Рішення № 20270591, 27.12.2011, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

20.12.11р.Справа № 17/5005/15658/2011 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аксор", м. Дніпропетровськ

до Приватного підприємства "Стандарт Україна", с. Вербки Павлоградського району Дніпропетровської області

про стягнення 98732,80 грн.

Суддя Суховаров А.В.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, довір. б/н від 05.10.11р.;

від відповідача: не зявився.

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Аксор" (далі - позивач) звернулось до господарського суду з позовом, у якому просить стягнути з Приватного підприємства "Стандарт Україна" (далі - відповідач) суму 50660,78 грн. основного боргу, 3872,43 грн. пені, 14852,98 грн. інфляційних, 4458,23 грн. 3% річних, 24888,38 грн. збільшення вартості товару, а всього 98732,80 грн. заборгованості за порушення виконання грошових зобовязань по договору поставки № А-014/08 від 03.01.08р.

Позивач наполягав на задоволенні позовних вимог.

Відповідач у судове засідання не зявився та не надав відзив на позов. В той же час, останній належним чином повідомлений про місце, час та дату розгляду справи (поштове повідомлення про вручення судового виклику є у справі), але не скористався своїми правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, і не направив свого представника у судове засідання. Згідно спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 20.12.11 р. відповідач зареєстрований в ЄДРПОУ, а адреса його місцезнаходження співпадає з адресою, зазначеною в позові.

Зважаючи на те, що відповідач мав всі можливості надати свої заперечення у справі та докази на їх підтвердження, а від сторін не надходило клопотання про продовження строку вирішення спору, суд вважає можливим розглянути спір по суті за відсутності представника відповідача, згідно ст.75 ГПК України, оскільки останній повідомлений про слухання спору належно та в матеріалах справи достатньо документів необхідних господарському суду для прийняття правомірного та обґрунтованого рішення.

В порядку ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -

встановив:

03.01.2008 року між ТОВ "Аксор Груп" (постачальником) та відповідачем (покупцем) було укладено договір поставки № А-014/08 (далі - Договір), згідно з умовами якого постачальник зобовязався передати відповідачу товар (ціна, асортимент товару вказується у прас-листах), а останній, в свою чергу, прийняти та сплати його вартість на умовах цієї угоди.

Відносини, що виникли між сторонами по справі на підставі вказаного договору, є господарськими зобовязаннями, тому, згідно положень ст.ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 1 додаткової угоди № 1 до Договору розрахунки за поставку товару здійснюються покупцем з відстрочкою платежу 14-ть календарних днів

Відповідно до приписів ст.ст. 525, 526, ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, цивільні та господарські зобовязання мають бути виконані належним чином і у встановлений договором строк, а одностороння відмова від виконання зобовязань не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Вивчивши документи долучені до матеріалів справи господарський суд зазначає, що 30.11.08р. відповідач отримав від постачальника товар загальною вартістю 59660,78 грн., що підтверджується видатковою накладною № А-00000393, яка підписана покупцем без зауважень та містить відбитки печатки підприємств обох сторін, проте останнім сплачена частково у сумі 9000,00 грн., у звязку із чим у відповідача виникла основна заборгованість в розмірі 50660,78 грн.

Між тим, 28.04.2011 року між ТОВ "Аксор Груп" (первісним кредитором) та позивачем (новим кредитором) було укладено договір про відступлення права вимоги.

Відповідно до додаткової угоди № 3 від договору про відступлення права вимоги від 28.04.11р., первісний кредитор відступив новому кредитору право вимоги від покупця (відповідача у справі) оплати товару, що був поставлений за Договором, а також сплати штрафних санкцій за несвоєчасне виконання зобовязань.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Частиною 1 статті 516 ЦК України передбачено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

28.04.2011 року позивачем направлено на адресу відповідача письмове повідомлення про відступлення права вимоги за Договором (а.с. 34), в якому новий кредитор запропонував боржнику (відповідачу у справі) добровільно сплатити спірну суму основного боргу, яке залишено останнім без відповіді та задоволення.

Положення ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України вказує на те, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобовязання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобовязання, а ст. 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

На час розгляду справи відповідачем не надано господарському суду доказів добровільної сплати спірної суми основного боргу, а обставини на які посилається позивач в обґрунтування позовних вимог не спростовані.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобовязання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом.

На підставі умов п. 6.2 Договору, позивач нарахував відповідачу на суму основної заборгованості за період з 04.12.08р. по 04.06.09р. (згідно пояснення позивача від 20.12.11р.) розмір 3872,43 грн. пені, який відображається в обґрунтованому розрахунку долученому до матеріалів справи.

В силу положень передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, відповідно до якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановлено індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, позивач нарахував відповідачу за період з грудня 2008 року по вересень 2011 року інфляційні на суму 14852,98 грн., а також за період з 04.12.08р. по 27.10.11р. розмір 3% річних на суму 4458,23 грн., розмір яких відображається в обґрунтованому розрахунку долученому до матеріалів справи.

Перевіривши здійсненні позивачем нарахування розміру пені, інфляційних та 3% річних, за допомогою нормативно-довідкових таблиць системи «Законодавство», господарський суд визнає їх обґрунтованими, правомірно розрахованими та такими, що підлягають задоволенню.

В Інформаційному листі Вищого господарського суду України від 24.11.11р. № 01-06/1642/2011 про доповнення Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.11р. № 01-06/249 "Про постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів" викладена правова позиція ВСУ щодо спорів, що виникають внаслідок порушення грошових зобовязань, зокрема, положення чинного законодавства хоч і визначають національну валюту України як єдиний законний платіжний засіб на території України, однак не містять заборони на вираження у договорі грошових зобовязань в іноземній валюті, визначення грошового еквівалента зобовязання в іноземній валюті, а також на здійснення перерахунку грошового зобовязання у випадку зміни Національним банком України курсу національної валюти України по відношенню до іноземної валюти (постанова від 04.07.11р. № 12/149)

У відповідності з умовами п. 4.3 Договору, оплата вартості товару здійснюється за чинним на дату, вказану у видатковій накладній за курсом НБУ. У разі збільшення курсу НБУ гривні до долару США/Євро (в залежності від виду товару) на 3% і більше з дати, вказаній у видатковій накладній, постачальник має право відкоригувати ціну реалізації товару з урахуванням нового курсу.

Так, позивачем розрахована станом на 27.10.11р. сума, на яку збільшилася вартість поставленого спірного товару, розмір якої становить 24888,38 грн. та підтверджується долученими до матеріалів справи документами та обґрунтованим розрахунком, отже визнається господарським судом правомірною та такою, що підлягає задоволенню.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ч. 1 ст. 625 ЦК України).

Відповідно до вимог частин 1 і 7 ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів; одностороння відмова від виконання зобовязань не допускається крім випадків, передбачених законом.

В силу положень ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів субєктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом присудження до виконання обовязку в натурі та застосуванням штрафних санкцій.

Викладене є підставою для задоволення позову.

Згідно ст. 49 ГПК України, сплата судових витрат покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 4, 32, 33, 36, 43, 45, 49, 75, 82-85, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємства "Стандарт Україна" (51453, с. Вербки Павлоградського району Дніпропетровської області, вул. Сонцева, 59; ЄДРПОУ 34898682) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Аксор" (49083, м. Дніпропетровськ, вул. Аржанова, 2; ЄДРПОУ 36052493) суму 50660,78 грн. (пятдесят тисяч шістсот шістдесят грн. 78 коп.) основного боргу, 3872,43 грн. (три тисячі вісімсот сімдесят дві грн. 43 коп.) пені, 14852,98 грн. (чотирнадцять тисяч вісімсот пятдесят дві грн. 98 коп.) інфляційних, 4458,23 грн. (чотири тисячі чотириста пятдесят вісім грн. 23 коп.) 3% річних, 24888,38 грн. (двадцять чотири тисячі вісімсот вісімдесят вісім грн. 38 коп.) збільшення вартості товару, 987,32 грн. (девятсот вісімдесят сім грн. 32 коп.) державного мита, 236,00 грн. (двісті тридцять шість грн. 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя А.В. Суховаров

Рішення підписано ______