Ухвала суду № 20302272, 01.11.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Шальєва В.А.

Суддя-доповідач - Карпушова О.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2011 року справа №2а/0570/13791/2011 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Карпушової О.В.

суддів Василенко Л. А. , Гімона М.М.

при секретарі Солодько О.І.

за участю сторін: представник позивача Кухар Ю.Д.

представники відповідача Маковецька Н.В., Чирикіна Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 25 серпня 2011 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Донецьке обласне підприємство автобусних станцій» до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька про визнання недійсним податкове повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

10.08.1011р. Публічне акціонерне товариство «Донецьке обласне підприємство автобусних станцій» звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0002502340 від 03.08.2011р., прийняте Державною податковою інспекцією у Ворошиловському районі м. Донецька за результатами документальної виїзної позапланової перевірки, про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 1948662 грн., в тому числі за основним платежем - 1299108 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 649554 грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 25 серпня 2011 року позовні вимоги задоволено: визнано протиправним податкове повідомлення-рішення Державною податковою інспекцією у Ворошиловському районі м. Донецька № 0002502340 від 03.08.2011 р.; стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 3,40 грн.

Суд першої інстанції виходив з того, що перевірка позивача була проведена відповідачем на підставі наказу, прийнятого з порушенням вимог Податкового кодексу України, а також те, що при проведені перевірки органом державної податкової служби були допущені чисельні порушення діючого законодавства, а саме, перевірка була проведена без дослідження первинних документів, в наслідок чого, акт перевірки є необґрунтованим належним доказом, на підставі якого відповідачем 03.08.2011 р. було прийнято протиправне податкове повідомлення-рішення № 0002502340.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідачем подано апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 25 серпня 2011 року, як таку, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що позивачем до складу податкового кредиту за квітень 2011 року включено суми податку на додану вартість по податкових накладних з контрагентом ТОВ «ТВІК СВК», яке за результатами проведеної ДПІ у Київському районі м. Донецька невиїзної документальної перевірки за місцезнаходженням відсутнє та оголошений у розшук. Апелянт зазначив, що усі операції купівлі-продажу ТОВ «ТВІК СВК» є нікчемними, тому фактичне здійснення постачання, приймання-передачі та оприбуткування товарно-матеріальних цінностей по ланцюгу від ТОВ «ТВІК СВК» до ПУАТ «Донецьке обласне підприємство автобусних станцій» не підтверджено, в результаті не надання первинних документів для проведення перевірки на запит відповідача, немає можливості встановити фактичний маршрут постачання, розмір витрат, особу, яка понесла дані витрати, можливість здійснення таких операцій з урахуванням оперативності проведення операцій та віддаленості контрагентів один від одного. Апелянт вважає, що позивачем порушено вимоги ст.228 ЦК України щодо укладення правочину, який суперечить моральним засадам суспільства, а також порушує публічний порядок, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже, є нікчемним. Також зазначено, що в ході перевірки встановлено відсутність поставок товарів, що свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків, тому відповідно до ст.ст. 215, 203 ЦК України є нікчемними.

В судовому засіданні представники відповідача підтримали доводи апеляційної скарги, представник позивача заперечувала проти її задоволення.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Публічне акціонерне товариство «Донецьке обласне підприємство автобусних станцій» зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Донецької міської ради 11.04.1997 р., включено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України за № 03113785, є платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100285548 та перебуває на податковому обліку в ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька.

06.07.2011 р. Державна податкова інспекція у Ворошиловському районі м.Донецька звернулась до ПУАТ «Донецьке обласне підприємство автобусних станцій» з листом №29096 від 06.07.2011 р. з вимогою надати у десятиденний термін інформації та копій документів про фінансово-господарську діяльність щодо взаємовідносин з ТОВ „ТВІК СВК" за квітень 2011 р. (т.1 а.с. 28).

Позивач листом від 19.07.2011 р. за № 09/564 відмовив субєкту владних повноважень у наданні документів з тих підстав, що органом державної податкової служби порушені вимоги податкового законодавства в частині терміну надання документів, а також тому, що у запиті не зазначені підстави витребування документів (т. 1 а.с. 30-32).

Наказом № 842 від 20.07.2011 р. начальника ДПІ у Ворошиловському районі м.Донецька призначена документальна позапланова виїзна перевірка ПУАТ «Донецьке обласне підприємство автобусних станцій» за період квітень 2011 р. тривалістю 1 робочий день, а саме 21.07.2011 р. Наказ прийнятий на підставі пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 78.1.7 п. 78.1 ст. 78, п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України ( т.1 а.с. 35).

21.07.2011р. відповідачем був складений акт № 35/23-2/03113780 про не допуск посадових осіб податкового органу до проведення документальної виїзної перевірки (т.1 а.с.33).

Також, відповідачем 21.07.2011р. на підставі вищевказаного наказу був складений акт № 953/23-2/03113785 від 21.07.2011 р. за результатами документальної позапланова виїзна перевірка ПУАТ «Донецьке обласне підприємство автобусних станцій» з питання визначення повноти нарахування та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість та податку на прибуток при здійсненні господарських операцій з ТОВ „ТВІК СВК" за квітень 2011 р. (т. 1 а.с.8).

В акті ж перевірки зазначено, що документальна виїзна позапланова перевірка проведена не згідно з приписами п.п. 78.1.7 п.78.1 ст.78 ПК України, як було зазначено в наказі про проведення перевірки, а відповідно до пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України.

З акту перевірки вбачається, що перевірка проводилась з використанням документів: декларації з податку на додану вартість за квітень 2011 р. № 9003534151 від 19.05.2011 р., уточнюючого розрахунку № 9004577212 від 11.07.2011 р. з відповідними додатками, інформації баз даних АІС „РПП", АІС „Бест звіт", співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту, акту ДПІ у Київському районі м. Донецька № 4126/23-3/36811425 від 30.06.2011 р. про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ „ТВІК СВК" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за квітень 2011 р.

За висновками акту позивачем порушено п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело завищення суми податкового кредиту за квітень 2011 р. на 1299108 грн. та заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті в бюджет, на суму 1299108 грн. (т. 1 а. с. 8-18 ) і на підставі вказаного акту відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0002502340 від 03.08.2011 р., яким позивачу збільшена сума грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 1948662 грн., в тому числі за основним платежем - 1299108 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 649554 грн. (т. 1 а.с. 19).

Вищенаведені обставини, встановлені судом першої інстанції, перевірені і знайшли своє підтвердження при апеляційному розгляді справи.

Відповідно до ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Суть спірних правовідносин полягає у правомірності дій Державної податкової інспекції Ворошиловського району м. Донецька щодо проведення 21.07.2011р. документальної позапланової виїзної перевірки позивача та прийнятого відповідачем рішення.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 79 Податкового Кодексу України визначено, що документальні позапланові перевірки здійснюються у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальні позапланові перевірки здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Документальні невиїзні перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України встановлено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Згідно пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 цього кодексу документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом. Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Відповідно до п. 78.5 ст. 78 Податкового кодексу України, допуск посадових осіб органів податкової служби до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.

Згідно з п.81.1 Податкового кодексу України, посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення документальної виїзної перевірки за наявності підстав для її проведення, визначених цим Кодексом.

Відповідно до пп. 78.1.7 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності такої обставини: розпочато процедуру реорганізації юридичної особи (крім перетворення), припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків.

Як визначено пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності такої обставини: за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти,що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Таким чином, аналізуючи вказані норми закону, колегія судді погоджується з висновком суду першої інстанції, що податкове повідомлення-рішення є протиправним, оскільки у відповідача були відсутні підстави для проведення документальної позапланової виїзної перевірки. Як зазначалось, в акті перевірки зазначено, що документальна виїзна позапланова перевірка проведена не згідно з приписами п.п. 78.1.7 п.78.1 ст.78 ПК України, як було зазначено в наказі про проведення перевірки, а відповідно до пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України. Тобто, фактично документальна позапланова виїзна перевірка проводилась зовсім з інших підстав, ніж як було зазначено у наказі відповідача про проведення перевірки, що безперечно, є порушенням норм діючого законодавства.

Пунктом 78.4 ст. 78 Податкового кодексу України передбачено, що про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Відповідно до вимог п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України умовою проведення документальної позапланової виїзної перевірки є надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Таким чином, відповідно до вказаної норми, платник податків повинен бути повідомлений податковим органом про проведення позапланової документальної виїзної перевірки, та до початку проведення перевірки податковий орган повинен мати відповідний документ про ознайомлення платника податків з наказом про проведення перевірки.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вказана норма закону відповідачем не була дотримана, оскільки наказ про проведення документальної позапланової виїзної перевірки № 842 відповідач на адресу підприємства рекомендованим листом не надсилав, в наслідку чого, позивач не отримував наказ про перевірку і не був з ним ознайомлений. Тобто, податковий орган перед початком перевірки не мав доказ того, що підприємство ознайомлено з наказом про проведення перевірки, що є порушенням діючого законодавства.

Також колегія судді погоджується з висновком суду першої інстанції щодо складання відповідачем 21.07.2011р. акту № 35/23-2/03113780 про не допуск посадових осіб податкового органу до проведення документальної виїзної перевірки, а саме те, що зазначений акт не може бути прийнятий судом як належний доказ правової позиції відповідача щодо неможливості проведення виїзної перевірки, оскільки зазначений акт складений та підписаний одним державним податковим інспектором, що є порушенням п.11 Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків - фізичними особами, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 24.12.2010 р, № 1003, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19 січня 2011 р. за № 70/18808.

Пункт 78.7 ст. 78 Податкового кодексу України, передбачає перелік матеріалів, які можуть бути підставою для висновків під час проведення документальної позапланової перевірки, та порядок надання платниками податків документів для такої перевірки встановлено статтями 83, 85 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 83 Податкового кодексу України, до матеріалів, які є підставами для висновків під час проведення перевірок, відносяться документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Як вже зазначалось податковий орган при проведенні перевірки використовував документи: декларації з податку на додану вартість за квітень 2011 р. № 9003534151 від 19.05.2011 р., уточнюючого розрахунку № 9004577212 від 11.07.2011 р. з відповідними додатками, інформації баз даних АІС „РПП", АІС „Бест звіт", співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту, акту ДПІ у Київському районі м. Донецька № 4126/23-3/36811425 від 30.06.2011 р. про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ „ТВІК СВК" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за квітень 2011 р., тобто не використовувались первинні документи податкового та бухгалтерського обліку позивача стосовно операції з ТОВ „ТВІК СВК". З урахуванням вказаного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що проведення перевірки відповідачем виключно за податковою звітністю та даних, що містяться у інформаційних базах даних, є неправомірним.

Стаття 71 КАС України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Доводи апелянта не підтверджені відповідними доказами. На підставі вказаного, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що висновки документальної позапланової невиїзної перевірки, які викладені в акті перевірки №953/23-2/03113785 від 21.07.2011 р., не підтверджені належними доказами.

Таким чином, колегія суддів згодна з висновком суду першої інстанції, що перевірка позивача була проведена відповідачем на підставі наказу, прийнятого з порушенням вимог Податкового кодексу України, а також те, що при проведені перевірки органом державної податкової служби були допущені чисельні порушення діючого законодавства, перевірка була проведена без дослідження первинних документів, а тому, висновки акту перевірки необґрунтовані належними доказами.

Пунктом 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

В акті перевірки відповідач взагалі не зазначив, які саме договори, що укладені між позивачем та ТОВ «ТВІК СВК» мають ознаки нікчемності.

Приймаючи до уваги документи, які були надані позивачем в ході слухання справи в суді першої інстанції та ті, що були надані в апеляційній інстанції - податкові накладні, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що відповідачем не доведено обставини не підтвердження позивачем податковими накладними суми податку на додану вартість в розмірі 1299108 грн., а тому ця сума підлягає включенню до складу податкового кредиту.

Статтею 204 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Згідно із ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно з абзацом 1 ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відповідно до ч.2 ст. 228 Цивільного кодексу України нікчемним правочином є правочин, який порушує публічний порядок, а згідно з ч.1 цієї ж статті правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

З матеріалів справи вбачається, що на час виконання договорів між ТОВ „ТВІК СВК" та ПУАТ „ДОПАС", а саме квітень 2011 р., постачальник послуг суборенди ТОВ „ТВІК СВК" здійснювало господарську діяльність, не було визнане банкрутом, не було ліквідоване, було платником податку на додану вартість, що підтверджено актом про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ „ТВІК СВК" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за квітень 2011 р. № 4126/23-3/36811425 від 30 06.2011 р. ДПІ у Київському районі м. Донецька.

Крім того, податкова звітність (декларація з податку на додану вартість за квітень 2011 р.) контрагентом позивача - ТОВ „ТВІК СВК" була подана до ДПІ у Київському районі м. Донецька, проте, податковим органом вона не визнана як податкова звітність. Але ж, ТОВ „ТВІК СВК" в декларації з податку на додану вартість за квітень 2011 р. та додатку 5 до декларації були відображені взаємовідносини з ПУАТ „ДОПАС", сума податку на додану вартість за цей період складає 1135391,26 грн., що відповідає даним декларації з податку на додану вартість покупця - ПУАТ „ДОПАС".

Таким чином, приймаючи вказані норми та зазначені обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що доводи відповідача про відсутність об'єкту оподаткування та нікчемність угод, укладених позивачем з ТОВ „ТВІК СВК", спростовуються матеріалами справи, доводи апелянта не підтверджені відповідними доказами, отже, у податкового органу не було підстав для прийняття рішення щодо збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість та нарахування штрафних (фінансових) санкцій.

На підставі вищезазначеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для скасування постанови не вбачається.

Повний текс виготовлено 04.11.2011р.

Керуючись статтями 196, 198, 200, 205, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 25 серпня 2011 року залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 25 серпня 2011 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Донецьке обласне підприємство автобусних станцій» до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька про визнання недійсним податкове повідомлення-рішення, залишити без змін.

Ухвалу суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі.

Колегія суддів: О.В. Карпушова Л.А. Василенко М.М. Гімон