Постанова № 20266660, 04.11.2011, Окружний адміністративний суд міста Севастополя

< Копия >

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ПОСТАНОВА

Іменем України

04.11.11Справа №2а-2713/11/2770 Окружний адміністративний суд міста Севастополя у складі: суддя - Водяхін С.А.;

секретар Авчиян К.Е.,

за участю:

представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Механічний завод «Таврида Електрик»- ОСОБА_1, паспорт серії АР 183459, виданий Балаклавським РВ УМВС України у м. Севастополі;

представника відповідача - Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя ОСОБА_2, довіреність від 21 вересня 2011 року № 73/10-025;

представника відповідача Головного управління Державного казначейства України у м. Севастополі в судове засідання не зявився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Механічний завод «Таврида Електрик»доДержавної податкової інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя, Головного управління Державного казначейства України у м. Севастополіпро визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, стягнення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Механічний завод «Таврида Електрик»звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя, Головного управління Державного казначейства України у м. Севастополіпро визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29 липня 2011 року № 0000010232 про зменшення сумі бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 60272 грн. 00 коп. та застосування штрафних санкцій у розмірі 1 грн. 00 коп., стягнення суми бюджетної заборгованості з податку на додану вартість у розмірі 60272 грн. 00 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що податковим органом безпідставно зменшена сума бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 60272 грн. 00 коп. та залишається не відшкодованою зазначена сума податку, яка заявлена позивачем до відшкодування у декларації за лютий 2011 року у розмірі 147320 грн., оскільки податковий кредит з податку на додану вартість був сформований на підставі належним чином виписаних податкових накладних, грошові кошти, з урахуванням податку на додану вартість, перераховані контрагентам. Зазначає, що не може нести відповідальність за несплату його контрагентами сум податку на додану вартість до бюджету.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя, проти задоволення позову заперечував, просив у задоволені позову відмовити у повному обсязі, оскільки в ході документальних перевірок інформація про постачальників позивача по ланцюгу постачання до виробника не отримана, а тому не можливо встановити факт надходження податку на додану вартість до Державного бюджету України. У звязку з чим, на думку представника Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя, підстави для скасування податкового повідомлення-рішення та для бюджетного відшкодування податку на додану вартість відсутні.

Представник відповідача - Головного управління держаного казначейства у м. Севастополі, у судове засідання не зявився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надіслав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, встановивши обставини у справі, дослідивши докази по справі, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають чс задоволенню з наступних підстав.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Окружним адміністративним судам підсудні адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган державної влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, обласна рада, Київська або Севастопольська міська рада, їх посадова чи службова особа, крім випадків, передбачених цим Кодексом, та крім справ з приводу їхніх рішень, дій чи бездіяльності у справах про адміністративні проступки та справ, які підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам на підставі пункту 2 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України. Тому, з огляду на вказане, спір належить розглядати за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Механічний завод «Таврида Електрик»зареєстровано Гагарінською районною державною адміністрацією у м. Севастополі як юридична особа, перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя як платник податків і зборів та є платником податку на додану вартість.

21 березня 2011 року позивачем до Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя була надана заява про повернення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на підставі декларації за лютий 2011 року у загальному розмірі 774 582 грн. 00 коп.

19 липня 2011 року Державною податковою інспекцією у Гагарінському районі м. Севастополя була проведена невиїзна документальна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Механічний завод «Таврида Електрик»з питання достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість по правових відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Елегін»за січень 2011 року.

За результатами перевірки Державною податковою інспекцією у Гагарінському районі м. Севастополя був складений акт перевірки від 19 липня 2011 року № 3146/10/25-241/25147690/14, у якому встановлено порушення підприємством пункту 200.14 статті 200 податкового кодексу України, що привело до завищення суми податку на додану вартість, яка підлягає відшкодуванню з бюджету на розрахунковий рахунок за лютий 2011 року на суму 60272 грн. 00 коп.

Підставою для не підтвердження сум податку на додану вартість до відшкодування Товариству з обмеженою відповідальністю «Механічний завод «Таврида Електрик»зявилась неможливість здійснення перевірки сплати податкових зобовязань з податку на додану вартість до державного бюджету по ланцюгу до виробника.

Так, в акті перевірки зазначено, що згідно результатів зустрічної перевірки контрагента позивача ТОВ «Елегін», здійсненої Олександрійською ОДПІ, дане підприємство є посередником. Постачальником ТОВ «Елегін»є ТОВ «Інормікс трейд», яке відповідно до відповіді ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська за юридичною адресою не знаходиться, у звязку з чим здійснити його перевірку не можливо.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем 29 липня 2011 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000010232 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 60272 грн. 00 коп. та застосування штрафних санкцій у сумі 1 грн. 00 коп.

Спірні правовідносини, яки виникли між сторонами щодо відшкодування з бюджету на користь позивача податку на додану вартість, регулюються Законом України «Про податок на додану вартість»та Податковим кодексом України.

Так, відповідно до пункту 1.8 статті 1 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР (далі Закон № 168), який діяв на час виникнення спірних відносин, бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до пункту 1.3 статті 1 Закону № 168 платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Відповідно до підпунктів 7.7.3.-7.7.6 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168 платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів.

Платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій.Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються за процедурою, встановленою центральним податковим органом.

Протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування. Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

На підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168 не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до пункту 7.7 статті 7 Закону № 168 встановлений порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків. Підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 Закону № 168 встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. Згідно пункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 у разі, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то, бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг). Пунктом 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону встановлено, що підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період.

З 01 січня 2011 року набрав чинності Податковий кодекс України, який містить у собі аналогічні приписи щодо порядку та умов відшкодування податку на додану вартість.

Так, відповідно до підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі Кодекс № 2755) бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Пунктом 200.1 статті 200 Кодексу № 2755 встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до підпунктів 200.6 - 200.11 статті 200 Кодексу № 2755 платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 цієї статті. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. У разі прийняття такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних звітних (податкових) періодів.

Платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, а також оригінали митних декларацій (примірників декларанта), що підтверджують вивезення товарів (супутніх послуг) за межі митної території України.

Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються центральним органом державної податкової служби.

Протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

За наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.

Перелік достатніх підстав, які надають право податковим органам на позапланову виїзну документальну перевірку платника податку на додану вартість для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Кодексу № 2755 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 Кодексу № 2755 встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної. Платники податку, що застосовували касовий метод до набрання чинності цим Кодексом або застосовують касовий метод, мають право на включення до податкового кредиту сум податку на підставі податкових накладних, отриманих протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку. Для банківських установ при одержанні ними права власності на заставне майно з метою подальшого продажу таке право зберігається до моменту продажу такого заставленого майна.

Таким чином, в порядку наведених законодавчих приписів відємна різниця між податковими зобовязаннями платника (тобто надходженнями сум податку на додану вартість) та податковим кредитом (витратами зі сплати податку в ціні товарів та послуг) за певних умов підлягає відшкодуванню платнику податку з державного бюджету.

Аналіз зазначених норм законодавства дозволяє зробити висновок про те, що при здійсненні розрахунку суми податку на додану вартість, яка підлягає відшкодуванню з бюджету, враховується як сплачений, так і нарахований податок на додану вартість. При цьому, чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим субєктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований податок на додану вартість, що включений платником податку до податкового кредиту. Тобто, якщо контрагент не виконав свого зобовязання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. З урахуванням принципу персональної відповідальності, зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Така правова позиція суду узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «БУЛВЕС»АД проти Болгарії»(заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішення від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобовязань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

У ході судового розгляду встановлено, що 26 липня 2004 року між ТОВ «Елегін»та ТОВ «Механічний завод «Таврида Електрик»був укладений договір купівлі-продажу № 26-07/04, відповідно до умов якого ТОВ «Елегін»продає, а ТОВ «Механічний завод «Таврида Електрик»купує продукцію, вироблення «Криворожский завод про обработке цветных металлов» згідно з додатком до договору. Строк дії зазначеного договору продовжувався додатковими угодами № 7 та № 8 від 04 січня 201 року та 03 січня 2011 року відповідно.

На виконання умов договору від 26 липня 2004 року, укладеного позивачем та ТОВ «Елегін», ТОВ «Механічний завод «Таврида Електрик»проведена оплата платіжними дорученнями від 13 січня 2011 року на суму 43958 грн. 00 коп., від 17 січня 2011 року на суму 400000 грн. 00 коп., у тому числі податок на додану вартість 73993 грн. 00 коп.

У свою чергу ТОВ «Елегін»позивачу видані податкові накладні № 37 від 13 січня 2011 року на суму 43958 грн. 00 коп., у тому числі податок на додану вартість 7 326 грн. 33 коп., та № 38 від 24 січня 2011 року на суму 400000 грн. 00 коп., у тому числі податок на додану вартість 66666 грн. 67 коп.

Крім того, контрагентом позивача за фактом відвантаження товару складені видаткові накладні на загальну суму 587288 грн. 10 коп., у тому числі податок на додану вартість 97881 грн. 35 коп.

Також судом встановлено, що придбаний позивачем товар був доставлений на адресу ТОВ «Механічний завод «Таврида Електрик»автотранспортом за замовленням позивача, що підтверджується відповідними товарно-транспортними накладними.

Відповідно до довідки Олександрійської обєднаної державної податкової інспекції від 06 квітня 2011 року № 3491/7/23-30-10 про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Елегін»щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Механічний завод «Таврида Електрик»за січень 2011 року, ТОВ «Елегін»зареєстровано платником податку на додану вартість, про що податковим органом видано свідоцтво про реєстрацію платник податку на додану вартість від 12 жовтня 2000 року № 15512209, яке дійсно по теперішній час.

До того ж, відповідно до вказаної довідки, сума податку на додану вартість за податковими накладними, виданими ТОВ «Елегін»позивачу, включена до податкових зобовязань відповідного періоду, відображена у реєстрі виданих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість та даним декларації з податку на додану вартість за січень 2011 року.

Крім того, у акті перевірки від 19 липня 2011 року № 3146/10/25-241/25147690/14, проведеної Державною податковою інспекцією у Гагарінському районі м. Севастополя, на підставі якого прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення про зменшення суми бюджетного відшкодування, зазначено, що податкові накладні, виписані ТОВ «Елегін»на адресу ТОВ «Механічний завод «Таврида Електрик»правомірно відображені у розділі 1 реєстрі одержаних і виданих податкових накладних за перевірені періоди.

Отже, зазначене свідчить про фактичне виконання господарської операції між позивачем та його контрагентом з відображенням у податковому обліку відповідних зобовязань та сплатою позивачем у цені товару податку на додану вартість у сумі 60272 грн. 00 коп.

Відповідачем не наведено жодних доводів та не надано будь-яких доказів, які б могли свідчити про недобросовісність позивача як платника податків або про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди як-то належні доказі, які підтверджують безтоварний та/або фіктивний характер здійснених операцій, завідоме придбання товарів у осіб, діяльність яких має ознаки фіктивного підприємництва, протиправний характер укладеного договору, неповязаність виконаних підрядних робіт із господарською діяльністю позивача, факту узгодженості дій позивача з таким постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями чи сприяння ухиленню постачальником товару від виконання податкових зобовязань, спрямування операцій на одержання прибутку виключно за рахунок податкової вигоди тощо.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, відповідач Державна податкова інспекція у Гагарінському районі м. Севастополя, не надав суду доказів того, що, приймаючи рішення про зменшення суми бюджетного відшкодування та не відшкодовуючи суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за лютий 2011 року, він діяв у спосіб, передбачений нормами діючого законодавства.

Згідно з частиною першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

За таких обставин, податкове повідомлення-рішення від 29 липня 2011 року № 0000010232 про зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування у розмірі 60272 грн. 00 коп. та застосування штрафної санкції у розмірі 1 грн. 00 коп. є протиправним та підлягає скасуванню, а сума заборгованості бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у загальному розмірі 60272 грн. 00 коп. стягненню.

За правилами частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню на його користь з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Механічний завод «Таврида Електрик» - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя від 29 липня 2011 року № 0000010232 про зменшення Товариству з обмеженою відповідальністю «Механічний завод «Таврида Електрик»суми бюджетного відшкодування у розмірі 60272 (шістдесят тисяч двісті сімдесят дві) грн. 00 коп. та застосування штрафної санкції у сумі 1 (одна) грн. 00 коп.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Механічний завод «Таврида Електрик»(ЄДРПОУ 25147690) заборгованість з бюджетного відшкодування податку на додану вартість у загальному розмірі 60 272 (шістдесят тисяч двісті сімдесят дві) грн. 00 коп.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Механічний завод «Таврида Електрик» судові витрати зі сплати судового збору у сумі 606 (шістсот шість) грн. 12 коп.

Постанова набирає законної сили у порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного адміністративного суду у порядок і строки, передбачені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України повний текст постанови складено 09 листопада 2011 року.

Постанова не набрала законної сили.

Суддя С.А. Водяхін