Брагіна О.Є.

Суддя-доповідач: Федорова Г. Г.

У Х В А Л А

Іменем України

"06" грудня 2011 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді:

суддів:

при секретарі:

за участю:Федорової Г.Г.,

Данилової М.В., Ключковича В.Ю.,

Плетньовій В.В.,

представника апелянта Ступака Р.В.,

представника позивача Бялковського В.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Фастівської обєднаної державної податкової інспекції в Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2011 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Баркор»до Фастівської обєднаної державної податкової інспекції в Київській області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Баркор»(далі - позивач) звернулося до Київського окружного адміністративного суду із позовом до Фастівської обєднаної державної податкової інспекції в Київській області (далі - відповідач), в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просило скасувати податкове повідомлення-рішення Фастівської ОДПІ в Київській області № 0000122301/0 від 02.02.2011 року, яким ТОВ «Баркор»визначено податкове зобовязання по сплаті податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 902830,00 грн.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2011 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Баркор»задоволено.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Фастівської ОДПІ в Київській області № 0000122301/0 від 02.02.2011 року.

Відповідач не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить постанову суду першої інстанції скасувати та ухвалите нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які зявилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ТОВ «Баркор»зареєстроване Дніпровською районною у м. Києві державною адміністрацією 22.02.1999 року, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 781853 (т. 1 а.с. 11).

Згідно довідки з ЄДРПОУ серії АА № 190295, видами діяльності ТОВ «Баркор»за КВЕД є: оптова торгівля хімічними продуктами; виробництво іншої хімічної продукції для промислових цілей; дослідження і розробки в галузі технічних наук; роздрібна торгівля іншими непродовольчими товарами, не віднесеними до інших групувань (т. 1 а.с. 10).

На підставі направлень від 30.11.2010 року № 386, від 28.12.2010 року № 446, виданих Фастівською ОДПІ Київської області, згідно з ч. 1 ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»від 04.12.1990 року № 509-ХІІ (зі змінами і доповненнями) та плану-графіка проведення документальних перевірок субєктів господарювання, службовими особами Фастівської ОДПІ Київської області в період з 30.11.2010 року по 12.01.2011 року була проведена планова виїзна перевірка ТОВ «Баркор»з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2009 року по 30.09.2010 року.

В ході проведення перевірки було встановлено, зокрема, порушення позивачем вимог п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, абз. 4 п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого позивачем було занижено податок на прибуток на загальну суму 722264,00 грн., в тому числі за І квартал 2010 року в сумі 203514,00 грн., за ІІІ квартал 2010 року в сумі 518750,00 грн.

За результатами проведеної перевірки, відповідачем складено акт № 7/3/2301-30309233 від 19.01.2011 року (т. 1 а.с. 14-56), на підставі якого було винесено податкове повідомлення-рішення форми «Р»від 02.02.2011 року № 0000122301/0, за яким ТОВ «Баркор»визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 902830,00 грн. (т. 1 а.с. 12).

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи колегія суддів зважає на наступне.

Відповідно до п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 року № 334/94-ВР (далі Закон № 334/94-ВР) (далі по тексту ухвали в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Порядок формування валових витрат підприємства з метою визначення обєкту оподаткування податком на прибуток визначений в ст. 5 Закону № 334/94-ВР.

Згідно п. 5.1 ст. 5 Закону № 334/94-ВР, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону № 334/94-ВР встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону № 334/94-ВР, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Пунктом 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 року № 996-XIV (далі Закон № 996-XIV) передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Так, під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (ст. 3 ГК України) розуміється діяльність субєктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

У розумінні п. 1.32 ст. 1 Закону № 334/94-ВР, господарська діяльність будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Ознаками господарської діяльності у розумінні приписів ст. 3 ГК України, п. 1.32 ст. 1 Закону України № 334/94-ВР є здійснення її субєктами господарювання у сфері суспільного виробництва; вона спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності продукція, роботи чи послуги мають вартісний характер і цінове вираження.

Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має суто економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків. Тому така ознака результатів господарської діяльності, як цінова визначеність, наявна в абсолютній більшості випадків, хоча в некомерційній господарській діяльності можливе безкоштовне надання результатів останньої.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

-неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

-облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо повязані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій;

-здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Колегія суддів звертає увагу на те, що зазначені обставини відповідачем не доведені ні в суді першої інстанції ні в даному судовому засіданні.

Виняток із зазначеного правила можуть становити випадки, коли порушення правил оподаткування ґрунтується на вчиненні субєктами господарювання нікчемних правочинів з метою, суперечною інтересам держави та суспільства (ч. 1 ст. 207 ГК України та ст. 228 ЦК України).

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «Баркор»та ТОВ «Сателліт Енергія», ТОВ «Торговий дім «Континент-М»були укладені договори поставки хімічної сировини.

Так, ТОВ «Сателліт Енергія», за умовами договору, було поставлено на користь ТОВ «Баркор»хімічну сировину та тару для цієї хімічної сировини, факт поставки яких підтверджуєтьсянаявними в справі копіями видаткових та податкових накладних ТОВ «Сателліт Енергія»№ 01071005 від 01.07.2010 року, № 02081005 від 02.08.2010 року, № 011091011 від 01.09.2010 року (т. 1 а.с. 86-88, 90-92), роздруківок по банківському рахунку ТОВ «Баркор»№ 26003004978001 (т. 1 а.с. 63-66).

За умовами договору ТОВ «Торговий дім «Континент-М»також було поставлено на користь ТОВ «Баркор»хімічну сировину та тару для цієї хімічної сировини, факт поставки яких підтверджуєтьсянаявними в справі копіями видаткових та податкових накладних ТОВ «Торговий дім «Континент-М»№ 13012 від 13.01.2010 року, № 02022 від 02.02.2010 року, № 01033 від 01.03.2010 року, № 01041 від 01.04.2010 року, № 05054 від 05.05.2010 року, № 01061 від 01.06.2010 року (т. 1 а.с. 94-105), роздруківок по банківському рахунку ТОВ «Баркор»№26003004978001 (т. 1 а.с. 58-62).

В своїх доводах апелянт посилається на наявність висновку спеціаліста Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при ГУ МВС України в Київській області від 10.12.2010 року № 239 (яким встановлено, що підписи в податкових накладних по взаєморозрахунках ТОВ «Торговий дім «Континент-М» з ТОВ «Баркор»від імені ОСОБА_7 виконані за допомогою факсиміле (штампом) та пояснення ОСОБА_7 від 29.11.2010 року, з яких вбачається, що жодних документів (податкових та видаткових накладних, договорів, угод, актів виконаних роби, платіжних доручень та звітних документів), що засвідчували б факт фінансово-господарської діяльності ТОВ «Торговий дім «Континент-М»він не видавав та не підписував, товарно-матеріальні цінності не відвантажував та грошові кошти не отримував. При цьому, він лише обліковувався директором ТОВ «Торговий дім «Континент-М»за відповідну грошову винагороду.

Крім того, апелянт посилається на те, що згідно пояснень ОСОБА_8 (який був зазначений у податкових накладних ТОВ «Сателліт Енергія»), ним дійсно укладався договір з ТОВ «Баркор», однак він не памятає на поставку яких саме товарів, і станом на 04.11.2010 року які-небудь товарно-матеріальні цінності на користь ТОВ «Баркор» ним не відпускались, податкові накладні ним не виписувались.

На думку відповідача, вказані докази свідчать про те, що правочини між ТОВ «Баркор»та ТОВ «Торговий дім «Континент-М», ТОВ «Сателліт Енергія»були вчинені без цілі створення взаємних прав та обовязків, з метою ухилення від сплати податків, що суперечить економічним інтересам держави та суспільства та одночасно є такими, що суперечать моральним засадам суспільства, тобто є нікчемними, а тому оформлені податкові накладні по нікчемним правочинам не є підставою для віднесення суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Крім того, відповідач посилається на те, що вищезазначені правочини були вчинені невідомими особами, які не були наділені відповідними правами та обовязками користуватись реквізитами ТОВ «Сателліт Енергія», ТОВ «Торговий дім «Континент-М»та здійснювати від імені останніх фінансово-господарську діяльність.

Проте, колегія суддів не погоджується з твердженнями апелянта та зазначає, що факт поставки товарно-матеріальних цінностей з боку ТОВ «Торговий дім «Континент-М», ТОВ «Сателліт Енергія»та оформлення відповідних первинних документів підтверджується нотаріально посвідченою заявою ОСОБА_7 від 16.03.2011 року (зареєстрована в реєстрі за № 1352) та листом директора ТОВ «Сателліт Енергія»ОСОБА_8 від 12.01.2011 року.

Так, ОСОБА_7 підтвердив, що в період його роботи директором ТОВ «Торговий дім «Континент-М», даним підприємством відвантажувалися товарно-матеріальні цінності на користь ТОВ «Баркор», про що за його підписом та за допомогою факсиміле (штампом) оформлені відповідні видаткові, а саме: № 13012 від 13.01.2010 року, № 02022 від 02.02.2010 року, № 01033 від 01.03.2010 року, № 01041 від 01.04.2010 року, № 05054 від 05.05.2010 року, № 01061 від 01.06.2010 року (т. 1 а.с. 168).

Листом ТОВ «Сателліт Енергія»№ 01/02 від 12.01.2011 року підтверджується факт відвантаження 01.07.2010 року, 02.08.2010 року, 01.09.2010 року та 01.10.2010 року на адресу ТОВ «Баркор»продукції та відповідне підписання видаткових та податкових накладних (т. 1 а.с. 148).

Використання хімічної сировини у господарській діяльності, що була отримана ТОВ «Баркор»від ТОВ «Сателліт Енергія»та ТОВ «Торговий дім «Континент-М»підтверджуєтьсянаявними в справі копіями довідок про рух товарно-матеріальних цінностей, записів в бухгалтерській картці по рахунку № 20 (субрахунок № 201 «виробничі запаси»), в бухгалтерській картці по рахунку № 28 (субрахунок № 281 «товари»), в бухгалтерській картці по рахунку № 26 «випуск продукції»(т. 1 а.с. 207-210, 227-244; т. 2 а.с. 4-8, 27-49, 56-63, 98-135, 141-145, 177-212).

Відповідно до ст. 234 ЦК України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. В розумінні даної норми цивільного закону характеризуючими ознаками фіктивного правочину є те, що сторони вчиняють його лише для вигляду, знаючи заздалегідь що він не буде виконаний. Тобто, при вчинені фіктивного правочину учасники мають інші цілі, ніж ті що передбачені самим правочином, не маючи на меті встановлення його правових наслідків. При цьому, фіктивним можна визнати правочин тільки за умови, що обидві сторони діяли без наміру як створення та досягнення відповідних цивільно-правових наслідків.

Статтею 203 ЦК України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину:

- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;

- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

- правочин має вчинятися у формі, встановленій законом;

- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Аналізуючи наявні в справі докази, колегія суддів приходить до висновку, що спірні договори поставки хімічної сировини укладені ТОВ «Баркор»з ТОВ «Сателліт Енергія»та ТОВ «Торговий дім «Континент-М»є такими, що не суперечать інтересам держави та суспільства. Придбані на їх умовах товари не були виключені із цивільного обігу, на момент укладення договорів сторони були зареєстровані як суб'єкти підприємницької діяльності, взяті на облік як платники податків, а тому володіли необхідним обсягом цивільної правоздатності та дієздатності, вільно здійснювали своє волевиявлення що в свою чергу свідчить про настання правових наслідків.

Отже, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що доводи відповідача про те, що оспорюванні господарські зобовязання ТОВ «Баркор», ТОВ «Сателліт Енергія»та ТОВ «Торговий дім «Континент-М»були вчинені з метою, що суперечить інтересам держави та суспільства, належними доказами не підтверджуються.

Крім цього, колегія суддів звертає увагу на висновок експертного економічного дослідження від 30.03.2011 року, з якого вбачається, що висновки Фастівської ОДПІ Київської області щодо донарахування ТОВ «Баркор»податку на прибуток в сумі 722264,00 грн., викладені в акті від 19.01.2011 року № 7/3/2301-30309233, нормативно та документально не підтверджені (т. 1 а.с. 184-189)

Будь-яких інших беззаперечних та достатніх доказів, які б могли свідчити про неправомірність включення ТОВ «Баркор»відповідних сум до складу валових витрат, в матеріалах справи не міститься та відповідачем не надано, а згідно ч. 2 ст. 71 КАС України саме на нього покладено обовязок по доведенню правомірності прийнятого ним рішення.

Належних доказів, які б свідчити про нікчемність спірного правочину та безпідставність віднесення позивачем до складу валових витрат грошових коштів, отриманих за умовами договорів поставки хімічної сировини, матеріали вказаної справи не містять та відповідачем надано не було.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем не доведено наявність у ТОВ «Баркор», ТОВ «Сателліт Енергія»та ТОВ «Торговий дім «Континент-М»умислу при укладенні договорів поставки хімічної сировини, які завідомо суперечать інтересам держави і суспільства або порушують публічний порядок.

Таким чином, спірні угоди були укладені сторонами з метою здійснення передбаченої законодавством підприємницької діяльності, зобовязання за ними виконані належним чином, а тому не можуть розглядатися як нікчемні.

Отже, враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що заявлені позивачем вимоги є обґрунтованими, підтверджуються належними доказами, а відтак є такими, що підлягають до задоволення.

Згідно зі ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Фастівської обєднаної державної податкової інспекції в Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2011 року залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Суддя:

Суддя: Г.Г. Федорова

М.В. Данилова

В.Ю. Ключкович

Повний текст ухвали складено та підписано 15.12.11р.