Постанова № 20263706, 12.12.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

12 грудня 2011 року 13:02 № 2а-16738/11/2670

За позовом Державного підприємства «Науково-дослідний інститут «Квант»

до відповідача Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 07.07.2011 р. № 0005962309

Суддя Добрянська Я.І.

Секретар судового засідання Юзина О.В.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність б/н від 14.11.2011 р.)

від відповідача: ОСОБА_2 (довіреність № 5201/9/10-109 від 29.03.2010 р.)

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України 12.12.2011 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач Державне підприємство «Науково-дослідний інститут «Квант»звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до відповідача Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про визнання неправомірними дій та скасування податкового повідомлення-рішення від 07.07.2011 р. № 0005962309.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.12.2011 р. було відкрито провадження у справі № 2а-16738/11/2670 та призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.12.2011 р. провадження у справі № 2а-16738/11/2670 було закрито в частині позовних вимог, а саме щодо визнання неправомірними дій Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва по складанню Акта про результати документальної планової перевірки № 734/23-9/14308138 від 22.06.2011 р.

В судовому засіданні 12.12.2011 р. представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва від 07.07.2011 р. № 0005962309.

В обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивача зазначив, що при проведенні перевірки відповідач дійшов помилкового висновку про порушення позивачем вимог п.п. 7.2.1, п.п. 7.2.3, п.п. 7.2.6 п.7.2, п.п. 7.3.1 п. 7.3, п.п. 7.4.1 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР від 03.04.1997 р. зі змінами та доповненнями, щодо заниження податку на додану вартість на загальну суму 668 065 грн.

На думку позивача, висновки, викладені в Акті перевірки не відповідають дійсності та нормам чинного законодавства, а тому податкові повідомленнярішення, винесені за наслідками даного Акта, є протиправними та підлягають скасуванню.

Представник відповідача позов не визнав, просив в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, та зазначив, що при проведенні перевірки Державного підприємства «Науково-дослідний інститут «Квант»було встановлено порушення позивачем вимог п.п. 7.2.1, п.п. 7.2.3, п.п. 7.2.6 п.7.2, п.п. 7.3.1 п. 7.3, п.п. 7.4.1 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР від 03.04.1997 р. зі змінами та доповненнями, а саме: включення підприємством до податкового кредиту сум ПДВ по податкових накладних, виписаних не у звітному періоді, у зв'язку із чим занижено податок на додану вартість на загальну суму 668 065 грн.

Розглянувши подані сторонами матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Як свідчать обставини справи, 22.06.2011 р. Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва проведено планову виїзну перевірку Державного підприємства «Науково-дослідний інститут «Квант»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 року по 31.12.2010 року.

За результатами зазначеної перевірки відповідачем було складено Акт про результати планової виїзної перевірки № 734/23-9/14308138 від 22.06.2011 р.

У вказаному Акті встановлені порушення позивачем вимог п.п. 7.2.1, п.п. 7.2.3, п.п. 7.2.6 п.7.2, п.п. 7.3.1 п. 7.3, п.п. 7.4.1 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР від 03.04.1997 р. зі змінами та доповненнями, а саме: включення підприємством до податкового кредиту сум ПДВ по податкових накладних, виписаних не у звітному періоді, у зв'язку із чим занижено податок на додану вартість на загальну суму 668 065 грн.

Зокрема, в Акті зазначено, що ДП НДІ «Квант»прийняло самостійне рішення щодо відстрочення реалізації своїх прав на отримання податкового кредиту після настання дати виникнення прав на нього, в наслідок чого було занижено податок на додану вартість за перевірений період на загальну суму 668 065 грн., в тому числі за червень 2008 року - на 15 763 грн., липень 2008 року - на 123 455 грн., серпень 2008 року - 19 924 грн., вересень 2008 - 185 448 грн., жовтень 2008 року - 58 122 грн., листопад 2008 року - 65 350 грн., грудень 2008 року - 16 591 грн., січень 2009 року -98 075 грн., лютий 2009 року - 4 879 грн., березень 2009 року - 80 458 грн.

На підставі встановлених в Акті перевірки порушень позивачем вимог податкового законодавства, відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення № 0005962309 від 07.07.2011р., яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 835 081 грн., в тому числі за основним платежем - 668065 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 167 016 грн.

Не погоджуючись із зазначеним податковим повідомленням-рішенням, 14.07.2011 року позивач звернувся до Державної податкової адміністрації у м. Києві зі скаргою на податкове повідомлення-рішення № 0005962309 від 07.07.2011 року, проте рішенням Державної податкової адміністрації у м. Києві про результати розгляду первинної скарги № 9199/1025-114 від 15.09.2011 року позивачу було відмовлено в її задоволенні.

30.09.2011 року позивачем було подано скаргу на податкове повідомлення-рішення до Державної податкової служби України, яка рішенням про результати розгляду повторної скарги № 4105/6/10-2115 від 21.10.2011 року також відмовила позивачу в її задоволенні.

Зважаючи на неврегулювання даного спору в досудовому порядку, позивач оскаржив податкове повідомленням-рішенням Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва № 0005962309 від 07.07.2011 року до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Дослідивши наявні у справі докази, проаналізувавши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Окружний адміністративний суд м. Києва дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, зважаючи на наступне.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, зокрема зазначено в Акті перевірки, висновку щодо порушення позивачем вимог п.п. 7.2.1, п.п. 7.2.3, п.п. 7.2.6 п.7.2, п.п. 7.3.1 п. 7.3, п.п. 7.4.1 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР від 03.04.1997 р. зі змінами та доповненнями, відповідач дійшов зважаючи на включення позивачем до податкового кредиту сум по податкових накладних минулих податкових періодів, а саме:

- в червні 2008 року отримано та зареєстровано ДП НДІ «Квант»21 податкову накладну, що видані різними контрагентами, з них: в травні 2008 року 18 податкових накладних, 2 податкові накладні виписані в квітні 2008 року та одна - виписана в лютому 2008 року;

- в липні 2008 року отримано та зареєстровано 22 податкових накладних: з них виданих контрагентами в червні 2008 року 18, податкові накладні виписані в травні 2008 року - 3 та одна - в квітні 2008 року;

- в серпні 2008 року отримано та зареєстровано 25 податкових накладних, з них: виданих контрагентами в липні 2008 року 21, податкові накладні виписані в травні 2008 року - 2 та одна - в червні 2008 року, а також в травні 2008 року - 2 і одна - в квітні 2008 року;

- у вересні 2008 року отримано та зареєстровано 23 податкових накладних, з них: виданих контрагентами в серпні 2008 року 15 податкових накладних, 7 податкових накладних за липень 2008 року і одна - за березень 2008 року;

- у жовтні 2008 року отримано та зареєстровано 20 податкових накладних, з них: виданих контрагентами за вересень 2008 року - 15 та 2 - за серпень 2008 року, одна - за липень 2008 року, одна - за травень 2008 року, одна - за квітень 2008 року;

- у листопаді 2008 року отримано та зареєстровано 21 податкову накладну, з них: виданих контрагентами за жовтень 2008 року 20, одна - за вересень 2008 року;

- у грудні 2008 року отримано та зареєстровано 26 податкових накладних, з них: виданих контрагентами за листопад 2008 року - 23, також 2 - за жовтень 2008 року, одна - за вересень 2008 року;

- у січні 2009 року отримано та зареєстровано 27 податкових накладних, з них: виданих контрагентами за грудень 2008 року - 25 та 2 податкові накладні за жовтень 2008 року;

- у лютому 2009 року отримано та зареєстровано 11 податкових накладних, з них: виданих контрагентами за січень 2009 року -11;

- у березні 2009 року отримано та зареєстровано 32 податкових накладних, з них: виданих контрагентами за лютий 2009 року - 28 та одна - за листопад 2008 року, 2 - за січень 2009 року, одна - за грудень 2008 року.

Отже, за висновком ДПІ у Печерському районі м. Києва єдиною підставою для визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 835 081 грн., в тому числі за основним платежем - 668065 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 167 016 грн., - є включення підприємством до податкового кредиту сум ПДВ по податкових накладних, виписаних не у звітному періоді, у зв'язку із чим занижено ПДВ на загальну суму 668065 грн.

Вивчивши наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд не може погодитись із таким висновком податкового органу, зважаючи на наступне.

Податкова накладна є водночас звітним податковим і розрахунковим документом, який, при умові його належного оформлення, є підставою для включення до податкового кредиту сум ПДВ, сплачених у ціні товару (послуг).

Згідно вимог п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»в редакції, чинній на момент здійснення господарських операцій, податковий кредит звітного періоду складається із суми податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку із придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Виходячи зі змісту п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів (робіт, послуг) чи основних фондів з метою використання в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності.

Фактичні обставини справи підтверджують реальне здійснення господарських операцій позивача з контрагентами (їх товарність), за якими фактично сплачені в ціні товару (послуг) суми ПДВ, що були включені позивачем до складу податкового кредиту, що також не заперечується в Акті перевірки, та не було заперечено представником відповідача в судовому засіданні.

Згідно з п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна є виключною підставою для нарахування податкового кредиту (при її належному оформлені та фактичності господарської операції).

При цьому, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»визначено, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат зі сплати податку, не підтверджених податковими накладними.

Отже, у податковому періоді, коли податкова накладна була виписана продавцем товарів, але ще не отримана покупцем цих товарів, покупець товарів не має відповідного документу, на підставі якого має право включення суми ПДВ до складу податкового кредиту.

А відтак, повне право на формування податкового кредиту виникає не раніше дня фактичного отримання належним чином оформленої податкової накладної.

В позовній заяві та в судовому засіданні позивач зазначив про отримання відповідних податкових накладних від контрагентів в періоді 2008-2009 років із незначним запізненням (декілька місяців), зважаючи на що, відповідні суми ПДВ, сплачені в ціні товару (послуг) контрагентам, були включенні до складу податкового кредиту в податкових деклараціях наступних податкових періодів, що не заборонено чинним податковим законодавством.

Згідно п.п.15.3.1 п.15.3 ст.15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№ 2181-ІІІ від 21.12.2000 р. із змінами та доповненнями (що був чинним на момент виникнення спірних правовідносин), заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) або на їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законами, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Також, в листі Державної податкової адміністрації України від 18.07.2011 р. № 12901/6/16-1115 зазначено: якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної, а платники податку, що застосовували касовий метод до набрання ПКУ чинності або застосовують касовий метод, мають право на включення до податкового кредиту сум податку на підставі податкових накладних, отриманих протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунку платника податку.

Таким чином, платник має право включити до податкового кредиту поточного звітного періоду суму ПДВ, зазначену в податковій накладній, виписаній у попередніх податкових періодах, але отриманій платником у поточному звітному періоді, за наявності документального підтвердження такого запізнення, а також за умови, що не минуло 365 календарних днів (60 календарних днів) з дня виписки податкової накладної.

Зважаючи на викладені норми законодавства та наявні матеріали справи, судом не вбачається протиправності у формуванні позивачем податкового кредиту у періоді отримання відповідних податкових накладних (що були отримані останнім із незначним запізненням), проте в межах 1095 днів, та декларування зазначених у цих податкових накладних сум в уточнюючих Деклараціях з ПДВ у відповідних періодах.

При цьому необхідно враховувати терміни позовної давності, встановлені ст. 15 Закону України від 21.12.2000 р. № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Норми цієї статті застосовуються до порядку визначення податкових зобов'язань, а також повернення надміру сплачених або відшкодованих податків і зборів (обов'язкових платежів). Оскільки податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом та виписується у момент виникнення податкового зобов'язання, то до неї також застосовуються норми зазначеного вище Закону. Аналогічне правило застосовується і під час формування податкового кредиту.

У зв'язку з цим, податкова накладна, отримана після закінчення термінів позовної давності, не може бути використана для отримання податкового кредиту.

Таким чином, в разі виникнення права на податковий кредит на підставі податкових накладних, отриманих у попередніх звітних періодах, підприємство самостійно у встановлений Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»строк вносить у декларацію з податку на додану вартість відомості, зазначені у такій податковій накладній та реєстрі отриманих і виданих податкових накладних, відповідно до п.п. 7.2.8 п. 7.2 Закону України «Про податок на додану вартість». Тобто Закон визначає, що документом, який підтверджує дату отримання податкової накладної, є реєстр отриманих та виданих податкових накладних.

В листі ДПА України від 11.08.2004 р. № 15316/7/15-2417 зазначено, що у випадку, коли право платника на податковий кредит підтверджується податковими накладними, отриманими після закінчення податкових періодів, в яких відбулися оплата та отримання товарів (робіт, послуг), суми податку, вказані в таких податкових накладних, можуть бути включені до складу податкового кредиту в податковому періоді, в якому такі податкові накладні отримані.

Також, документальним підтвердженням надходження податкових накладних в той чи інший період на підприємство є Реєстр, що визначено Порядком ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних, затвердженого Наказом ДПА України від 30.06.2005 року № 244.

Як видно з наявних матеріалів справи, на виконання даного Наказу, на ДП НДІ «Квант»ведеться Реєстр податкових накладних відповідно до Наказу по підприємству № 75 від 05.06.2007 року «Про облік податкових накладних»та Журнал реєстрації податкових накладних, які отримані у періодах, відмінних від періодів їх виписування, де зазначається дата їх виписки та дата їх отримання.

Однак, під час перевірки відповідачем вищевказані документи не були досліджені, та відповідно не взяті до уваги.

Стосовно доводів відповідача щодо неподання позивачем скарги до податкового органу про ненадання контрагентом податкових накладних у вказаних періодах, в якості обґрунтування заперечень на позовну заяву, суд зазначає наступне.

Як видно з наявних матеріалів справи, подання зазначеної скарги було б доцільним, якщо б позивач включив вказані суми ПДВ до податкового кредиту у періоді їх виписки (а не фактичного отримання), чого в даному випадку не відбулося, в зв'язку з чим у податкового органу відсутні підстави вважати порушенням позивачем зазначеної норми закону. До того ж, суд зазначає, що подання скарги є правом, а не обов'язком платника податку.

Крім того, суд не погоджується з висновком відповідача стосовно того, що позивач мав право включити до податкового кредиту лише ті податкові накладні, які отримані рекомендованими листами з повідомленням про вручення із зазначенням на цих листах відбитку календарного штемпеля, як того вимагає постанова Кабінету Міністрів України від 28.07.1997 року № 799 «Про затвердження Порядку оформлення поштових відправлень з вкладенням матеріалів звітності, розрахункових документів і декларацій». Оскільки, відповідно до пункту 1 вищевказаного порядку, останній визначає вимоги щодо оформлення поштових відправлень з вкладенням матеріалів звітності, розрахункових документів і декларацій, що надсилаються платниками податків відповідно до статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», де встановлена процедура поштових відправлень рекомендованим листом з описом вкладення між платником податків та контролюючим органом.

Отже, застосовування вищезазначеного порядку до відносин між суб'єктами господарювання є невірним, оскільки останні не є і не можуть бути контролюючими органами в розумінні податкового законодавства, а відтак спосіб надання податкових накладних (поштою або особисто, кур'єром або наручно, тощо) вирішується особисто постачальником товарів (послуг), адже обмеження з цього приводу не встановлені жодними правовими актами, а тому це може бути здійснено будь-яким шляхом та у будь-який спосіб.

Як видно з Акта перевірки, в ньому не міститься посилань на норми права, які б встановлювали обов'язок платників податків використовувати поштовий зв'язок для надання податкових накладних, а також норми права, які б встановлювали обмеження щодо нарахування сум податкового кредиту по накладних, дата надходження яких не підтверджується відповідним поштовим повідомленням.

Відповідно до ст. 238 Господарського кодексу України, за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Зважаючи на викладене вище, та проаналізувавши відповідні норми законодавства, суд не вбачає порушень з боку позивача встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності в частині включення до реєстру та складу податкового кредиту податкових накладних, отриманих після закінчення податкових періодів, в яких відбулися оплата та отримання товарів, оскільки податкові накладні були включені до складу податкового кредиту в податковому періоді, в якому такі податкові накладні були отримані.

Статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобовязаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

В силу п. 1.3 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»- платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Крім того, згідно вимог п.п.1.8 Закону України «Про податок на додану вартість», бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом, а отже законодавством передбачено правовий зв'язок між бюджетним відшкодуванням (визначенням податкового кредиту) та отриманням Державним бюджетом надмірно сплаченого податку.

Як вбачається судом з наявних матеріалів справи, а також не було заперечено представником відповідача в судовому засіданні, зазначені суми ПДВ, що були включені позивачем до складу податкового періоду, були в свою чергу своєчасно та в повному обсязі визначені відповідними контрагентами, як податкові зобовязання для сплати до державного бюджету

Наведене дає суду підстави вважати, що висновки ДПІ у Печерському районі м. Києва щодо порушення позивачем вимог п.п. 7.2.1, п.п. 7.2.3, п.п. 7.2.6 п.7.2, п.п. 7.3.1 п. 7.3, п.п. 7.4.1 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»є безпідставними та необґрунтованими, а відтак податкове повідомлення-рішення від 07.07.2011 р. № 0005962309 є протиправним та підлягає скасуванню.

Згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1)на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як субєкт владних повноважень, не довів суду правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення від 07.07.2011 р. № 0005962309.

Натомість представник позивача надав суду обґрунтовані пояснення, підтверджені допустимими доказами, щодо протиправності винесення податкового повідомлення-рішення Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва від 07.07.2011 р. № 0005962309

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Позивач не заявляв позовну вимогу щодо відшкодування йому судових витрат із сплати судового збору. Тому суд не вирішував питання, в порядку ст. 94 КАС України, щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, та керуючись ст.ст. 2, 71, 86, 94, 97, 158-163 КАСУкраїни, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва від 07.07.2011 р. № 0005962309.

Строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили встановлені у статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя: Я.І. Добрянська

Дата складання та підписання в повному обсязі постанови 15.12.2011 р.