Постанова № 20265576, 31.08.2011, Окружний адміністративний суд міста Севастополя

< Копия >

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

< Список >

ПОСТАНОВА

Іменем України

31.08.11Справа №2а-1713/11/2770 Окружний адміністративний суд міста Севастополя у складі:

суддя Водяхін С.А.,

секретар Авчиян К.Е.,

за участю:

представника позивача Підприємства обєднання громадян «Новий берег»- Корнілової Юлії Євгеніївни, посвідчення від 01 жовтня 2008 року № 38;

представника відповідача Севастопольської міської державної адміністрації - ОСОБА_2, довіреність № 4460/24/4-11 від 20 червня 2011 року, службове посвідчення № 38, видано 01 жовтня 2008 року;

представника відповідача Севастопольської міської філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру»- в судове засідання не зявився, повідомлявся належним чином, надіслав до суду телефонограму з проханням розглянути справу за його відсутності;

представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Севастопольської міської Ради ОСОБА_3, довіреність № 03-15/1774 від 18 травня 2011 року,

представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Обслуговуючого кооперативу «Гаражно-будівельний кооператив «Камаз-3»- в судове засідання не зявився, повідомлявся належним чином, причин неявки або про поважність причин неприбуття суду не повідомив;

третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17 в судове засідання не зявились, повідомлялись належним чином, причин неявки або про поважність причин неприбуття суду не повідомили,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Підприємства обєднання громадян «Новий берег»до Севастопольської міської державної адміністрації, Севастопольської міської філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру», треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Севастопольська міська Рада, Обслуговуючий кооператив «Гаражно-будівельний кооператив «Камаз-3», ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, про визнання протиправним та скасування розпорядження, -

В С Т А Н О В И В :

У травні 2011 року Підприємство обєднання громадян «Новий берег»звернулось до Окружного адміністративного суду міста Севастополя з позовом до Севастопольської міської державної адміністрації, Севастопольської міської філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру»про:

- визнання недійсними розпоряджень Севастопольської міської державної адміністрації у м. Севастополі від 01 лютого 2010 року № 173-р та від 04 березня 2010 року № 490-р;

- визнання недійсним та скасування Державного акту на право власності на земельну ділянку, виданого Обслуговуючому кооперативу «ГБК «Камаз-3», серії ЯІ № 053466, зареєстрованого у книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі № 02108840006 з моменту видання;

- визнання недійсними та скасування Державних актів на право власності на земельні ділянки, розташовані на Західному березі Камишової бухти у м. Севастополі, площею 0,1 га кожний, під будівництво індивідуальних гаражів, виданих фізичним особам: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, з моменту видання;

- зобовязання Севастопольського міського філіалу Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру»внести необхідні зміни до кадастрової документації відносно земельних ділянок, розташованих на Західному березі Камишової бухти у м. Севастополі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 30 травня 2011 року відкрито провадження в адміністративній справі № 2а-1713/11/2770.

23 червня 2011 року представником позивача були уточненні позовні вимоги, відповідно до яких позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати Розпорядження від 01 лютого 2010 року № 173-р Севастопольської міської державної адміністрації «Про надання Обслуговуючому кооперативу «ГБК «Камаз-3»дозволу на розробку проекту землеустрою по відводу та надання у власність земельної ділянки у районі Камишової бухти у м. Севастополі»з моменту його видання;

- визнати протиправним та скасувати Розпорядження від 04 березня 2010 року № 490-р Севастопольської міської державної адміністрації «Про затвердження комплексного проекту землеустрою по відводу земельної ділянки площею 13,3003 га, розташованої на Західному березі Камишової бухти у м. Севастополі, з встановленням меж у натурі (на місцевості) для будівництва та обслуговування гаражного комплексу та споруд бази транспортного маломірного флоту обслуговуючому кооперативу «Гаражно-будівельний кооператив «Камаз-3»та про надання у власність кооперативу даної земельної ділянки» з моменту його видання.

30 серпня 2011 року від представника позивача надійшло клопотання про залишення адміністративного позову у частині позовних вимог про визнати недійсним Розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації № 173-р від 01 лютого 2010 року з моменту його видання, без розгляду відповідно до статті 155 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 30 серпня 2011 року у справі № 2а-1713/11/2770 клопотання задоволено, адміністративний позов Підприємства обєднання громадян «Новий берег»у частині позовних вимог до Севастопольської міської державної адміністрації про визнання протиправним Розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації від 01 лютого 2010 року № 173-р з моменту його видання залишено без розгляду.

Позовні вимоги щодо визнання протиправним та скасування Розпорядження від 04 березня 2010 року № 490-р мотивовані порушенням відповідачем вимог діючого законодавства при прийнятті оскаржуваного рішення, оскільки Севастопольська міська державна адміністрація у порушення статті 9, частини першої пункту 12 розділу Х Земельного кодексу України діяла з перевищенням повноважень, у порушення статей 20, 39, 40, 41 та 67 Земельного кодексу України протиправно надала землі зовнішнього транспорту під індивідуальне гаражне будівництво, з порушенням цільового призначення використання землі.

У ході судового розгляду представник позивача підтримав уточнені позовні вимоги, наполягав на їх задоволенні.

Представник відповідача Севастопольської міської державної адміністрації, позовні вимоги не визнав, вважає, що оскаржуване рішення прийнято на підставі, у межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, тому підстав для його скасування не має.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Севастопольської міської Ради позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у письмових поясненнях.

Суд, заслухавши представників сторін та третьої особи, встановивши обставини у справі, дослідивши матеріали справи та письмові докази, вважає що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Підприємство обєднання громадян «Новий берег»засновано на власності обєднання громадян для здійснення господарської діяльності з метою виконання їх статутних завдань. Засновником і власником підприємства обєднання громадян «Новий берег»є Громадська організація «Товариство інвалідів військових моряків».

24 червня 2009 року Підприємство обєднання громадян «Новий берег»зареєстровано Ленінською районною державною адміністрацією м. Севастополя, про що видано відповідне свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 718797 та включено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України за № 1077102 0000 005769 (т.1 а.с. 16).

У листопаді 2009 року позивач звернувся до Севастопольської міської Ради з клопотанням про погодження вибору місця розташування земельної ділянки орієнтовною площею 14 га, для будівництва і обслуговування бази технічного обслуговування флоту, яка знаходиться у місті Севастополі, у районі Камишової бухти у межах населеного пункту.

Постановою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2010 року у справі № 2а-2496/10/2770 визнана протиправною бездіяльність Севастопольської міської Ради щодо не розгляду у встановлені законом строки клопотання Підприємства обєднання громадян «Новий берег»про погодження вибору місця розташування земельної ділянки, орієнтовною площею 14 га, для будівництва і обслуговування бази технічного обслуговування флоту, яка знаходиться у м. Севастополі в районі Камишової бухти, та визнано дозволеним Севастопольською міською Радою розроблення Підприємством обєднання громадян «Новий берег»проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 14 га, для будівництва і обслуговування бази технічного обслуговування флоту, яка знаходиться у м. Севастополі у районі Камишової бухти.

Разом з цим, Розпорядженням Севастопольської міської державної адміністрації від 01 лютого 2010 року № 173-р Обслуговуючому кооперативу «Гаражно-будівельний кооператив «Камаз-3» наданий дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення та передачі у власність земельної ділянки в районі Камишової бухти у м. Севастополі (т.1 а.с.226).

Розпорядженням Севастопольської міської державної адміністрації від 04 березня 2010 року № 490-р затверджено проект землеустрою щодо відведення та передачі у власність Обслуговуючому кооперативу «Гаражно-будівельний кооператив «Камаз-3»земельної ділянки загальною площею 13,1503 га і пятнадцяти земельних ділянок загальною площею 0,15 га із встановленням меж та площі в натурі (на місцевості) для будівництва і обслуговування гаражного комплексу та споруд бази транспортного маломірного флоту та будівництва індивідуальних гаражів ОК ГБК «Камаз-3», що розташована за адресою: м. Севастополь, Гагарінський район, Західний берег Камишової бухти; передано у приватну власність Обслуговуючому кооперативу «Гаражно-будівельний кооператив «Камаз-3»земельну ділянку площею 13,1503 га для будівництва та обслуговування гаражного комплексу та споруд бази транспортного маломірного флоту, яка розташована у Гагарінському районі м. Севастополя на Західному березі Камишової бухти (т.1 а.с. 12-13).

Преамбулою Закону України “Про місцеві державні адміністрації” (далі - Закон) встановлено, що відповідно до Конституції України цей Закон визначає організацію, повноваження та порядок діяльності місцевих державних адміністрацій.

Відповідно до положень статті 1 Закону виконавчу владу в областях і районах, містах Києві та Севастополі здійснюють місцеві державні адміністрації. Місцева державна адміністрація є місцевим органом виконавчої влади і входить до системи органів виконавчої влади. Місцева державна адміністрація в межах своїх повноважень здійснює виконавчу владу на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, а також реалізує повноваження, делеговані їй відповідною радою.

Статтею 3 Закону закріплені принципи діяльності місцевих державних адміністрацій, відповідно до яких вони діють на засадах: відповідальності перед людиною і державою за свою діяльність; верховенства права; законності; пріоритетності прав людини; гласності; поєднання державних і місцевих інтересів.

Частинами першою та другою статті 6 Закону передбачено, що на виконання Конституції України, законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, власних і делегованих повноважень, голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень видає розпорядження, а керівники управлінь, відділів та інших структурних підрозділів - накази. Розпорядження голів місцевих державних адміністрацій, прийняті в межах їх компетенції, є обовязковими для виконання на відповідній території всіма органами, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами та громадянами.

Відповідно до частини першої статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Згідно з частиною другою зазначеної статті Земельного кодексу України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Частинами шостою, сьомою, восьмою, девятою та десятою статті 118 вказаного Кодексу (у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають заяву про вибір місця розташування земельної ділянки до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. До заяви додаються матеріали, передбачені частиною п'ятою статті 151 цього Кодексу, а також висновки конкурсної комісії (у разі відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства). Вибір місця розташування земельної ділянки та надання дозволу і вимог на розроблення проекту її відведення здійснюються у порядку, встановленому статтею 151 цього Кодексу. Проект відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян організаціями, які мають відповідні дозволи (ліцензії) на виконання цих видів робіт, у строки, що обумовлюються угодою сторін. Проект відведення земельної ділянки погоджується з органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури і охорони культурної спадщини та подається на розгляд відповідних місцевої державної адміністрації або органу місцевого самоврядування. Районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада у місячний строк розглядає проект відведення та приймає рішення про передачу земельної ділянки у власність.

Відповідно до частин першої, третьої, пятої та шостої статті 123 Земельного Кодексу України (у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: зміни цільового призначення земельних ділянок відповідно до закону; надання у користування земельних ділянок, межі яких не встановлені в натурі (на місцевості). Надання у користування земельної ділянки, межі якої встановлені в натурі (на місцевості), без зміни її цільового призначення здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Забороняється відмова у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, місце розташування об'єктів на яких погоджено відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування згідно із статтею 151 цього Кодексу. Умови і строки розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок визначаються договором, укладеним замовником з виконавцем цих робіт відповідно до типового договору. Типовий договір на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки затверджується Кабінетом Міністрів України.

У разі якщо місце розташування об'єкта, розміри і межі земельної ділянки, що пропонується до вилучення (викупу), та умови вилучення (викупу) цієї ділянки погоджені згідно з вимогами статті 151 цього Кодексу, які під час розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не змінилися, проект погодженню не підлягає.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи приймає рішення про надання земельної ділянки у користування.

Порядок погодження питань, повязаних з вилученням (викупом) та вибором земельних ділянок, встановлений статтею 151 Земельного кодексу України у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин.

Так, зазначеною статтею передбачено, що особи, зацікавлені у вилученні (викупі), виборі земельних ділянок, зобов'язані погодити з власниками землі і землекористувачами та органами державної влади або органами місцевого самоврядування, згідно з їх повноваженнями, розміри земельних ділянок, передбачені для вилучення (викупу), умови їх вилучення (викупу), а також розміри земельної ділянки, передбачені для її передачі (надання), умови її передачі (надання) з урахуванням комплексного розвитку території, який би забезпечував нормальне функціонування на цій ділянці і прилеглих територіях усіх об'єктів та умови проживання населення і охорону довкілля. Вибір місця розташування земельних ділянок здійснюють відповідні сільські, селищні, міські, районні, обласні ради, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, Кабінет Міністрів України відповідно до їх повноважень щодо вилучення та передачі (надання) цих ділянок.

Особи, зацікавлені у вилученні (викупі) земельних ділянок, звертаються із заявою (клопотанням) про вибір місця розташування земельних ділянок до відповідної сільської, селищної, міської, районної, обласної ради, Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої державної адміністрації.

До заяви (клопотання) додаються: а) обґрунтування необхідності вилучення (викупу) та/або відведення земельної ділянки; б) позначене на відповідному графічному матеріалі бажане місце розташування земельної ділянки з її орієнтовними розмірами; в) засвідчена нотаріально письмова згода землекористувача (землевласника) на вилучення (викуп) земельної ділянки (її частини) із зазначенням розмірів передбаченої для вилучення (викупу) земельної ділянки та умов її вилучення (викупу); г) копія установчих документів для юридичних осіб, а для громадянина - копія документа, що посвідчує особу.

Відповідний орган державної влади або орган місцевого самоврядування згідно із своїми повноваженнями розглядає заяву (клопотання) і в тижневий строк з дня її реєстрації направляє її копії на розгляд територіальних органів виконавчої влади з питань земельних ресурсів, органів містобудування і архітектури та охорони культурної спадщини, природоохоронних і санітарно-епідеміологічних органів, а також до відповідних територіальних органів виконавчої влади з питань лісового або водного господарства (у разі вилучення (викупу), надання, зміни цільового призначення земельних ділянок лісогосподарського призначення чи водного фонду). У разі вилучення органами виконавчої влади земельних ділянок державної власності у межах населеного пункту матеріали заяви (клопотання) подаються для розгляду до відповідного органу місцевого самоврядування.

Зазначені органи протягом трьох тижнів з дня одержання заяви (клопотання) надають відповідній сільській, селищній, міській, районній, обласній раді чи Кабінету Міністрів України, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевій державній адміністрації висновок про можливість відведення земельної ділянки для цілей, зазначених у заяві (клопотанні), граничні розміри земельної ділянки та її площу, склад угідь земель, вимоги щодо відведення земельної ділянки. Вимоги щодо відведення земельної ділянки надаються цими органами у межах їх повноважень, визначених законом. Склад та зміст вимог щодо відведення земельної ділянки, які надаються уповноваженими органами, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Після отримання висновків органів, зазначених у частині сьомій цієї статті, про можливість відведення земельної ділянки для цілей, зазначених у заяві (клопотанні), та рішення Верховної Ради України (у разі необхідності) відповідний орган державної влади або орган місцевого самоврядування, згідно із своїми повноваженнями, у двотижневий строк розглядає матеріали вибору земельної ділянки і приймає рішення про затвердження зазначених матеріалів та надає дозвіл і вимоги на розроблення проекту відведення земельної ділянки або мотивоване рішення про відмову.

Згідно з частиною третьою статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої статті 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: зміни цільового призначення земельних ділянок відповідно до закону; надання у користування земельних ділянок, межі яких не встановлені в натурі (на місцевості). Надання у користування земельної ділянки, межі якої встановлені в натурі (на місцевості), без зміни її цільового призначення здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою.

Порядок розгляду і затвердження землевпорядної документації визначений статтею 186 Земельного кодексу України.

Так, відповідно до частини першої зазначеної статті цього Кодексу розгляд і затвердження землевпорядної документації проводиться в такому порядку: а) прогнозні матеріали, техніко-економічні обґрунтування використання та охорони земель і схеми землеустрою після погодження їх у встановленому порядку розглядаються і затверджуються відповідними органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування; б) проекти створення нових землеволодінь і землекористувань після погодження їх у встановленому порядку розглядаються і затверджуються відповідними органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування; в) проекти відведення земельних ділянок із земель державної чи комунальної власності затверджуються органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які надають і вилучають земельні ділянки; г) проекти землеустрою сільськогосподарських підприємств, установ і організацій, особистих селянських, фермерських господарств після погодження їх із сільськими, селищними, міськими радами або районними державними адміністраціями розглядаються і затверджуються власниками землі або землекористувачами; ґ) робочі землевпорядні проекти, пов'язані з упорядкуванням, докорінним поліпшенням та охороною земель, раціональним їх використанням, після погодження їх у встановленому порядку розглядаються і затверджуються замовниками цих проектів.

Аналіз зазначених норм законодавства свідчить, що правовою підставою для отримання у користування або власність фізичною або юридичною особою земельної ділянки є одержання такого документу дозвільного характеру як дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки, який у подальшому є підставою для прийняття рішення про затвердження проекту землеустрою та надання у власність або користування певної земельної ділянки.

Таким чином, рішення органу виконавчої влади або місцевого самоврядування про надання дозволу на розробку проекту землеустрою є обовязковою складовою частиною процедури отримання у користування або власність земельної ділянки, яке породжує певні юридичні наслідки. Факт відсутності дозволу на розробку проекту землеустрою виключає можливість отримання у користування або власність фізичною чи юридичною особою земельної ділянки державної або комунальної форм власності.

Отже, суд приходить до висновку, що у разі скасування рішення органу виконавчої влади або місцевого самоврядування про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, прийняте на підставі нього рішення про затвердження проекту землеустрою та надання у власність або користування земельної ділянки не може існувати з моменту скасування дозволу на розробку проектної документації.

У ході судового розгляду справи судом встановлено, що 15 квітня 2011 року прокурором міста Севастополя у порядку нагляду до Севастопольської міської державної адміністрації було внесено протест № 05/3-577 вих-11 з вимогою скасувати розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації від 01 лютого 2010 року № 173-р “Про надання обслуговуючому кооперативу «Гаражно-будівельний кооператив «Камаз-3»дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення та передачі у власність земельної ділянки в районі Камишової бухти у м. Севастополь” (т.1 а.с. 235).

Підставою для внесення протесту став результат перевірки, якою було встановлено, що Севастопольська міська державна адміністрація при прийнятті цього рішення у порушення статті 38 та пункту 12 Розділу Х Земельного кодексу України вийшла за межі своїх повноважень.

На підставі цього протесту головою Севастопольської міської державної адміністрації 06 червня 2011 року було прийнято Розпорядження № 795-р “Про скасування розпорядження голови міської державної адміністрації від 01 лютого 2010 року № 173-р” (т.1 а.с. 234).

Представник відповідача Севастопольської міської державної адміністрації у м. Севастополі, пояснив, що Розпорядження від 06 червня 2011 року № 795-р, яким скасовано розпорядження від 01 лютого 2010 року № 173-р, оскаржене не було та на сьогодні є діючим. Зазначив, що розпорядження від 01 лютого 2010 року № 173-р, яке стало підставою для прийняття оскаржуваного розпорядження було скасовано, однак після того, як на виконання його приписів було прийнято розпорядження від 04 березня 2010 року № 490-р, яке є предметом оскарження у даної справі. Таким чином, вважає, що розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації від 04 березня 201 року № 490-р на момент його прийняття не містило ознак протиправності.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданнями адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 162 Кодексу адміністративного судочинства України наводить перелік способів захисту порушених прав, свобод чи інтересів та інших видів висновків суду по суті позовних вимог. При цьому даний перелік не є вичерпний, оскільки відповідно до частини третьої цієї статті суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших субєктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку субєктів владних повноважень. Тобто, спосіб захисту, обраний судом, не обовязково має збігатися з тим, що просить позивач у позовних вимогах.

Отже, суд може змінити чи уточнити формулювання позовних вимог, а в необхідних випадках і вийти за межи позовних вимог відповідно до частини другої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України.

У звязку з викладеним, враховуючи, що підстави для скасування оскаржуваного розпорядження виникли після його прийняття та з метою належного і повного захисту прав та інтересів позивача, суд вважає, що оскаржуване розпорядження підлягає визнанню нечинним та скасуванню.

Керуючись статтями 11, 158 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В :

Позов задовольнити.

Визнати нечинним та скасувати Розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації від 04 березня 2010 року № 490-р «Про затвердження комплексного проекту землеустрою по відводу земельної ділянки площею 13,3003 га, розташованої на Західному берегу Камишової бухти у м. Севастополі, з встановленням меж у натурі (на місцевості) для будівництва та обслуговування гаражного комплексу та споруд бази транспортного маломірного флоту обслуговуючому кооперативу «Гаражно-будівельний кооператив «Камаз-3»та про надання у власність кооперативу даної земельної ділянки».

Стягнути з Державного бюджету України (п/р 31113095700007 в ГУДКУ у м.Севастополі, одержувач Державний бюджет Ленінського району м.Севастополя 22090200, МФО 824509, ЄДРПОУ 24035598) на користь Підприємства обєднання громадян «Новий берег»витрати по сплаті судового збору в сумі 3 (три) гривні 40 копійок.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного адміністративного суду у порядку і строки, передбачені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови відповідно до частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України складений 05 вересня 2011 року.

Постанова не набрала законної сили.

Суддя (підпис) С.А. Водяхін

З оригіналом згідно

Суддя С.А. Водяхін