Постанова № 20302494, 09.11.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Кірієнко В.О.

Суддя-доповідач - Губська Л.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2011 року справа №2а/0570/8668/2011

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Губської Л.В.

суддів Арабей Т. Г. , Компанієць І.Д.

при секретарі: Дровніковій К.В.,

за участю:

представників позивача: ОСОБА_2 (керівник).

ОСОБА_3 (угода від 31.10.2011р.),

представника відповідача - ОСОБА_4.(довіреність від 24.10.2011р.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АС Інсайд Групп» на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 14 вересня 2011 року в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АС Інсайд Групп» до Державної податкової інспекції в Будьонівському районі м. Донецька про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень № 0000722302/0/14838/10 та № 0000732302/0/14839/10 від 04.11.2010 року.-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АС Інсайд Групп» звернулось до суду з даним позовом, на обґрунтування якого зазначило, що при проведенні перевірки Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та з податку на додану вартість за період з 01.03.2009 року по 31.03.2009року по взаємовідносинам з ТОВ «Провімакс-Торг» посадовими особами відповідача необгрунтовано зроблено висновок про нікчемність угоди, укладеної між ТОВ «Провімакс-Торг» та ТОВ «АС Інсайд Групп» стосовно купівлі-продажу металопрокату, у зв»язку з чим, безпідставно прийняті оскаржувані повідомлення-рішення від 04.11.2010р. № 0000722302/0/14838/10 з податку на прибуток в сумі 22641,00 грн. та № 3000732302/0/14839/10 з податку на додану вартість на суму 18113,00 грн. Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 14 вересня 2011 року в задоволенні позову відмовлено в повному обсязі.

Не погодившись з таким рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову. На обґрунтування апеляційної скарги позивач посилається на безпідставність висновків суду щодо доведеності відповідачем правомірності своїх дій. Апелянт наполягає, що доводи податкового органу щодо нікчемності угоди ґрунтуються на припущеннях, а не на законодавстві.

В судовому засіданні представники позивача доводи апеляційної скарги підтримали і просили її задовольнити, в той час, як представник відповідача проти цього заперечував.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду скасуванню з наступних підстав.

Судом першої інстанції установлено і підтверджується матеріалами справи, що посадовими особами ДПІ у Будьонівському районі м. Донецька було проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ «АС Інсайд Групп» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та на додану вартість за період з 01.03,2009 року по 31.03.2009 року по взаємовідносинам з ТОВ «Провімакс-Торг», про що складено акт перевірки від 25.10.2010 року за № 3358/23-211/34511957, при цьому, актом перевірки встановлені порушення позивачем пп. 1,2 ст. 215. пп. 1.5 ст. 203, ст.. 228 Цивільного кодексу України, ст. 207 Господарського кодексу України, що призвело до визнання нікчемної угоди (рахунок № 11000 від 04.03.2009 року) про купівлю-продаж металопрокату, що була укладена між ТОВ «Провімакс-Торг» та ТОВ «АС Інсайд Групп»; п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 15094,00 грн., ; пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податку на додану вартість у сумі 12075,00грн. ДПІ зроблено висновок, що в результаті допущених порушень податкового законодавства позивачем віднесені до складу валових витрат суми по взаємовідносинам з ТОВ «Провімакс-Торг» у розмірі 60375,00 грн. та встановлено заниження податку на прибуток в сумі 15094,00 грн. у 1 кварталі 2009 року.

За результатами перевірки ДПІ у Будьонівському районі м. Донецька були прийняті оскаржувані податкові повідомлення - рішення від 04.11.2010 року.

Не погодившись з цими податковими повідомленнями - рішеннями, позивач оскаржив їх до ДПІ Донецької області, а також до Державної податкової адміністрації України, однак, його скарги залишені без задоволення.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції піддав критиці рахунок №11000 від 04.03.2009р. (а.с.72), зазначивши, що перелік його істотних умов є вичерпним, при цьому, є незрозумілим місце постачання та умови транспортування товару, що, в свою чергу, викликає сумнів у його русі взагалі.

Разом з тим, відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, який діяв на час виникнення спірних правовідносин, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Частиною четвертою пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Колегія суддів вважає, що матеріалами справи підтверджується правомірність віднесення позивачем сум витрат по придбанню металопрокату у ТОВ «Провімакс-Торг» до складу валових витрат, тобто, угода з ТОВ «Провімакс -Торг» укладена позивачем з метою одержання прибутку, відповідно до якої позивач придбав у цього підприємства металопрокат, який в подальшому був використаний ним у власній господарській діяльності.

Наявні у позивача документи, а саме, податкові накладні, рахунки-фактури, акти приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг), складені за результатами проведених операцій за вказаним договором, є первинними документами у розумінні ст. 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”. Розрахунки позивача з ТОВ „Провімакс-Торг” за придбаний товар здійснені шляхом перерахування безготівкових коштів , що підтверджується платіжними дорученнями від 18, 23, 26 березня та 15 квітня 2009 року

Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що у позивача наявні усі документи, передбачені правилами ведення податкового обліку, які підтверджують виконання договору з ТОВ „Провімакс-Торг”, що свідчить про помилковість висновку податкового органу про відсутність обєкту оподаткування і, в свою чергу, відсутність підстав для визначення позивачу податкового зобовязання з податку на прибуток, на додану вартість та нарахування штрафних (фінансових) санкцій.

Крім того, доводи податкового органу щодо нікчемності укладеної позивачем з ТОВ «Провімакс-Торг» угоди ґрунтуються на припущеннях та сумнівах.

На час виконання договору між позивачем та ТОВ „Провімакс-Торг” постачальник товару (робіт, послуг) ТОВ „Провімакс-Торг” здійснювало господарську діяльність, не було визнане банкрутом, не було ліквідоване, було платником податку на додану вартість, про що свідчать матеріали справи (а.с.158-159 т.1).

Крім того, відповідно до п.п. 3.1.1 п.3.1 ст. 3 Закону України “Про податок на додану вартість” (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) (далі-Закон №168) , обєктом оподаткування є операції платників податків з постачання товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України.

Пунктом 4.1 ст.4 цього Закону передбачено, що база оподаткування операцій з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, виїзного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обовязкових платежів), виключаючи податок на додану вартість, який зараховується до ціни товарів (послуг), згідно законам України з питань оподаткування.

Відповідно до п.п.7.3.1. п.7.3. ст.7 Закону №168 визначено, що датою виникнення податкових зобовязань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг)…, або дата відвантаження товарів, а для робіт, послуг дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт платником податку , а відповідно п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 цього Закону, податковий кредит звітного періоду визначається за договірною вартістю товарів (послуг), і складається із сум податків нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст.6 та ст.8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності платника податку… Тобто до складу податкового кредиту звітного періоду відносяться суми податку, сплачені в ціні товару при його придбанні, якщо платник податку мав підстави включити витрати на придбання товару до складу валових витрат відповідно до вимог ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”.

Крім того, п.п. 7.5.1. п.7.5. ст.7 Закону №168 встановлює, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата, здійснення першої з подій : - або дата списання з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг)…, або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

При цьому не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентами платника податку, а також не є підставою для визнання неправомірними операцій платника податків подальше припинення чи анулювання статусу платника податку на додану вартість його контрагента. Усі операції, вчинені контрагентом платника податків до припинення такого контрагента, не можуть автоматично розглядатись як нікчемні правочини в силу самого припинення юридичної особи або анулювання її податкового статусу. У такому разі достатньо встановити необізнаність платника податку, що заявляє право на податковий кредит з податку на додану вартість про факт припинення або недобросовісний характер діяльності контрагента (зокрема, про несплату податків чи неподання податкової звітності).

До того ж, посилаючись на ст.215 Цивільного кодексу України, якою визначені підстави недійсності правочинів, відповідач не врахував того, що, відповідно до частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Згідно з статтею 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року №9 „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними” при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Згідно з частиною 4 статті 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб»єктів владних повноважень адміністративні суду перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несправедливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 2 статті 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб»єкта владних повноважень обов»язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів вважає, що відповідач не довів суду правомірність своїх дій, оскільки його доводи щодо нікчемності операцій ТОВ «Провімакс-Торг», який є контрагентом позивача, ґрунтуються на припущеннях, в той час, як судове рішення не може ґрунтуватись на припущеннях.

Таким чином, суд першої інстанції порушив норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, тому постанова суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову.

Ухвала в повному обсязі складена 14 листопада 2011 року.

Керуючись ст..ст.195,196,198,202,205,207,2011,212.254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АС Інсайд Групп» на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 14 вересня 2011 року в адміністративній справі №2а/0570/8668/2011 задовольнити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 14 вересня 2011 року в адміністративній справі №2а/0570/8668/2011 скасувати.

Прийняти нову постанову.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АС Інсайд Групп» до Державної податкової інспекції в Будьонівському районі м. Донецька про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень № 0000722302/0/14838/10 та № 0000732302/0/14839/10 від 04.11.2010 року - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 04.11.2010 оку № 0000722302/0/14838/10 про сплату 15094,00 грн. податку на прибуток та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 7547,00 грн. та № 0000732302/0/14839/10 від 04.11.2010 року про сплату 12075,00 грн. податку на додану вартість та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 6038,00 грн.

Стягнути з Держаного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АС Інсайд Групп» понесені судові витрати у вигляд судового збору в сумі 3 (три) грн.. 40 копійок.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі.

Колегія суддів: Л.В.Губська

Т.Г.Арабей

І.Д.Компанієць