Постанова № 20304063, 08.11.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції -

Суддя-доповідач - Горбенко К.П.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2011 року справа № 2а/0570/11856/2011

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді

суддів , Попова В.В.

при секретарі Турко І.Б.

за участю:

позивача ОСОБА_2 - особисто

представника позивача ОСОБА_4 за довір. від 01.07.2011 р.

представника відповідача ОСОБА_5 за довір від 01.08.2011 р.

представника відповідача ОСОБА_6 за довір від 07.11.2011 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Марїнському районі на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 07 вересня 2011 р. у справі № 2а/0570/11856/2011 за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції в Марїнському районі про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень №0046291740/0/1/399 від 04 липня 2011 року та №0046281740/0/1/396 від 04 липня 2011 року,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції в Марїнському районі про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень №0046291740/0/1/399 від 04 липня 2011 року та №0046281740/0/1/396 від 04 липня 2011 року.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що висновки податкового органу, щодо безпідставно встановлено заниження податку з доходів фізичних осіб у сумі 132 048 грн. у звязку з придбанням матеріалів у ТОВ «Вторснабгрупп» та ТОВ «Авістапромторг» та безпідставно віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 115064 грн., нараховану на вартість ТМЦ по податковим накладним від ТОВ «Вторснабгрупп» та ТОВ «Авістапромторг» згідно нікчемного правочину, оскільки це не відповідає обставинам. Позивач просить суд визнати недійсними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Мар'їнському районі: № 0046291740/0/1/399 від 04.07.2011 р., відповідно до якого визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 77548,98 грн., у тому числі за основним платежем - 62039,18 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 15509,80 грн.; № 0046281740/0/1/396 від 04.07.2011 р., відповідно до якого визначено суму податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 165063,93 грн., у тому числі за основним платежем - 132048,74 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 33012,19 грн. та стягнути з Державного бюджету України на користь ФОП ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 3,40 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 4000 грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 07 вересня 2011 р. в позовні вимоги фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 задоволено в повному обсязі.

Визнано недійсними та скасовано податкові повідомлення-рішення: №0046291740/0/1/399 від 04 липня 2011 року, відповідно до якого визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість у сумі 77 548,98 грн., у тому числі за основним платежем - 62039,18 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 15509,80 грн.;

№0046291740/0/1/399 від 04 липня 2011 року, відповідно до якого визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість у сумі 77548,98 грн., у тому числі за основним платежем 62039,18 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 15509,80 грн.;

№0046281740/0/1/396 від 04 липня 2011 року, відповідно до якого визначено суму податкового зобовязання з податку з доходів фізичних осіб у сумі 165063,93 грн., у тому числі за основним платежем -132048,74 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 33012,19 грн.

Не погодившись з винесеною постановою відповідачем подано апеляційну скаргу до Донецького апеляційного адміністративного суду, в якій просили скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Доводи апеляційної скарги обґрунтовують невірним застосуванням судом при винесенні рішення норм матеріального права.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами І та апеляційної інстанції встановлено, що позивач, ОСОБА_2 зареєстрований як фізична особа - підприємець 15 травня 2007 року виконавчим комітетом Донецької міської ради.

Державною податковою інспекцією у Марїнському районі було проведено документальну планову виїзну перевірку з дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства субєктами підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 за період з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2010 року, за результатами якої було складено акт №328/17-0/2157106614 від 14 червня 2011 року та встановлені порушення: ст.13 Декрету КМУ «Про прибутковий податок з громадян» від 26 грудня 1992 року №13-92 із змінами та доповненнями та п.19.1 ст. 19 ст. 5 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22 травня 2003 року № 889-ІV із змінами та доповненнями ПФО ОСОБА_2 встановлено заниження податку з доходів фізичних осіб у сумі 132 048 грн. у звязку з придбанням матеріалів згідно нікчемного правочину по ТОВ «Вторснабгрупп» та ТОВ «Авістапромторг»; п.1.4 ст.1, пп. 7.2.1 п.7.2, .4.1, пп.7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України від 03 квітня 1997 №168/97-ВР про податок на додану вартість» із змінами та доповненнями ПФО ОСОБА_2 безпідставно віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 115064 грн., враховану на вартість ТМЦ по податковим накладним від ТОВ «Вторснабгрупп» та ТОВ «Авістапромторг» згідно нікчемного правочину.

На зазначений акт перевірки ФОП ОСОБА_2 були подані заперечення від 20.06.2011 року, які згідно з листом ДПІ № 11120/10/10-013 від 29.06.2011 «Про розгляд заперечень» залишені без задоволення , а висновки акту перевірки без змін.

04 липня 2011 року ДПІ у Марїнському районі було прийняте податкове повідомлення-рішення №0046291740/0/1/399 згідно з п.п. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового Кодексу України та відповідно до п. 123.1 ст. 123 глави 11 розділу II Податкового кодексу України від 02 грудня 2010р. № 2755-VІ, на підставі акта перевірки №328/17-0/2157106614 від 14 червня 2011 року, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 77548,98 грн., у тому числі за основним платежем - 62039,18 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 15509,80 грн.

04 липня 2011 року ДПІ у Марїнському районі було прийняте податкове повідомлення-рішення №0046281740/0/1/396 згідно з п.п. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та відповідно до п.123.1 ст. 123 глави 11 розділу II Податкового кодексу України від 02 грудня 2010р. №2755-VІ, на підставі акта перевірки №328/17-0/21571066 від 14 червня 2011 року, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку доходів фізичних осіб в сумі 165063,93 грн., у тому числі за основним платежем 132048,74 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 33012,19 грн.

З матеріалів справи вбачається, що порушення позивачем приписів Податкового кодексу України виразилося у тому, що позивач необґрунтовано сформував податковий кредит ПДВ на суму -115 064 грн., до якого були включені вартість ТМЦ по податковим накладним від ТОВ «Вторснабгрупп» та ТОВ «Авіастапромторг» та занизив податок з доходів фізичних осіб у сумі 132 048 грн. у звязку з придбанням матеріалів згідно нікчемного правочину по ТОВ «Вторснабгрупп» та ТОВ «Авіастапромторг».

07 квітня 2010 року та між позивачем та ТОВ «Авістапромторг» був укладений договір №1 купівлі-продажу (арк. спр. 192 Т.1).

26 квітня 2010 року між позивачем та ТОВ «Вторснабгрупп» був укладений договір № 2 куплі-продажу (арк. спр. 111 Т.1).

Суму податку на додану вартість, сплачену у ціні придбаної продукції та зазначену у податкових накладних, виписаних ТОВ «Вторснабгрупп» та ТОВ «Авістапромторг» за наслідками господарських операцій поставки, позивач відніс до складу податкового кредиту, про що вказав у податкових деклараціях з податку на додану вартість.

З матеріалів справи вбачається, що для перевірки позивачем були надані всі необхідні документи.

Крім того, у якості доказу використання у своєї господарської діяльності придбаних будівельних матеріалів у ТОВ «Авістапромторг», ТОВ «Вторснабгрупп» позивачем були надані акти прийомки виконаних підрядних робіт за типовою формою № 2 разом з підсумковими відомостями ресурсів.

Статтею 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Пунктом 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» визначений перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують річний порядок (ст. 228 ЦК України): правочини, спрямовані на порушення Конституційних прав і свобод людини і громадянина) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, і виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією і сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Таким чином, відповідачем у акті перевірки не було зазначено та не надано суду доказів, які б з огляду на приведені вище положення ЦК України та роз'яснення Пленуму Верховного Суду України свідчили про нікчемність правочинів - договорів, укладених позивачем з ТОВ «Вторснабгрупп» та ТОВ «Авістапромторг». Вказані правочини не визнані недійсними у судовому порядку.

Відповідно до частин 1, 3 статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

У матеріалах справи наявні копії витягів з Єдиного державного реєстру серії АЕ № 7742314, АЕ № 742315, які містять відомості щодо ТОВ «Вторснабгрупп», ТОВ «Авістапромторг». З них вбачається, що на момент проведення господарських операцій у Єдиному державному реєстрі відсутні відомості, на підставі яких можливо було б ставити під сумнів цивільну правоздатність вказаних підприємств.

Враховуючи те, що у момент проведення господарських операцій відсутні у Єдиному державному реєстрі відомостей про відсутність вказаних вище підприємств за юридичною адресою, наявність записів про підтвердження відомостей про юридичну особу, а також на те, що на час вчинення господарських операцій з постачання ними товарів податковими органами акти про відсутність за юридичною адресою не складалися, суд не приймає до уваги відповідні доводи як ознаку нікчемності угод між позивачем та ТОВ «Вторснабгрупп», ТОВ «Авістапромторг».

Крім того, колегія суддів не бере до уваги посилання відповідача на відсутність у позивача товарно-транспортних накладних, як доказ нікчемності вищезазначених угод, оскільки позивачем будівельні матеріали не перевозились, угоди про перевезення вантажів позивач не укладав.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем були надані листи ТОВ «Вторснабгрупп», ТОВ «Авістапромторг» підписані директорами цих підприємств Вєдяєвим Д.М. та Реутовим В.Д.. відповідно до який вони підтверджують факт укладення та підпису угод з позивачем.

В якості доказів нікчемності угоди між позивачем та ТОВ «Вторснабгруп» відповідач посилається на лист ДПІ у Київському районі від 24 червня 2010 року №4465/15-113/35150984 «Про неможливість проведення перевірки платника податку ТОВ «Вторснабгрупп» (ЄДРПОУ 35150984) з питань підтвердження відомостей» на запит ДПІ у Марийському районі, у якому повідомлено, що «у ТОВ «Вторснабгупп» відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, підприємство не знаходиться за юридичною адресою.

Також, в якості доказів нікчемності угоди між позивачем та ТОВ «Авістапромторг» відповідач посилається на лист ДПІ у Київському районі від 24 червня 2010 року №4469/15-113/34746873 «Про неможливість проведення перевірки платника податку ТОВ «Авістапромторг» (ЄДРПОУ 34746873) з питань підтвердження відомостей» на запит ДПІ у Марийському районі, у якому повідомлено, що у ТОВ «Авістапромторг» відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, підприємство не знаходиться за юридичною адресою. Враховуючи зазначене, відповідно до частини 1,5 ст. 203, п.1, 2 ст. 215, ст. 228 ЦК України, угоди мають ознаки нікчемності».

Враховуючи те, що позивачем надано достатній об'єм документів, на підставі яких можливо зробити висновок про зв'язок витрат по придбанню товарів та послуг за вказаними договорами із господарською діяльністю ТОВ «Вторснабгрупп» та ТОВ «Авістапромторг», фактичне використання товару у його власній господарській діяльності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вказані у зазначених вище актах обставини не можуть вважатися доказами нікчемності договорів, укладених між ними та позивачем, оскільки документально ці обставини представники відповідача не підтвердили.

Таким чином, з урахуванням наведених правових норм та наданих письмових документів, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що висновки акту перевірки про порушення позивачем вимог Податкового кодексу України є безпідставними та такими, що спростовуються фактичними обставинами справи, у зв'язку з чим є необґрунтованим у даному випадку донарахування податковим органом позивачу податкових зобов'язань з податку на додану вартість податковим повідомленням-рішенням №0046291740/0/1/399 від 04 липня 2011 року, відповідно до якого визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість у сумі 77 548,98 грн., у тому числі за основним платежем -62039,18 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 15509,80 грн. та №0046281740/0/1/396 від 04 липня 2011 року, відповідно до якого визначено суму податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у сумі 165063,93 грн., у тому числі за основним платежем - 132048,74 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -33012,19 грн.

Колегія суддів зазначає, що вирішуючи питання про стягнення з Державного бюджету України на користь позивача витрати на правову допомогу в розмірі 4000 (чотири тисячі) грн., суд першої інстанції дійшов до хибного висновку з наступних підстав.

Відповідно до ст. 90 КАС України витрати, повязані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом. У разі звільнення сторони від оплати надання їй правової допомоги витрати на правову допомогу здійснюються за рахунок Державного бюджету України. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Враховуючи те, що в матеріалах справи відсутні докази звільнення позивача від оплати надання їй правової допомоги, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення витрат на правову допомогу в розмірі 4000 грн. не підлягають задоволенню.

Зазначене позбавляє можливості залишення без змін постанови суду першої інстанції щодо стягнення з Державного бюджету України на користь позивача витрати на правову допомогу в розмірі 4000 грн., і призводить до необхідності зміни постанови суду першої інстанції.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів дійшла до висновку про наявність підстав для зміни постанови суду першої інстанції згідно статті 201 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 184, 195, 197, 198, 201, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Марїнському районі на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 07 вересня 2011 р. у справі № 2а/0570/11856/2011 задовольнити частково.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 07 вересня 2011 р. у справі № 2а/0570/11856/2011 змінити.

Виключити з третього абзацу резолютивної частини постанови слова «та витрати на правову допомогу в розмірі 4000 (чотири тисячі) грн.»

В іншій частині постанову Донецького окружного адміністративного суду від 07 вересня 2011 р. залишити без змін.

Вступна та резолютивна частини постанови постановлені в нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 08.11.2011р. Повний текст постанови складено 13.11.2011р.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Колегія суддів : К.П. Горбенко

О.П. Лях

В.В. Попов