Постанова № 20263790, 15.12.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

15 грудня 2011 року 10:40 № 2а-16679/11/2670

За позовом Публічного акціонерного товариства «Київський маргариновий завод»

до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва

про скасування податкового повідомлення-рішення від 15.08.2011 року № 0000962304

Суддя Добрянська Я.І.

Секретар судового засідання Юзина О.В.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність № б/н від 07.11.2011 р.)

від відповідача: ОСОБА_2 (довіреність № 2/9/10-009 від 04.01.2011 р.)

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України 15.12.2011 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач Публічне акціонерне товариство «Київський маргариновий завод»звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до відповідача Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення від 15.08.2011 року № 0000962304.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.11.2011 р. було відкрито провадження у справі № 2а-16679/11/2670 та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні 15.12.2011 р. представник позивача позовні вимоги підтримав та в судових дебатах просив суд:

- скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва від 15.08.2011 року № 0000962304.

В обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивача зазначив, що при проведенні перевірки відповідач дійшов помилкового висновку про порушення позивачем вимог п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ із змінами та доповненнями, щодо завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду у розмірі 72212 грн.

Представник відповідача позов не визнав, зазначивши, що при проведенні документальної позапланової невинної перевірки Публічного акціонерного товариства «Київський маргариновий завод»з питань правових відносин з ПП ВКФ «Базис»(код ЄДРПОУ 20493453) за період з 01.02.2011 р. - 28.02.2011 р., було встановлено порушення позивачем вимог п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ із змінами та доповненнями, щодо завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду у розмірі 72212 грн., внаслідок чого відповідачем було правомірно зменшено позивачу розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 72 212 грн.

Розглянувши подані сторонами матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

За наслідками проведеної документальної позапланової невиїзної перевірки Публічного акціонерного товариства «Київський маргариновий завод», яка проводилась старшим державним податковим інспектором ревізором II рангу Пітелем Володимиром Володимировичем, з питань правових відносин з ПП ВКФ «Базис»(код ЄДРПОУ 20493453) за період з 01.02.2011 р. по 28.02.2011 р., відповідачем було винесено Акт перевірки від 25.07.2011 р. № 358/1-23-40-32798799.

Зазначеним Актом було встановлено порушення позивачем вимог п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ із змінами та доповненнями, щодо завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду у розмірі 72212 грн.

На підставі встановлених в Акті перевірки порушень позивачем вимог податкового законодавства, відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення від 15 серпня 2011 року № 0000962304, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 72 212 грн.

Не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва від 15 серпня 2011 року № 0000962304, позивач оскаржив його в судовому порядку до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Дослідивши наявні у справі докази, проаналізувавши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Окружний адміністративний суд м. Києва дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, зважаючи на наступне.

Під час проведення перевірки встановлено, що одними з постачальників олії соняшникової на ПАТ «КМЗ»за період, що перевірявся є суб'єкт підприємницької діяльності ПП ВКФ «Базис»(код ЄДРПОУ 20493453).

Також, як видно з наявних матеріалів справи, в обґрунтування позиції щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства, відповідач в Акті перевірки посилається на те, що контрагентом позивача ПП ВКФ «Базис», за даним ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя, було частково сформовано податковий кредит по правовідносинах із контрагентами ТОВ «Доміно 2010»(код ЄДРПОУ 37367946) та ВАТ «Мелітопольський олійноекстракційний завод»(код ЄДРПОУ 00373830). На підставі наведеного, в Акті перевірки відповідачем робиться акцент на тому, що ПАТ «КМЗ»неправомірно включило до податкового кредиту суми ПДВ по контрагенту ПП ВКФ «Базис»лише тому, що поставки товару на ПП ВКФ «Базис»від ТОВ «Доміно 2010»(код ЄДРПОУ 37367946) та ВАТ «Мелітопольський олійноекстракційний завод»(код ЄДРПОУ 00373830) були проведені по нікчемним угодам, у порушення норм Цивільного кодексу України стосовно вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, а також зроблено висновки про те, що угоди, укладені з вище переліченими контрагентами, суперечать інтересам держави та суспільства.

А отже, як вбачається з наявних матеріалів справи, єдиною підставою для висновку відповідача про порушення позивачем вимог п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ щодо збільшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 72 212 грн., стало встановлення в Акті перевірки контрагента позивача ПП ВКФ «Базис»нікчемності угод останнього з контрагентами ТОВ «Доміно 2010»(код ЄДРПОУ 37367946) та ВАТ «Мелітопольський олійноекстракційний завод»(код ЄДРПОУ 00373830).

Проте, перевіривши наявні матеріали справи та норми податкового та іншого законодавства, Суд не може погодитися із такою позицією відповідача, зважаючи на наступне.

Відповідно до ст. 44 Господарського кодексу України, підприємництво здійснюється на основі самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону.

Як видно із наявних матеріалів справи, та не було допустимими доказами заперечено відповідачем, на момент укладення угоди між ПАТ «КМЗ»та ПП ВКФ «Базис»(Договір поставки № 17ВУ від 10.02.2011 р.), обидва контрагенти володіли податковою правосуб'єктністю учасників даної господарської операції, а саме: позивач та контрагент у відповідності до вимог чинного законодавства були зареєстровані платниками податку на додану вартість, установчі документи ПП ВКФ «Базис»не були визнані в судовому порядку недійсними, та був відсутній вирок суду щодо посадових осіб ПП ВКФ «Базис».

На виконання зазначеного Договору поставки № 17ВУ від 10.02.2011 р. ПП ВКФ «Базис»було виписано на адресу позивача податкову накладну № 19 від 10.02.2011 р. на загальну суму 433274 грн., в тому числі ПДВ - 72212, 33 грн.

Зазначену суму ПДВ - 72212, 33 грн., сплачену в ціні товару ПП ВКФ «Базис», позивачем було включено до складу податкового кредиту за відповідний період

Відповідно п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду.

Стаття 198 Податкового кодексу України визначає, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 Податкового кодексу України (Ставки податку встановлюються від бази оподаткування в таких розмірах: а) 17 відсотків; б) 0 відсотків.), протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Податковим кодексом України не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними (п. 198.6 ст. 198).

В даному випадку суми ПДВ, що були віднесені позивачем до складу податкового кредиту у зв'язку з придбанням товарів у ПП ВКФ «Базис», підтверджені належним чином оформленою податковою накладною (копія якої міститься в матеріалах справи).

Претензій щодо належності виписаної ПП ВКФ «Базис»на адресу позивача податкової накладної відповідачем не заявлялось.

Крім того, як вбачається з наявних матеріалів справи, використання придбаного товару в оподаткованих операціях в межах господарської діяльності, як того вимагає Податковий Кодекс України, підтверджується його подальшою реалізацією та нарахуванням податкових зобов'язань з ПДВ.

Таким чином суд не погоджується з висновками Акта перевірки щодо порушення ПАТ «КМЗ» ст. 228 ЦК України відносно укладення правочинів, які суперечать моральним засадам суспільства, порушують публічний порядок, та спрямовані на заволодіння майном держави, доходної частини бюджету, а також є нікчемними, з ціллю формування податкового кредиту, та, як наслідок, заниження об'єкта оподаткування, несплати податків.

В інформаційному листі від 20 липня 2010 року №1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби»Вищий адміністративний суд України зазначив, що у чинному законодавстві України відсутнє визначення поняття «добросовісний платник податків». Так само законодавство не містить певних критеріїв добросовісності платника податків. Водночас, слід визнати обґрунтованим застосування на практиці цього підходу, оскільки подібне розмежування платників податків дозволяє індивідуалізувати юридичну відповідальність особи та забезпечити дотримання правопорядку у галузі оподаткування навіть за наявності певних прогалин у законодавстві.

У разі, якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву у їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних. Прикладом подібного підходу Верховного Суду України є, зокрема, постанова від 9 вересня 2008 року «Про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень».

Порушення юридичною особою-контрагентом вимог законодавства про оподаткування не може призводити до недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої юридичної особи до моменту виключення її з державного реєстру, та не позбавляє правового значення виданих за цими господарськими операціями податкових накладних.

Згідно з п. 3 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу»від 04.12.1990 р. №509-ХІІ (із змінами та доповненнями), державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції виконують такі функції: контролюють своєчасність подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів.

Статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобовязаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

У відповідності до п. 6.2. Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України 30.05.1997 р. № 165 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 р. за № 233/2037, податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість. Згідно з абз. 1 п. 5 цього Порядку зазначається, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»№ 996 від 16.07.1999 р. первинний документ - документ, який містить відомості про господарську діяльність та підтверджує її здійснення, а згідно із ст.9 цього ж Закону забороняється приймати до виконання первинні документи по господарських операціях, що суперечать законодавчим та нормативним актам. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення, а також повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Правовий аналіз наведених норм законодавства дає підстави зробити висновок, що субєкт господарювання може розраховувати на податковий кредит, якщо в нього є в наявності податкові накладні та вони виписані особами, які у встановленому порядку зареєстровані як платники податку.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 Цивільного кодексу України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до вимог ст. 203 Цивільного Кодексу України (Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину):

- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам;

- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

- правочин має вчинятися у формі, встановленій законом;

- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним;

- правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Як було встановлено судом та не заперечувалось представником відповідача, на момент здійснення господарських операцій позивача з ПП ВКФ «Базис», останній не був визнаний банкрутом, знаходився в єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, та був зареєстрований платниками податку на додану вартість.

Також, податковим органом не було надано суду доказів того, що на момент здійснення господарських операцій, установчі документи ПП ВКФ «Базис»були визнані недійсними, чи було анульоване свідоцтво платника податку на додану вартість.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, та не заперечувалось представником відповідача, на момент здійснення правовідносин між позивачем та вказаними контрагентами, не було вироку суду щодо посадових осіб ПП ВКФ «Базис», та такого вироку суду не має на час розгляду даної адміністративної справи.

Згідно п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до вимог п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Отже, законодавством передбачено правовий зв'язок між бюджетним відшкодуванням (визначенням податкового кредиту) та отриманням Державним бюджетом надмірно сплаченого податку.

Так, позивачем до матеріалів справи було надано підтвердження (додаток № 5 «розшифровка податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів»до декларації контрагента позивача ПП ВКФ «Базис»), в якому останнім в повному обсязі були визначені податкові зобовязання з ПДВ в сумі 72212, 33 грн. по правовідносинах із позивачем для сплати до державного бюджету.

З наведеного вище судом вбачається відсутність завдання шкоди державному бюджету України внаслідок правовідносин позивача з ПП ВКФ «Базис», оскільки всі передбачені податки були в повному обсязі визначені контрагентом для їх сплати до державного бюджету.

Щодо єдиної підстави для висновку відповідача про порушення позивачем вимог п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ щодо збільшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 72 212 грн., а саме - встановлення в Акті перевірки контрагента позивача ПП ВКФ «Базис»нікчемності угод останнього з контрагентами ТОВ «Доміно 2010»(код ЄДРПОУ 37367946) та ВАТ «Мелітопольський олійноекстракційний завод»(код ЄДРПОУ 00373830), суд зазначає, що чинним законодавством України не передбачено відповідальності субєктів господарської діяльності за порушення законодавства при укладенні та виконанні господарських договорів іншими субєктами господарської діяльності, стороною яких не є певна юридична особа (третій ланцюг взаємовідносин).

Також, в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 р. зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Також, згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Однак, відповідачем, як субєктом владних повноважень, не було допустимими доказами доведено суду відсутності в контрагента позивача ПП ВКФ «Базис» фізичних, технічних та технологічних можливостей до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції з позивачем.

Крім того, як було зазначено вище, в матеріалах справи наявні докази відсутності завдання шкоди державному бюджету України внаслідок правовідносин позивача з ПП ВКФ «Базис», оскільки всі передбачені податки були в повному обсязі визначені контрагентом для їх сплати до державного бюджету.

Зважаючи на викладене вище, та керуючись нормами чинного законодавства, суд приходить до висновку про безпідставність та необґрунтованість висновків відповідача в Акті перевірки, щодо порушення позивачем вимог п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ із змінами та доповненнями, щодо завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду у розмірі 72212 грн., а отже оскаржуване податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва від 15.08.2011 року № 0000962304 є протиправним та підлягає скасуванню.

Згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1)на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як субєкт владних повноважень, не довів суду правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення від 15.08.2011 року № 0000962304.

Натомість представник позивача надав суду обґрунтовані пояснення, підтверджені допустимими доказами, щодо протиправності винесення податкового повідомлення-рішення Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва від 15.08.2011 року № 0000962304 та підтвердив правомірність формування податкового кредиту за перевіряємий період по правовідносинах із контрагентом ПП ВКФ «Базис», який в свою чергу визначив суму податкового зобовязання з ПДВ за вказаними вище правовідносинами в розмірі 72212, 33 грн. для сплати до державного бюджету, а доказів наявності заборгованості перед державним бюджетом зі сплати податкових зобовязань за перевіряємий період в контрагента позивача ПП ВКФ «Базис»відповідачем надано не було.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

В позовній заяві позивач не заявляв вимоги щодо відшкодування йому судових витрат із сплати судового збору. Тому суд не вирішував питання, в порядку ст. 94 КАС України, щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, та керуючись ст.ст. 2, 71, 86, 94, 97, 158-163 КАСУкраїни, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва від 15.08.2011 року № 0000962304.

Строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили встановлені у статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя: Я.І. Добрянська

Дата складання та підписання в повному обсязі постанови 20.12.2011 р.