Рішення № 20268001, 23.12.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 309

РІШЕННЯ

Іменем України

23.12.2011Справа №5002-22/4997-2011 за позовом ТОВ «Український промисловий банк», 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26

до відповідача Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1

про стягнення 148635,50 грн.

Суддя Калініченко А.А.

представники:

від позивача не зявився

від відповідача не зявився

Позивач ТОВ «Український промисловий банк» звернувся до Господарського суду АР Крим з позовною заявою до відповідача - Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, просить суд стягнути з відповідача заборгованість в сумі 148635,50 грн., у тому числі: заборгованість за кредитом 92442,26 грн., заборгованість за відсотками 35681,65 грн., пеня 20511,59 грн., мотивуючі позовні вимоги невиконанням з боку відповідача зобовязань, взятих на себе за кредитним договором № 7/К-08 від 08.02.2008 року.

Позивач в судове засідання не зявився, 21.12.2011 року до суду надійшло клопотання позивача про розгляд справи у відсутність представника позивача.

Відповідач в судове засідання не зявився, явку своїх представників в судове засідання не забезпечив, про причини відсутності суду не повідомив. Про дату слухання справи повідомлений належним чином рекомендованою кореспонденцією. Під час розгляду даної справи відповідач не надав суду відзиву на позовну заяву з документальним обґрунтуванням своїх заперечень, у разі їх наявності.

Враховуючи те, що матеріали справи у достатній мірі характеризують правовідносини сторін, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними у справі матеріалами.

Розгляд справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, суд

встановив:

08 лютого 2008 року між ТОВ «Український промисловий банк» та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 укладений кредитний договір №7/К-08 на відкриття відновлювальної кредитної лінії (в національній валюті), що діє зі змінами та доповненнями, з метою кредитування - поповнення обігових коштів.

Згідно умов даного договору позивач надав відповідачу кредит у розмірі 130000,00 грн., з нарахуванням процентів за користування кредитом із розрахунку 22 % річних

Відповідач зобов'язався в порядку, передбаченому Кредитним договором, повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитними коштами, а у разі прострочення платежів основного боргу та процентів, також пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період прострочення, від невчасно сплаченого платежу за кожен .день прострочення.

Для надання кредиту та обліку нарахованих відсотків відкриті відповідні рахунки.

Надання коштів підтверджується виписками з розрахункових рахунків відповідача.

Згідно з п. 4.1. вказаного кредитного договору, повернення кредиту Позичальником здійснюється шляхом перерахування коштів зі свого поточного рахунку на позичковий рахунок. Заборгованість за кредитом повертається позичальником у відповідності до графіка зменшення ліміту кредитування (додаток №.1 до кредитного договору), а у випадку, якщо такий не був укладений - не пізніше останнього дня строку кредитної лінії передбаченого п. 1.1. Кредитного договору.

Однак, у порушення умов кредитного договору відповідач від своєчасного виконання зобов'язання ухиляється, так, станом на 27 березня 2011 року заборгованість відповідача за кредитним договором становить 128123,91 грн., у тому числі: заборгованість за кредитом - 92442,26 грн., заборгованість за відсотками - 35681,65 грн.

Відповідно до п 9.2. кредитного договору банк має право зупинити подальше кредитування та вимагати дострокового повернення кредиту, сплати процентів та штрафних санкцій, що передбачені даним договором, а також відшкодування збитків, завданих банку внаслідок невиконання або неналежного виконання позичальником умов даного договору.

Частина 1 статті 1049 Цивільного кодексу України передбачає, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, виходячи зі змісту ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, відповідач під час розгляду даної справи не був доведений суду факт оплати та не надано належних доказів погашення заборгованості в сумі 128123,91 грн., у тому числі: заборгованості за кредитом - 92442,26 грн., заборгованості за відсотками - 35681,65 грн.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (стаття 546 Цивільного кодексу України).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 622 Цивільного кодексу України, боржник, який сплатив неустойку і відшкодував збитки, завдані порушенням зобов'язання, не звільняється від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в сумі 20511,59 грн.

Пунктом 8.1. кредитного договору передбачена відповідальність відповідача за порушення строків (термінів) повернення кредиту та/або сплати нарахованих процентів за користування ним відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період прострочення, від невчасно сплаченого платежу за кожен день прострочення.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Так, розрахунок пені зроблений позивачем за заборгованістю, яка розраховувалась позивачем за наростаючою, отже розрахунок пені здійснений із застосування наростаючої суми боргу за кожен період, без визначення конкретної заборгованості на початок певного періоду, за який рахується пеня.

Більш того. ухвалами суду від 04.11.2011 року, від 23.11.2011 року, від 08.12.2011 року суд зобовязував позивача надати суду детальний розрахунок пені в порядку частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, якою передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Але, вказана вимога суду позивачем виконана не була, детальний розрахунок пені в порядку частини 6 статті 232 Господарського кодексу України позивачем суду наданий не був, що унеможливлює оцінку судом розрахунку пені, зробленого позивачем, враховуючи відсутність окремо визначених періодів з конкретною сумою заборгованості, що існувала за відповідний період, за який нараховується пеня.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 81 Господарського процесуального кодексу України господарській суд залишає позов без розгляду якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не зявився на виклик у засідання господарського суду і його незявлення перешкоджає вирішенню спору.

В своїх розясненнях від 23.08.1994р. № 02-5/612 «Про деякі питання практики застосування статей 80 та 81 Господарського процесуального кодексу України» президія Вищого арбітражного суду України зазначила, що при вирішенні питання щодо залишення позову без розгляду господарським судам слід мати на увазі, що застосування пункту 5 статті 81 ГПК України можливо лише за наявності таких умов: витребувані документи чи явка представника позивача дійсно необхідні для вирішення спору; позивач не подав витребувані документи чи не направив свого представника в засідання господарського суду без поважних причин. Отже, перш ніж залишити позов без розгляду господарський суд зобов'язаний з'ясувати причини невиконання його вимог позивачем і об'єктивно оцінити їх поважність.

Суд вважає, що ненадання позивачем суду витребуваного розрахунку пені без поважних причин та робить неможливим зясування у повній мірі обставин справи, надання оцінки правовому змісту заявлених позовних вимог, що у свою чергу унеможливлює розгляд частини позовних вимог про стягнення з відповідача 20511,59 грн. пені по суті із прийняттям відповідного рішення у встановлені процесуальним законодавством строки.

Зазначене є підставою для залишення позову без розгляду.

Додатково, слід зазначити, що залишення позову без розгляду це форма закінчення господарських справ без винесення рішення, яка дає право позивачу на повторне звернення до суду з такою самою заявою.

Таким чином, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

Згідно ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України оплата державного мита та витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу підлягає покладанню на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.

У судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на викладене, ст. п. 5 ст. 81, 44-49, 82-84 Господарського процесуального Кодексу України, суд

вирішив:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, банківські реквізити невідомі, ІПН НОМЕР_1) на користь ТОВ «Український промисловий банк» (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, рахунок № 32000175001 в ГУ НБУ по м. Києву та Київської області, МФО 324024, ЄДРПОУ 19357325) заборгованість за кредитом 92442,26 грн., заборгованість за відсотками 35681,65 грн., всього 128123,91 грн.

3.Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, банківські реквізити невідомі, ІПН НОМЕР_1) на користь ТОВ «Український промисловий банк» (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, рахунок № 32000175001 в ГУ НБУ по м. Києву та Київської області, МФО 324024, ЄДРПОУ 19357325) 1173,88 грн. державного мита.

4.Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, банківські реквізити невідомі, ІПН НОМЕР_1) на користь ТОВ «Український промисловий банк» (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, рахунок № 32000175001 в ГУ НБУ по м. Києву та Київської області, МФО 324024, ЄДРПОУ 19357325) 203,43 грн. витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу.

5.Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, банківські реквізити невідомі, ІПН НОМЕР_1) до місцевого бюджету м. Сімферополя (рахунок № 31115095700002, МФО 824026, ЗКПО 34740405, код платежу: 22090200, в банку одержувача: ГУ ДКУ в АР Крим, м. Сімферополь, одержувач: державний бюджет м. Сімферополя) 107,35 грн. державного мита, несплаченого позивачем при поданні позову.

6.Видати накази після набрання рішенням законної сили.

7.Позовну вимогу про стягнення з відповідача 20511,59 грн. пені залишити без розгляду.

Повне рішення складено 26.12.2011 року.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримКалініченко А.А.