Постанова № 20262902, 29.11.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

29 листопада 2011 року 15:43 № 2а-14159/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Хижняк І.В. та представників:

позивача: Широковського О.В.;

відповідача: Карпенко О.В.

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу

за позовомПублічного акціонерного товариства “Комерційний банк “Надра”

доСпеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків

провизнання нечинним податкового повідомлення-рішення

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 29 листопада 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

04 жовтня 2011 року (відповідно до відмітки служби діловодства суду) Публічне акціонерне товариство “Комерційний банк “Надра” (далі по тексту позивач,ПАТ “КБ“Надра”) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків (далі по тексту відповідач, СДПІ), в якому просить визнати нечинним податкове повідомлення-рішення СДПІ від 06 травня 2011року №0000474310.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 жовтня 2011року відкрито провадження в адміністративній справі №2а-14159/11/2670, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 20 жовтня 2011 року.

Судове засідання, призначене на 20 жовтня 2011 року, не відбулось у звязку із хворобою судді. Наступне судове засідання призначено на 26 жовтня 2011 року.

В судових засіданнях неодноразово оголошувалась перерва у звязку з необхідністю витребування додаткових доказів.

В судовому засіданні 29 листопада 2011 року представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечив.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до податкового повідомлення-рішення СДПІ від 06 травня 2011 року №0000474310 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3статті 54, статті 123 Податкового кодексу України, за порушення підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України “Проподаток на додану вартість” ПАТ “КБ “Надра” збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 1765453,75 грн., в тому числі за основним платежем 1412363,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 353090,75 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі акта від 20 квітня 2011 року №183/43-10/20025456 “Про результати невиїзної документальної перевірки Публічного акціонерного товариства “Комерційний банк “Надра” (код за ЄДРПОУ 20025456) з питання дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ “Тріумф” (код за ЄДРПОУ 31993861)” (далі по тексту Акт перевірки).

В Акті перевірки встановлено наступні обставини: податкова накладна від 31 грудня 2009 року №20, виписана ТОВ“Тріумф”, підписана ОСОБА_3, яка не мала права підпису, так як була звільнена з посади директора з липня 2008 року згідно постанови Господарського суду Кіровоградської області від 08 липня 2008 року; на час виписки вказаної податкової накладної керівником ТОВ“Тріумф” рахувався ОСОБА_4; ТОВ“Тріумф” не подавало податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2009 року, тобто, не задекларувало податкове зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 1412363,00 грн.

З урахуванням викладеного в Акті перевірки зроблено висновок про порушення позивачем підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, що призвело до завищення податкового кредиту за грудень 2009 року на суму 1412363,00 грн. та до заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за грудень 2009 року на суму 1054468,00 грн., за липень 2010 року на суму 357895,00 грн.

Позивач не погоджується з висновками Акта перевірки та прийнятим на їх підставі податковим повідомленням-рішенням, мотивуючи позовні вимоги наступним: контрагент позивача на момент виписування податкової накладної був зареєстрований як платник податку на додану вартість; несплата податку постачальником не є підставою для зменшення податкового кредиту покупця за умови здійснення реальних господарських операцій.

Доводи відповідача, викладені в письмовому запереченні проти позову, повністю співпадають з висновками Акта перевірки.

Окружний адміністративний суд міста Києва вважає позовні вимоги ПАТ“КБ“Надра” обґрунтованими, виходячи з наступних мотивів.

Матеріали справи свідчать, що на виконання мирової угоди в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором згідно акта приймання-передачі майна від 31 грудня 2009 року ТОВ“Тріумф” передало, а ПАТ “КБ “Надра” прийняло майно, а саме комплекс будівель, вартістю 8474179,25 грн.

ТОВ“Тріумф” виписало на адресу ПАТ “КБ “Надра” податкову накладну від 31грудня 2009 року №20 на загальну суму 8474179,25 грн., в тому числі податок на додану вартість 1412363,21 грн.

Законом, що станом на момент виникнення спірних правовідносин визначав платників податку на додану вартість, обєкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету є Закон України “Про податок на додану вартість”.

Згідно з пунктом 1.7 статті 1 Закону України “Про податок на додану вартість”, податковий кредитце сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Судом встановлено, що позивач в складі податкового кредиту за грудень 2009 року відобразив суми податку на додану вартість на підставі податкової накладної, виписаної ТОВ“Тріумф”.

Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до підпункту 7.2.6пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

За приписом підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті Закону України “Про податок на додану вартість” датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека)в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Закон України “Про податок на додану вартість” передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження таких сум податковими накладними чи митними деклараціями (підпункт 7.4.5 пункту 7.4 статті 7).

Згідно з підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” платник податку зобовязаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) назву юридичної особи або прізвище, імя та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г)податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, обєм); є) повну назву отримувача; ж) ціну продажу без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобовязань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Згідно вимог підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Як встановлено судом, на момент складання податкової накладної контрагент позивача - ТОВ“Тріумф” - було зареєстровані як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мало право на нарахування податку на додану вартість та складання податкових накладних; в свою чергу податкова накладна, на підставі якої позивач формував податковий кредит, та копія яких знаходиться в матеріалах справи, відповідає вимогам встановленим підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”.

У разі якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

При цьому слід ураховувати вимоги статті 18 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців”, згідно з якою відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Суд встановив, що на момент здійснення спірної господарської операції ТОВ“Тріумф” було зареєстроване в Єдиному державному реєстрі як юридична особа.

Реальність спірної господарської операції відповідачем не заперечується, разом з тим, судом встановлено, що згідно реєстраційного посвідчення від 18 грудня 2009 року за ВАТ“КБ “Надра” (колишня назва позивача) комплекс будівель за адресою: Кіровоградська область, Долинський район, с. Широка Балка, вул. Садова, буд. 1-а.

На переконання суду, Закон України “Про податок на додану вартість” не ставить в залежність право покупця на податковий кредит від факту декларування продавцем податкових зобовязань за проведеними господарськими операціями.

В частині висновків Акта перевірки про підписання податкової накладної від 31грудня 2009 року №20, виписаної ТОВ“Тріумф”, ОСОБА_3, яка не мала права підпису, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до пункту 18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року №165, всіскладені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця. Податкова накладна не підписується покупцем товарів (послуг) і не скріплюється його печаткою.

Ухвалою Господарського суду Кіровоградської області від 08 липня 2008 року по справі №11/32 за заявою ВАТ“КБ “Надра” до ТОВ“Тріумф” про банкрутство призначено розпорядником майна боржника ТОВ“Тріумф” арбітражного керуючого ОСОБА_4

За визначенням статті 1 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” розпорядження майном боржника це система заходів щодо нагляду та контролю за управлінням та розпорядженням майном боржника, з метою забезпечення збереження та ефективного використання майнових активів боржника та проведення аналізу його фінансового становища.

Відповідно до частини восьмої статті 13 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” розпорядник майна має право: скликати збори кредиторів і брати в них участь з правом дорадчого голосу; аналізувати фінансове становище боржника та рекомендувати зборам кредиторів заходи щодо фінансового оздоровлення боржника;звертатися до господарського суду у випадках, передбачених цим Законом; одержувати винагороду у розмірі та порядку, передбачених цим Законом; залучати для забезпечення виконання своїх повноважень на договірній основі спеціалістів з оплатою їх діяльності з коштів боржника, якщо інше не передбачено цим Законом або рішенням комітету кредиторів; подавати в господарський суд заяву про дострокове припинення своїх обовязків; здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.

Частина пятнадцята статті 13 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” встановлює, що призначення розпорядника майна не є підставою для припинення повноважень керівника чи органу управління боржника.

Згідно з положеннями частини шістнадцятої статті 13 Закону України “Провідновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” повноваження керівника боржника або органів управління боржника, покладені на них відповідно до законодавства чи установчих документів, можуть бути припинені у разі, якщо ними не вживаються заходи щодо забезпечення збереження майна боржника, створюються перешкоди діям розпорядника майна чи допускаються інші порушення законодавства. В такому разі за клопотанням комітету кредиторів виконання обовязків керівника боржника ухвалою господарського суду тимчасово покладається на розпорядника майна до призначення в порядку, визначеному законодавством та установчими документами, нового керівника боржника. Про припинення повноважень керівника або органів управління боржника господарський суд виносить ухвалу, яка може бути оскаржена у встановленому порядку.

Відповідно до частини другої статті 12 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” передбачено, що у процедурі розпорядження майном за клопотанням сторін, учасників провадження у справі про банкрутство, або розпорядника майна, що містить відомості про перешкоджання керівником боржника діям розпорядника майна, а також про вчинення керівником боржника дій, що порушують права та законні інтереси боржника і кредиторів, господарський суд має право відсторонити керівника боржника від посади та покласти виконання його обовязків на розпорядника майна. Про усунення керівника боржника від посади господарський суд виносить ухвалу, яка може бути оскаржена керівником боржника у встановленому порядку.

Таким чином, призначення розпорядника майна боржника не призводить до припинення повноважень керівника такого боржника, а є лише заходом забезпечення вимог кредиторів; про відсторонення керівника боржника від посади та покладення його обовязків на розпорядника майна господарський суд виносить окрему ухвалу.

За таких підстав вбачається, що призначення розпорядником майна боржника ТОВ“Тріумф” арбітражного керуючого ОСОБА_4 не призвело до припинення повноважень ОСОБА_3 як керівника.

Доказів на підтвердження відсторонення директора ТОВ“Тріумф” - ОСОБА_3 від посади та покладення його обовязків на ОСОБА_4 чи іншу особу, відповідачем не надано, так само не надано доказів на підтвердження підписання податкової накладної від 31грудня 2009 року №20 не уповноваженою особою.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що податкова накладна від 31грудня 2009 року №20, виписана ТОВ “Тріумф”, підписана уповноваженою особою та є достатньою підставою для віднесення позивачем відповідних сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Крім того, суд звертає увагу про неможливість порушення позивачем підпункту 7.2.3пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, що регулює питання складання податкової накладної, оскільки в межах спірних правовідносин позивач податкових накладних не складав.

Таким чином, на думку суду, ВАТ“КБ “Надра” правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість за грудень 2009 року, а висновки Акта перевірки про порушення підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” та заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, є помилковими.

Враховуючи викладене, податкове повідомлення-рішення СДПІ від 06 травня 2011року №0000474310 є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, СДПІ не доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19Конституції України та частиною третьою статті 2Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ПАТ “КБ “Надра” підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства “Комерційний банк “Надра” задовольнити повністю.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків від 06 травня 2011 року №0000474310.

3.Присудити з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства “Комерційний банк “Надра” судові витрати у розмірі 3,40 грн. (три гривні сорок копійок).

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.А. Кузьменко