Постанова № 20263813, 15.12.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

15 грудня 2011 року 10:54 № 2а-15459/11/2670

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Юромаш»

до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва

про скасування податкового повідомлення-рішення

Суддя Добрянська Я.І.

Секретар судового засідання Юзина О.В.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2 (довіреність № 01/01/11 від 04.01.2011 р.)

від відповідача: ОСОБА_3 (довіреність № 8910/9/10 від 26.10.2011 р.)

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України 15.12.2011 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Юромаш»звернувся в Окружний адміністративний суд міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва про визнання неправомірними дій та скасування податкового повідомлення-рішення.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.10.2011 р. позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Юромаш»залишено без руху.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.11.2011 р. було відкрито провадження у справі № 2а-15459/11/2670 та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні 15.12.2011 р. представником позивача було подано заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд:

та директор позивача позовні вимоги підтримали та в судових дебатах просили суд:

- скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва від 30.05.2011 р. № 0000282305.

В обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивача зазначив, що при проведенні перевірки відповідач дійшов помилкового висновку про порушення позивачем вимог п.п. 7.2.3, п.п. 7.2.4 п. 7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.4, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»із змінами та доповненнями, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення є неправомірним та підлягає скасуванню.

Представник відповідача позов не визнав, зазначивши, що позивачем було порушено вимоги п.п. 7.2.3, п.п. 7.2.4 п. 7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.4, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»із змінами та доповненнями, в результаті чого було занижено податок на додану вартість на загальну суму 12025086, 00 грн.

Розглянувши подані сторонами матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі м. Києва було проведено невиїзну позапланову документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Юромаш»(код ЄДРПОУ 32849408) з питань достовірності нарахування та сплати податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ «ТАРОС»(код ЄДРПОУ 30154041) за період з 01.04.2009 року по 31.05.2010 року.

За наслідками вказаної перевірки відповідачем було складено Акт від 10.05.2011 р. № 1470/23-522-32849408, яким встановлено порушення позивачем вимог п.п. 7.2.3, п.п. 7.2.4 п. 7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.4, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»із змінами та доповненнями, в результаті чого було занижено податок на додану вартість на загальну суму 12025086, 00 грн., в тому числі:

- за квітень 2009 року на суму 657 699,00 грн.;

- за червень 2009 року на суму 113 334,00 грн.;

- за серпень 2009 року на суму 2 000 000,00 грн.;

- за вересень 2009 року на суму 1 388 399,00 грн.;

- за жовтень 2009 року на суму 1 190 151,00 грн.;

- за листопад 2009 року на суму 805 214,00 грн.;

- за грудень 2009 року на суму 2 680 092,00 грн.;

- січень 2010 року на суму 1 012 798,00 грн.;

- лютий 2010 року на суму 807 929,00 грн.;

- березень 2010 року на суму 1 303 395,00 грн.;

- квітень 2010 року на суму 63000,00 грн.;

- травень 2010 року на суму 3074,00 грн.

На підставі встановлених в Акті перевірки порушень позивачем вимог податкового законодавства, відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 30.05.2011 року № 0000282305, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість за основним платежем 12025086, 00 грн. та за штрафними (фінансовими санкціями) 3006271, 00 грн., загальна сума 15031357, 00 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення від 30.05.2011 року № 0000282305 було оскаржено позивачем в адміністративному порядку до Державної податкової адміністрації у м. Києві та Державної податкової служби України.

За результатами розгляду скарг позивача, Державною податковою адміністрацією у м. Києві за № 8114/10/25-114 від 08.08.2011 р. та Державною податковою службою України за № 3663/6/10-2115 від 13.10.2011 р. були прийняті рішення, якими оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 30.05.2011 року № 000028230 було залишено без змін, а скарги позивача без задоволення.

Зважаючи на викладене, не погоджуючись з прийнятим Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі м. Києва податковим повідомленням-рішенням від 30.05.2011 року № 000028230, позивач оскаржив його до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Дослідивши наявні у справі докази, проаналізувавши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Окружний адміністративний суд м. Києва дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, зважаючи зокрема на наступне.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, в обґрунтування винесеного податкового повідомлення-рішення від 30.05.2011 року № 000028230 ДПІ у Дніпровському районі м. Києва в Акті перевірки позивача від 10.05.2011 р. № 1470/23-522-32849408 з питань достовірності нарахування та сплати податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ «ТАРОС»(код ЄДРПОУ 30154041) за період з 01.04.2009 року по 31.05.2010 року, посилається на таке.

Відповідно до листа УПМ ДПІ у м. Києві від 06.04.2011 р. № 1912/7/26-5015 (вх. ДПІ № 1217/8 від 06.04.2011 р.), ТОВ З II «Юромаш»(код ЄДРПОУ 32849408) на протязі 2009-2010 років сформувало податковий кредит на суму 12 млн. 217 тис. грн. за рахунок ТОВ «ТАРОС»(код ЄДРПОУ 30154041), яке знаходиться на податковому обліку в ДПІ у Оболонському районі м. Києва та відноситься до підприємств високої категорії ризику.

В ході відпрацювання ТОВ «ТАРОС»було опитано директора та головного бухгалтера, гр. ОСОБА_5, який пояснив, що жодних фінансово-господарських договорів від імені ТОВ «ТАРОС» не укладав, не підписував та нікому не доручав.

В ході проведеної перевірки, ДПІ у Дніпровському районі м. Києва було встановлено, що на підприємстві ТОВ з II «Юромаш»проведено обшук від 26.10.2010 р., згідно якого старшими слідчими СВ ПМ Бориспільської ОДПІ капітаном податкової міліції ОСОБА_6 та капітаном податкової міліції ОСОБА_7 на підставі постанови від 19.10.2010 р. по кримінальній справі № 14-9218, були вилучені оригінали всі фінансово-господарські документи ТОВ з II «Юромаш»по взаємовідносинах з ТОВ «ТАРОС»(код ЄДРПОУ 30154041) за 2009-2010 роки. Дана кримінальна справа перебувала у СВ ПМ ДПА в Київській області.

Відповідачем до СВ ПМ ДПА в Київській області було надано запит № 664/7/26- 5015 від 08.02.2011 р. щодо отримання вилучених документів по ТОВ з II «Юромаш», на який отримано відповідь від СВ ПМ ДПА в Київській області № 390/7/26-09 від 08.02.2011 року про те, що документи ТОВ з II «Юромаш», вилучені 26.10.2010 року під час обшуку в офісному приміщені ТОВ з ІІ «Юромаш»приєднані до матеріалів кримінальної справи № 14-9218 по обвинуваченню ОСОБА_4 за ст. 205 ч. 1 Кримінального кодексу України за фактом фіктивного підприємництва ТОВ «Ламбер-2006».

10.12.2010 року досудове слідство у кримінальній справі № 14-9218 закінчено та направлено вказану кримінальну справу до Макарівського районного суду Київської області.

14.03.2011 року відповідачем було направлено запит до Макарівського районного суду Київської області щодо отримання документів по взаємовідносинах ТОВ з II «Юромаш»з ТОВ «ТАРОС»та 25.03.2011 року отримано копії відповідних документів.

Також, 28.03.2011 року відповідачем направлено запит до Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при Управлінні МВС України на ПЗЗ щодо проведення почеркознавчого експертного дослідження підпису керівника ТОВ «ТАРОС»гр. ОСОБА_5 на фінансово-господарських документах по взаємовідносинах ТОВ «ТАРОС»та ТОВ з II «Юромаш», та отримано висновок спеціаліста № 85 від 31.03.2011 року, в якому зазначено, що використані в якості зразків при копіюванні наступних документів - ймовірно виконані не громадянином ОСОБА_5, а іншою особою, зокрема:

- видаткові накладні, виписані ТОВ «ТАРОС» (код ЄДРПОУ 30154041) на адресу ТОВ з II «Юромаш»за період з 12.03.2009 року по 29.03.2010 року на загальну суму 60 845 789,41 грн. (в т.ч. ПДВ - 10 140 964,91 грн.);

- акти здачі-прийняття робіт, виписані ТОВ «ТАРОС»(код ЄДРПОУ 30154041) на адресу ТОВ з II «Юромаш»за період з 12.03.2009 року по 29.03.2010 року на загальну суму 21 889 818,20 грн. (в т.ч. ПДВ - 3 648 303,03 грн.);

- податкові накладні, виписані ТОВ «ТАРОС» (код ЄДРПОУ 30154041) на користь ТОВ з II «Юромаш»на загальну суму 73 301 916,00 грн. (в т.ч. ПДВ -12 216 986,00 грн.);

- рахунки-фактури виписані ТОВ «ТАРОС»(код ЄДРПОУ 30154041) на адресу ТОВ з II «Юромаш»на загальну суму 14 549 359,10 грн. (в т.ч. ПДВ - 2 424 893,17 грн.).

Саме з наведених підстав відповідачем було зроблено висновок, що податкові накладні, виписані на адресу позивача ТОВ «ТАРОС», було складено з порушенням вимог п. 18 Наказу ДПА України «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення»від 30.05.1997 року № 165 зареєстрованого в Міністерстві Юстиції України 23.06.1997 р. № 233/2037, відповідно до якого - всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), а відповідно, правовідносини (правочини) позивача із ТОВ «ТАРОС»в силу положень частини 1 та 2 статті 215 Цивільного Кодексу України є нікчемними, що не породжують правових наслідків, а тому суми ПДВ по таких господарських відносинах із ТОВ «ТАРОС»не могли бути включені позивачем до податкового періоду за перевіряємий період.

Вивчивши наявні матеріали справи та вимоги чинного на момент проведення перевірки податкового та іншого законодавства, суд не може погодитися із таким висновком відповідача, зважаючи на наступне.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, а також не було допустимими доказами заперечено представником відповідача в судовому засіданні, - на момент здійснення правовідносин із ТОВ «ТАРОС», позивач та контрагент були у відповідності до вимог чинного законодавства зареєстровані платниками податку на додану вартість, установчі документи ТОВ «ТАРОС»не були визнані в судовому порядку недійсними, відсутній вирок суду щодо посадових осіб ТОВ «ТАРОС», правовідносини відбувалися на підставі договору, виконання якого та сплата коштів за яким підтверджується відповідними видатковими накладними, згідно до чого ТОВ «ТАРОС»на адресу позивача були виписані податкові накладні, сума ПДВ за якими була включена позивачем до податкового кредиту за відповідний період, та крім того, суми ПДВ по правовідносинах із позивачем були належним чином визначені ТОВ «ТАРОС»в податкових деклараціях з податку на додану вартість, що були без зауважень прийняті податковим органом.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Однак відповідачем не було доказано факту наявності заборгованості перед державним бюджетом зі сплати податкових зобовязань за перевіряємий період в контрагента позивача ТОВ «ТАРОС», з чого судом вбачається відсутність завдання шкоди державному бюджету України внаслідок правовідносин позивача з ТОВ «ТАРОС», оскільки всі передбачені податки були в повному обсязі визначені контрагентом для їх сплати до державного бюджету.

Крім того, в Акті перевірки відповідач, в обґрунтування своїх висновків щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства, посилається на порушення кримінальної справи № 14-9218 по обвинуваченню ОСОБА_4 за ст. 205 ч. 1 Кримінального кодексу України за фактом фіктивного підприємництва ТОВ «Ламбер-2006».

Однак жодних обґрунтувань того, яким чином повязані господарські відносини позивача та ТОВ «ТАРОС»із створенням та діяльністю ТОВ «Ламбер-2006», відповідачем надано не було, а відповідно і не було підтверджено жодними доказами.

Крім того, в силу положень ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Жодних доказів щодо порушення кримінальної справи відносно посадових осіб контрагента позивача ТОВ «ТАРОС»та наявності вироку суду щодо таких осіб, - відповідачем до матеріалів справи надано не було.

Також суд вважає, що відповідач, приймаючи рішення про порушення позивачем вимог податкового законодавства щодо правомірності включення до податкового кредиту сум ПДВ по господарських відносинах із ТОВ «ТАРОС», не може посилатися виключно на висновок Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру, в якому зазначено, що підписи, використані в якості зразків при копіюванні документів ТОВ «ТАРОС»щодо взаємовідносин із ТОВ з ІІ «Юромаш»- ймовірно виконані не громадянином ОСОБА_5, а іншою особою, оскільки, по-перше, такий висновок містить припущення, та, по-друге, такий висновок зроблений не за наслідками розгляду кримінальної справи, по якій судом винесено вирок.

Згідно з п. 3 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу»від 04.12.1990 р. № 509-ХІІ (із змінами та доповненнями), державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції виконують такі функції: контролюють своєчасність подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів.

Статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобовязаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

В силу п. 1.3 ст. 1 Закон України «Про податок на додану вартість»- платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України. А відповідно до пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 цього Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому ст. 9 цього Закону. При цьому згідно п. 9.3 ст. 9 зазначеного Закону визначено, що особи, які підпадають під визначення п. 2.3 ст. 2 цього Закону, зобов'язані зареєструватися як платник податку у податковому органі за їх місцезнаходженням (місцем проживання).

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом приймання робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Підпунктом 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»право складання податкових накладних надано виключно особам, зареєстрованим як платники податку на додану вартість в порядку, передбаченому ст. 9 цього Закону.

У відповідності до п. 6.2. Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України 30.05.1997 р. № 165 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 р. за № 233/2037, податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість. Згідно з абз. 1 п. 5 цього Порядку зазначається, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»№ 996 від 16.07.1999 р. первинний документ - документ, який містить відомості про господарську діяльність та підтверджує її здійснення, а згідно із ст.9 цього ж Закону забороняється приймати до виконання первинні документи по господарським операціям, що суперечать законодавчим та нормативним актам. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення, а також повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з підпунктом 7.5.1. пункту 7.5. статті 7 Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) (пп.7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону). А податкова накладна відповідно до підпункту 7.2.3. пункту 7.2. ст.7 Закону складається у момент виникнення податкових зобовязань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Правовий аналіз наведених норм законодавства дає підстави зробити висновок, що субєкт господарювання може розраховувати на податковий кредит, якщо в нього є в наявності податкові накладні та вони виписані особами, які у встановленому порядку зареєстровані як платники податку.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 Цивільного кодексу України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до вимог ст. 203 Цивільного Кодексу України (Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину):

- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам;

- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

- правочин має вчинятися у формі, встановленій законом;

- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним;

- правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Як було встановлено судом та не заперечувалось представником відповідача, на момент здійснення господарських операцій позивача з ТОВ «ТАРОС», останнє не було визнано банкрутом, знаходилось в єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, та було зареєстровано платником податку на додану вартість і здавало податкову звітність до податкового органу.

Також, податковим органом не було надано суду доказів того, що на момент укладення зазначених договорів, установчі документи ТОВ «ТАРОС»були визнані недійсними, чи було анульоване свідоцтво платника податку на додану вартість.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, та не заперечувалось представником відповідача, на момент здійснення правовідносин між позивачем та контрагентом, не було вироку суду щодо посадових осіб ТОВ «ТАРОС»та такого вироку суду не має на час розгляду даної адміністративної справи.

Відповідно до п.п.1.6, 1.7, 1.8 Закону України «Про податок на додану вартість», податкове зобов'язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом.

Податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Таким чином, законодавством чітко передбачено правовий зв'язок між бюджетним відшкодуванням (визначенням податкового кредиту) та отриманням Державним бюджетом надмірно сплаченого податку.

З аналізу наведених норм законодавства та матеріалів справи вбачається, що позивачем були виконані вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема, зазначений правочин був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, товарність операцій також була доведена позивачем згідно наданих до справи документів, та не була допустимими доказами заперечена відповідачем, та крім того, контрагентом позивача ТОВ «ТАРОС», суми ПДВ в загальному розмірі 12025086, 00 грн., що включені позивачем до складу податкового кредиту за перевіряємий період, - були визначені в податкових деклараціях з податку на додану вартість за вказані періоди, які прийняті податковим органом, та крім того, відповідачем не було доказано факту наявності заборгованості перед державним бюджетом зі сплати податкових зобовязань за перевіряємий період в контрагента позивача ТОВ «ТАРОС», з чого судом вбачається відсутність завдання шкоди державному бюджету України внаслідок правовідносин позивача з ТОВ «ТАРОС», оскільки всі передбачені податки були в повному обсязі визначені контрагентом для їх сплати до державного бюджету.

Як було зазначено вище, що кореспондується з нормами чинного податкового та іншого законодавства, позивачем було допустимими доказами доведено суду товарність (фактичність здійснення) операцій із контрагентом ТОВ «ТАРОС», зокрема фактична поставка товару за Договором, повна сплата його вартості, на виконання чого були оформлені відповідні податкові накладні.

Зважаючи на викладене вище, проаналізувавши наявні матеріали справи та норми зазначеного законодавства щодо товарності господарських операцій позивача із ТОВ «ТАРОС», в суду є підстави вважати, що позивачем було правомірно включено до сум податкового кредиту суми податку на додану вартість по контрагенту ТОВ «ТАРОС»в загальному розмірі 12025086, 00 грн., в тому числі:

- за квітень 2009 року на суму 657 699,00 грн.;

- за червень 2009 року на суму 113 334,00 грн.;

- за серпень 2009 року на суму 2 000 000,00 грн.;

- за вересень 2009 року на суму 1 388 399,00 грн.;

- за жовтень 2009 року на суму 1 190 151,00 грн.;

- за листопад 2009 року на суму 805 214,00 грн.;

- за грудень 2009 року на суму 2 680 092,00 грн.;

- січень 2010 року на суму 1 012 798,00 грн.;

- лютий 2010 року на суму 807 929,00 грн.;

- березень 2010 року на суму 1 303 395,00 грн.;

- квітень 2010 року на суму 63000,00 грн.;

- травень 2010 року на суму 3074,00 грн.

Таким чином, суд приходить до висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва від 30.05.2011 року № 0000282305, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість за основним платежем 12025086, 00 грн. та за штрафними (фінансовими санкціями) 3006271, 00 грн., загальна сума 15031357, 00 грн. - є протиправним та підлягає скасуванню.

Згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1)на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як субєкт владних повноважень, не довів суду правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення від 30.05.2011 року № 0000282305.

Натомість представник позивача надав суду обґрунтовані пояснення, підтверджені допустимими доказами, щодо протиправності винесення податкового повідомлення-рішення Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі м. Києва від 30.05.2011 року № 0000282305.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

В позовній заяві позивач не заявляв вимоги щодо відшкодування йому судових витрат із сплати судового збору. Тому суд не вирішував питання, в порядку ст. 94 КАС України, щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, та керуючись ст.ст. 2, 71, 86, 94, 97, 158-163 КАСУкраїни, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва від 30.05.2011 року № 0000282305.

Строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили встановлені у статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя: Я.І. Добрянська

Дата складання та підписання в повному обсязі постанови 20.12.2011 р.