Постанова № 20263859, 12.12.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

12 грудня 2011 року 11:17 № 2а-15113/11/2670

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАН Укрейн»

до відповідача Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва

провизнання протиправним податкового повідомлення-рішення від 30.06.2011 року № 0000022307

Суддя Добрянська Я.І.

Секретар с/з Юзина О.В.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_3 (довіреність № б/н від 12.09.2011 р.)

від відповідача: ОСОБА_4 (довіреність № 85/9/10-008 від 12.01.2011 р.)

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 12.12.2011 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «ПАН Укрейн»з позовом до відповідача Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва про визнання протиправним податкового повідомлення-рішення від 30.06.2011 року № 0000022307.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.10.2011 р. було відкрито провадження у справі № 2а-15113/11/2670 та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні 12.12.2011 р. представник позивача позовні вимоги підтримав та в судових дебатах просив суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва від 30.06.2011 року № 0000022307.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що при проведенні перевірки відповідач дійшов помилкового висновку про порушення позивачем вимог п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03.04.1997 р. зі змінами та доповненнями, щодо завищення суми ПДВ, віднесеної до складу податкового кредиту в розмірі 246 166,67 грн.

На думку позивача, висновки, викладені в Акті перевірки не відповідають дійсності та нормам чинного законодавства, а тому податкове повідомленнярішення, винесене за наслідками даного Акта, є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідач позов не визнав, просив у задоволенні позову відмовити в повному обсязі та зазначив, що при проведенні документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ «ПАН Укрейн»з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість при взаємовідносинах з платником податків ТОВ «Моней Фарм»за квітень-червень 2010 року, було встановлено порушення позивачем вимог п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03.04.1997 р. зі змінами та доповненнями, внаслідок чого було завищено суму ПДВ, що віднесена до складу податкового кредиту в розмірі 246 166,67 грн.

В обґрунтування своїх заперечень відповідач зазначив, що правовідносини позивача із ТОВ «Моней Фарм», мали характер фіктивних, оскільки згідно інформації вказаної в АІС «Реєстрація платників податків»та АІС «Податки»стан платника ТОВ «Моней Фарм»- до ЄДР внесено запис про відсутність підтвердження відомостей, наявний Акт про невстановлення фактичного місцезнаходження платника податків та службова записка ГВ ПМ ДПІ у Солом'янському районі м. Києва №1590/7/26-09/6 від 14.07.2010 року, а відповідно до останнього поданого до ДПІ у Солом'янському районі м. Києва податкового розрахунку комунального податку за IV квартал 2010 року кількісний склад працівників ТОВ «Моней Фарм»за базовий податковий (звітний) період складає 0 осіб, а також в ході аналізу податкової звітності ТОВ «Моней Фарм»відсутня будь-яка інформація про наявні основні фонди (приміщення, автомобільний транспорт), а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства. Крім того, за фактом створення невстановленими слідством особами ТОВ «Моней Фарм»з метою прикриття незаконної діяльності, що класифікується як злочин за ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України, було відкрито кримінальну справу. А згідно детальної інформації по платнику ПДВ контрагенту позивача ТОВ «Моней Фарм»станом на 16.11.2011 р. щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України за звітні періоди квітень 2010 р., травень 2010 р. та червень 2010 р., наявне відхилення сум ПДВ в розмірі 100000 грн., 122000 грн. та 24166,67 грн. відповідно, внаслідок чого податкових зобовязань з ПДВ по правовідносинах із позивачем контрагентом ТОВ «Моней Фарм»для сплати до державного бюджету визначено та сплачено не було, а отже завдано шкоди державному бюджету.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Оболонського району м. Києва було проведено документальну невиїзну позапланову перевірку ТОВ «ПАН Укрейн»з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість при взаємовідносинах з платником податків ТОВ «Моней Фарм»за квітень-червень 2010 року.

За результатами зазначеної перевірки відповідачем було складено Акт № 267/23-7-21466335 від 20.06.2011 р., в якому встановлено порушення позивачем вимог п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03.04.1997 р. зі змінами та доповненнями, щодо завищення суми ПДВ, віднесеної до складу податкового кредиту в розмірі 246 166,67 грн.

На Акт перевірки ТОВ «ПАН Укрейн»були направлені заперечення (вих. № 68 від 23.06.2011 р.), які не були задоволені відповідачем, про свідчить відповідь ДПІ у Оболонському районі м. Києва № 18874/10/23-711-5 від 29.06.2011 р.

На підставі встановлених в Акті перевірки порушень позивачем вимог податкового законодавства, Державною податковою інспекцією у Оболонському районі м. Києва було винесено податкове повідомлення-рішення від 30.06.2011 р. № 0000022307, яким визначено суму податкового зобов'язання з ПДВ у розмірі 307 709,00 грн., в тому числі за основним платежем 246 167 грн. та за штрафними санкціями 61 542,00 грн.

На вказане податкове повідомлення-рішення № 0000022307 від 30.06.2011 р., позивачем була направлена скарга до Державної податкової адміністрації у м. Києві (вих. № 88 від 13.09.2011р.).

Рішенням Державної податкової адміністрації у м. Києві про результати розгляду первинної скарги від 05.09.2011 р. № 8858/10/25-114, податкове повідомлення-рішення № 0000022307 від 30.06.2011 р. було залишено без змін, а скарга позивача без задоволення.

Зважаючи на це, позивач звернувся зі скаргою на податкове повідомлення-рішення № 0000022307 від 30.06.2011 р. до Державної податкової адміністрації України, яка рішенням про результати розгляду повторної скарги № 2733/6/10-2115 від 30.09.2011 р., залишила без змін податкове повідомлення-рішення № 0000022307 від 30.06.2011 р., а скаргу позивача без задоволення.

Не погоджуючись із зазначеним, вказане податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва № 0000022307 від 30.06.2011 р. було оскаржено позивачем в судовому порядку до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Дослідивши наявні у справі докази, проаналізувавши матеріали справи та заслухавши пояснення представника відповідача, Окружний адміністративний суд м. Києва дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, зважаючи зокрема на наступне.

Відповідно до п.1 ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»від 04.12.1990 року № 509-ХІІ та п.1.2 Наказу ДПА України від 10 серпня 2005 року № 327 «Про затвердження Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», невиїзною документальною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів), незалежно від способу їх подачі. Так як, податкова накладна є підставою для включення до складу податкового кредиту за відповідний період сум ПДВ, то вона безпосередньо відноситься до документів, пов'язаних з нарахуванням податку на додану вартість.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, Актом перевірки було встановлено порушення позивачем вимог п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03.04.1997 р. зі змінами та доповненнями, внаслідок чого було завищено суму ПДВ, що віднесена до складу податкового кредиту в розмірі 246 166,67 грн. по фінансово-господарських взаємовідносинах з ТОВ «Моней Фарм»(код ЄДРПОУ 36010626) за квітень-червень 2010 року.

Зокрема, як видно із наявних матеріалів справи, згідно Договору субпідряду № 01-04 від 01.04.2010 р., ТОВ «ПАН Укрейн»(Генеральний підрядник) поручив, а ТОВ «Моней Фарм»(Субпідрядник) взяв на себе зобовязання за дорученням Генерального підрядника, на власний ризик, власними силами, із використанням своїх матеріалів та/або матеріалів Генерального підрядника, виконати будівельно-монтажні роботи (обєкт: «Реконструкція з розширенням АБК готельного комплексу «Пуща Лісна», за адресою: Вишгородський район, с. Мощун) загальною вартістю 600000 грн. (в т.ч. ПДВ 100 000 грн.).

Також, згідно Договору підряду № 02-04 від 15.04.2010 р., ТОВ «ПАН Укрейн»(Замовник) поручив, а ТОВ «Моней Фарм»(Підрядник) взяв на себе зобовязання за дорученням Замовника, на власний ризик, власними силами, із використанням своїх матеріалів та/або матеріалів Замовника, виконати будівельно-монтажні роботи (обєкт: «Реконструкція дача «Чічкіне», за адресою: АРК, м. Ялта, пгт. Гаспра) загальною вартістю 877000 грн. (в т.ч. ПДВ 146166, 67 грн.).

Суми ПДВ по податковим накладним (копії яких наявні в матеріалах справи), виписаних ТОВ «Моней Фарм»на адресу позивача за даними Договорами, включено останнім до складу податкового кредиту за квітень 2010 р. на загальну суму ПДВ - 100000 грн., за травень 2010 р. на загальну суму ПДВ - 122000 грн. та червень 2010 р. на загальну суму ПДВ - 24166,67 грн.

Розрахунки між позивачем та ТОВ «Моней Фарм»за виконані роботи проводились у безготівковій формі, згідно платіжних доручень банку, копії яких наявні в матеріалах справи.

Як видно із наявних матеріалів справи, ТОВ «Моней Фарм»(код за ЄДРПОУ 36010626) зареєстровано Солом'янською районною у м. Києві державною адміністрацією від 08.07.2008 р. за № 10731020000015843.

ТОВ «Моней Фарм»взято на податковий облік в ДПІ у Солом'янському районі м. Києва від 23.07.2008 року за номером 27277.

Згідно даних бази АІС «Реєстрація платників податків»та АІС «Податки»керівником та засновником підприємства є ОСОБА_5 (ідентифікаційний код НОМЕР_1).

Свідоцтво платника ПДВ ТОВ «Моней Фарм»видано ДПІ у Солом'янському районі м. Києва від 28.07.2008 року за № 100130902 та присвоєно індивідуальний податковий номер 360106226581 (анульоване 26.01.2011 року).

Юридична та фактична адреса ТОВ «Моней Фарм»відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію: 03049, м. Київ, вул. Тополева, 6.

Як також видно з наявних матеріалів справи, згідно інформації вказаної в АІС «Реєстрація платників податків»та АІС «Податки»стан платника ТОВ «Моней Фарм»- до ЄДР внесено запис про відсутність підтвердження відомостей.

Крім того в матеріалах справи міститься Акт про невстановлення фактичного місцезнаходження платника податків ТОВ «Моней Фарм» та службова записка ГВ ПМ ДПІ у Солом'янському районі м. Києва №1590/7/26-09/6 від 14.07.2010 року.

Відповідно до останнього поданого до ДПІ у Солом'янському районі м. Києва податкового розрахунку комунального податку за IV квартал 2010 року кількісний склад працівників ТОВ «Моней Фарм»за базовий податковий (звітний) період складає 0 осіб.

В ході аналізу податкової звітності ТОВ «Моней Фарм»відсутня будь-яка інформація про наявні основні фонди (приміщення, автомобільний транспорт), а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства.

Згідно останньої поданої ТОВ «Моней Фарм»до ДПІ у Солом'янському районі м. Києва декларації з податку на прибуток за І півріччя 2010 року можна зробити висновок про відсутність основних засобів на підприємстві у зв'язку з відсутністю додатку К1 до декларації з податку на прибуток та показників у рядку 7 «амортизаційні відрахування»декларації з податку на прибуток.

Відповідно до Національного Класифікатора України, прийнятого наказом Держспоживстандарту України від 26 грудня 2005 р. № 375 із змінами та доповненнями: економічна діяльність - процес виробництва продукції (товарів та послуг), який здійснюється з використанням певних ресурсів: сировини, матеріалів, устаткування, робочої сили, технологічних процесів тощо. Економічна діяльність характеризується витратами на виробництво, процесом виробництва та випуском продукції.

Фактично, що підтверджується наявними матеріалами справи, зокрема податковою звітністю платника податків, в ТОВ «Моней Фарм»відсутні трудові ресурси, основні засоби (вантажний автотранспорт) та матеріали для здійснення основного виду діяльності.

Також, відповідно до постанови про порушення кримінальної справи, прийняття до свого провадження та об'єднання кримінальних справ в одне провадження від 07.07.2010 р., старший слідчий СВ ПМ ДПІ у Голосіївському районі м. Києва майор податкової міліції Лещенко С.В., розглянувши матеріали кримінальної справи №51-3099, та встановив наступне.

В ході провадження досудового слідства по кримінальній справі № 51-3099 встановлено, що невстановленими особами, в 2007-2009 роках без наміру здійснення господарської діяльності, з метою прикриття незаконної діяльності повторно були вчинені дії по створенню та придбанню суб'єкта господарської діяльності - ТОВ «Моней Фарм»(код 36010626), яке в подальшому було зареєстровано в Солом'янській районній у м. Києві державній адміністрації, ДПІ у Солом'янському районі, державних цільових фондах, отримавши печатку вказаного товариства та відкривши рахунки вказаного суб'єкта господарської діяльності в банківських установах.

Створення та придбання зазначеного суб'єкта господарської діяльності дало змогу невстановленим особам здійснювати незаконну діяльність, прикриваючись фактом реєстрації вказаного підприємства. Використовуючи вказану фіктивну юридичну особу, невстановлені особи отримали можливість, минуючи засновника та директора вказаного підприємства, розпоряджатися банківськими рахунками, складати від імені підприємства фіктивні господарські угоди та фіктивні первинні документи, що свідчать про реалізовані товари, роботи, послуги, не надавати первинні документи до контролюючих органів, не сплачувати в повному обсязі до бюджетів та державних цільових фондів податки, збори, обов'язкові платежі.

Таким чином, невстановлені слідством особи створили фіктивне підприємництво ТОВ «Моней Фарм»з метою прикриття незаконної діяльності, вчинивши злочин, передбачений ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України.

Відповідно документів, витребуваних та долучених до матеріалів кримінальної справив ДПІ у Солом'янському районі м. Києва, засновником та службовими особами підприємства ТОВ «Моней Фарм»рахуються фізичні особи, які ніякого відношення до фінансово-господарської діяльності зазначеного підприємства не мали.

Таким чином, зазначене підприємство було зареєстровано без наміру здійснення підприємницької діяльності, з метою використання його реквізитів та розрахункових рахунків для перерахування грошових коштів, які у подальшому готівкою знімалися із вказаних рахунків.

Статтею 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.10999 р. № 996-ХІV (із змінами та доповненнями) зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Виходячи з вимог п. 2 ст. 3 цього ж Закону України, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п. 1.2 п. 1, п.п. 2.1 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-ХIV (із змінами та доповненнями) встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п. 2.15 та п. 2.16 вищевказаного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 р. № 996-ХІV (із змінами та доповненнями).

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі по тексту - Закон №168), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду.

Відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно зі ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Правилами податкового обліку не встановлено особливих вимог до первинних документів та облікових регістрів, що повинні використовуватися при справлянні податків, тому відповідними документами податкового обліку вважаються бухгалтерські документи і регістри обліку, складені належним чином.

Відповідно до вимог Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього

Як було зазначено вище, що зокрема вбачається з матеріалів справи та бази даних АІС «Реєстрація платників податків»та АІС «Податки»по контрагенту позивача ТОВ «Моней Фарм»встановлено:

- до ЄДР внесено запис про відсутність підтвердження відомостей ТОВ «Моней Фарм»;

- наявний Акт про невстановлення фактичного місцезнаходження платника податків та службова записка ГВ ПМ ДПІ у Солом'янському районі м. Києва №1590/7/26-09/6 від 14.07.2010 року;

- відповідно до останнього поданого до ДПІ у Солом'янському районі м. Києва податкового розрахунку комунального податку за IV квартал 2010 року кількісний склад працівників ТОВ «Моней Фарм»за базовий податковий (звітний) період складає 0 осіб;

- в ході аналізу податкової звітності ТОВ «Моней Фарм»відсутня будь-яка інформація про наявні основні фонди (приміщення, автомобільний транспорт), а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства.

Доказів, щодо укладення ТОВ «Моней Фарм»субпідрядних договорів з метою виконання договорів підряду та субпідряду (а саме ремонтних робіт) із позивачем, які відповідно передбачали необхідність наявності відповідних основних фондів, а також устаткування та трудових ресурсів для здійснення такої діяльності позивачем до суду надано не було.

Вищевикладене свідчить про відсутність у контрагента позивача ТОВ «Моней Фарм»адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по укладених угодах, а отже відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань. Останнє, в свою чергу, свідчить про відсутність наміру у ТОВ «Моней Фарм»створення правових наслідків. Тобто, така угода носить фіктивний характер.

Згідно ч.1 ст.207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до п. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Згідно п.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину, має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави. Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Згідно із частиною 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Нікчемний правочин є недійсним в силу закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що пов'язані із його недійсністю.

Підпунктом 3.2.1 п. 3.2 ст. 3 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначено, що у випадках коли платник податків згідно із законами з питань оподаткування уповноважений утримувати податок, збір (обов'язковий платіж), якими оподатковуються інші особи, у тому числі податок на додану вартість, а також будь-які інші податки, що утримуються з джерела виплати, сума таких податків, зборів (обов'язкових платежів) вважається бюджетним фондом, який належить державі або територіальній громаді та створюється від їх імені.

При цьому, доходи бюджету складаються, в тому числі, і з податкових надходжень, під якими розуміється обов'язкові внески до бюджетів, здійснені платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування. Сукупність податків і зборів, що справляються у встановленому законами України порядку, становить систему оподаткування.

Згідно з п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про деякі питання застосування законодавства про відповідальність за ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів»від 08.10.2004 року №15 ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів може бути вчинене як шляхом неподання документів, із їх обчисленням та сплатою до бюджетів чи, державних цільових фондів (податкових декларацій, розрахунків, бухгалтерських звітів і балансів тощо), так і шляхом приховування об'єктів оподаткування, а також шляхом заниження об'єктів оподаткування та іншими способами.

Статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобовязаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до п.п.1.6, 1.7, 1.8 Закону України «Про податок на додану вартість», податкове зобов'язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом.

Податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Отже, законодавством передбачено правовий зв'язок між бюджетним відшкодуванням (визначенням податкового кредиту) та отриманням Державним бюджетом надмірно сплаченого податку.

Однак, як вбачається з наявних матеріалів справи, згідно детальної інформації по платнику ПДВ контрагенту позивача ТОВ «Моней Фарм»станом на 16.11.2011 р. щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України за звітні періоди квітень 2010 р., травень 2010 р. та червень 2010 р., наявне відхилення сум ПДВ в розмірі 100000 грн., 122000 грн. та 24166,67 грн. відповідно, внаслідок чого податкових зобовязань з ПДВ в загальній сумі 246 167 грн. по правовідносинах із позивачем контрагентом ТОВ «Моней Фарм»для сплати до державного бюджету не визначено та відповідно не сплачено.

Таким чином, господарські операції між позивачем та ТОВ «Моней Фарм»об'єктивно призвели до порушення інтересів держави і суспільства у цілому. У даному випадку йдеться про порушення фінансово-економічних інтересів держави, її бюджетної системи, оскільки відповідно до пп. 19 п.1 ст.2 «Бюджетного кодексу України»від 21.06.2001 р. доходи бюджету складаються з усіх податкових, неподаткових та інших надходжень на безповоротній основі справляння яких передбачено законодавством України. Податковими надходженнями згідно з п.2 ст. 9 вищезазначеного Кодексу визнаються передбачені податковими законами України загальнодержавні і місцеві податки, збори та інші обов'язкові платежі, згідно з ст. 2 Закону України «Про систему оподаткування»№ 1251-12 від 25.06.1991 р., під податком слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня, здійснений платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування. Сукупність податків і зборів до бюджетів та до державних цільових фондів, що справляються у встановленому законами України порядку, становить систему оподаткування та Конституції України, оскільки протиправні дії позивача ТОВ «»ПАН Укрейн»руйнують бюджетну систему держави та систему оподаткування, яка створена в інтересах Держави.

Згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові від 26 вересня 2006 року правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Це означає, що в результаті виконання сторонами нікчемного правочину не можуть виникати як податкові зобов'язання, так і податковий кредит з податку на додану вартість, а відповідно і не виникає підстав для віднесення відповідних коштів до валових витрат.

Також, в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 р. зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Таким чином, проаналізувавши наявні матеріали справи та норми зазначеного законодавства, суд вважає правомірними висновки відповідача, викладені в Акті перевірки, щодо нікчемності господарських договорів між позивачем та контрагентом ТОВ «Моней Фарм», оскільки позивачем не було доведено наявності наміру в ТОВ «Моней Фарм»реального створення правових наслідків за вказаними угодами, зокрема фактичної наявності в контрагента ТОВ «Моней Фарм»необхідних основних фондів, устаткування та трудових ресурсів для здійснення такої діяльності (виконання ремонтних робіт на обєкті позивача), так крім того матеріалами справи підтверджується невизначення та несплата ТОВ «Моней Фарм»податкових зобовязань з ПДВ по правовідносинах із позивачем за період квітень-червень 2010 р., чим завдано шкоди державному бюджету.

Допустимих доказів, які б спростовували викладенні в Акті перевірки висновки контролюючого (податкового) органу позивачем до суду надано не було.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що відповідачем було правомірно винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення, на підставі висновків, викладених в Акті перевірки.

Згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1)на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як субєкт владних повноважень, довів правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення від 30.06.2011 року № 0000022307, натомість позивач не надав суду обґрунтованих пояснень та допустимих доказів в їх підтвердження, щодо протиправності прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення від 30.06.2011 року № 0000022307, зважаючи на що, суд дійшов висновку, про відмову в задоволені позовних вимог в повному обсязі.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, та керуючись ст.ст. 2, 71, 86, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. В адміністративному позові відмовити.

Строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили встановлені у статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя: Я.І. Добрянська

Дата складання та підписання в повному обсязі постанови 19.12.2011 р.