Постанова № 20263686, 07.12.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

07 грудня 2011 року           10:47           № 2а-9438/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Баранова Д.О. за участю секретаря судового засідання Наумець О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рекламно-виробничий холдинг «Ферзь»

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва

про скасування податкового повідомлення-рішення

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ТзОВ «Рекламно-виробничий холдинг «Ферзь»звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до ДПІ у Шевченківському районі м. Києва скасування податкового повідомлення-рішення.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що висновок податкового органу про безпідставність формування податкового кредиту по контрагенту ТзОВ «Бізнес Стандарт Універсал», з посиланням на те, що проти директора останнього порушено кримінальну справу за фактом фіктивного підприємництва є безпідставним, оскільки фактичність господарських операцій підтверджується первинними документами та наявністю поставленого товару.

В поданих письмових запереченнях відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог оскільки, перевіркою встановлено, що укладений між позивачем та ТзОВ «Бізнес Стандарт Універсал»договір містить ознаки фіктивності, оскільки перевірками встановлено, що у останнього наявні ознаки фіктивності здійснення підприємницької діяльності, а також не підтверджено товарності господарських операцій.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

В період з 29.04.2011р. по 31.05.2011р. ДПІ у Шевченківському районі м. Києва проводилась планова виїзна перевірка ТзОВ «Рекламно-виробничий холдинг «Ферзь»з питань дотримання податкового законодавства за період з 31.07.2009р. по 31.12.2010р., про що складено Акт №1387/23-08/36592006 від 07.06.2011р.

Перевіркою встановлено, порушення п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме завищення суми податкового кредиту по ПДВ у жовтні 2010р. на 357 960 грн.

У вказаному акті відповідач посилається на те, що перевіркою господарських операцій позивача виявлено господарські операції з ознаками сумнівності, укладені із ТзОВ «Бізнес Стандарт Універсал», оскільки останнє відсутнє за місцезнаходженням, а також проти директора останнього порушено кримінальну справу за фактом фіктивного підприємництва.

22.06.2011р. ДПІ у Шевченківському районі м. Києва прийнято податкове повідомлення-рішення №0003882308, яким визначено ТзОВ «Рекламно-виробничий холдинг «Ферзь»податкове зобов’язання з по податку на додану вартість в сумі 357 960 грн. за основним платежем та 89 490 грн. штрафних (фінансових санкцій).

Судом встановлено, що 01.01.2010р. між ТзОВ «Бізнес Стандарт Універсал»(виконавець) та ТзОВ «Рекламно-виробничий холдинг «Ферзь»(замовник) укладено договір, згідно якого виконавець зобов’язався виконати роботи і надати послуги, а замовник зобов’язався їх прийняти та оплатити.

На виконання цього договору ТзОВ «Бізнес Стандарт Універсал»виставило ТзОВ «Рекламно-виробничий холдинг «Ферзь»рахунок-фактуру №0101201 від 12.10.2010р. на суму 355092 грн., та видаткову накладну №101201 від 12.10.2010р. та податкову накладну №121002 від 12.10.2010р. на цю суму; рахунок-фактуру №10101301 від 13.10.2010р. на суму 312 108 грн., та видаткову накладну №10101301 від 13.10.2010р. та податкову накладну №131001 від 13.10.2010р. на цю суму; рахунок-фактуру №10102008 від 20.10.2010р. на суму 279 960 грн., та видаткову накладну №10102008 від 20.10.2010р. та податкову накладну №201005 від 20.10.2010р. на цю суму; рахунок-фактуру №10102003 від 20.10.2010р. на суму 285 600 грн., та видаткову накладну №10102003 від 20.10.2010р. та податкову накладну №201004 від 20.10.2010р. на цю суму; рахунок-фактуру №10102201 від 22.10.2010р. на суму 453 000 грн., та видаткову накладну №10102201 від 22.10.2010р. та податкову накладну №221005 від 22.10.2010р. на цю суму; рахунок-фактуру №10102605 від 26.10.2010р. на суму 222 00 грн., та видаткову накладну №10102605 від 26.10.2010р. та податкову накладну №261009 від 26.10.2010р. на цю суму; рахунок-фактуру №10102927 від 29.10.2010р. на суму 240 000 грн., сторонами підписано Акт здачі-прийняття робіт №10102927 від 29.10.2010р. та видано податкову накладну №291015 від 29.10.2010р. на цю суму.

ТзОВ «Рекламно-виробничий холдинг «Ферзь»надано копії платіжних доручень про сплату зазначених сум, податковим органом не заперечувалась зазначена обставина.

Частинами 2 та 3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа: дату і місце складання: назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції: одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Факт поставки послуг та товару підтверджується копіями договору, рахунками-фактурами, видатковими накладними, актом здачі-прийняття робіт, копіями платіжних доручень.

Податковим органом не надано доказів невиконання ТзОВ «Бізнес Стандарт Універсал»перед ТзОВ «Рекламно-виробничий холдинг «Ферзь»зобов’язань по договору.

Крім цього, згідно п.п.7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках.

Відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції, що була чинною на момент виникнення правовідносин) податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно до п.п. 7.4.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону про ПДВ датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - у разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Як вбачається з наявних у справі доказів, на момент видачі податкових накладних ТзОВ «Бізнес Стандарт Універсал»було зареєстроване платником податку на додану вартість.

Відповідно до пп. 7.2.4. п. 7.2. ст. 7 Закону «Про податок на додану вартість»зареєстровані платники податку мають право нараховувати податок на додану вартість, складати та видавати податкові накладні. Позивач відповідно мав право на підставі отриманих накладних відносити вказані в них суми ПДВ до податкового кредиту, оскільки за поставку розрахувався у вартість якої була включена сума нарахованого продавцем ПДВ, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень.

Згідно пп.7.7.1 ст.7 цього Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахування) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що законом передбачено підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної.

Як вбачається з матеріалів справи, ТзОВ «Рекламно-виробничий холдинг «Ферзь»включило видані ТзОВ «Бізнес Стандарт Універсал»податкові накладні при формуванні податкових зобов’язань по ПДВ.

З огляду на наведені положення законодавства суд дійшов висновку, що у податкового органу не було підстав для не врахування податкових накладних при формуванні позивачем податкового кредиту.

Крім цього, для віднесення відповідних сум податків, сплачених в ціні товару до податкового кредиту, в розумінні Закону, не передбачається умова про сплату цих сум до бюджету. Якщо контрагент не виконав свого зобов’язання зі сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту (згідно Узагальнення судової практики Вищим адміністративним судом України від 07.02.07р.).

Не беруться також до уваги твердження відповідача, що операції між ТзОВ «Бізнес Стандарт Універсал»та ТзОВ «Рекламно-виробничий холдинг «Ферзь»були безтоварними, та не мали на меті створити правові наслідки, оскільки спростовується переліченими вище первинними документами.

Згідно ч. 1 ст. 18 «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців»якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відповідачем не надано доказів з відповідного Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців, щодо наявності запису про відсутність ТзОВ «Бізнес Стандарт Універсал»за місцем реєстрації.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ч. 4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідачем не надано вироку суду, яким встановлено вину директора чи засновників ТзОВ «Бізнес Стандарт Універсал»за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України, а саме за створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона.

Натомість позивачем надано копію постанови Шевченківського районного суду м. Києва у справі №4ск-215/11, якою скасовано постанову СВ ПМ ДПА у м. Києві від 24.01.2011р. про порушення кримінальної справи за фактом вчинення невстановленими слідством особами фіктивного підприємництва при придбанні ТзОВ «Бізнес Стандарт Універсал»за ознаками ч. 2 ст. 205 КК України.

Згідно ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Позивачем надано копію постанови Окружного адміністративного суду від 04.08.2011р. у справі №2а-8343/11/2670 за позовом ТзОВ «Бізнес Стандарт Універсал»до ДПІ у Печерському районі м. Києва про визнання дій протиправними. У мотивувальній частині зазначеної постанови суд дійшов висновку, що не встановлено наявність умислу у директора ТзОВ «Бізнес Стандарт Універсал»та контрагентами позивача на укладення угод, спрямованих на ухилення від сплати податків.

Згідно ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1 - 3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу; зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має спрямовуватись на реальне настання обумовлених ним правових наслідків.

Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.

Згідно п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК:

1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об’єктами права власності українського народу —землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об’єктів цивільного права тощо.

Відповідачем не надано доказів визнання договорів укладених між ТзОВ «Бізнес Стандарт Універсал»та ТзОВ «Рекламно-виробничий холдинг «Ферзь»в судовому порядку недійсними.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 9, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити.

2. Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва №0003882308 від 22.06.2011р.

          3. Судові витрати в сумі 3,40 грн. присудити на користь ТзОВ «Рекламно-виробничий холдинг «Ферзь»за рахунок Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

          Суддя                                                                                 Д.О. Баранов