Ухвала суду № 20305147, 17.11.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції -

Суддя-доповідач - Ляшенко Д.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2011 року справа №2а-1823/10/1270 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді

суддів , Чумака С.Ю.

при секретарі Полторацькій С.В., за участі представників позивача Драчук В.І., Тараненко О.Г., представника відповідача Басакіна В.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Алчевської об”єднаної державної податкової інспекції в Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 22 липня 2011 р. у справі №2а-1823/10/1270, за позовом Приватного багатопрофільного підприємства “ВІД” до Алчевської об”єднаної державної податкової інспекції в Луганській області, про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

11 березня 2010 року ПБП “ВІД” звернулось до суду з позовом до Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області, про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 28.01.2010 р. № 0000032310/0 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 705 817,50 грн. та від 28.01.2010 р. № 0000042310/0 про визначення податкового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 576 210,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог підприємство зазначило, що відповідачем проведена позапланова перевірка, за результатами якої складений акт від 20.01.2010 р.

В акті зазначено, що позивачем порушені п.5.1. пп.5.3.1. п.5.3. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Порушення полягає у тому, що за період з 2006 по 2009 року підприємство неправомірно відобразило у складі валових витрат суми витрат на придбання послуг з будівельно-монтажних робіт та послуг будівельної техніки на об'єктах будівництва і реконструкції ВАТ "Алчевськкокс" від підприємств, які мають ознаки фіктивності, а саме: ТОВ "АРМА-СТРОЙ" - сума витрат 1 698 333,00 грн.; ТОВ "ГРВ-СИНТЕЗ" - сума витрат 120 830,00 грн.; ПП "АВАНТА" - сума витрат 53 704,00 грн.; ГІП "Луганський торговий дім "СИЛЬВЕР-СТАР" - сума витрат 9 314,00 грн.

В обгрунтування доводів щодо віднесення вищевказаних підприємств до таких, що мають ознаки фіктивності, відповідач в акті перевірки посилався на п.3 розділу 1 Положення про банк даних про сумнівні фінансові операції, затвердженого Наказом ДПА України № 233 від 21.05.2003р.

Але використання ДПІ при проведенні перевірки інформації щодо порушення кримінальних справ щодо посадових осіб підприємств - контрагентів позивача, а також пояснень посадових осіб ВАТ "Алчевськкокс" про взаємовідносини позивача з його підрядниками є безпідставним.

Наявність порушених кримінальних справ щодо посадових осіб ТОВ "АРМА-СТРОЙ", ТОВ "ГРВ-Синтез" за ч.1, ч.3 ст.212, ч.2 ст.28, ст.205, ч.5 ст.27 КК України не може служити безперечним доказом сумнівності операцій між позивачем та вказаними підприємствами, оскільки відповідно до ст. 62 Конституції України доказом наявності злочину та вини в його скоєнні може бути лише обвинувальний вирок суду. Для спростування "реальності" господарських взаємовідносин між позивачем та ТОВ "АРМА-СТРОЙ", ТОВ "ГРВ-Синтез" потрібний обвинувальний вирок суду, який повинен містити доводи про те, що господарські операції саме між позивачем та зазначеними підприємствами були відсутні.

Пояснення посадових осіб ВАТ "Алчевськкокс" взагалі не можуть ніяким чином впливати на вирішення питання про наявність або відсутність взаємовідносин між позивачем та його підприємствами - підрядниками, оскільки ці посадові особи не могли та не повинні були мати взаємовідносини з підприємствами - підрядниками позивача.

Господарські відносини із цими підприємствами підтверджені усіма необхідними первинними документами, які податкова інспекція безпідставно не прийняла до уваги.

При прийнятті податкового повідомлення-рішення з ПДВ відповідач керувався висновками акту перевірки від 20.01.2010 р., згідно з якими з боку позивача встановлені порушення пп.7.2.4 п.7.2, пп.7.4.4. п.7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Самі порушення, полягають у тому, що за період з 2006 по 2009 року ПБП "ВІД" неправомірно відобразило у складі податкового кредиту суми ПДВ з придбання ТМЦ, послуг з будівельно-монтажних робіт та послуг будівельної техніки на об'єктах будівництва і реконструкції ВАТ "Алчевськкокс" від підприємств ТОВ "АРМА-СТРОЙ", ПП "БАЛГАТУРА", ТОВ "ЄВРО-ФАСАД", ТОВ "ГРВ-СИНТЕЗ", ПП "АВАНТА", ПП "ЛУГАНСЬКИЙ ТОРГОВИЙ ДІМ "СИЛЬВЕР-СТАР".

В акті перевірки зазначено, що позивач не мав права на податковий кредит на загальну суму 10 740,88 грн. за травень, червень, липень 2007 р. по господарських відносинах з ПП "АВАНТА" , оскільки останнє знаходиться у стані припинення, не звітує до органів державної податкової служби з 2006 р., свідоцтво платника ПДВ було анульоване за рішенням органів ДПС 31.07.2007 р..

Але ці висновки є не обгрунтованими так як остання податкова накладна була виписана 31.07.2007р., коли ПП "Аванта" був платником ПДВ.

Також в акті зазначено, що позивач не мав права на податковий кредит з ПДВ на загальну суму 363 833.00 грн., оскільки ТОВ "АРМА-СТРОЙ", ТОВ "ГРВ-СИНТЕЗ" визнані слідством "конвертаційними центрами" по проведенню безтоварних операцій та проти посадових осіб цих підприємств порушені кримінальні справи. ДПІ вважала, що угода із зазначеними підприємствами є нікчемними, а тому при формуванні податкового кредиту не можна приймати до уваги усі податкові накладні, надані цими платниками податків.

Але за наявності усіх необхідних первинних документів, якими підтверджено виконання угод, порушення кримінальної справи проти керівників ТОВ "АРМА-СТРОЙ" та ТОВ "ГРВ-СИНТЕЗ" не має наслідком нікчемність правочинів.

В акті перевірки ДПІ робить висновок від 20.01.2010 р. стверджується, що податковий кредит позивача повинен бути зменшений на суму 1 862,74 грн., оскільки операції позивача з ПП "ЛУГАНСЬКИЙ ТОРГОВИЙ ДІМ "СИЛЬВЕР-СТАР" підпадають під критерій сумнівності відповідно до п. 3 розділу 1 Положення про банк даних про сумнівні фінансові операції, затвердженого Наказом ДПА України № 233 від 21.05.2003 р.

Але вирок суду відносно керівника ПП "ЛУГАНСЬКИЙ ТОРГОВИЙ ДІМ "СИЛЬВЕР-СТАР" обвинуваченого за ст. 205 КК України не є належним доказом нікчемності правочину, оскільки це документ не містить жодних посилань про відсутність господарських відносин позивача із ПП "ЛУГАНСЬКИЙ ТОРГОВИЙ ДІМ "СИЛЬВЕР-СТАР".

Постановою суду 1 інстанції позов задоволений.

ДПІ вважаючи, що це судове рішення ухвалено з порушенням норм матеріального права, звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій просила постанову суду скасувати і прийняти нову постанову, якою у позові відмовити повністю.

В обґрунтування скарги відповідач зазначив наступне.

Перевіркою встановлено здійснення платником податків фінансово-господарських операцій з суб'єктом господарської діяльності ПП "Аванта", якій не задекларував обсяги продажу товарів (робіт, послуг) та припиши звітування до податкового органу. ПП “Аванта" надано останню звітність до Алчевської ОДПІ: з податку па додану вартість - за червень 2006 року, з податку на прибуток за 1 квартал 2006 року. До ЄДР юридичних осіб внесено 15.05.07 запис про відсутності юридичної особи за адресою. 31.07.07 у ПП "Аванта" рішенням Алчевської ОДПІ було анульовано свідоцтво платника податку та постановою суду припинено юридичну особу.

Позивач порушив вимоги ст.ст. 203, 215, 228, 237, 837 ЦК України в момент вчинення правочинів з ТОВ "ГРВ-СИНТЕЗ" та ТОВ "АРМА-СТРОЙ".

За висновком почеркознавчої ескпертизи було встановлено, що документи, на підставі яких позивач сформував податковий кредит, були підписані не уповноваженою особою ТОВ "АРМА-СТРОЙ".

Правочин між позивачем та ПП "ЛУГАНСЬКИЙ ТОРГОВИЙ ДІМ "СІЛЬВЕР-СТАР є нікчемним, оскільки відносно керівника цього підприємства є вирок суду по ст.205 КК України.

Виконання зобов”язань по взаємовідносинам із ПП “Балгатура” та ТОВ “Євро-фасад” не підтверджені відповідними транспортними та супровідними документами.

Також судом неповно з”ясовані обставини справи, не прийняті до уваги доводи відповідача та при прийнятті рішення порушені вимоги ст. 244-2 КАС України.

Представник відповідача скаргу підтримав, а представники позивача проти задоволення скарги заперечували.

Заслухавши доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає, а постанову суду першої інстанції необхідно залишити без змін з наступних підстав.

Судом встановлено наступне.

Приватне багатопрофільне підприємство "ВІД" зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Алчевської міської ради Луганської області 13.01.2000р., про що зроблено реєстраційний запис №13841200000001641.

У період з 30.12.2009 р. по 20.01.2010р. на підставі наказу Алчевської ОДПІ від 30.12.2009р. №382 було здійснено позапланову виїзну перевірку ПБП "ВІД" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2006р. по 30.09.2009р., за результатами якої було складено акт від 20.01.2010р. №80/231/30699060.

Податковий орган дійшов висновку про порушення ПБП "ВІД": п.5.1, п.п.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (далі - Закон №334) що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 470545 грн., у тому числі у 2007 році - 43633 грн., у 2008 році - 426912 грн.; п.п.7.2.4 п.7.2, п.п.7.4.1, 7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" (далі - Закон №168), що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 384140 грн., в тому числі у 2007 році - 42610 грн., у 2008 році - 341530 грн.

На підставі акту перевірки податковим органом були прийняті податкові повідомлення-рішення від 28 січня 2010 року №0000032310/0 про збільшення податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 470545,00 грн. та нараховано штрафні санкції у сумі 235272,50 грн., №0000042310/0 про збільшення податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 384140,00 грн. та нараховано штрафні санкції у сумі 192070,00 грн., які в подальшому оскаржувалися в адміністративному порядку.

До висновку про заниження валових витрат податковий орган дійшов з огляду на те, що позивач неправомірно відобразив у складі валових витрат суми витрат на придбання послуг з будівельно-монтажних робіт та послуг будівельної вантажної техніки на об'єктах будівництва і реконструкції ВАТ "Алчевськкокс" від підприємств, які мають ознаки фіктивності ТОВ "Арма-Строй", ТОВ "ГРВ-Синтез", ПП "Аванта". ПП "Луганський Торговий Дім "Сільвер-Стар".

В акті перевірки зазначено що рішенням Алчевської ОДПІ від 31.07.2007р. було анульовано свідоцтво платника податку ПП "Аванта", по посадовим особам ТОВ "ГРВ-Синтез" та ТОВ "Арма-Строй" порушено кримінальну справу за ознаками злочинів, передбачених ч.ч. 1, 3 ст.212, ч.2 ст.28, ч.2 ст. 205, ч.5 ст.27 КК України, відносно посадових осіб ПП "Луганській Торговий Дім "Сільвер-Стар" винесено вирок за ст.205 КК України.

ДПІ дійшла висновку про заниження валових витрат за контрагентом ПП "Аванта" за договором від 25.04.2007 №18 у травні, червні, липні 2007 року за податковими накладними від 31.05.2007 №59 на загальну суму 24110,47 грн., у тому числі ПДВ -4018,41 грн.. від 29.06.2007 №68 на загальну суму 19977,22 грн., у т.ч. ПДВ - 3329,54 грн., від 31.07.2007 №78 на загальну суму 20357,57 грн., у тому числі ПДВ - 3392,93 грн.; за контрагентом ТОВ "ГРВ Синтез" за 1 півріччя 2007 року у сумі 120830,00 грн., за контрагеном ТОВ "Арма-Строй" за 3 квартали 2008 року у сумі 1698333,00 грн., за контрагентом ПП "Луганській Торговий Дім "Сільвер-Стар" за 2008 рік у сумі 9314,00 грн.

Щодо правильності формування податкового кредиту податковий орган в акті перевірки зазначив, що до податкового кредиту за травень, червень, липень 2007 року включені податкові накладні, виписані ПП "Аванта" у розмірі 10741 грн. В порушення п.п.7.4.1, 7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" позивач включив до складу податкового кредиту податкові накладні, видані ПП "Балагура" на загальну суму 18215,00 грн., у тому числі ПДВ - 3035,85 грн., та ТОВ "Євро-Фасад" на загальну суму 28006,28 грн., у тому числі ПДВ - 4667,71 грн. Щодо включення позивачем до сум податкового кредиту суми ПДВ за податковими деклараціями, отриманими від ТОВ "ГРВ-Синтез" та ТОВ "Арма-Строй" податковий орган з посиланням на порушення кримінальної справи, дійшов висновку про нікчемність право чинів, та як наслідок неправомірність включення сум у розмірі 24166 грн. за договірними відносинами з ТОВ "ГРВ-Синтез" та у розмірі 339667 грн. за договірними відносинами з ТОВ "Арма-Строй" до податкового кредиту. Також до податкового кредиту неправомірно включені суми ПДВ у розмірі 1863 грн. за договірними відносинами з ПП "Луганський Торговий Дім "Сільвер Стар" так як відносно керівника цього підприємства винесено вирок по ст.205 КК України.

Відповідно до матеріалів справи рішенням комісії Алчевської ОДПІ від 31.07.2007 було анульовано реєстрацію платника податку на додану вартість ПП "Аванта", про що складено відповідний акт від 31.07.2007 року №24602/160 (т.1 а.с.69).

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 17.04.2008 позовні вимоги Алчевської ОДПІ в Луганській області були задоволені та припинено юридичну особу ПП "Аванта" (т. 1 а.с.68).

Вироком Ленінського районного суду м. Луганська від 31.08.2009 по справі №1-422-09 директор ПП "Луганський торговий дім "Сільвер-Стар" ОСОБА_6 визнана винною у вчинені злочинів передбачених ч.3 ст.358, ч.2 ст.190, ч.5 ст.27, ч. 1 ст.205. ст.27, ч.2 ст.15, ч.5 ст.191 КК України.

Цей вирок не містить жодних посилань про відсутність господарських відносин позивача із

ПП "Луганський торговий дім "Сільвер-Стар" (т.1,а.с.127-132).

Спеціальним законом з питань оподаткування, яким до набрання Податковим кодексом України встановлено порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовується до платників податків контролюючими органами є Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-111 (надалі - Закон 2181).

Відповідно до підпункту "б" пп. 4.2.2. п. 4.2. ст. 4 Закону 2181 контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Згідно пункту 3.1 статті 3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (діючого на час прийняття оскаржуваного рішення) валовий дохід є загальною сумою доходу платника податку від всіх видів діяльності, отриманих (нарахованих) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, так і за її межами.

Поняття та склад валових витрат визначені статтею 5 вищезазначеного Закону, відповідно до пункту 5.1 якої валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Склад валових витрат наведений у пункті 5.2 даної статті.

Пунктом 5.11 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачено, що встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Відповідно до вимог пп.5.3.1. п.5.3. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не включаються до складу валових витрат витрати на потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності, а саме:

- організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків (крім благодійних внесків та пожертвувань неприбутковим організаціям, визначеним пунктом 7.11 цього Закону, та витрат, пов'язаних з проведенням рекламної діяльності, які регулюються нормами підпункту 5.4.4 цієї статті). Обмеження частини другої цього підпункту не стосуються платників податку, основною діяльністю яких є організація прийомів, презентацій і свят за замовленням та за рахунок інших осіб;

- придбання лотерей, участь в азартних іграх;

- фінансування особистих потреб фізичних осіб за винятком виплат, передбачених пунктами 5.6 і 5.7 цієї статті, та в інших випадках, передбачених нормами цього Закону.

Стаття 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не містить такої підстави для виключення із складу валових витрат платника податку витрат на придбання товарів (робіт, послуг) від платників податків, які мають ознаки фіктивності згідно з Положенням про банк даних про сумнівні фінансові операції.

Відповідно до пункту 1.32 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Частинами другою та третьою ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Позивачем відповідно до вимог ст. 71 ч.1 КАС України надані усі необхідні первинні документи, оформлені відповідно до вимог, встановлених статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" в підтвердження виконання зобов”язань позивача та його зазначених контрагентів, придбання послуг з будівельно-монтажних робіт та послуг будівельної техніки на об'єктах будівництва і реконструкції ВАТ "Алчевськкокс" для використання у власній господарській діяльності, а відповідачем згідно вимог ч.2 цієї статті ці обставини належними доказами не спростовані.

Відповідач в порушення вимог п.5.1, пп.5.3.1. п.5.3. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" без достатніх підстав дійшов висновку про необхідність виключити із складу валових витрат суми витрат на придбання послуг з будівельно-монтажних робіт та послуг будівельної техніки на об'єктах будівництва і реконструкції ВАТ "Алчевськкокс", а саме ТОВ "АРМА-СТРОЙ", ТОВ "ГРВ-СИНТЕЗ", ПП "АВАНТА", ПП "Луганський торговий дім "СИЛЬВЕР-СТАР", а тому протиправно донарахував податок на прибуток у сумі 470 545,00 грн. та застосував штрафні санкції в сумі 235 272,50 грн.

Відповідно до п.п.7.4.5.п.7.4. ст..7 Закону України "Про податок на додану вартість" (далі - Закон №168) не підлягає включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку в зв'язку з придбанням товарів (послуг), що не підтверджені податковими накладними.

Відповідно до вимог пп.7.2.4. п.7.2. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до вимог п.9.8. ст.9 Закону України "Про податок на додану вартість" реєстрація діє до дати її анулювання.

Датою анулювання свідоцтва платника ПДВ ПП "АВАНТА" встановлено 31.07.2007 р.

Як вбачається з матеріалів справи та податковим органом зазначено в акті перевірки, податкові накладні від ПП "АВАНТА" на придбання послуг автокранів, що були виключені із складу податкового кредиту позивача, датовані 31.05.2007 р., 29.06.2007 р. та 31.07.2007 р. Отже на час виписки та надання податкових накладних ПП "АВАНТА" було ще зареєстровано платником ПДВ, тому суд правильно вважав, що висновки відповідача про виключення з податкового кредиту суми 10 740,88 грн. за травень, червень, липень 2007 р. є порушенням норм п.9.8. ст.9 Закону України "Про податок на додану вартість".

Жодною нормою податкового законодавства не передбачена відповідальність інших платників податків за те, що платник податків - контрагент не звітує до органів державної податкової служби.

Статтями 626, 629 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. При цьому договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 3 Господарського кодексу України, господарською діяльністю вважається діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Відповідно до частин 1, 2 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно із статтею 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який вчинено з метою завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, згідно з частиною 1 статті 203, частиною 2 статті 215 ЦК України є нікчемним, визнання такого право чину недійсним судом не вимагається.

Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частини 1 статті 55 Господарського кодексу України, суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Згідно з частиною 2 статті 55 Господарського кодексу України, суб'єктами господарювання є, зокрема, господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до ЦК України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку;

Частиною 4 статті 55 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання -господарські організації, які діють на основі права власності, права господарського відання чи оперативного управління, мають статус юридичної особи, що визначається цивільним законодавством та цим Кодексом.

Статтею 80 ЦК України визначено, що юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

Згідно з частиною 4 статті 87 ЦК України, юридична особа вважається створеною з дня її державної реєстрації.

Відповідно до частини 2 статті 104 ЦК України юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Статтею 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" визначено, що Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (далі - Єдиний державний реєстр) - автоматизована система збирання, накопичення, захисту, обліку та надання інформації про юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", відомості про юридичну особу або фізичну особу -підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України.

За висновками Акту перевірки від 20.01.2010 р. позивач повинен бути зменшити податковий кредит на суму 7 703,56 грн., оскільки не включив до валових витрат у відповідні періоди вартість придбаних у ПП "БАЛГАТУРА" та ТОВ "ЄВРО-ФАСАД" товарно-матеріальних цінностей, а також не надав для перевірки документи на транспортування цих ТМЦ, тобто позивач ці ТМЦ у своєї господарської діяльності не використовував, чим порушив пп.7.4.4. п.7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Товарно-транспортні накладні є обов'язковими лише у випадку, коли вантажні перевезення здійснюються на договірних умовах, що встановлено п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2009р. № 207, якою затверджено Перелік документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні.

Відповідно до п. 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 р. № 363, на який посилається відповідач в акті перевірки, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Наказом Міністерства транспорту України, Міністерства статистики України від 29.12.1995 р. № 488/346 затверджені типові форми первинного обліку роботи вантажного автомобіля, зокрема "Товарно-транспортна накладна", ф. N 1-ТН.

Пунктом 1 Указу Президента України від 03.10.1992 р. № 493/92 "Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади" встановлено, що з 1 січня 1993 року нормативно-правові акти, які видаються міністерствами, іншими органами виконавчої влади, органами господарського управління та контролю і які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, підлягають державній реєстрації.

В свою чергу, наведений наказ не було у встановленому порядку зареєстровано в Міністерстві юстиції України.

Інструкцією про порядок виготовлення, зберігання, застосування єдиної первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом та обліку транспортної роботи, затвердженої наказом Міністерства статистики України, Міністерства транспорту України від 07.08.1996 року № 228/253, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 28.08.1996 р. за № 483/15, було передбачено, що товарно-транспортна накладна - типова форма N 1-ТН є документом суворої звітності, але згідно з висновком Міністерства юстиції України від 15.05.2006 р. № 10/68 рішення про державну реєстрацію вказаного наказу скасовано та 31.05.2006 року наказ виключено з Державного реєстру нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади.

Також наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 22.05.2006 р. № 493 були внесені зміни до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363 і зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за № 128/2568, а саме п. 11.2 Правил, яким було передбачено, що товарно-транспортні накладні і дорожні листи вантажного автомобіля належать до документів суворої звітності, які виготовляються друкарським способом з обліковою серією та номером, було виключено.

Господарські операції з ПП "БАЛГАТУРА" та ТОВ "ЄВРО-ФАСАД" підтверджуються відповідними первинними бухгалтерськими документами, які відображені у бухгалтерському обліку позивача та на їх підставі достовірно сформована податкова звітність.

З огляду на реальний характер операцій, за наслідками виконання яких позивачем було сформовано оспорюваний податковий кредит, відсутність товарно-транспортних накладних не може бути підставою для позбавлення платника податків (позивача у справі) права на податковий кредит з податку на додану вартість, оскільки наявність цих документів не пов'язано з датою виникнення права платника податків на податковий кредит з податку на додану вартість, яка визначається пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

З акту перевірки вбачається, що відповідачу при проведенні перевірки у січні 2010 р. були надані всі документи по взаємовідносинам між позивачем та ПП "БАЛГАТУРА" та ТОВ "ЄВРО-ФАСАД". Відповідач в Акті перевірки всі ці документи докладно описав, але безпідставно не прийняв їх до уваги. Посилання відповідача на не використання придбаного товару і порушення формування податкового кредиту судом правильно не прийнято до уваги, оскільки за основним видом діяльності ПБП "ВІД" займається будівництвом будівель та монтажно-будівельними роботами, а придбаний товар не обов'язково повинно було використати у звітному періоді.

Відповідно до акту перевірки позивач не мав права на податковий кредит з ПДВ на загальну суму 363 833,00 грн., оскільки ТОВ "АРМА-СТРОЙ", ТОВ "ГРВ-СИНТЕЗ" визнані слідством "конвертаційними центрами" по проведенню безтоварних операцій та проти посадових осіб цих підприємств порушені кримінальні справи.

Наявність порушених кримінальних справ щодо посадових осіб ТОВ "АРМА-СТРОЙ", ТОВ "ГРВ-СИНТЕЗ" за ч.1, ч. 3 ст.212, ч.2 ст.28, ст.205, ч.5 ст.27 КК України не може бути беззаперечним доказом сумнівності операцій між позивачем та ТОВ "АРМА-СТРОЙ", ТОВ "ГРВ-СИНТЕЗ", оскільки відповідно до ст. 62 Конституції України доказом наявності злочину та вини в його скоєнні є обвинувальний вирок суду.

Зазначені підприємства на час виникнення спірних правовідносин були юридичними особами, були зареєстровані як платники податку в податковому органі і про ці підприємства були внесені записи до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Відповідачем суду не надано обвинувального вироку суду відносно посадових осіб ТОВ "АРМА-СТРОЙ" та ТОВ "ГРВ-СИНТЕЗ", який містив би доводи про те, що були відсутні господарські операції саме між позивачем та цими підприємствами.

ДПІ не доведено наявність наміру у обох сторін на укладення угод з метою яка суперечить інтересам держави та суспільства. Крім цього відповідачем не наведені факти та не надані відповідні докази, які свідчили б про те, що зміст угоди не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків.

Щодо посилання відповідача на висновки почеркознавчої експертизи від 26.05.2009 №45 якою встановлено, що податкові накладні та інші документи підписані не директором ТОВ "АРМА-СТРОЙ" суд зазначає наступне.

Підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 ст. 7 Закону № 168 встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; є) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Згідно п.5 Наказу Державної податкової адміністрації від 30.05.1997р., № 165 "Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення" (яка діяла на час спірних правовідносин) податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку.

Відповідно до п. 2 цього Порядку податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Отже вказані нормативно-правові акти дійсність податкової накладної ставлять в залежність від реєстрації платника податків , як платника ПДВ , а не в залежність від особи яка підписала накладну.

Тобто в даному випадку податкова накладна повинна була бути складена ТОВ "АРМА-СТРОЙ".

Позивачу зазначеним підприємством надані відповідні податкові накладні.

Вважаючи ці документи недійсними і такими, що не підлягають врахуванню при формуванні податкового кредиту з причин відсутності на них підпису директора, відповідач не спростував пояснень позивача що саме ТОВ "АРМА-СТРОЙ" йому було надані ці накладні та не надав суду жодних доказів відсутності у особи, яка підписала податкові накладні повноважень наданих ТОВ "АРМА-СТРОЙ" на вчинення таких дій.

Особа яка підписала від імені вказаного підприємства податкові накладні не встановлена, пояснень від цієї особи не отримано.

Тобто висновки ДПІ про те, що накладні підписані особою, яка не була наділена платником податку повноваженнями на вчинення зазначених дій, ґрунтуються на припущеннях, а тому враховуючи викладене суд не може вважати достатньо обґрунтованими доводи відповідача про недійсність податкових накладних.

Крім того вказані обставини не були підставою для прийняття оскаржуваного рішення, а тому і з цих підстав суд не може приймати до уваги доводи ДПІ про недійсність накладних.

Податковим органом не спростовані доводи позивача про виконання сторонами угод, покладених на них зобов”язань, щодо поставки товару, надання послуг та здійснення за це оплати.

Відповідно до ст. 72 ч.4 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальній справі, який набрав законної сили, є обов'язковим для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Вироком Ленінського районного суду м. Луганська від 31.08.2009р. по справі №1-422-09 директор ПП "Луганський торговий дім "Сільвер-Стар" ОСОБА_6 визнана винною у вчиненні злочинів передбачених ч.3 ст.358, ч.2 ст.190, ч.5 ст.27, ч.1 ст.205, ст.27, ч.2 ст.15, ч.5 ст.191 КК України.

Але даний вирок не є належним доказом у адміністративній справі, оскільки у вироку не проведено аналізу договірним відносинам ПП "Луганський торговий дім "Сільвер-Стар" з позивачем.

Крім того, вирок суду має лише висновок щодо порушенням ПП "Луганський торговий дім "Сільвер-Стар" податкового законодавства.

Як встановлено судом, операції з постачання товару та отримання послуг від зазначених підприємств підтверджується належним чином оформленими договорами, актами виконаних робіт, платіжними дорученнями, податковими накладними.

Рішення уповноваженими державними органами, якими б було підтверджено укладення угод з метою завідомо суперечною інтересам держави та суспільства не приймались.

Виходячи із вимог ст. 215 ЦК України підстави, передбачені ст. 203 ЦК України, для визнання спірних правочинів недійсними відсутні.

Відповідно до підпункту 7.4.1. пункту 7.4. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Таким чином, визначальним фактором для формування податкового кредиту платником ПДВ є рух товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку.

Правильність формування платником податків податкового кредиту вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання товару (послуг) з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних товару (послуг).

Підпунктом 7.4.5. пункту 7.4. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно з підпунктом 7.5.1. пункту 7.5. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з абзацами 1, 3 підпункту 7.2.3 пункту 7.2. статті 7 цього Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Судом встановлено, що контрагентами позивача як постачальниками товарів та послуг складені податкові накладні. На момент складення податкових накладних ці підприємства були зареєстровані платниками податку на додану вартість.

Податкові накладні отримані позивачем, тобто у відповідності до пп. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", позивач має право на формування податкового кредиту.

Таким чином, висновок відповідача про порушення позивачем п. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", внаслідок чого позивачем завищено податковий кредит з податку на додану вартість є неправомірним.

Відповідно до п.17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" штрафні санкції у розмірах, визначених цією статтею, накладаються на платника податків за порушення податкового законодавства.

У зв'язку з тим, що позивачем не було порушено вимог податкового законодавства в частині формування податкового кредиту, застосування до нього штрафних санкцій є безпідставним.

Таким чином судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та ухвалено постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі наведеного, керуючись статтями 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Алчевської об”єднаної державної податкової інспекції в Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 22 липня 2011 р. у справі №2а-1823/10/1270 залишити без задоволення , а постанову суду без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня складення постанови в повному обсязі.