Ухвала суду № 20308500, 18.11.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції -

Суддя-доповідач - Гаврищук Т.Г.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2011 року справа №2а/0570/1154/08 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді

суддів ,

при секретарі судового засідання Варчук О.М.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_2 довіреність від 25.05.2011р.

від відповідача: ОСОБА_3 довіреність від 10.01.2011р., ОСОБА_4 довіреність від 15.09.2011р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуЖовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м.Маріуполя на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 29 вересня 2011р. у справі № 2а/0570/1154/08 (головуючий І інстанції Шальєва В.А.) за позовом Приватного підприємства "Албір" до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м.Маріуполя про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 29 вересня 2011р. у справі № 2а/0570/1154/08 задоволено позов Приватного підприємства "Албір" до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м.Маріуполя, внаслідок чого визнано протиправним податкове повідомлення-рішення № 0000192344/0, прийняте Жовтневою міжрайонною державною податковою інспекцією м.Маріуполя 02.11.2007р., про зменшення Приватному підприємству "Албір" суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на загальну суму 201566грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 85259грн.; визнано протиправним податкове повідомлення-рішення № 0000182344/0, прийняте Жовтневою міжрайонною державною податковою інспекцією м.Маріуполя 02.11.2007р., про визначення Приватному підприємству "Албір" податкового зобовязання з податку на додану вартість в загальному розмірі 507494грн., в тому числі за основним платежем 338329грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 169165грн.

В апеляційній скарзі та під час апеляційного розгляду Жовтнева міжрайонна державна податкова інспекція м. Маріуполя просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову.

Позивач під час апеляційного розгляду справи проти доводів апеляційної скарги заперечував, вважає, що постанова суду є законною та обґрунтованою, ухвалена судом відповідно до норм матеріального та процесуального права на підставі повного і всебічного зясування обставин в адміністративній справі.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що відповідачем була проведена документальна виїзна позапланова перевірка позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за період з 01.07.2005р. по 30.06.2007р., за результатами якої складений акт від 24.10.2007р.. № 2598/23-3/31317706 та прийняті податкові повідомлення-рішення:

- від 02.11.07р. № 0000182344/0, яким позивачеві згідно підпункту “б” п.п.4.2.2. п.4.2 ст.4 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” було визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 507494,00грн., у тому числі основний платіж 338329,0 грн., штрафні (фінансові) санкції 169165,00грн. Штрафні (фінансові) санкції нараховані згідно п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”,

- від 02.11.07р. № 0000192344/0, яким позивачеві згідно підпункту “б” п.п.4.2.2. п.4.2 ст.4 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” було зменшено суму бюджетного відшкодування за липень, вересень, листопад, грудень 2005р., січень-квітень, жовтень,грудень 2006р. на загальну суму 201566,00грн. та штрафні (фінансові) санкції - 85259 грн.

Підставою для прийняття наведених рішень послужив висновок податкового органу про порушення позивачем п.1.14 ст. 1, п. 6.2, п. 6.5 ст. 6, п.п. 7.7.1, 7.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

З матеріалів справи вбачається, що позивачем на підставі укладених з нерезидентами договорів на траспортно-експедиційне обслуговування від за період з 01.07.2005р. по 30.06.2007р. надавав послуги з транспортно-експедиційного обслуговування вантажів наступним нерезидентам: Московському представництву фірми «Unifert international» (Ліван) за договором № 08.07.2002р. № 20-07/02; «Меtcoal S.А.» (Швейцарія) за договором № 22-11/03 від 04.11.2003р.; «Allied Carbon» (Великобританія) за договором № 07-04/04 від 06.04.2004р.;«Veraco LLC» (США) за договором № 01-07 від 01.07.2005р.; «Victoria Oil & Gas LTD»(Кіпр) за договором № 03-03/04 від 01.03.2004р.; «Ferrochem (В.V.І.)» (Швейцарія) задоговором № 18-10/04 від 01.10.2004р.; «Chemfert» (Великобританія) за договором № 1/02-06 від 03.02.2006р.; Товариству з обмеженою відповідальністю «Торговий дом АДК»(Російська Федерація) за договором № 7/06 від 01.07.2006р.; «Adria Commodities LTD)»(Британські Вірджинські острови) за договором 03-02/07 від 09.02.2007р.; «Ісес Ltd»(Гіблартар) за договором № 26-08/02 від 29.08.2002р. та «Unstrends Dungemitteihandelsges M.B.H.» (Австрія) за договором № 10/04-02 від 10.04.2002 р.

З метою виконання своїх зобовязань по договорам з нерезидентами, позивач уклав договір від 23.12.2004р. №25-6/106/12, від 19.12.2006р.№25-6/22/14 на проведення робіт з навантаження, перевантаження вантажів з резидентами України ДП «Маріупольський торговий порт» та з ТОВ «СРЗ» від 26.02.2004р. №33.

Зазначені підприємства операції з навантаження та перевантаження вантажів оподатковували податком на додану вартість за ставкою 20%.

Позивач Приватне підприємство «Албір» сплачувало вартість виконаних робіт з урахуванням податку на додану вартість і в подальшому виставляло власні рахунки нерезидентам, оподатковуючи відповідні господарські операції податком на додану вартість за ставкою 0%.

В судовому засіданні також встановлено, що вартість наданих на митній території України супутніх експорту транспортно-експедиційних послуг нерезидентам з боку Приватного підприємства «Албір» була включена до митної вартості товарів у відповідних вантажно-митних деклараціях. Наведені обставини сторонами не оспорюються. Відповідач вважає, що позивачем неправомірно було застосовано нульову ставку ПДВ відповідно до п. 6.2 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість» по операціям з траспортно-експедиційного обслуговування вантажів.

За приписами ст.1 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність” транспортно-експедиторська діяльність це - підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів.

Транспортно-експедиторська послуга за своїм змістом є - робота, що безпосередньо пов'язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування.

Експедитор (транспортний експедитор) - суб'єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування.

Учасниками транспортно-експедиторської діяльності є - клієнти, перевізники, експедитори, транспортні агенти, порти, залізничні станції, об'єднання та спеціалізовані підприємства залізничного, авіаційного, автомобільного, річкового та морського транспорту, митні брокери та інші особи, що виконують роботи (надають послуги) при перевезенні вантажів.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем від свого імені, але за дорученнями і за рахунок контрагентів-нерезидентів було укладено з підприємствами-резидентами України договори про надання послуг з навантаження та перевантаження товарів, що згідно до ст. 1011 ЦК України є комісійною діяльністю.

Пунктом 6.2 ст.6 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що при експорті товарів та супутніх такому експорту послуг ставка податку становить "0" відсотків до бази оподаткування.

За приписами п.1.14 цього Закону супутні послуги це - послуги, вартість яких включається відповідно до норм митного законодавства до митної вартості товарів, що експортуються або імпортуються.

Відповідно до ст. 274 Митного кодексу України митна вартість товарів, що вивозяться (експортуються) з України на підставі договору купівлі-продажу або міни, визначається на основі ціни, яку було фактично сплачено або яка підлягає сплаті за ці товари на момент перетинання митного кордону України. До митної вартості товарів, що вивозяться (експортуються), також включаються фактичні витрати, якщо вони не були раніше до неї включені:

а) на навантаження, вивантаження, перевантаження, транспортування та страхування до пункту перетинання митного кордону України;

б) комісійні та брокерські винагороди;

в) ліцензійні та інші платежі за використання об'єктів права інтелектуальної власності, які покупець повинен прямо чи побічно здійснити як умову продажу (експорту) товарів, які оцінюються.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до правомірного висновку про те, що послуги з навантаження та перевантаження товарів є послугами, супутніми експорту, а тому позивачем правомірно було застосовано нульову ставка податку.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Судова колегія дійшла висновку про те, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні, а тому відхиляє апеляційну скаргу і залишає судове рішення без змін.

Керуючись статтями 24, 184, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м.Маріуполя на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 29 вересня 2011р. у справі № 2а/0570/1154/08 - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 29 вересня 2011р. у справі № 2а/0570/1154/08 - залишити без змін.

Вступна та резолютивна частини ухвали прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 18 листопада 2011 року. Ухвала у повному обсязі складена у нарадчій кімнаті 23 листопада 2011 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий: Т.Г. Гаврищук

Судді: М.Г. Сухарьок

С.В. Білак