Рішення № 20268266, 22.12.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 320

РІШЕННЯ

Іменем України

22.12.2011Справа №5002-11/4831-2011 За позовом Публічного акціонерного товариства «Крименерго», (95034, м.Сімферополь, вул. Київська, 74/6).

До відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю “В-Траст”, (97544, Сімферопольський р-н, с. Скворцово, вул. Калініна, 38Б).

Про стягнення 8025,00 грн.

Суддя С.С. Потопальський

П Р Е Д С Т А В Н И К И:

Від позивача ОСОБА_1., дов. № 335-Д від 22.04.2011 р.

Від відповідача не з`явився.

Сутьспору:

Публічне акціонерне товариство «Крименерго», м. Сімферополь звернулось до господарського суду АР Крим з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “В-Траст”, Сімферопольський р-н, с. Скворцово про стягнення 8025,00 грн., у тому числі: 2844,61 грн. заборгованості за активну електричну енергію, 4795,38 грн. суму за перевищення договірної величини споживання електричної енергії; 85,91 грн. інфляції, 48,49грн. 3% річних, 250,61 грн. пені.

У звязку із тимчасовою непрацездатністю судді Ковтун Л.О. справа була передана до повторного автоматичного розподілу (розпорядження №124 від 07.12.2011).

08.12.2011р. Протоколом розподілу справ автоматизованою системою, справа №5002-1/4831-2011 була розподілена на суддю Потопальського С.С.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем неналежним чином виконуються зобовязання щодо розрахунків за поставлену електричну енергію. Відповідачу були виставлені рахунки на оплату за споживчу активну електричну електроенергію у розмірі 2844,61 грн. Вказана заборгованість перед ВАТ “Крименерго” до теперішнього часу в добровільному порядку відповідачем не погашена, що і стало приводом для звернення з позовом до суду про стягнення вказаної суми заборгованості в примусовому порядку та нарахуванню пені, 3% річних та інфляційних.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судові засідання не зявився, відзив на позовну заяву не надав, про день розгляду справи був повідомлений належним чином.

Тим самим судом згідно статті 4-3 Господарського процесуального кодексу України було надано можливість відповідачу захищати свої інтереси, але відповідач своїми правами не скористався.

Суд вважає можливим розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи представника позивача, суд

Встановив :

15.07.2010р. між Відкритим акціонерним товариством “Крименерго”, (Постачальник), (правонаступник - Публічне акціонерне товариство «Крименерго»), та Товариством з обмеженою відповідальністю “В-Траст”, Сімферопольський р-н, с. Скворцово, (Споживач) був укладений договір про постачання електричної енергії № 275 (а.с. 10-14).

Згідно з розділом 1 договору, постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення нужд електроустановок Споживача з приєднаною потужністю, вказаною в додатку (додатках) № 6 «Акт розмежування балансової приналежності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін» до договору, а Споживач сплачує Постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно умов цього договору.

Відповідно до п. 2.3.2 договору Споживач зобов`язується дотримуватися режиму споживання електричної енергії згідно з умовами розділу 5 цього договору та режимом роботи електроустановки (електроустановок), вказаних у додатку № 9 «Данні про дозволену потужність та кількості годин використання токоприемників Споживача».

Пунктом 2.3.3 договору встановлено, що споживач зобов`язується сплачувати Постачальнику вартість електричної енергії та інші нарахування, згідно умовам додатку № 4 «Порядок розрахунків».

Відповідно до пункту 1 Додатку № 4 «Порядок розрахунків для споживачів, які здійснюють передоплату за спожиту електроенергію», розрахунки за спожиту електричну енергію здійснюються згідно з п.6.6 ПКЕЕ. Розрахункова дата (день коли Споживач надає «Акт про об`єми переданої споживачу електричної енергії (Додаток № 2 до договору, надалі акт), а Постачальник виставляє остаточний рахунок), встановлюється 02 числа кожного місця. Відповідно, розрахунковим вважається період з 02 числа місяця до такого ж наступного місяця. Показники розрахункових засобів обліку згідно з «Переліком об`єктів та точек комерційного обліку» фіксуються 02 кожного місяця та оформлюються актом в двох екземплярах, по одному для кожної сторони.

Згідно до п.2 Додатку № 4, Споживач к 07 числу поточного місяця розрахункового періоду здійснює платіж на наступний розрахунковий період в сумі вартості 100 % заявленого (очікуваного) об`єму споживання електричної енергії. Вказаний платіж здійснюється виключно по рахунку, який виставляється Постачальником, розрахованого на підставі заявленого (очікуваного) об`ему споживання електричної енергії та тарифу поточного місяця. В день надання акту, Постачальник надає Споживачу рахунок вартості фактично спожитої електроенергії.

На виконання умов договору, позивачем на адресу відповідача у період з травня 2011 р. по липень 2011 р. були спрямовані рахунки про сплату за активну електричну енергію, які були отримані відповідачем.

Проте, відповідач не виконав свої обовязки за договором щодо повної та своєчасної оплати спожитої електроенергії, в результаті чого за ним склалася заборгованість за надані послуги у розмірі 2844,61 грн.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Отже позовні вимоги в частині стягнення 2844,61 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Окрім того, за період з квітня 2011 р. по липень 2011 відповідачем був перевищений обсяг договірної величини об`єму споживання електричної енергії, про що позивачем був складений акт про перевищення відповідачем договірної величини об`єму споживання електричної енергії, (а.с22). В звязку з чим позивачем нараховано відповідачу 4795,38 грн. та виставлені відповідні рахунки, (а.с.18-21).

Заборгованість відповідача в сумі 4795,38 грн. за перевищення договірної величини споживання електричної енергії, підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Пунктом 5 Додатку до договору встановлено, що у випадку перевищення договірної величини споживання електричної енергії або потужності Постачальник складає акт про перевищення договірної величини споживання електричної енергії (потужності). Перевищення договірної величини споживання електричної енергії визначається під час підведення підсумків розрахункового періоду на підставі підтверджених сторонами даних розрахункового обліку електричної енергії або акту.

Згідно п. 1.2. Правил користування електричною енергією, договірна величина споживання електричної енергії - узгоджена в договорі між постачальником єлектрической енергії і споживачем величина об'єму електричної енергії на відповідний розрахунковий період.

У відповідності с п. 13 Постанови Кабінету Міністрів України «Про невідкладні заходи по стабілізації фінансового положення підприємств електроенергетичної галузі» № 441 від 24.03.1999 р., Споживачі у разі перевищення договірних величин споживання електричної енергії і потужності несуть відповідальність згідно частини п'ятої, шостої ст. 26 Закону України «Про електроенергетику».

Згідно ст. 26 Закону України «Про електроенергетику», Споживачі (окрім населення, професійно-технічних учбових закладів і вищих учбових закладів I-IV рівнів акредитації державної і комунальної форм власності), у разі споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період оплачують енергопостачальнику двократну вартість різниці фактично спожитої електричної енергії і договірної величини.

Як було зазначено, позивачем був складений акт про перевищення відповідачем обсягу договірної величини об`єму споживання електричної енергії, (а.с22) та виставлені відповідні рахунки на суму 4795,38 грн.

Враховуючи що вказана сума не сплачена відповідачем, вона підлягає задоволенню, оскільки підтверджена матеріалами справи.

Вимоги позивача про стягнення з відповідача 85,91 грн. інфляції, за період з травня 2011 р. по червень 2011 р., 48,49грн. 3% річних, за період з 08.05.2011 р. по 25.07.2011 р. підтверджуються матеріалами справи та підлягають стягненню з відповідача.

Суд вважає за необхідним зазначити, що згідно ст. 625 Цивільного кодексу України грошове зобовязання складається також із грошової суми, яку боржник зобовязаний сплатити кредитору і на інших, крім цивільно-правового договору, підставах, що передбачені цивільним законодавством, у звязку з чим грошовими зобовязаннями боржника перед кредитором є грошова сума, що визначена з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних, тобто індекс інфляції є компенсацією у звязку знеціненням грошових коштів, а річні платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником і вказані нарахування не можуть розцінюватися як відповідальність за порушення зобовязань.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 250,61 грн., за період з 08.05.2011 р. по 25.07.2011 р., у звязку з невиконанням відповідачем своїх зобовязань по сплаті заборгованості за активну електричну енергію.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобовязання (основного зобовязання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобовязань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобовязання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобовязань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобовязувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання. Причому, згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобовязань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” №543/96-ВР від 22.11.1996 р. передбачено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 4.2.1 Договору сторони передбачили відповідальність Споживача за внесення платежів, передбачених пунктами 2.2.3-2.2.4 договору, з порушенням строків, визначених положенням № 4 “Порядок розрахунків”, Споживач зобовязаний сплатити Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, враховуя день фактичної сплати.

Заявлена позивачем сума пені у розмірі 250,61 грн., за період з 08.05.2011 р. по 25.07.2011 р., судом визнається обґрунтованою та підлягає стягненню з відповідача.

Судові витрати підлягають стягненню з відповідача відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 33, 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “В-Траст”, (97544, Сімферопольський р-н, с. Скворцово, вул. Калініна, 38Б, ЗКПО 22263148), на користь Публічного акціонерного товариства «Крименерго», (95034, м.Сімферополь, вул. Київська, 74/6, ЗКПО 00131400) 2844,61 грн. заборгованості за активну електричну енергію, 4795,38 грн. суму за перевищення договірної величини споживання електричної енергії, 85,91 грн. інфляції, 48,49грн. 3% річних, 250,61 грн. пені, 102,00 грн. державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримПотопальський С.С.