Постанова № 20262770, 13.12.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

13 грудня 2011 року 11:58 № 2а-17224/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кармазіна О.А. при секретарі судового засідання Руденко Н. В.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність № Д-137 від 02.09.2010 р.)

від відповідача: не зявився

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомПублічного акціонерного товариства «Банк Кіпру»

до Державної податкової інспекції у м. Алушта

провизнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0005131503 від 31.08.11 р. В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Публічне акціонерне товариство «Банк Кіпру»(далі Банк) з позовом до Державної податкової інспекції у м. Алушті (далі ДПІ) про скасування податкового повідомлення-рішення № 0005131503 від 31.08.11 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання за платежем «Надходження від розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи обєктах»(за штрафними (фінансовими санкціями (штрафами) у розмірі 170 грн., які нараховані за несвоєчасне подання податкової декларації з екологічного податку за 1 квартал 2011 року.

Позивач зазначає, що 04.08.2011 р. до ДПІ у м. Алушті (за місцем знаходження відокремленого підрозділу Банку) подано податкові декларації з екологічного податку за 1 і 2 квартали 2011 року. При цьому, декларація за 1 квартал 2011 року була подана з прочерками, так як фактичні обсяги розміщення відходів були відсутні і грошового зобовязання у банку не було.

Під час розгляду справи представник позивача зазначив, що позивач визнає обовязок подання декларацій з екологічного податку до ДПІ у м. Алушті та факт подання декларації за 1 квартал 2011 року з порушенням встановленого строку.

Між тим, в обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відносно декларації за 1 квартал 2011 року порушення було допущено в період першого півріччя 2011 року, коли діяли положення п. 7 підрозділу 10 Розділу XX Податкового кодексу України про те, що штрафні санкції, вчинені у цей період, застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.

Виходячи з наведеного позивач наполягає на скасуванні оскаржуваного рішення в цілому, оскільки вважає, що розмір санкцій не відповідає вимогам податкового законодавства.

Відповідач був належним чином повідомлений про день, час і місце розгляду справи. Поштове відправлення з ухвалою суду отримано відповідачем 02.12.2011 р., тобто завчасно. Проте, в судове засідання представник відповідача не зявився, причин неявки (у т.ч. поважних) не повідомив. Враховуючи наведене, керуючись ч. 4 ст. 128 КАС України, беручи до уваги, що відповідач є субєктом владних повноважень, розгляд справи не відкладався та справу розглянуто на підставі наявних в ній доказів, наданих позивачем.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 13.12.2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача, зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову виходячи з наступного.

Публічне акціонерне товариство «Банк Кіпру»зареєстроване Соломянською районною у м. Києві державною адміністрацією 21.10.1991 р. (із зміною найменування юридичної особи, реєстрація змін в ЄДР щодо чого проведена 08.07.2010 року). Банку присвоєно ідентифікаційний код 19358784. Місцезнаходження товариства 03035, м. Київ, вул. Урицького, 45.

Державною податковою інспекцією у м. Алушті (за місцезнаходженням відокремленого підрозділу банку) проведено камеральну перевірку податкової звітності позивача, а саме - податкової декларації по екологічному податку від 04.08.2011 р. № 23232 за 1 квартал 2011 року з питань своєчасності її подання.

За результатами перевірки складено акт від 08.08.2011 року № 897/15-3/19358784.

Перевіркою встановлено, що позивачем несвоєчасно подано податкову декларацію з екологічного податку за 1 квартал 2011 року, граничний строк подання якої складав 10.05.2011 року. Перевіркою встановлено, що фактично декларація подана 04.08.2011 року, чим порушено вимоги п. 49.18. ПК України та п. 250.2. ПК України. В Акті перевірки зазначено, що відповідальність платника передбачена п. 120.1. ПК України.

Позивачем на акт перевірки подано заперечення № 2002-01/5132 від 18.08.2011 р. де позивач зазначає, що за вчинене порушення розмір санкцій не може перевищувати 1 гривні.

ДПІ у м. Алушті за результатами розгляду заперечень позивача надано відповідь № 4642/10/15 від 26.08.2011 р., суть якої полягає у тому, що на думку ДПІ порушення вчинено у другому півріччі 2011 року, а тому обмеження щодо розміру санкцій, а саме визначення їх у розмірі 1 гривні, в даному випадку не застосовується.

На підставі акту перевірки відповідачем ухвалено оскаржуване рішення, яке оскаржене позивачем в адміністративному порядку, за результатами якого спірне рішення залишено без змін з мотивів, аналогічних викладеним у вищезгаданій відповіді відповідача на заперечення позивача до акту перевірки.

Під час розгляду справи на підставі наявних матеріалів справи, у т.ч. відповідей ДПІ на заперечення позивача, рішень податкових органів за результатами розгляду скарг позивача, встановлено, що сторонами по суті визнається та не заперечується, що декларація з екологічного податку за 1 квартал 2011 року фактично подана 04.08.2011 року.

Крім того, як вбачається з позовної заяви (1 абзац на стор. 4), позивач визнає факт порушення строків подання декларації.

Спірним між сторонами є період вчинення порушення, де податковий орган вважає, що порушення вчинено 04.08.2011 року (дата фактичного подання декларації), а позивач вважає, що порушення вчинено 11.05.2011 року (перший день після закінчення граничного строку подання декларації) та, відповідно, спірним між сторонами є питання щодо розміру санкцій, де ДПІ вважає, що оскільки порушення вчинено у 2 півріччі 2011 року, то обмеження, передбачені п. 7 підрозділу 10 Розділу XX ПК України, при визначенні розміру санкцій не застосовуються, а позивач вважає, що оскільки порушення вчинено у 1 півріччі 2011 року штрафні санкції не можуть складати більше 1 гривні.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно з п. 15.1. ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

В контексті спірних відносин, суд зазначає, що згідно з п/п. 14.1.57 ПК України визначено поняття екологічного податку, відповідно до якого під екологічним податком розуміється загальнодержавний обов'язковий платіж, що справляється з фактичних обсягів викидів у атмосферне повітря, скидів у водні об'єкти забруднюючих речовин, розміщення відходів, фактичного обсягу радіоактивних відходів, що тимчасово зберігаються їх виробниками, фактичного обсягу утворених радіоактивних відходів та з фактичного обсягу радіоактивних відходів, накопичених до 1 квітня 2009 року.

Відповідно до п. 240.1. ПК України платниками податку є суб'єкти господарювання, юридичні особи, що не провадять господарську (підприємницьку) діяльність, бюджетні установи, громадські та інші підприємства, установи та організації, постійні представництва нерезидентів, включаючи тих, які виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, під час провадження діяльності яких на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони здійснюються: викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення (п/п. 240.1.1.); скиди забруднюючих речовин безпосередньо у водні об'єкти (п/п. 240.1.2.); розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах, крім розміщення окремих видів відходів як вторинної сировини (п/п. 240.1.3.); утворення радіоактивних відходів (включаючи вже накопичені) (п/п. 240.1.4.); тимчасове зберігання радіоактивних відходів їх виробниками понад установлений особливими умовами ліцензії строк (п/п. 240.1.5.).

Окрім того, згідно з п. 240.2. ПК України платниками податку є суб'єкти господарювання, юридичні особи, що не провадять господарську (підприємницьку) діяльність, бюджетні установи, громадські та інші підприємства, установи та організації, постійні представництва нерезидентів, включаючи тих, які виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, а також громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферу пересувними джерелами забруднення у разі використання ними палива.

При цьому, згідно з п. 240.5. ПК України не є платниками податку за розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах суб'єкти господарювання, які мають ліцензію на збирання і заготівлю відходів як вторинної сировини, провадять статутну діяльність із збирання і заготівлі таких відходів, що розміщуються на власних територіях (об'єктах), та надають послуги у цій сфері.

У взаємозвязку з вищенаведеним слід зазначити, що підпунктом 16.1.3. п. 16.1 статті 16 ПК України визначено обовязок платників податків подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

За загальним правилом, зокрема згідно з пунктами 49.1., 49.2. ПК України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків.

Платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.

Відповідно до положень статті 250 ПК України «Порядок подання податкової звітності та сплати податку»(в редакції, що діяла до набрання чинності Законом України від 7 липня 2011 року № 3609-VI, тобто до 01.10.2011 року) базовий податковий (звітний) період (з екологічного податку) дорівнює календарному кварталу (п. 250.1. ПК України).

Згідно з п. 250.2. ПК України платники податку (екологічного), крім тих, які визначені пунктом 240.2 статті 240 цього Кодексу, та податкові агенти складають податкові декларації за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, подають їх протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) кварталу, до органів державної податкової служби та сплачують податок протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку подання податкової декларації: згідно з п/п. 250.2.1. - за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення, скиди забруднюючих речовин у водні об'єкти, розміщення протягом звітного кварталу відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах - за місцем розміщення стаціонарних джерел забруднення, спеціально відведених для цього місць чи об'єктів; згідно з п/п. 250.2.2. ПК України за паливо, реалізоване податковими агентами, - за місцем знаходження пунктів продажу палива; згідно з п/п. 250.2.3. ПК України - за утворення радіоактивних відходів та тимчасове зберігання радіоактивних відходів понад установлений особливими умовами ліцензії строк - за місцем перебування платника на податковому обліку в органах державної податкової служби.

Таким чином, звітність з екологічного податку подається, зокрема, що стосується 1 кварталу 2011 року включно до 10 травня 2011 року.

У той же час, положеннями ст. 250 ПК України передбачено спеціальні правила та випадки, коли податкова звітність з екологічного податку не подається.

Так, п. 250.9. ПК України визначено, що якщо платник податку з початку звітного року не планує здійснення викидів, скидів забруднюючих речовин, розміщення відходів, утворення радіоактивних відходів протягом звітного року, то такий платник податку повинен повідомити про це відповідний орган державної податкової служби за місцем розташування джерел забруднення та скласти заяву про відсутність у нього у звітному році об'єкта обчислення екологічного податку. В іншому разі платник податку зобов'язаний подавати податкові декларації відповідно до цієї статті Кодексу.

В даному випадку, як зазначено вище, Банком визнається його обовязок подання податкової декларації з екологічного податку, а отже, з урахуванням наведених вище норм податкового законодавства, та беручи, що позивачем не надано доказів подання до ДПІ передбаченого п. 250.9. ПК України повідомлення, податкова декларація з екологічного податку за 1 квартал 2011 року повинна була бути подана позивачем не пізніше 10.05.2011 року, що ним і визнається.

Сторонами також визнається, про що зазначено вище, що декларація за 1 квартал 2011 року фактично подана 04.08.2011 року.

За загальним правилом, зокрема, згідно з п. 120.1. ПК України встановлено, що неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків), - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Поряд з цим, пунктом 7 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» розділу XX «Перехідні положення»Податкового кодексу України визначено, що штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.

З останньої норми вбачається, що її метою є створення більш сприятливих умов для поступової адаптації, пристосування платників податків до основних положень оновленого податкового законодавства та формування практичних навичок здійснення підприємницької діяльності з урахуванням зміни умов оподаткування, що повязане з прийняттям Податкового кодексу України.

В контексті наведеного слід також додати, що положення цього Кодексу, зокрема, щодо строків подання податкових декларацій є складовою частиною податкового законодавства, як і положення щодо відповідальності за порушення строків подання декларацій (розрахунків), а відтак порушення строків подачі декларацій є порушенням податкового законодавства, відповідальність за що встановлена ПК України з урахуванням положень пунктом 7 підрозділу 10 «Інші перехідні положення»розділу XX «Перехідні положення»ПК України, у вигляді застосування санкцій у розмірі 1 гривні у разі вчинення порушень податкового законодавства в період з 01.01.2011 р. по 30.06.2011 року.

При цьому, за змістом, суттю та призначенням положень п. 120.1. у взаємозвязку з пунктом 7 підрозділу 10 «Інші перехідні положення»розділу XX «Перехідні положення»ПК України, для цілей визначення розміру відповідальності за неподання (несвоєчасне подання) податкової декларації має значення час вчинення порушення, а не час його виявлення податковим органом, яким в даному випадку податковий орган вважає дату подання декларації.

Як вже зазначено вище, граничний строк подання позивачем декларації 10.05.2011 року, а отже не подавши її у строк до 10.05.2011 року включно, вже 11.05.2011 року позивач вчинив порушення податкового законодавства, яке полягає у неподанні декларації протягом встановленого строку, тобто у несвоєчасному поданні податкової декларації з екологічного податку.

За таких обставин, враховуючи те, що правопорушення вчинено позивачем у період з 1 січня по 30 червня 2011 року, штрафні санкції до порушника повинні нараховуватись у розмірі не більше однієї гривні.

Таким чином, беручи до уваги вищенаведене, суд приходить до висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення, а саме - в частині визначення розміру штрафних санкцій у розмірі 169,00 грн. прийнято з порушення норм законодавства, оскільки максимальний розмір штрафу повинен становити не більше однієї гривні в силу положень пункту 7 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» розділу XX «Перехідні положення»Податкового кодексу України.

Згідно ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В даному випадку відповідачем не доведено, як то передбачено ч. 2 ст. 71 КАС України, законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення в частині визначення штрафу у розмірі 169 грн. Отже, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з урахуванням наступного. Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема, про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень і про скасування або визнання нечинним рішення. Виходячи з наведеного, беручи до уваги характер спірних відносин та положення ч. 2 ст. 11 КАС України, позов підлягає частковому задоволенню шляхом визнання протиправним та скасування спірного рішення в частині визначення штрафних санкцій у розмірі 1 гривні із одночасним стягненням на користь позивача сплаченого судового збору пропорційно розміру задоволених вимог (ч. 1 ст. 94 КАС України).

Керуючись вимогами ч. 2 ст.11, статей 69-71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Банк Кіпру»(код з ЄДР 19358784; адреса: 03035, м. Київ, вул. Урицького, 45) задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р»№ 0005131503 від 31.08.2011 р. Державної податкової інспекції у м. Алушта в частині застосування до ПАТ «Банк Кіпру»штрафу у розмірі 169,00 грн.

На часткове відшкодування сплаченого судового збору стягнути з Державного бюджету України через ГУДК України у м. Києві (01001, м. Київ, вул. Терещенківська, 11-а) на користь ПАТ «Банк Кіпру»(код з ЄДР 19358784; адреса: 03035, м. Київ, вул. Урицького, 45) 28,06 грн. судового збору, сплаченого 16.11.2011 р. за меморіальним ордером № 1 загальним платежем у розмірі 28,23 грн. на рахунок № 31214206700007 УДК у Печерському районі м. Києва в ГУДК України у м. Києві.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя О.А. Кармазін

Повний текст постанови складено та підписано 16.12.2011р.