Рішення № 20267997, 23.12.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 309

РІШЕННЯ

Іменем України

23.12.2011Справа №5002-22/4849-2011 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Еліт», 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 115-А

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Гермес С», м. Сімферополь, вул. М. Жукова, 33, кв. 9

про стягнення 5710,52 грн., повернення майна та розірвання договору

Суддя Калініченко А.А.

представники:

від позивача ОСОБА_1, представник, дов від 01.11.2011 року

від відповідача не зявився

Позивач товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Еліт» звернувся до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю «Гермес С», просить суд стягнути з відповідача 5710,52 грн., у тому числі: сума основного боргу 4664,82 грн., пеня 673,04 грн., 3% річних 129,85 грн., збитки від інфляції 242,81 грн. Крім того, позивач просить суд зобовязати відповідача повернути холодильне обладнання Моdіal - 400 л. заводський номер № 4153w3517; інвентаризаційний номер А3540; Сristal - 300 л. заводський № 03060620; інвентаризаційний номер Л 1925.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач, у порушення прийнятих на себе зобовязань за договором поставки № 1584 від 06.10.2010 року та додаткової угоди № 2 до нього не здійснив належним чином оплату вартості поставленого позивачем товару, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість в сумі 4664,82 грн.

07.12.2011 року до суду надійшла заява позивача про зменшення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість в сумі 5387,87 грн., у тому числі: 4664,83 грн. основного боргу, 350,38 грн. пені, 129,85 грн. 3% річних, 242,81 грн. збитків від інфляції; розірвати договір поставки № 1584 від 06.10.2010 року, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Еліт» та товариством з обмеженою відповідальністю «Гермес С»; зобовязати відповідача повернути холодильне обладнання Моdіal - 400 л. заводський номер № 4153w3517; інвентаризаційний номер А3540; Сristal - 300 л. заводський № 03060620; інвентаризаційний номер Л 1925.

Ухвалою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 12.12.2011 року прийнято заяву позивача про зменшення позовних вимог до розгляду та обєднано раніше заявлені позовні вимоги, а саме: про стягнення боргу відповідно до видаткових накладних на суму 4664,83 грн; пеню 350,38 грн; 3% річних 129,85 грн; витрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляції 242,81 грн; повернення холодильного обладнання Mondial 400 л. заводський номер 4153w3517, інвентаризаційний номер А3540; Cristal 300 л. заводський номер 03060620, інвентаризаційний номер Л1925 з вимогами, викладеними у заяві від 07.12.2011 року, а саме: про розірвання договору поставки №1584 від 06.10.2010 між ТОВ «Торговий дім «Еліт» та ТОВ «Гермес-С» в одне провадження.

Відповідач в судове засідання не зявився, явку своїх представників в судове засідання не забезпечив, про причини відсутності суду не повідомив. Про дату слухання справи повідомлений належним чином рекомендованою кореспонденцією. Під час розгляду даної справи відповідач не надав суду відзиву на позовну заяву з документальним обґрунтуванням своїх заперечень, у разі їх наявності.

Враховуючи те, що матеріали справи у достатній мірі характеризують правовідносини сторін, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними у справі матеріалами.

Розгляд справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухав пояснення представника позивача, суд

встановив:

Між товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Еліт» (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Гермес-С» (покупець) було укладено Договір поставки № 1584 від 06 жовтня 2010 року, за умовами якого відповідач прийняв на себе зобов'язання по оплаті продукції, поставленої позивачем згідно умов Договору.

Так, на виконання умов укладеного між сторонами договору, позивачем було поставлено, а покупцем отримано продукцію на суму 4664,82 грн., що підтверджується видатковими накладними, копії яких наявні в матеріалах справи, а.с. 16-33.

Пунктом 5.1. договору передбачено зобов'язання покупця провести розрахунок за поставлену продукцію у наступні строки: за кожну партію товару покупець зобов'язаний провести оплату вартості такої партії на протязі 14 (чотирнадцяті) календарних днів з моменту передачі її Покупцю на підставі виставленої накладної або рахунку-фактури. Оплата Покупцем проводиться на рахунок Продавця.

04 квітня 2011 року позивачем на адресу відповідача було направлено претензію № 04/04-11, в якій позивач просив погасити виниклу заборгованість.

Але, як вказує позивач, заборгованість відповідачем не сплачена, сума боргу складає 4664,82 грн.

Крім того, сторонами був складений та підписаний Акт звірки взаємних розрахунків станом на 04.04.2011 року.

Слід звернути увагу на те, що пунктом 6.4. договору передбачено, що в разі невиконання покупцем термінів, передбачених даним договором, покупець зобов'язаний сплатити постачальнику неустойку у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості несвоєчасно сплаченої партії товару, за кожен день прострочення платежу до дня фактичної сплати такої заборгованості.

07.12.2011 року до суду надійшла заява позивача про зменшення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість в сумі 5387,87 грн., у тому числі: 4664,83 грн. основного боргу, 350,38 грн. пені, 129,85 грн. 3% річних, 242,81 грн. збитків від інфляції.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, виходячи зі змісту ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, відповідач під час розгляду даної справи не був доведений суду факт оплати та не надано належних доказів погашення заборгованості в сумі 5387,87 грн., у тому числі: 4664,83 грн. основного боргу, 350,38 грн. пені, 129,85 грн. 3% річних, 242,81 грн. збитків від інфляції.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (стаття 546 Цивільного кодексу України).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 622 Цивільного кодексу України, боржник, який сплатив неустойку і відшкодував збитки, завдані порушенням зобов'язання, не звільняється від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.

Крім того, позивач просить суд розірвати договір поставки № 1584 від 06.10.2010 року, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Еліт» та товариством з обмеженою відповідальністю «Гермес С».

Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України (п. 2 ст. 509 ЦК України), зокрема з договорів та інших правочинів.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинне виконуватися належним чином.

Суб'єкти господарювання і інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог по виконанню зобов'язання відповідно до вимог, які в певних умовах звичайно висуваються (ст. 193 Господарського кодексу України).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК України).

Відповідно до ст. 651 Цивільного кодексу України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Наразі, на думку суду, вчинені відповідачем порушення є істотними, у розумінні ст. 651 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 652 Цивільного кодексу України, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Іншими словами, договір може бути розірваний також у разі зміни обставин, якими сторони керувалися під час укладення договору.

Також згідно з Додатковою угодою № 2 від 06.10.2010 року до договору поставки № 1584 від 06.10.2010 року та Акту приймання - передачі № УФ-0000691 від 07.10.2010 р. позивач передав відповідачу спеціальне холодильне обладнання (морозильні вітрини) а саме: Mondial 400 л. заводський номер 4153w3517, інвентаризаційний номер А3540, вартістю 5000,00 грн.; Cristal 300 л. заводський номер 03060620, інвентаризаційний номер Л1925, вартістю 6000,00 грн.

Але, суд вважає за необхідне зауважити наступне.

За умовами додаткової угоди № 2 до укладеного між сторонами договору поставки № 1584 від 06.10.2010 року, зокрема, пункту 4.2.6., отримане за цим договором обладнання повинно бути повернене продавцю протягом 15 календарних днів з моменту закінчення терміну дії договору у справному стані та комплектності з урахуванням нормального зносу, що виник у період його експлуатації, а у випадку дострокового розірвання договору, протягом 15 календарних днів з моменту розірвання договору.

Частиною 5 статті 188 Господарського кодексу України встановлено, що якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Таким чином, враховуючи те, що предметом спору у даній справі є, у тому числі, розірвання укладеного між сторонами договору № 1584 від 06.10.2010 року, договір буде розірваний в судовому порядку з моменту набрання даним рішенням законної сили.

А приймаючи до уваги пункт 4.2.6. додаткової угоди № 2, відповідач зобовязаний буде повернути орендоване обладнання протягом 15 днів з моменту набрання даним рішенням законної сили.

Отже, на момент вирішення даного спору у відповідача відсутній обовязок повернення орендованого обладнання, порядок повернення якого обумовлений п. 4.2.6. угоди № 2, у звязку з чим у позивача відсутнє таке субєктивне порушене право, яке потребує захисту в судовому порядку.

Але, суд звертає увагу позивача на те, що за умови порушення відповідачем порядку повернення орендованого обладнання, встановленого п. 4.2.6. додаткової угоди № 2, позивач не позбавлений права на звернення до суду за захистом порушеного права.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Тотожні положення зафіксовані статтею 20 Господарського кодексу України, за якою кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Отже, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню частково.

Згідно ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України оплата держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу підлягає покладанню на відповідача.

У судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на викладене, ст. 44-49, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, суд

вирішив:

1.Позов задовольнити частково.

2.Розірвати договір поставки № 1584 від 06.10.2010 року, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Еліт» (м. Київ, вул.. Саксаганського, 115-А, банківські реквізити невідомі, ЄДРПОУ 34965659) та товариством з обмеженою відповідальністю «Гермес С» (м. Сімферополь, вул.. М. Жукова, 33, кв. 9, банківські реквізити невідомі, ЄДРПОУ 37050261).

3.Стягнути з товариством з обмеженою відповідальністю «Гермес С» (м. Сімферополь, вул.. М. Жукова, 33, кв. 9, банківські реквізити невідомі, ЄДРПОУ 37050261) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Еліт» (м. Київ, вул.. Саксаганського, 115-А, банківські реквізити невідомі, ЄДРПОУ 34965659) заборгованість в сумі 5387,87 грн., у тому числі: 4664,83 грн. основного боргу, 350,38 грн. пені, 129,85 грн. 3% річних, 242,81 грн. збитків від інфляції.

4.Стягнути з товариством з обмеженою відповідальністю «Гермес С» (м. Сімферополь, вул.. М. Жукова, 33, кв. 9, банківські реквізити невідомі, ЄДРПОУ 37050261) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Еліт» (м. Київ, вул.. Саксаганського, 115-А, банківські реквізити невідомі, ЄДРПОУ 34965659) 102,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу.

5.Видати накази після набрання рішенням законної сили.

6.В задоволенні частини вимог про зобовязання відповідача повернути позивачу холодильне обладнання Mondial 400 л. заводський номер 4153w3517, інвентаризаційний номер А3540; Cristal 300 л. заводський номер 03060620, інвентаризаційний номер Л1925 відмовити.

Повне рішення складено 23.12.2011 року.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримКалініченко А.А.