Ухвала суду № 20307531, 16.11.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Шинкарьова І.В.

Суддя-доповідач - Губська Л.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2011 року справа №2а/0570/12844/2011 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Губської Л.В.

суддів Арабей Т. Г. , Геращенка І.В.

при секретарі: Дровніковій К.В.,

за участю: представника позивача ОСОБА_2 (довіреність від 10.06.2011р.),

представників відповідача: ОСОБА_3 (довіреність від 21.09.2011р.),

ОСОБА_4 (довіреність від 15.11.2011р.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального підприємства «Керуюча компанія Ленінського району міста Донецька», на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22 вересня 2011 року в адміністративній справі за позовом Комунального підприємства «Керуюча компанія Ленінського району міста Донецька» до Державної податкової інспекції в Ленінському районі м.Донецька про часткове скасування податкового повідомлення-рішення від 05.05.2011 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Комунальне підприємство «Керуюча компанія Ленінського району міста Донецька», звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Донецька про часткове скасування податкового повідомлення - рішення №0000692341 від 05.05.2011 року на суму 182447,00грн.( з урахуванням уточнень). На обґрунтування позовних вимог зазначив, що під час проведення перевірки позивача ДПІ у Ленінському районі м. Донецька не взяла до уваги той факт, що позивач взяв на себе зобов'язання за кредиторською заборгованістю усіх КП ЖЕК Ленінського району м. Донецька, які передавали житловий фонд у березні 2008 року, за комунальні послуги перед постачальниками, крім того, розпорядженням Донецького міського голови №504 від 05.07.2011 року було доповнено розпорядження №247 від 28.02.2008 року у розділі 6, а саме внесені зміни щодо дебіторської та кредиторської заборгованості. У зв»язку з наведеним позивач вважає, що мав підставу прийняти дебіторську заборгованість і включити її до валових витрат.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 22 вересня 2011 року в задоволенні позову відмовлено в повному обсязі.

Не погодившись з таким рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову. Апелянт наполягає, що суд першої інстанції не врахував усіх обставин справи і ухвалив необґрунтоване рішення.

В судовому засіданні представник позивача доводи апеляційної скарги підтримала і просила її задовольнити, в той час, як представники відповідача проти цього заперечували, просили залишити без змін рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду дійшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом установлено і підтверджується матеріалами справи, що Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Донецька проведена документальна планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 19.02.2008 року по 31.12.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 19.02.2008 року по 31.12.2010 року, за наслідками якої складено акт від 11.04.2011 року №878/23-2/35729969.

У висновках акту вказано, що перевіркою встановлено порушення, зокрема, п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5, п.п.12.1.1, 12.1.4 п.12.1, п.п.12.4.1 п.12.4 ст.12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті встановлено заниження податку на прибуток у сумі 254735,00грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем було прийняте податкове повідомлення - рішення №0000692341 від 05.05.2011 року, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 318419,00грн., з якої основний платіж 254735,00грн. та штрафна санкція у розмірі 63684,00грн.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до актів приймання-передачі житлових будинків на баланс Комунальному підприємству «Керуюча компанія Ленінського району м. Донецька» також було передано дебіторську та кредиторську заборгованість за квартирну плату, вивіз сміття від населення, відходи та ліфти від КП ЖЕК №№1,2,3,4,6, разом з тим, як вбачається з розпорядження Донецького міського голови №247 від 28.02.2008 року, позивачу на баланс було передано в господарське ведення тільки житлові будинки, а дебіторську та кредиторську заборгованість зобов»язано врахувати лише розпорядженням міського голови від 05.07.2011р., винесеному вже після проведення перевірки позивача податковим органом.

Згідно ч.І, 2 ст.136 Господарського кодексу України право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.

Власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб'єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства.

Статтею 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Частина 2 даної статті передбачає, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 цього Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення, а стаття 8 Закону визначає, що бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації.

Позивачем на підтвердження сум, які включені до валових витрат, не були надані первинні документи під час проведення перевірки, а також не надані вони і до суду.

Таким чином, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції, що відсутність необхідних бухгалтерських документів є підставою вважати недоведеним факт збільшення валових витрат.

Згідно ч.1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів зазначає, що висновок податкового органу про те, що позивачем не доведено того, що зазначені витрати пов'язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції та їх зв'язок з господарською діяльністю підприємства, заслуговує на увагу.

Відповідно до абзацу 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» , не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Колегія суддів вважає, що судом зроблено правильний висновок, що обов'язковою умовою віднесення витрат підприємства до складу валових є документальне підтвердження таких витрат та їх зв'язок з господарською діяльністю платника.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб»єктів владних повноважень адміністративні суду перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несправедливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судова колегія вважає, що відповідач довів суду правомірність своїх дій, і судом першої інстанції справу вирішено правильно, без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому підстав для скасування постанови колегія не вбачає.

Ухвала в повному обсязі складена 18 листопада 2011 року.

Керуючись ст..ст.195,196,198,200,205,206,211,212,212,254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Керуюча компанія Ленінського району міста Донецька», на постанову Донецькогго окружного адміністративного суду від 22 вересня 2011 року в адміністративній справі за позовом Комунального підприємства «Керуюча компанія Ленінського району міста Донецька» до Державної податкової інспекції в Ленінському районі м.Донецька про часткове скасування податкового повідомлення-рішення від 05.05.2011 року, - залишити без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22 вересня 2011 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі.

Колегія суддів: Л.В.Губська

(підписи)

Т.Г.Арабей

І.В.Геращенко