Постанова № 2028899, 29.05.2008, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1-ій інст. Савченко Г.І.                                                                                                                 рядок статзвіту № 35

Господарський суд Рівненської області № 2/134                                                                                                                 справа № 22а-2066/08

Доповідач: Нос С.П.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ         УКРАЇНИ

            29 травня 2008 року                                                                                               м. Львів

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Носа С.П.,

суддів:                        Довгополова О.М.,

Яворського І.О.

при секретарі :                       Ступницькій Г.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Рівне на постанову Господарського суду Рівненської області від 18 вересня 2007 року у справі за позовом Малого приватного підприємства «Промсервіс» до Державної податкової інспекції у м. Рівне про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,-

в с т а н о в и л а:o:p>/o:p>

03.04.2007р. мале приватне підприємство «Промсервіс» звернулося в господарський суд Рівненської області з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Рівне про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Рівне від 15.01.2007р. № 00021222342/2/23-121 про визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток 14644 грн. з якого основний платіж – 12203 грн., штрафні (фінансові) санкції 2441 грн. Просив визнати частково нечинним податкове повідомлення-рішення від 16.01.2007 року № 0002081742/2/17-124 в частині визначення зобов’язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі основного платежу 811 грн. 72 коп. Та 1623 грн. 44 коп. штрафних (фінансових) санкцій. Всього на суму 2435 грн. 16 коп. Позовні вимоги щодо визнання нечинним податкового повідомлення-рішення з податку на прибуток, зводяться до того, що перевіркою недосліджено всіх наданих документів, яких стосується понесення витрат платником податку. Позивач погоджується з виправленнями в його податковому обліку перевіряючими ДПІ у м. Рівне, однак виправлення здійснені перевіряючими однобоко, оскільки підприємством не були включені до валових витрат суми предоплат, здійснених в четвертому кварталі 2005 року та в першому вкарталі 2006 року в сумі 101891 грн. 67 коп. З ПДВ за виготовлення кіосків згідно договору. Під час перевірки перевіряючим було надано всі документи, що свідчать про недовключення валових витрат сум предоплат, але перевіряючі їх ігнорували. Щодо визначення податкового зобов’язання з податку з доходів фізичних осіб, позивач вказував на неправильне застосування податковим органом в часі законодавчих актів про встановлення розміру прожиткового мінімуму, тощо.

Постановою господарського суду Рівненської області від 18 вересня 2007 року позов задоволено. Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Рівне від 15 січня 2007 року № 0002122342/2/23-121 про визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток в сумі 14644 грн., з якого основний платіж – 12203грн., штрафні (фінансові) санкції – 2441 грн. Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення від 16 січня 2007 року № 0002081742/2/17-124 в частині визначення податкового зобов’язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 2435 грн. 16 коп., з якого основний платіж – 811 грн. 72 коп., штрафні (фінансові) санкції – 1623 грн. 44 коп.

Не погодившись з винесеним судовим рішенням, постанову суду оскаржив відповідач по справі.

Відповідач ДПІ у м. Рівне, який покликаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог МПП «Промсервіс» відмовити.

Апелянт вважає, що судом першої інстанції при вирішенні справи без призначення судово-бухгалтерської експертизи чи повторної перевірки зроблено висновок про те, що контролюючим органом не взято до уваги витрати понесені по операції ТзОВ «ГЕМЕРА», що є порушенням норм ст. 159 КАС України, а покликання суду на Закон України «Про затвердження прожиткового мінімуму на 2004 р.», який набрав законної сили 27.05.2004 р. є безпідставним так як на пряму суперечить положенням пп. 6.5.1, ст. 6 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Позивач подав письмові заперечення на апеляційцну скаргу відповідача, в якому просить апеляційну скаргу без задоволення, а постанову господарського суду Рівненської області від 18 вересня 2007 року.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційні скарги в межах наведених у них доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга позивача до задоволення не підлягає, апеляційна скарга відповідача підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Державною податковою інспекцією в м. Рівне була проведена планова виїзна документальна перевірка малого приватного підприємства «Промсервіс» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.04.2004 року по 31.03.2006 року. За результатами перевірки був складений акт № 538/23-400/13981123 від 01 вересня 2006 року. На підставі складеного акту начальником Державної податкової інспекції у м. Рівне прийнято податкові повідомлення-рішення № 0002122342/0/23-121 від 05.09.2006р. та № 0002081742/0/17-124 від 05.09.2006р. про застосування та стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій, донарахованих сум податків, зборів (обов’язкових платежів) за порушення податкового законодавства.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги виходив з того, що при проведенні перевірки не взято до уваги витрати по авансових платежах сплачених ТзОВ «ГЕМЕРА».Проте колегія суддів вважає, що дані висновки є передчасними та зробленими без належних на те підстав.

Відповідно до абз. б), пп. 4.2.2, п 4.2, ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» контролюючий орган зобов’язаний самостійно визначити суму податкового зобов’язання платника податків у разі якщо - дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов’язань, заявлених у податкових деклараціях.

Таким чином за наслідками проведеної перевірки ДПІ у м. Рівне було самостійно визначено податкове зобов’язання на підставі всіх наданих первинних документів, що свідчать про здійснення фінансово-господарської діяльності.

Згідно пп. 4.2.3, п 4.2, ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» обов’язок доведення того, що будь-яке нарахування, здійснене контролюючим органом у випадках, визначених підпунктом 4.2.2 цього пункту, є помилковим, покладається на платника податків.

З урахуванням всього вищевикладеного, судом першої інстанції при вирішенні справи без призначення судово-бухгалтерської експертизи чи повторної перевірки зроблено висновок про те, що контролюючим органом не взято до уваги витрати понесенні по операції ТзОВ «ГЕМЕРА».

Такий висновок можливо зробити лише на підставі аналізу всіх первинних документів, що свідчать про здійснену фінансово-господарську діяльність за відповідний період.

Згідно ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України - Судове рішення повинно бути законним і обгрунтованим. Обгрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Все вищевикладене свідчить, що судом першої інстанції не дотримано вимог ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Стосовно скасування податкового повідомлення рішення з податку з доходів фізичних осіб.При проведенні перевірки було встановлено не утриманий у джерела виплати і не перерахованих до бюджету податок з доходів фізичних осіб у 2004 р. в сумі 235,16 грн., який виник в результаті застосування працедавцем податкової соціальної пільги до доходу працівника у вигляді заробітної плати, розмір якого перевищив обмеження доходу для надання податкової соціальної пільги.

Аналогічні порушення були виявлені в 2005 р. в загальній сумі 190,58 грн. та у І кв. 2006 р. в сумі 17,36 грн.

Відповідно до пп. 6.5.1, ст. 6 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» податкова соціальна пільга застосовується до доходу, нарахованого на користь платника податку протягом звітного податкового місяця як заробітна плата (інші прирівняні до неї відповідно до законодавства виплати, компенсації та відшкодування), якщо його розмір не перевищує суми, яка дорівнює сумі місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, помноженої на 1,4 та округленої до найближчих 10 гривень.

Станом на початок 2004 р. прожитковий мінімум для працездатної особи дорівнював 365 грн.

Посилання суду першої інстанції на Закон України «Про затвердження прожиткового мінімуму на 2004 р.», який набрав законної сили 27.05.2004 р. є безпідставним так як на пряму суперечить положенням пп. 6.5.1, ст. 6 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

В силу ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства Українисуд апеляційної інстації скасовує рішення суду першої інстанції та ухвалює нове, коли має місце неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Оскільки постанова суду першої інстанції винесена з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, то оскаржувана постанова господарського суду Рівненської області від 18 вересня 2007 року підлягає скасуванню.

Керуючись    ч. 3 ст. 160, ст. 195, 196, п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 4 ч. 1 ст. 202, ч. 2 ст. 205, ст. 207 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівне задовольнити.

Скасувати постанову Господарського суду Рівненської області від 18 вересня 2007 року та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову Малого приватного підприємства «Промсервіс» до Державної податкової інспекції у м. Рівне про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень – відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня набрання постановою законної сили.

Головуючийсуддя                                                                        С.П. Нос

Судді                                                                                                О.М. Довгополов

                                                                                                          І.О. Яворський