Рішення № 20268105, 22.12.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 207

РІШЕННЯ

Іменем України

22.12.2011Справа №5002-2/688-2011 за позовом Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (95050, АДРЕСА_1)

до Фонду комунального майна Сімферопольської міської ради (95000, м.Сімферополь, вул.Толстого, 15)

про спонукання до виконання певних дій Суддя Толпиго В.І.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1 - фізична особа підприємець.

Від відповідача: ОСОБА_2 начальник відділу, довіреність у справі.

Від прокуратури не зявились.

Суть спору: Фізична особа підприємець ОСОБА_1 звернулась до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Фонду комунального майна Сімферопольської міської ради про зобовязання виконати рішення 46-ої сесії Сімферопольської міської ради 5 скликання від 19.3.2009р №690 «Про затвердження Програми приватизації обєктів комунальної власності Сімферопольської міської ради на 2009 рік» у частині приватизації шляхом викупу нежитлових приміщень, включених зазначеним рішенням сесії у перелік обєктів, що належать приватизації під НОМЕР_1 та НОМЕР_2, розташованих по АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3, фізичній особі підприємцю ОСОБА_1.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що у період з 02.02.2007р. по 13.4.2011р. позивач на підставі типових договорів оренди №83 та 84 від 02.02.2007р., укладених з КП ЖЕО Залізничого району м. Сімферополя, являється орендарем нежитлових приміщень, розташованих за адресою АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3. Під час оренди вказаних приміщень, орендарем за згодою орендодавця були проведенні за власний рахунок поліпшення орендованого майна. На підставі рішення 46-ої сесії Сімферопольської міської ради 5 скликання від 19.3.2009р №690 «Про затвердження Програми приватизації обєктів комунальної власності Сімферопольської міської ради на 2009 рік» приміщення по АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 у м. Сімферополі були включені у перелік обєктів, що підлягають приватизації шляхом викупу під НОМЕР_1 та НОМЕР_2. Проте, відповідач листами повідомив позивача, про те, що не має можливості провести заходи по приватизації приміщень. Вищенаведене стало підставою для звернення із позовом до суду.

Ухвалою від 10.03.2011 року провадження у справі було зупинено та призначено комплексну судову економічну та будівельно технічну експертизи.

04.11.2011 року від прокуратури міста Сімферополя надійшло повідомлення від 31.10.2011 року №7091вх/10, яким доводять до відома суд про вступ прокурора міста Сімферополя у дану справу в інтересах відповідача.

13.12.2011 року від експертного закладу надійшов висновок №31\11 комплексної судової економічної та будівельно - технічної експертизи від 12.12.2011 року.

Ухвалою від 15.12.2011 року провадження по справі було поновлено.

Представник відповідача в судовому засіданні надав суду відзив на позовну заяву від 22.12.2011 року №5480/40/01, яким не визнає позовні вимоги та вважає, що вони не підлягають задоволенню. Відповідач зазначає, що даний спір виник у звязку із неможливістю проведення заходів з приватизації приміщень у звязку з законодавчою неврегульованістю допоміжних приміщень житлового комплексу та встановлення категорії таких приміщень. Зазначено, що експертним шляхом встановлено, що орендовані позивачем приміщення житлового будинку не мають впливу на забезпечення його експлуатації та побутового обслуговування.

Позивач в судовому засіданні надав суду клопотання, яким просить суд покласти судові витрати держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на позивача.

Від прокуратури м. Сімферополь в судове засідання не зявились, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені.

Розглянувши|розгледівши| матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

На підставі розпорядження Залізничної районної ради м. Сімферополя від 02.02.2007г. №28 «Про внесення змін до договору оренди нежитлового приміщення по АДРЕСА_2» та типового договору оренди №83 від 02.02.2007 року Комунальним підприємством Житлово експлуатаційного обєднанням Залізничного району м. Сімферополя (далі орендодавець), передано ОСОБА_1 (далі орендар) нежитлові приміщення, які розташовані по АДРЕСА_2 в м. Сімферополі, підвал площею 30 кв.м., що знаходяться на балансі КП Житлово експлуатаційним обєднанням Залізничного району м. Сімферополя. Приміщення передаються в оренду для використання під продуктовий магазин.

Даний договір укладений строком на одинадцять місяців, та діє з 02.02.2007 року по 02.01.2008 рік включно (п. 10.1 договору).

В подальшому на підставі рішення виконавчого комітету Залізничної районної ради м. Сімферополя від 22.01.2008 року №23, від 14.04.2009г. №141, від 13.04.2010 №103 термін дії договору оренди нежитлових приміщень, загальною площею 30 кв.м., розташованих по АДРЕСА_2 в м. Сімферополі продовжувався.

Між Комунальним підприємством Житлово експлуатаційного обєднання Залізничного району м. Сімферополя (далі орендодавець) та ОСОБА_1 (далі орендар) був укладений типовий договір оренди нежитлових приміщень №84 від 02.02.2007 року, загальною площею 43,12 кв.м., розташованих по АДРЕСА_3 в м. Сімферополі, що знаходяться на балансі Комунального підприємства Житлово експлуатаційного обєднанням Залізничного району м. Сімферополя.

Відповідно умов вищевказаних договорів орендар зобовязався своєчасно здійснювати капітальний, поточний та інші види ремонтів орендованих приміщень за згодою орендодавця та балансоутримувача (п. 5.2. договорів).

Термін дії договору сторонами був визначений з 02 лютого 2007 року до 02 січня 2008 рік включно (п.10.1 договору).

В подальшому термін дії договору оренди №84 від 02.02.2007 року на підставі рішень виконавчого комітету Залізничної районної ради м. Сімферополя від 22.01.2008 року №34 і додаткової угоди від 03.01.2008 року, від 13.04.2010 року №104 і додаткової угоди від 14.04.2010 року продовжений до 13.04.2011 року.

Пунктом 5.4. вказаних типових договорів оренди нежитлових приміщень по АДРЕСА_2 в м. Сімферополі, загальною площею 30 кв.м. і по АДРЕСА_3 в м. Сімферополі, загальною площею 43,12 кв.м., передбачено, що орендар зобов'язується своєчасно здійснювати капітальний, поточний і інші види ремонтів орендованих приміщень.

Листами від 16.09.2008 року №2941/01 та від 21.02.2008 року №528/01 Комунальне підприємство Житлово експлуатаційного обєднання Залізничного району м. Сімферополя погоджувало ПП ОСОБА_1 проведення ремонтних робіт по поліпшенню орендованих нежитлових приміщень по АДРЕСА_2 та по АДРЕСА_3, в м. Сімферополі.

Відповідно висновків ПП «Фірма «РЕАЛ-ЕКСПЕРТ» про вартість обєкту оцінки вартість невідємних поліпшень орендованого майна: нежитлові цокольні приміщення загальною площею 43,12 м2 чотирьохповерхової будівлі житлового будинку, розташованих по АДРЕСА_3 в м. Сімферополі, складає 27772,00 грн. Вартість невідємних поліпшень орендованого майна: нежитлове підвальне приміщення площею 30,0 м2 пятиповерхової будівлі житлового будинку, яке розташоване по АДРЕСА_2 в м. Сімферополь складає 19663,00грн.

До матеріалів справи доданий технічний висновок Кримського республіканського підприємства «Проектно вишукувальний інститут» Про відповідність орендованих підвальних приміщень по АДРЕСА_2 в м. Сімферополі вимогам, предявленим до допоміжних приміщень. З висновку вбачається, що досліджувальні приміщення загальною площею 30,0м2, що орендуються фізичною особою підприємцем ОСОБА_1, не являються допоміжними та не приймають участь в обслуговуванні та життєзабезпечення житлового будинку. Досліджувальні приміщення являються самостійним обєктом цивільно правових відносин.

Матеріали справи також містять технічний висновок щодо віднесення приміщення по АДРЕСА_3 в м. Сімферополі до категорії підвальних приміщень або цокольних приміщень. У даному висновку зазначено, що у відповідності до вимог ДБН В2.2 15 2005 «Житлові будівлі. Основні положення» (додаток Б) варто вважати, що досліджувальні приміщення знаходяться в цокольному приміщенні. У відповідності з п. 2.5. ДПН В2.2 15 2005 розташування житлових приміщень в цокольних поверхах жилих будівель не допускається. В цокольному поверсі жилих будівель допускається розташовувати приміщення: адміністративні, для магазинів роздрібної торгівлі, побутового обслуговування, громадського харчування та т.п.

Відповідно до рішення 46-ої сесії Сімферопольської міської ради V скликання від 19.03.2009р. №690 "Про затвердження Програми приватизації об'єктів комунальної власності Сімферопольської міської ради на 2009 рік", приміщення по АДРЕСА_2 в м. Сімферополі і приміщення по АДРЕСА_3 в м. Сімферополі включені в перелік об'єктів що підлягають приватизації шляхом викупу.

Частиною 1 статті 73 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” визначено, що акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Виходячи зі змісту статей 4, 8, 11 Закону України “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)”відповідач повинен був виконати певні дії, повязані з підготовкою обєкта малої приватизації до продажу, зокрема, визначити ціни продажу обєкту, що підлягає приватизації шляхом викупу; підготувати та опублікувати інформацію про обєкти малої приватизації у відповідних інформаційних бюлетенях та місцевій пресі, інших друкованих виданнях, визначених органом приватизації.

Статтею 8 Закону України “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)”передбачено, що з моменту прийняття рішення про приватизацію підприємства здійснюється його підготовка до приватизації. Підготовка об'єкта малої приватизації до продажу здійснюється органами приватизації, які: визначають ціну продажу об'єкта, що підлягає приватизації шляхом викупу, або початкову вартість продажу об'єкта на аукціоні, за конкурсом; готують та публікують інформацію про об'єкти малої приватизації у відповідних інформаційних бюлетенях та місцевій пресі, інших друкованих виданнях, визначених органами приватизації; проводять у разі необхідності реорганізацію або ліквідацію державного підприємства; замовляють у разі потреби проведення екологічного аудиту. Строк підготовки об'єкта малої приватизації до продажу не повинен перевищувати двох місяців з дня прийняття рішення про включення його до відповідного переліку об'єктів, що підлягають приватизації.

Фонд комунального майна Сімферопольської міської ради листами від 27.04.2009 року №722/40/03 та №09-А повідомив фізичну особу підприємця ОСОБА_1, що не має можливості провести заходи по приватизації приміщень по АДРЕСА_2 та по АДРЕСА_3 в м. Сімферополі у звязку із тим, що на даний час не врегульовані питання правового режиму власності допоміжних приміщень житлового комплексу.

Дослідивши правовідносини, які склались між сторонами, суд вважає, що позовні вимоги фізичної особи підприємця ОСОБА_1 підлягають задоволенню на підставі наступного:

Частиною 2 ст.146 Господарського кодексу України визначено, що приватизація державних (комунальних) підприємств здійснюється не інакше як на виконання державної програми приватизації, що визначає цілі, пріоритети та умови приватизації, і в порядку, встановленому законом.

Відповідно пункту 4 статті 7 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» покупці подають до відповідного органу приватизації заяву про включення підприємства до одного із зазначених у цій статті переліків об'єктів, що підлягають приватизації. Пунктом 5 цієї статті встановлено, що орган приватизації розглядає подану заяву і в разі відсутності підстав для відмови у приватизації включає підприємство до переліків, зазначених у частині першій цієї статті. Результати розгляду не пізніш як через місяць з дня подання заяви доводяться до заявника у письмовій формі. Відмова у приватизації можлива тільки у випадках, коли:

особа, яка подала заяву, не може бути визнана покупцем підприємства згідно з цим Законом; є законодавчо встановлене обмеження на приватизацію цього підприємства; не затверджено переліків, передбачених частиною першою цієї статті.

Відповідно до статті 2 частини 1 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» об'єктами малої приватизації є: цілісні майнові комплекси невеликих державних підприємств, віднесених Державною програмою приватизації до групи А, окреме індивідуально визначене майно, об'єкти незавершеного будівництва та законсервовані об'єкти.

Державною програмою приватизації на 2000-2002 роки, затвердженою Законом України «Про державні програми приватизації» від 18.05.2000 року №1723-ІІІ, до обєктів приватизації групи А відносяться, зокрема, окреме індивідуально визначене майно (в тому числі таке, яке не увійшло до статутних капіталів ВАТ, будівлі, споруди та нежилі приміщення, майно підприємств, ліквідованих за рішенням господарського суду, та майно підприємств, що ліквідуються за рішенням органу, уповноваженого управляти державним майном).

В пункті 51 Державної програми приватизації, що діє, на 2000-2002 роки, затвердженої Законом України «Про державні програмі приватизації» від 18.05.2000 року №1723-ІІІ, зазначено, що орендар одержує право на викуп обєктів групи А, якщо орендарем за згодою орендодавця здійснено за рахунок власних коштів поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об'єкта без завдання йому шкоди, вартістю не менш як 25 відсотків залишкової (відновної за вирахуванням зносу) вартості майна (будівлі, споруди, приміщення). Оцінка вартості об'єкта приватизації у цьому разі здійснюється із застосуванням експертної оцінки. Таке ж право одержує орендар у разі прийняття рішення про приватизацію відповідно до законодавства України.

При розгляді даної справи судом призначалась судова економічна та будівельно технічна експертизи, на вирішення якої були поставлені наступні питання: З врахуванням технічного стану обєктів оренди, які розташовані за адресою: АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3, та з врахуванням первинних бухгалтерських документів позивача визначити витрати Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 по ремонту орендованих приміщень (м.Сімферополь, АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3) з визначенням вартості поліпшень орендованих обєктів, які неможливо відокремити без заподіяння шкоди з врахуванням залишкової вартості обєктів (відновної за вирахуванням зносу). Чи являються орендовані Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 за договорами оренди №83 та 84 від 02.02.2007 року приміщення, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3, допоміжними та чи мають вони вплив на забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців?

Експертним шляхом було встановлено, що з врахуванням технічного стану обєктів оренди, які розташовані за адресою: м. Сімферополь, АДРЕСА_2 та 17 з врахуванням первиних бухгалтерських документів позивача витрати фізичної особи підприємця ОСОБА_1 по ремонту орендованих приміщень з визначенням поліпшень орендованих обєктів, які неможливо відокремити без заподіяння шкоди становить 58473,00грн., у тому числі: по АДРЕСА_2 23595,00грн.; по АДРЕСА_3 34878,00 грн. Залишкова вартість орендованих приміщень (відновної за вирахуванням зносу) становить: по АДРЕСА_2 станом на 01.08.2008 рік 5817грн69коп.; по АДРЕСА_3 станом на 01.02.2008 рік 7865грн37коп. Орендовані фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 за договорами оренди від 02.02.2007 року №83 та №84 приміщення, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3, не являються допоміжними та не мають впливу на забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців.

Проведені позивачем поліпшення були здійснені з відома орендодавця, що підтверджується листами Комунального підприємства Житлово експлуатаційного обєднанням Залізничного району м. Сімферополя про надання згоди на проведення орендарем за рахунок власних коштів невід'ємних поліпшень орендованих об'єктів нежитлового підвального приміщення по АДРЕСА_2 та нежитлового цокольного приміщення по АДРЕСА_3.

Судом зясовано, що Фонд комунального майна Сімферопольської міської ради листами від 27.04.2009 року №722/40/03 та №09-А повідомив позивача про те, що не має можливості провести заходи з приватизації орендованих приміщень по АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3. Відмова в проведені заходів з приватизації вищевказаних приміщень мотивована тим, що на час звернення із даним проханням не були врегульовані питання правового режиму власності допоміжних приміщень житлового комплексу (підвалів, сараїв та інше).

Суд не може погодитись з висновком Фонду комунального майна Сімферопольської міської ради стосовно неможливості здійснити заходи щодо приватизації нежитлового підвального приміщення по АДРЕСА_2 та нежитлового цокольного приміщення по АДРЕСА_3 з огляду на наступне:

Пунктом 48 Державної програми приватизації на 2000-2002 роки встановлено, що продаж об'єктів групи А здійснюється відповідно до Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".

Відповідно до статті 25 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” №2269-ХІІ від 10.04.1992 р. приватизація об'єкта оренди здійснюється відповідно до чинного законодавства.

Приватизація державного та комунального майна здійснюється згідно з вимогами Законів України „Про приватизацію державного майна”, „Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)” та інших нормативних актів, які не суперечать вимогам названих актів.

Частиною 1 статті 2 Закону України „Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)” №2171-ХІІ від 06.03.1992 р. передбачено, що обєктами малої приватизації є: цілісні майнові комплекси невеликих державних підприємств, віднесених Державною програмою приватизації до групи А; окреме індивідуально визначене майно; обєкти незавершеного будівництва та законсервовані обєкти.

Відповідно до ст.3 Закону України “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)” приватизація об'єктів малої приватизації здійснюється, зокрема, шляхом викупу.

Відповідно до статті 4 Закону продавцями обєктів малої приватизації, що перебувають у загальнодержавній та комунальній власності, є відповідно: Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва; органи приватизації, створені місцевими Радами.

Покупцями обєктів малої приватизації, згідно зі статтею 5 Закону України №2171, можуть бути фізичні та юридичні особи, які визнаються покупцями відповідно до Закону України “Про приватизацію майна державних підприємств", тобто громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства; юридичні особи, зареєстровані на території України. Не можуть бути покупцями: юридичні особи, у майні яких частка державної власності перевищує 25 відсотків; органи державної влади; працівники органів приватизації та інші особи, яким відповідно до чинного законодавства заборонено займатися підприємницькою діяльністю.

Статтею 7 Закону України №2171-ХІІ передбачено, що Фонд державного майна України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, місцеві Ради затверджують за поданням органів приватизації переліки об'єктів, які перебувають відповідно у державній власності, власності Автономної Республіки Крим та комунальній власності і підлягають: продажу на аукціоні, за конкурсом, викупу. При цьому, включення обєктів малої приватизації до переліків, зазначених у частині першій цієї статті, здійснюється відповідно до Державної та місцевих програм приватизації чи з ініціативи відповідних органів приватизації або покупців.

Пунктом 4 зазначеної статті встановлено, що покупці подають до відповідного органу приватизації заяву про включення підприємства до одного із зазначених у цій статті переліків обєктів, що підлягають приватизації. Орган приватизації розглядає подану заяву і в разі відсутності підстав для відмови у приватизації включає підприємство до переліків, зазначених у частині першій цієї статті. Результати розгляду не пізніш як через місяць з дня подання заяви доводяться до заявника у письмовій формі.

Абзацом 2 п.5 ст.7 Закону України “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)” встановлено, що відмова у приватизації можлива тільки у випадках, коли: особа, яка подала заяву, не може бути визнана покупцем підприємства згідно з цим Законом; є законодавчо встановлене обмеження на приватизацію цього підприємства; не затверджено переліків, передбачених частиною першою цієї статті.

Відмова у приватизації можлива тільки у випадках, коли: особа, яка подала заяву, не може бути визнана покупцем підприємства згідно з цим Законом; є законодавчо встановлене обмеження на приватизацію цього підприємства; не затверджено переліків, передбачених частиною першою цієї статті.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для відмови позивачу в проведенні заходів по приватизації нежитлового приміщення, розташованого за адресою: по АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 стало посилання відповідача на неврегульованість питань правового режиму власності допоміжних приміщень житлового комплексу, визначення категорій таких приміщень.

Однак, вказані посилання не є переконливими.

Так, резолютивною частиною рішення Конституційного Суду України № 4-рп/2004 від 02.03.2004р. передбачено, що в аспекті конституційного звернення і конституційного подання положення частини першої статті 1, положення пункту 2 статті 10 Закону України “Про приватизацію державного житлового фонду” треба розуміти так:

1.1. Допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладовки, горища, колясочні і т.ін.) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема створення обєднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього.

1.2. Власник (власники) неприватизованих квартир багатоквартирного будинку є співвласником (співвласниками) допоміжних приміщень нарівні з власниками приватизованих квартир.

1.3. Питання щодо згоди співвласників допоміжних приміщень на надбудову поверхів, улаштування мансард у багатоквартирних будинках, на вчинення інших дій стосовно допоміжних приміщень (оренда тощо) вирішується відповідно до законів України, які визначають правовий режим власності.

Також відповідно до п.п. 2.50 Державних будівельних норм України “Житлові будинки. Основні положення” ДБН В.2.2-15-2005 у першому, другому і цокольному поверхах житлових будинків допускається розміщувати приміщення: адміністративні, магазинів роздрібної торгівлі, громадського харчування, побутового обслуговування, відділень зв'язку загальною площею не більше 700 м2, банків, магазинів і кіосків з продажу преси, поліклінік, жіночих консультацій, рентгено-стоматологічних кабінетів (в разі забезпечення вимог НРБУ); роздавальних пунктів молочних кухонь, юридичних консультацій і нотаріальних контор, загсів, філій бібліотек, виставкових залів, контор житлово-експлуатаційних організацій, фізкультурно-оздоровчих занять загальною площею до 150 м2, культурно-масової роботи з населенням (для проведення лекцій, зборів, бібліотек-читалень, кімнат для індивідуальних занять, роботи гуртків, прийому громадян депутатами тощо), дитячих художніх шкіл, центрів соціального захисту населення, центрів зайнятості населення базового рівня до 50 відвідувачів і до 15 співробітників центрів, а також груп короткотривалого перебування дітей дошкільного віку (крім цокольного поверху).

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що рішення Конституційного Суду України стосується лише тих нежитлових приміщень, які є допоміжними приміщеннями.

Згідно зі статтею 1 Закону України „Про обєднання співвласників багатоквартирного будинку” №2866-ІІІ від 29.11.2001 р. допоміжні приміщення багатоквартирного будинку приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку (сходові клітини, вестибюлі, перехідні шлюзи, позаквартирні коридори, колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення).

Таким чином, критерієм віднесення приміщення до допоміжного є призначення вказаного приміщення для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку.

При розгляді даної справи судом призначалась судова економічна та будівельно технічна експертизи.

Експертним шляхом було встановлено, що орендовані фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 за договорами оренди від 02.02.2007 року №83 та №84 приміщення, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3, не являються допоміжними та не мають впливу на забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців.

Судом в ході розгляду справи встановлено, що нежитлове підвальне приміщення по АДРЕСА_2 та нежитлового цокольне приміщення по АДРЕСА_3 не є допоміжними у розумінні ст..1 Закону України „Про обєднання співвласників багатоквартирного будинку” №2866-ІІІ від 29.11.2001 р, а отже, відчуження вказаних нежитлових приміщень не дасть негативного впливу на експлуатацію та використання житлових будинків по АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3.

Відповідно до Закону України “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)” зазначені нежитлові приміщення є окремим індивідуально визначеним майном і підлягають приватизації, як обєкти державної власності групи А.

Таким чином, нежитлове цокольне приміщення загальною площею 43,12 м2 чотирьохповерхової будівлі житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_3 в м. Сімферополі, та нежитлове підвальне приміщення загальною площею 30,0 м2 пятиповерхової будівлі житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_2 в м. Сімферополі в розумінні норм чинного законодавства є окремим індивідуально визначеним майном, а тому, згідно з частиною 1 статті 2 Закону України „Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)” є обєктом малої приватизації.

Згідно ст. 11 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малій приватизації)» викуп як один із способів приватизації застосовується відносно об'єктів малої приватизації, включених в перелік об'єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу.

Відповідно до ч. 1 ст.144 Конституції України, ст. 73 Закону України «Про місцеве самоврядування», акти міської ради, прийняті в межах наданих ним повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами і організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

При цьому, суд не приймає посилання відповідача на те, що позивачем невірно обраний спосіб захисту свого порушеного права. Суд виходить з положень ст.26 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, згідно до п.30 якої встановлено, що до виключної компетенції міської ради, зокрема, відноситься затвердження місцевих програм приватизації, визначення доцільності, порядку та умов приватизації об'єктів права комунальної власності.

Виходячи зі змісту ст.. 32-34 Господарського процесуального кодексу України, відповідач під час розгляду даної справи не довів суду необґрунтованість позовних вимог.

Приймаючи до уваги клопотання позивача, яке було надане суду 22.12.2011 року в судовому засіданні, державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відносяться на фізичну особу підприємця ОСОБА_1.

Відносно розподілу витрат на проведення експертизи слід зазначити, що сторонами не представлена інформація щодо оплати комплексної судової економічної та будівельно технічної експертизи. Експертом не надана інформація про те, що судова експертиза не була оплачена, тому суд не має можливості зробити висновки щодо розподілу витрат на проведення комплексної судової економічної та будівельно - технічної експертизи №31\11 від 12.12.2011 року.

Вступна і резолютивна частини рішення оголошені в судовому засіданні 22 грудня 2011 року.

Повний текст рішення складено 26 грудня 2011 року.

Керуючись ст.ст. 82,84,85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити.

2.Зобов'язати Фонд комунального майна Сімферопольської міської ради, м. Сімферополь (м. Сімферополь, вул.. Толстого, 15; ідентифікаційний код 20687358, інші реквізити та банківські рахунки не відомі) здійснити дії спрямовані на виконання рішення 46 сесії 5 скликання Сімферопольської міської ради АР Крим № 690 від 19.03.2009 року “Про затвердження Програми приватизації обєктів комунальної власності Сімферопольської міської ради на 2009 рік”, згідно якого, нежитлове приміщення, загальною площею 30 кв. м., та нежитлове приміщення загальною площею 43,12 кв.м., яке розташоване за адресою: АР Крим, м. Сімферополь, АДРЕСА_2, по АДРЕСА_3, використовується фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 (95050, АДРЕСА_1, Ідентифікаційний код НОМЕР_3) на підставі Типового договору оренди нежитлових приміщень, які належать до комунальної власності м. Сімферополь №83 від 02.02.2007 року, Типового договору №84 від 02.02.2007 року, включено до переліку об'єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримТолпиго В.І.