Ухвала суду № 20306236, 08.11.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції -

Суддя-доповідач - Гімон М.М.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2011 року справа №2а-6543/11/1270

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Гімона М.М.

суддів , Карпушової О.В.

при секретарі судового засідання Солодько О.І, за участю представника позивача ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Конструкторське бюро трубопровідної арматури і спеціальних робіт» на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2011 року у справі № 2а-6543/11/1270 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Конструкторське бюро трубопровідної арматури і спеціальних робіт» до Державної податкової інспекції в Артемівському районі у м.Луганську про скасування податкового повідомлення-рішення, визнання протиправною бездіяльності, -

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2011 року у справі № 2а-6543/11/1270 у задоволені позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Конструкторське бюро трубопровідної арматури і спеціальних робіт» до Державної податкової інспекції в Артемівському районі у м.Луганську про скасування податкового повідомлення-рішення, визнання протиправною бездіяльності відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подана апеляційна скарга, в якій він просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначив, що висновок суду першої інстанції та відповідача про безтоварність господарських операцій та нікчемність укладених угод між позивачем та ТОВ «Транс-Термінал 5» не ґрунтується на нормах діючого законодавства та наявних у справі доказах. Апелянт зазначає, що вироком суду у відношенні директора ТОВ «Танс-Термінал 5» за ст. 205 ч.2 КК України, висновки якого суд поклав в основу постанови, не встановлено факту підписання податкових накладних цього підприємства не його директором, тому формування податкового кредиту позивача за цими податковими накладними є правомірним. Крім того, суд першої інстанції не навів в постанові мотивів відмови в позові в частині визнання бездіяльності протиправною, лише зазначивши про невідповідність позовних вимог предмету судового оскарження. При цьому не звернув уваги, на те, що позивач в своїх запереченнях на акт перевірки просив повідомити про час їх розгляду та висловив бажання прийняти в цьому участь.

Представники позивача в судовому засіданні просили апеляційну скаргу задовольнити, а постанову суду першої інстанції скасувати.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, надав письмові заперечення на апеляційну скаргу, де зазначив, що постанова суду першої інстанції є обґрунтованою, оскільки позивач включив до податкового кредиту суми на підставі податкових накладних, отриманих від ТОВ «Транс-Термінал 5» за угодами, які фактично не підписувались його директором і які фактично не виконувались. Це випливає з вироку суду, яким директор ОСОБА_4 засуджений за фіктивне підприємництво. Відсутність поставок товарів за договорами встановлено і актом документальної перевірки ТОВ «Транс-Термінал 5». Самі податкові накладні не є належними первинними документами в розумінні ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів, здійснюючи апеляційний перегляд справи в межах апеляційної скарги, вважає, що останню необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Конструкторське бюро трубопровідної арматури і спеціальних робіт» є юридичною особою, перебуває на податковому обліку у Державній податковій інспекції в Артемівському районі у м. Луганську з 16 жовтня 2009 року, зареєстровано як платник податку на додану вартість.

В період з 01 червня 2011 року по 07 червня 2011 року Державною податковою інспекцією в Артемівському районі у м. Луганську проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питання правильності визначення, повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Транс-Термінал 5» за період з 01 листопада 2009 року по 31 березня 2011 року, за результатами якої складено акт від 15 червня 2011 року № 276/2300/36736275. Згідно висновків акту від 15 червня 2011 року, перевіркою встановлені порушення ТОВ «Конструкторське бюро трубопровідної арматури і спеціальних робіт» підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», які призвели до заниження податку на додану вартість на 4739 грн., у тому числі за квітень 2010 року в сумі 4676,00 грн., за травень 2010 року в сумі 63,00 грн. Висновки обґрунтовані тим, що угода позивача із ТОВ «Транс-Термінал 5» є нікчемною, за нею фактично господарські операції не здійснювались, а видані податкові накладні не можна вважати первинними документами, оскільки вони керівником ТОВ «Транс-Термінал 5» не підписувались.

26 червня 2011 року позивачем на адресу ДПІ в Артемівському районі у м.Луганську були направлені заперечення на акт перевірки від 15 червня 2011 року № 276/2300/36736275, в яких позивач висловлював бажання приймати участь у їх розгляді.

30.06.2011 року ДПІ в Артемівському районі у м. Луганську за результатми розгляду заперечень надала відповідь за № 8801/10/2300, якою відмовила у перегляді висновків акту перевірки.

04 липня 2011 року на підставі вказаного акту перевірки Державною податковою інспекцією в Артемівському районі у м. Луганську винесено податкове повідомлення-рішення № 0000492300, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання за податком на додану вартість на загальну суму 5924,00 грн., у тому числі за основним платежем на 4739,00 грн. та на 1185,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Згідно податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2010 року та додатку 5 до декларації «Розшифровки податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів», позивачем до складу податкового кредиту звітного періоду включено податок на додану вартість в сумі 4676,20 грн. по контрагенту ТОВ «Транс-Термінал 5».

Згідно податкової декларації з податку на додану вартість за травень 2010 року та додатку 5 до декларації «Розшифровки податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» до складу податкового кредиту звітного періоду включено податок на додану вартість в сумі 63,20 грн. по контрагенту ТОВ «Транс-Термінал 5».

Як встановлено на підставі вироку Ленінського районного суду м. Луганська від 10 березня 2011 року у справі № 1-406/11, який набрав законної сили, ОСОБА_4 як засновника та директора ТОВ «Транс-Термінал 5» визнано винним у скоєні злочину, передбаченого частиною 2 статті 28 та частиною 2 статті 205 Кримінального кодексу України за те, що він, передбачаючи настання громадсько-небезпечних наслідків та бажаючи їх настання, створив (заснував) та зареєстрував на своє імя Товариство з обмеженою відповідальністю «Транс-Термінал 5» з метою прикриття незаконної діяльності, після чого передав всі документи, печатку та штамп Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-Термінал 5» невстановленій в ході досудового слідства особі на імя «ОСОБА_5», яку с того часу більше не бачив (арк. справи 70).

Відмовляючи в задоволені позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що в судовому засіданні не було доведено, що на підставі договорів, укладених між позивачем та ТОВ «Транс-Термінал 5» за спірними угодами дійсно відбулись господарські операції з поставки товарів, які відображені в первинних бухгалтерських документах, а саме видаткових накладних, податкових накладних і т.і., а відповідно і зазначені в них суми позивачем були безпідставно віднесені до податкового кредиту, що вплинуло на обсяг податкових зобовязань позивача в бік їх зменшення. Крім того, самі ці первинні документи не можуть сприйматися як належні, оскільки вони незаконно виписані невідомими особами від імені ТОВ «Транс-Термінал 5» без відповідних повноважень, тому їх використання у податковому обліку є неможливим. За таких обставин податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції в Артемівському районі у м. Луганську від 04 липня 2011 року № 0000492300 є законним та обґрунтованим. Щодо неповідомлення позивача про час та місце розгляду його заперечень на акт перевірки, то це не створило юридичних наслідків для позивача, оскільки висновки акту є обґрунтованими.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог є законним та обґрунтованим з наступних підстав.

Частинами другою та третьою ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку, які належним чином оформлені і зміст яких відображає дійсні обставини господарської операції.

Підставою для нарахування податкового кредиту відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 7.4.5 цього Закону, не дозволяється включати до податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

За приписами пунктів 2, 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 165 (який був чинним на час виникнення спірних правовідносин), податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. Податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку. Згідно пункту 18 зазначеного Порядку всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати продаж товарів (робіт, послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

З наведених правових норм вбачається, що умовою правомірності формування платником податків податкового кредиту є придбання ним товарів або послуг з метою їх використання у своїй господарській діяльності. Метою укладання таких угод повинно бути настання реальних наслідків з придбання товарів або послуг.

Колегія суддів вважає, що наявність належним чином оформлених податкових накладних є підставою для включення до податкового кредиту платника сум ПДВ за такими накладними за умови реального вчинення дій по виконанню господарської операції. При цьому належним оформленням податкових накладних слід вважати, зокрема, відповідність їх вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підписання їх уповноваженою особою, та відсутність в них недостовірних та (або) суперечливих відомостей.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що на підставі постанови Луганського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2011 року у справі № 2а-1767/11/1270 визнано недійсними установчі документи ТОВ «Транс-Термінал 5» та припинено юридичну особу (а.с. 114).

Вироком Ленінського районного суду м. Луганська від 10 березня 2011 року у справі № 1-406/11 встановлено, що ОСОБА_4 при створені ТОВ «Транс-Термінал 5» не мав наміру здійснювати законну підприємницьку діяльність, після реєстрації юридичної особи передав установчі документи та печатку невстановленій в ході слідства особі з метою здійснення від імені ОСОБА_4 незаконної діяльності з метою завдання матеріальної шкоди державі та ухилення від сплати податків.

На підставі акту № 288/23-36827435 від 10.05.2011 р. про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ «Транс-Термінал 5» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість за період з 01.12.2009 р. по 30.11.2010 р. (а.с. 46) судом апеляційної інстанції також встановлено, що податковий орган дійшов висновку про відсутність в ТОВ «Транс-Термінал 5» поставок товарів та укладення угод з метою настання реальних наслідків, господарські операції за цей період не підтверджуються.

За встановлених обставин суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції про те, що первинні бухгалтерські документи, зокрема і спірні податкові накладні, виписані та підписані не директором ТОВ «Транс-Термінал 5» ОСОБА_4, як в них зазначено, а іншою невстановленою особою, яку неможливо ідентифікувати та підтвердити наявність у цієї особи відповідних повноважень щодо підпису зазначених документів.

Оскільки податкові та видаткові накладні складені в порушення вимог чинного законодавства, вони не мають ознак належного первинного документу в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», не мають юридичної сили і не можуть вважатись належним документом, який підтверджує право позивача на включення до складу податкового кредиту з податку на додану вартість сум за податковими деклараціями від ТОВ «Транс-Термінал 5» за квітень 2010 року на суму 4676,20 грн. та за травень 2010 року на суму 63,20 грн., то висновки відповідача про наявність порушень з боку позивача вимог податкового законодавства, що призвели до заниження суми ПДВ на 4739 грн. є обґрунтованими, а збільшення податковим органом у податковому повідомленні-рішенні від 04 липня 2011 року № 0000492300 грошових зобовязань позивача з ПДВ в сумі 4739,00 грн. за основним платежем є правомірним. Правомірність визначення податкових зобовязань доводить правомірність застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 25 відсотків суми нарахованого податкового зобовязання відповідно до абзацу 2 пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України у розмірі 1185,00 грн.

Доводи позивача про те, що за спірними господарськими операціями були здійснені реальні поставки товарів відповідно до первинних документів, які позивач надав до суду як докази, суд до уваги не приймає, оскільки позивачем не доведено факту поставки ТОВ «Транс-Термінал 5» на його адресу товарів, не надано товарно-транспортних накладних, подорожніх листів, які б свідчили про його перевезення, хоча за договором № 1/15042010 перевезення здійснюється позивачем (а.с. 151).

Щодо вимог про визнання протиправною бездіяльності відповідача, яка полягала у неповідомленні позивача про місце і час розгляду його заперечень на акт перевірки, колегія суддів зазначає, що право платника податків брати участь у розгляді його заперечень та обовязок органу державної податкової служби повідомити такого платника податків про місце та час їх розгляду встановлені п. 86.7 статті 86 Податкового кодексу України.

В судовому засіданні встановлено, що позивач в своїх запереченнях на акт перевірки від 15 червня 2011 року № 276/2300/36736275 висловлював бажання приймати участь у їх розгляді, а також що відповідач, розглянувши ці заперечення, не виконав вимог ст. 86 ПКУ і не повідомив платника податку про час та місце розгляду його заперечень.

В той же час суд апеляційної інстанції вважає, що підстави для задоволення позовних вимог в цій частині відсутні, оскільки виходячи з приписів ст. 2, 6, 17, 162 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист порушених прав, свобод та інтересів осіб у сфері публічно-правових відносин, метою якого є відновлення порушеного права шляхом прийняття судових рішень, які б гарантували захист прав, свобод, інтересів від порушень з боку субєктів владних повноважень.

Положеннями п. 86.7 ст.86 ПКУ передбачено право платника податків приймати участь у процесі розгляду його заперечень на акту перевірки, результатом якого стає за наявності підстав прийняття органом державної податкової служби податкового повідомлення-рішення. Вказане право передбачено з метою забезпечення можливості платнику податку довести переконливість своїх заперечень та можливість надати додаткові пояснення щодо висновків, викладених в акті перевірки, до прийняття посадовою особою податкового органу рішення.

Оскільки після прийняття податковим органом рішення, яке впливає на права чи обовязки платника податків, і яке, у випадку незгоди з ним, особа вправі оскаржити у передбаченому законом порядку до суду з наведенням відповідних заперечень, то обєктом судового захисту з цього моменту стає право позивача, яке порушене відповідним рішенням органу владних повноважень, а оцінку обґрунтованості заперечень платника податків на акт перевірки здійснює суд в ході розгляду адміністративного позову.

Тобто, в даному випадку, способом захисту прав платника податку є визнання, за наявності підстав, протиправним податкового повідомлення-рішення та його скасування.

Сама по собі вимога про визнання бездіяльності протиправною в даному випадку не є належним способом захисту прав та інтересів платника податків, оскільки вже існує рішення субєкту владних повноважень, прийняте за результатами розгляду його заперечень.

Таким чином, висновок суду першої інстанції про те, що обєкт судового оскарження за правилами адміністративного судочинства повинен мати юридичне значення, тобто впливати на коло прав, свобод, законних інтересів чи обовязків особи, є обґрунтованим, тому в задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача при розгляді заперечень платника податків на акт перевірки відмовлено обґрунтовано.

З огляду на викладене, колегія суддів прийшла до висновку, що доводи апеляційної скарги апелянта не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, справа по суті вирішена правильно і підстави для скасування або зміни постанови відсутні.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 24, 195, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Конструкторське бюро трубопровідної арматури і спеціальних робіт» залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2011 року у справі № 2а-6543/11/1270 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Конструкторське бюро трубопровідної арматури і спеціальних робіт» до Державної податкової інспекції в Артемівському районі у м.Луганську про скасування податкового повідомлення-рішення, визнання протиправною бездіяльності залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня її складення в повному обсязі.

У повному обсязі ухвала виготовлена 11 листопада 2011 року.

Колегія суддівМ.М. Гімон

Л.А. Василенко

О.В. Карпушова