Ухвала суду № 20304320, 01.11.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції -

Суддя-доповідач - Чумак С.Ю.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2011 року справа №2а/0570/9581/2011 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Чумака С.Ю.

суддів

Ляшенка Д.В. та Ястребової Л.В.,

при секретарі Копиці С.В.,

за участю представника позивача Незнамової С.М., представників відповідача Полторацької Т.В. та Литвиненко О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційну скаргу Словянської обєднаної державної податкової інспекції на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 9 серпня 2011 року у справі № 2а/0570/9581/2011 за позовом Комунального підприємства Словянської міської ради «Словміськводоканал» до Словянської обєднаної державної податкової інспекції про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 30 травня 2011 року № 0001092341 та № 0001102341, якими позивачу визначені податкові зобовязання відповідно з податку на прибуток в загальній сумі 22849,5 грн та з податку на додану вартість в загальній сумі 223088,75 грн.

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначив, що діючим законодавством передбачене безкоштовне використання води органами МНС під час гасіння пожежі, проведення учбових занять та ліквідації аварій або стихійного лиха, а тому витрати води з цією метою не можуть вважатися безоплатним наданням води і оподаткуванню не підлягають. Крім того, податковим органом неправомірно зроблено висновок про відсутність у позивача права на формування валових витрат за рахунок віднесення до останніх витрат на придбання води, яка в подальшому була надмірно втрачена, оскільки витрати на придбання цієї води підтверджені документами первинного обліку.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 9 серпня 2011 року позовні вимоги задоволені, оскаржувані податкові повідомлення-рішення визнані нечинними. Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що висновки відповідача про необхідність донарахування податкових зобовязань суперечать вимогам діючого законодавства.

Не погодившись з таким судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, відмовивши в задоволенні позовних вимог позивачу в повному обсязі .

В обгрунтування апеляційної скарги зазначив, що операції з безоплатного надання товарів неприбутковим організаціям мають оподатковуватись як такі, що передбачають передання прав власності на товари. Також вважав, що позивачем не доведено зв'язок між витратами на придбання води, яка в подальшому була втрачена, та використанням останньої в господарській діяльності, а тому позивач неправомірно включив їх до складу валових витрат. Вважав прийняті податкові повідомлення-рішення такими, що ґрунтуються на вимогах діючого законодавства.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах апеляційної скарги, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що відповідачем з 4 квітня по 12 травня 2011 року проведено виїзну планову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 липня 2009 року по 31 грудня 2010 року, за результатами якої складено акт від 19.05.2011 року № 2193/23-3-35420080. \ т. № 1 а.с. 20-77\.

Згідно висновків акту перевірки позивачем порушені:

·вимоги пункту 4.1 статті 4, пункту 5.1, пп. 5.2.1 пункту 5.2, пп. 5.6.1 п. 5.6, пп. 5.7.1 пункту 5.7 статті 5, пункту 6.1 статті 6, пп. 11.3.1 п. 11.3 статті 11, п. 22.4 статті 22 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від28.12.1994 року № 334/94-ВР ( далі Закон № 334), що призвело до завищення відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток в загальній сумі 1007709 гривень, в тому числі, у 2009 році 365316 гривень, у 2010 році 642393 гривні, а також до заниження податку на прибуток за 3 квартал 2009 року в сумі 42272 гривні, за 3 квартал 2010 року в сумі 2658 гривень;

·пп. 3.1.1 п. 3.1 статті 3, п. 4.2 статті 4, пп. 7.4.1 п. 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР ( далі Закон № 168), в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 178471 гривня. \ т. № 1 а.с. 75-76\.

30 травня 2011 року відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення № 0001092341 про донарахування податкових зобовязань з податку на прибуток в загальній сумі 22849,5 грн, в тому числі за основним платежем 9293 грн і штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 13556,5 грн, та № 0001102341, яким позивачу визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість в загальній сумі 223088,75 грн, в тому числі за основним платежем 178471 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями 44617,75 грн, на підставі . Правовою підставою прийняття вказаних податкових повідомлень-рішень відповідач зазначив пп. 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 та пункт 123.1 статті 123 Податкового кодексу України. \ т. № 1 а.с. 17-18\.

Як зазначено відповідачем в Акті перевірки (а.с. 24), позивач в порушення п. 4.1 ст.4. пп. 11.3.1 п. 11.3 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не включив до складу валового доходу за період з 01.07.2009р. по 31.12.2010р. вартість послуг з водопостачання, наданих безоплатно управлінню МНС України в м. Словянську ГУ МНС України в Донецькій області. При цьому в Акті перевірки з посиланням на довідки управління МНС у м. Слов'янську відображений обсяг води, безоплатно наданої позивачем для цілей пожежогасіння, пожежно-технічних навчань та повірки гідрантів з липня 2009 р. по грудень 2010р. Шляхом перемноження цього обсягу на тариф, встановлений рішенням виконавчого комітету Слов'янської міської ради №980 від 25.12.2008р. для непромислової групи споживачів, відповідачем визначена вартість зазначеної води - за 3-4 квартал 2009 року 98 224,35 грн.. за 2010 рік 237 961,05 грн. (без ПДВ). Саме ці суми відповідач визначив як не задекларований позивачем дохід.

Щодо цієї частини спору судом першої інстанції встановлено і це підтверджується матеріалами справи та не є спірним між сторонами, що позивач протягом 2009-2010 років надавав безоплатно питну воду управлінню МНС України у м. Слов'янську ГУ МНС України в Донецькій області з метою пожежогасіння, пожежно-технічних навчань та повіряння гідрантів м. Слов'янська.

Обсяги наданої води підтверджуються актами від 28.09.2009р., 21.01.2010р., 20.04.2010р., 02.08.2010р., 27.09.2010р., 21.12.2010р., а також листами (довідками) вказаного управління № 1155 від 28.09.2009р. № 79 від 21.01.2010р.. № 1120 від 20.04.2010р., № 2279 від 02.08.2010р., № 1234 від 27.09.2010р., № 3685 від 21.12.2010 року. Зведені відомості щодо обсягів наданої води наведені також в акті перевірки (а.с. 26).

Згідно приписів п. 3.1 ст. 3 Закону № 334 об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на суму валових витрат платника податку та суму амортизаційних відрахувань.

Відповідно до пункту 4.1 статті 4 цього Закону валовий дохід є загальною сумою доходу платника податку від всіх видів діяльності, отриманих (нарахованих) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, так і за її межами.

Поняття та склад валових витрат визначені статтею 5 Закону № 334, відповідно до пункту 5.1 якої валові витрати виробництва та обігу (далі валові витрати) це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Склад валових витрат наведений у пункті 5.2 даної статті, згідно пп. 5.2.1 якої до останніх, зокрема, включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) та охороною праці.

За приписами пп. 11.3.1 п. 11.3 статті 11 Закону № 334 датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

Відповідно до пп. 3.1.1 п. 3.1. ст. 3 Закону № 168 об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

Під поставкою товарів у відповідності до п. 1.4. ст. того самого Закону розуміються будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу. Поставка послуг будь-які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг. Поставка послуг, зокрема, включає надання права на користування або розпорядження товарами у межах договорів оренди (лізингу), поставки, ліцензування або інші способи передачі права на патент, авторське право, торговий знак, інші об'єкти права інтелектуальної, в тому числі промислової, власності.

За п. 4.2. ст. 4 Закону № 168 у разі поставки товарів (робіт, послуг) без оплати або з частковою оплатою їх вартості коштами у межах бартерних (товарообмінних) операцій, здійснення операцій з безоплатної передачі товарів (робіт, послуг), натуральних виплат у рахунок оплати праці фізичним особам, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, передачі товарів (робіт, послуг) у межах балансу платника податку для невиробничого використання, витрати на яке не відносяться до валових витрат виробництва (обігу) і не підлягають амортизації, а також пов'язаній з продавцем особі чи суб'єкту підприємницької діяльності, який не зареєстрований як платник податку, база оподаткування визначається виходячи з фактичної ціни операції, але не нижчої за звичайні ціни.

Згідно статті 34 Закону України «Про пожежну безпеку» гасіння пожеж пожежною охороною здійснюється безкоштовно. Під час гасіння пожеж працівник пожежної охорони має право на безперешкодний доступ у всі жилі, виробничі та інші приміщення, а також вживати будь-яких заходів, спрямованих на рятування людей, запобігання поширенню вогню та на ліквідацію пожежі. Для участі у гасінні пожежі місцеві органи виконавчої влади, підприємства, установи та організації на вимогу керівника гасіння пожежі зобов'язані надавати безкоштовно в його розпорядження вогнегасні речовини, техніку, паливно-мастильні матеріали, людські ресурси, обладнання, засоби зв'язку тощо, а під час пожежі, що триває понад три години, - харчування, приміщення для відпочинку і реабілітації особового складу та осіб, залучених до гасіння пожежі. Матеріальні збитки, пов'язані з пошкодженням майна під час гасіння пожежі, пожежна охорона не відшкодовує. Порядок організації гасіння пожежі та залучення до цього пожежних підрозділів незалежно від їх відомчого підпорядкування встановлюється Міністерством України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи.

Відповідно до п. 7 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008, № 190, витрата води на гасіння пожеж, проведення учбових занять з пожежної безпеки, ліквідацію аварій та стихійного лиха визначається відповідно до оформленого акта із зазначенням часу користування водою за участю представників органів пожежної охорони, споживача та виробника. Водокористування з пожежних гідрантів та кранів централізованої системи водопостачання дозволяється лише службовому персоналу органів пожежної охорони та виробнику.

Положення Закону України «Про пожежну безпеку» та Правил № 190 не передбачають оплати органом МНС витраченої для гасіння пожеж або проведення учбових завдань води.

За пп. 2.1 вказаних Правил договірні відносини щодо користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення здійснюються виключно на договірних засадах відповідно до Законів України "Про питну воду та питне водопостачання" та "Про житлово-комунальні послуги".

Згідно статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил. Споживач фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу

Відповідно до пункту 1.32 статті 1 Закону № 334 господарська діяльність будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Аналогічно за вимогами статті 203 Цивільного кодексу України однією з ознак правочину є вільне волевиявлення його учасника, яке відповідає його внутрішній волі.

Аналізуючи наведені положення чинного законодавства, колегія суддів приходить до висновку, що податки на прибуток та додану вартість згідно Законів № 334 та № 168 можуть бути нараховані лише за наслідками операцій за цивільно-правовими (господарськими) договорами. Положення вказаних законів не розповсюджуються на позадоговірні відносини, які регулюються імперативними вимогами діючого законодавства. Оскільки в даному випадку органи МНС безкоштовно використовували воду для гасіння пожеж на підставі чинного законодавства, яке надає їм таке право, а не на підставі договору з позивачем, то у органу державної податкової служби відсутні підстави стверджувати про надання позивачем МНС послуг з надання безоплатного водопостачання. Таке надання послуг можливе лише в результаті укладення та виконання певних договорів. Крім того, МНС не є споживачем послуг з водопостачання в розумінні Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Колегія суддів вважає, що відсутність між позивачем та органами МНС договірних відносин виключає можливість нарахування податкових зобовязань з податків на прибуток та додану вартість.

Таким чином, суд апеляційної інстанції в цій частині спору приходить до висновку про відсутність обєкту оподаткування у взаємовідносинах між позивачем та органами МНС, а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про визнання нечинними оскаржуваних повідомлень-рішень в цій частині.

В частині висновків відповідача про завищення позивачем задекларованих валових витрат за період з 3 кварталу 2009 року по 4 квартал 2010 року включно колегія суддів зазначає наступне.

В акті перевірки ( т. № 1 а.с. 32-33) відповідач робить висновок про наявність у позивача права відносити до складу валових витрат лише ті документально підтверджені витрати, які повязані з постачанням води, яка реалізується (бере участь у господарській діяльності, направленій на одержання доходу) з урахуванням лише дозволених обсягів втрат води.

Відповідачем на підставі наданих позивачем довідок встановлено, що за період з 01.07.2009р. по 31.12.2010р. позивач мав втрати води, які перевищують встановлений ліміт (47.78%) на 683 122,92 куб. метрів. Виходячи з вартості придбання води 0,8165 грн. (без ПДВ) за 1 куб.м. відповідачем встановлено, що позивачем до валових витрат безпідставно включена сума 557 769 грн.

За аналогічних фактичних обставин відповідач дійшов висновку про порушення п.п. 7.4.1. 7.4.4. п. 7.4 ст.7 Закону України «Про ПДВ». внаслідок чого позивачем завищений податковий кредит з ПДВ за період з липня 2009 року по грудень 2010 року у сумі 111 555грн.

Щодо цієї частини спору судом встановлено, що позивачем включені до складу валових витрат на придбання товарів (графа 04.1 декларації з податку на прибуток) у період 2009 та 2010 рік витрати на придбання води у сумі 7 222 730 грн. та 7 109 377 грн.

Дана вода придбана позивачем у КП «Компанія Вода Донбасу», про що свідчить наявна в матеріалах справи копія договору №1/9 від 18.01.2008р. та акти звірення розрахунків позивача з вказаним підприємством за період з серпня 2009 по липень 2010р.

Рішеннями виконавчого комітету Слов'янської міської ради №23 від 21.01.2009р. та №797 від 16.12.2009р. встановлені ліміти питного водоспоживання на 2009 та 2010 роки відповідно. Згідно з додатками 2 до цих рішень встановлений відсоток втрат води 47,78.

Даний відсоток розрахований на підставі Розрахунку індивідуального технологічного нормативу використання питної води для ВУВКГ м. Слов'янськ згідно з галузевими ТНВПВ, який складений Науково-дослідним інститутом системних досліджень 23.12.2005р. та погоджений з позивачем 31.10.2005р.

Значення понадлімітних втрат води та вартість втраченої води сторонами не оспорюються.

Згідно п. 5.1. ст. 5 Закону № 334 валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Зокрема, до валових витрат відносяться суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті (п.п. 5.2.1. п.5.2 ст. 5 Закону).

Як правильно зазначив суд першої інстанції, за загальним правилом, датою збільшення валових витрат відповідно до п.п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону № 334 вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

- або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Таким чином, при настанні однієї з наведених подій, за умови дотримання встановлених у ст.5 цього Закону обмежень, платник податку має право віднести витрати до складу валових витрат.

При цьому визначальною ознакою валових витрат є придбання товарів (робіт, послуг), які планує у подальшому використати у діяльності, направленої на отримання доходу. На момент понесення таких витрат платник податків може ще не отримати відповідний дохід з використанням товарів, що ним придбаваються (наприклад, у випадку, коли витрати формуються за першою з подій передплатою). Для формування валових витрат значення має саме мета понесення витрат, яка на час їх понесення може бути не досягнута.

Якщо платник податку на момент настання однієї з подій, зазначених у п.п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону № 334 з урахуванням встановлених ст. 5 цього закону обмежень може довести зв'язок товарів (робіт, послуг) з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці він має право включати їх вартість до складу валових витрат.

Що стосується податку на додану вартість, порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків встановлений п. 7.7. ст. 7 Закону № 168. Згідно з п.п. 7.7.1 цього пункту сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобовязання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 вказаного Закону податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Підпунктом 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону № 168 визначено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почеши використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону № 168 датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

З аналізу цих норм вбачається, що право платника податку на податковий кредит виникає при настанні однієї з цих подій та наявності мети використовувати товари (роботи, послуги), що придбаваються, у власній господарській діяльності. За додержанням обмежень, встановлених у ст. 7 Закону № 168 платник податку має право віднести сплачену (нараховану) суму ПДВ до податкового кредиту незалежно від досягнення на момент формування податкового кредиту мети господарської діяльності одержання доходу.

Зважаючи на наведене, як при визначенні об'єкту оподаткування податком на прибуток, так і при визначенні суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті за наслідком податкового періоду, юридичне значення має мета подальшого використання товарів (робіт, послуг), а не її фактичне досягнення. Під час понесення витрат або одержання товару платник податків може впевнено не знати, буде чи ні одержаний ним у звязку з таким придбанням дохід.

Таким чином, суд першої інстанції правильно зазначив у постанові, що на момент формування валових витрат та податкового кредиту юридичне значення має саме мета, у зв'язку з якою вони були понесені подальше використання у господарській діяльності, а не досягнення цієї мети; під час понесення витрат результат господарської діяльності (дохід) ще може не існувати, тому при визначенні об'єкту оподаткування податком на прибуток значення має спрямованість витрат, а не їх фактичне використання.

У разі, якщо в подальшому товар буде використаний поза межами господарської діяльності, тобто з іншою метою ніж був придбаний, законодавчо встановлений механізм коригування податкового обліку. Зі змісту Акту перевірки вбачається, що встановлені відповідачем порушення не стосуються коригування валових витрат та податкового кредиту. В Акті перевірки прямо зазначено, що позивач неправомірно включив до складу валових витрат та податкового кредиту вартість та ПДВ з понадлімітно втраченої води.

Відповідачем не доведений факт придбання позивачем води з іншою метою, ніж її подальше використання з метою одержання доходів від її продажу.

Суд першої інстанції також правильно зазначив, що витрати, які не включаються до складу валових витрат, визначені пунктом 5.3 статті 5 Закону № 334, і здійснювані позивачем витрати до цього переліку не віднесені. Відповідно до підпункту 5.3.9 даного пункту не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Пунктом 5.11 вищезазначеної статті передбачено, що встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Колегія суддів також зазначає, що ні в акті перевірки, ні під час розгляду справи в судах обох інстанцій, відповідачем не визначено, якими саме первинними документами мав позивач обгрунтувати зв'язок понесених витрат із власною господарською діяльністю у випадку непередбачуваних понадлімітних втрат води.

З огляду на зазначене колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що відповідачем в даному випадку неправомірно визначено позивачу податкові зобовязання з податку на прибуток та податку на додану вартість.

За таких обставин, враховуючи наведені норми законів, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, та вважає, що постанова суду першої інстанції прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права, у звязку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Повний текст виготовлено 7 листопада 2011 року.

На підставі викладеного, керуючись статтями 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Словянської обєднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 9 серпня 2011 року у справі № 2а/0570/9581/2011 залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: С.Ю.Чумак

Судді: Д.В.Ляшенко

Л.В.Ястребова