Постанова № 20262764, 13.12.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

13 грудня 2011 року 10:00 № 2а-14816/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кармазіна О.А. при секретарі судового засідання Руденко Н. В.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність від 20.12.2010 р. № 2-16д)

від відповідача: Хлопузян Р.Д. (27.07.2011 р. № 3115/10/10-012)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомДочірньої компанії «Укргазвидобування» в інтересах філії - газопромислового управління «Шебелинкагазвидобування»

до Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Харківської області

провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001632301 від 27.07.2011 року В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулась Дочірня компанія «Укргазвидобування»в інтересах філії Газопромислового управління «Шебелинкагазвидобування», як окремого платника податків (далі «Філія»), з позовом до Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Харківської області (далі ДПІ) про (з урахуванням уточнень від 13.12.2011 р.) визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001632301 від 27.07.2011 року, яким Філії визначено (на підставі рішення вищестоящого податкового органу про зменшення грошового зобовязання) суму грошового зобовязання за платежем «Збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності»на 2139694,19 грн. (за основним платежем) та на 537 473,55 грн. (за штрафними санкціями).

Позивач вважає оскаржувані рішення протиправними, оскільки ДПІ безпідставно ототожнює для цілей визначення платником Збору та нарахування Збору Філію, яка є газовидобувним підприємством без статусу юридичної особи та не здійснює постачання газу кінцевим споживачам, з постачальником (продавцем) газу за договорами з кінцевими споживачами. Позивач зазначає, що ДПІ помилково ототожнює внутрігосподарське переміщення у структурі філій (між філіями), як поставку газу кінцевим споживачам. Позивач також зазначає, що при внутрігосподарському переміщенні учасники такого переміщення не набувають статусу продавця (постачальника) і покупця (споживача), перехід права власності в цьому випадку від однієї до іншої особи не відбувається, а отже учасники внутрігосподарського переміщення не можуть були субєктами нарахування Збору та в даному випадку відсутній обєкт нарахування Збору. Виходячи з наведеного, позивач вважає, що оскаржуване рішення не враховує фактичних обставин взаємовідносин при внутрігосподарському переміщенні у структурі позивача, його позиція щодо визначення платника Збору ґрунтується на невірному розумінні норм податкового законодавства щодо визначення платника Збору. Як вважає позивач, за змістом постанови КМУ від 11.06.2005 р. № 442 для цілей визначення платника збору має значення саме особа, яка відчужує (здійснює поставку) природного газу у власність кінцевому споживачу, який споживає його у своїй власній діяльності.

Відповідач проти позову заперечує з підстав, визначених в акті перевірки та по суті зазначає, що Філія є платником збору, оскільки передає газ іншим філіям, якими газ споживається, а отже для цілей визначення платника Збору є постачальником газу, а тому Філія повинна сплачувати Збір та подавати податкову звітність щодо нього. Оскільки Філія здійснювала передачу газу, але не сплачувала Збір, та не подавала податкові розрахунки щодо Збору, ДПІ визначено податкові зобовязання за операціями з передачі газу від Філії до інших філій позивача та нарахувала штрафні санкції за неподання податкових декларацій.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 13.12.2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення позивача та відповідача, зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про задоволення позову виходячи з наступного.

Дочірня компанія «Укргазвидобування»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»зареєстровано у статусі юридичної особи 28.08.1998 р. Шевченківською районною у м. Києві державною адміністрацією за адресою: 04053, м. Київ, вул. Кудрявська, 26/28 із присвоєнням ідентифікаційного коду № 30019775 (далі Компанія).

До основних видів діяльності Компанії належить добування природного газу, виробництво продуктів нафтоперероблення, оптова торгівля паливом, розподілення та постачання газу.

Компанія має ліцензію, видану Національною комісією регулювання електроенергетики України № 527269 на постачання природного газу за нерегульованим тарифом із строком дії ліцензії з 07.08.2010 року по 06.08.2015 року. Копія зазначеної ліцензії надана Філії. До цього Компанії також було видано аналогічну ліцензію № 107597 від 06.08.2005 р. строком дії з 07.08.2005 р. по 06.08.2010 р.

У свою чергу, Газопромислове управління «Шебелинкагазвидобування»є філією Компанії без статусу юридичної особи (відомості в ЄДР щодо філії внесено із зазначенням коду № 00153146).

Як окремий платник податків Філія взята на податковий облік 13.01.1999 року за № 186 в ДПІ у Балаклійському районі Харківської області. Тобто, Філія є окремим субєктом податкових правовідносин. Філія знаходиться за адресою: 64250, Харківська область, Балаклійський район, смт. Червоний Донець, вул. Жовтнева, 9.

Згідно з Положенням про Філію, яке залучено до матеріалів справи, головними завданнями Філії є, зокрема, здійснення видобутку природного газу; облаштування газопромислів. Предметом діяльності Філії визначено, зокрема, видобування природного газу, облаштування родовищ, переробка газу, виробництво та реалізація за довіреністю Компанії нафтопродуктів, стисненого природного газу і зрідженого природного газу та здійснення в рамках діяльності Компанії іншої діяльності сфері, зокрема, газовидобування. У відносини з іншими особами, у т.ч. щодо укладання договорів, Філія вступає лише за довіреністю Компанії.

Філія не має Ліцензій не постачання газу за регульованим або нерегульованим тарифом, а отже в силу законодавчих приписів та обмежень не має права, як окремий субєкт (безпосередньо), постачати газ кінцевим споживачам.

ДПІ у Балаклійському районі Харківської області проведено документальну планову виїзну перевірку Філії з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання валютного та іншого законодавства з період з 01.10.2009 року по 31.12.2010 року.

За результатами перевірка складено Акт перевірки № 156/23-104/00153146 від 22.04.2011 року (далі Акт перевірки).

У пункті 3.5.23. Акту перевірки (стор. 113) ДПІ зазначає, що за перевірений період Філією задекларовано податкових зобовязань із Збору у розмірі 0 грн.

Перевіркою встановлено заниження Збору на суму 2.139.694,19 грн.

Згідно з висновками Акту перевірки (стор. 130) встановлено порушення Порядку внесення до спеціального фонду Державного бюджету збору України у вигляді цільової надбавки до тарифу на природний газ, затвердженого постановою КМ України від 11 червня 2005 р. № 442 (далі Порядок внесення Збору), внаслідок чого Філія здійснювала щомісячну передачу природного газу власного видобутку іншим філіям ДК «Укргазвидобування»не нараховуючи Збір в результаті чого занижено Збору з 01.10.2009 року по 31.12.2010 року на 2.139.694,19 грн.

Зокрема, з цього приводу на стор. 114 Акту перевірки зазначено, що згідно з балансом фактичного надходження та розподілу газу у перевірений період, Філія здійснювала передачу природного газу власного видобутку іншим філіям ДК «Укргазвидобування»: філії Управління будівельно-монтажних робіт «Укргазспецбудмонтаж», філії «Бурове управління «Укрбургаз», філії «Управління з переробки газу та газового конденсату», філії «Учбово-оздоровчий комплекс «Червона Рута», які, як визнається сторонами та підтверджується матеріалами справи, не є юридичними особами та входять, як зазначено вище, до структури ДК «Укргазвидобування»у статусі філій. Згідно висновку ДПІ газ передавався Філією цим філіям для власних потреб як кінцевим споживачам.

Згідно з наказом № 1 від 03.01.2006 р. (в редакції наказів від 31.12.2008 р. № 649, та від 24.12.2009 р. № 617), копії яких залучено до справи, та згідно актів на внутрішньогосподарське переміщення Філією передано іншим філіям природного газу власного видобутку з глибин до 5000 м., а саме:

-за актом на внутрішньогосподарське переміщення № 10/09 від 31.10.2009 р. 3370,199 тис. м. куб.,

-за актом на внутрішньогосподарське переміщення № 11/09 від 30.11.2009 р. 4313,911 тис. м. куб.,

-за актом на внутрішньогосподарське переміщення № 12/09 від 31.12.2009 р. 4394,826 тис. м. куб.,

-за актом на внутрішньогосподарське переміщення № 01/10 від 31.01.2010 р. 4954,689 тис. м. куб.,

-за актом на внутрішньогосподарське переміщення № 02/10 від 28.02.2010 р. 4118,851 тис. м. куб.,

-за актом на внутрішньогосподарське переміщення № 03/10 від 31.03.2010 р. 4317,788 тис. м. куб.,

-за актом на внутрішньогосподарське переміщення № 04/10 від 30.04.2010 р. 3159,083 тис. м. куб.,

-за актом на внутрішньогосподарське переміщення № 05/10 від 31.05.2010 р. 2460,131 тис. м. куб.,

-за актом на внутрішньогосподарське переміщення № 06/10 від 30.06.2010 р. 2228,635 тис. м. куб.,

-за актом на внутрішньогосподарське переміщення № 07/10 від 31.07.2010 р. 2127,351 тис. м. куб.,

-за актом на внутрішньогосподарське переміщення № 08/10 від 31.08.2010 р. 2692,915 тис. м. куб.,

-за актом на внутрішньогосподарське переміщення № 09/10 від 30.09.2010 р. 2901,513 тис. м. куб.,

-за актом на внутрішньогосподарське переміщення № 10/10 від 31.10.2010 р. 3012,262 тис. м. куб.,

-за актом на внутрішньогосподарське переміщення № 11/10 від 30.11.2010 р. 3654,102 тис. м. куб.,

-за актом на внутрішньогосподарське переміщення № 12/10 від 31.12.2010 р. 3994,53 тис. м. куб.

За висновком ДПІ, податкові зобовязання зі Збору виникають та виконуються у випадках, коли Філія безпосередньо споживає (використовує) на власні потреби (технологічні, виробничі та інші) видобутий газ або передає газ іншій філії.

Відтак, позиція податкового органу полягає у тому, що при передачі газу від Філії до іншої філії, платником Збору є Філія, що передає газ іншій філії, а отже, на думку ДПІ Філія повинна була нарахувати та сплатити Збір з передачі цих обсягів іншим філіям.

На підставі акту перевірки ДПІ прийнято податкове-повідомлення рішення № 0001572301 від 18.05.2011 року, яке скасоване згідно рішення ДПА у Харківській області № 3293/10/25-103 від 21.07.2011 року в частині збільшення позивачу грошового зобовязання (штрафних санкцій) у сумі 534923,45 грн. Виходячи з цього відповідачем прийнято наступне (спірне) рішення № 0001632301 від 27.07.2011 року, яке отримано позивачем 01.08.2011 р. та з моменту отримання якого перше податкове повідомлення-рішення № 0001572301 від 18.05.2011 року, в силу положень п/п. 60.1.3., п. 60.4. ПК України, вважається відкликаним, тобто є таким, що припинило свою дію, не створює будь-яких правових наслідків та не може бути поновленим у дії, оскільки наведене не передбачено ПК України.

Розрахунок податкових зобовязань зроблений ДПІ виходячи з наведених вище обсягів передачі газу між філіями та виходячи з граничного рівня цін на природний газ для промислових споживачів та інших суб'єктів господарювання, який (граничний рівень цін) у відповідні періоди затверджувався Національною комісією регулювання електроенергетики України, затвердження яких у розмірах, визначених податковим органом у додатках до Акту перевірки, сторонами не заперечується.

Слід додати, що, як вбачається з оскаржуваного рішення та розрахунку штрафних санкцій, за спірний період відповідачем також визначено Філії штрафи у розмірі 170 грн. за кожен з перевірених місяців (жовтень 2009 грудень 2010 р.) у загальному розмірі 2550 грн. за неподання податкових розрахунків за спірний період.

У взаємозвязку з наведеним, суд зазначає, що сторонами визнаються та не заперечуються відомості щодо обсягів переданого від Філії іншим філіям природного газу, та те, що ці обсяги газу є газом власного видобутку, а також періоди (місяці) передачі газу між філіями.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 28 частини першої статті 14 Закону України «Про систему оподаткування»(в редакції на час виникнення спірних відносин) збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності належить до переліку загальнодержавних належать податків і зборів (обов'язкових платежів).

Згідно із статтею 1 цього Закону розмір та механізм справляння збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Порядок внесення до спеціального фонду державного бюджету збору у вигляді цільової надбавки до тарифу на природний газ затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 11.06.2005 № 442 (із змінами та в редакції, що діяла на час передачі газу між філіями; далі Порядок № 442).

В контексті спірних відносин, суд зазначає, що згідно з п. 2. Порядку № 442 об'єктом обчислення збору є вартість природного газу в обсязі, відпущеному кожній категорії споживачів у звітному періоді, яка визначається на підставі актів приймання-передачі газу, підписаних платником та відповідним споживачем (для населення - на підставі облікових документів), з урахуванням відповідного тарифу.

Платниками є суб'єкти господарювання та їх відокремлені підрозділи, які провадять діяльність з постачання природного газу споживачам на підставі укладених з ними договорів.

Споживачами є такі категорії: населення, бюджетні організації та установи, підприємства комунальної теплоенергетики, теплові електростанції, електроцентралі та котельні суб'єктів господарювання, в тому числі блочні (модульні) котельні, інші суб'єкти господарювання та їх відокремлені підрозділи, які використовують природний газ для виробництва товарів та надання послуг, на інші власні потреби.

Звітним (податковим) періодом для збору вважається календарний місяць.

Згідно п. 3 Порядку № 244 платники подають розрахунок суми збору до органу державної податкової служби за місцем перебування на податковому обліку щомісяця протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) періоду, за формою згідно з додатком.

Таким чином, для цілей правильного визначення платника Збору, наявності у певної особи обовязку нараховувати та сплачувати Збір, а також подавати розрахунок, має значення визначення терміну «Постачальник», «Споживач», відносини між якими при цьому мають характер відносин субєктів господарювання та регулюються на договірній основі.

У звязку з цим, суд зазначає, що відповідно до ст. 1 Закону України «Про нафту і газ»газ, це корисна копалина, яка являє собою суміш вуглеводнів та невуглеводневих компонентів, перебуває у газоподібному стані за стандартних умов (тиску 760 мм ртутного стовпа і температури 20° C) і є товарною продукцією.

Згідно з п. 19 ч. 1 ст. 9 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»(в редакції на початок перевіреного періоду) ліцензуванню підлягали та до цього часу підлягають (п. 15 ч. 3 ст. 9 Закону в редакції на кінець перевіреного періоду), зокрема, такі види господарської діяльності, як постачання природного газу за регульованим, за нерегульованим тарифом.

Вимоги до здійснення діяльності з постачання природного газу споживачам визначалися у спірний період, зокрема, Ліцензійними умовами провадження господарської діяльності з постачання природного газу за нерегульованим тарифом, затвердженими постановою НКРЕ від 25.08.2005 року № 694 (зареєстрована в Мінюсті 22.09.2005 р. за № 1088/11368) та Ліцензійними умовами провадження господарської діяльності з постачання природного газу за нерегульованим тарифом, затвердженими постановою НКРЕ від 13.01.2010 № 10 (зареєстрованою в Мінюсті 15.01.2010 за № 27/17322 (далі разом - Ліцензійні умови).

Відповідно до п. 1.3. Ліцензійних умов Газопостачальне підприємство, це суб'єкт господарювання, що здійснює постачання природного газу на підставі одержаної ліцензії безпосередньо споживачам згідно з укладеними договорами.

При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 55 ГК України філії не є субєктами господарювання, зміни щодо чого внесені до цієї статті Законом України від 04 лютого 2005 року № 2424-IV. Згідно з ч. 5 цієї статті суб'єкти господарювання (зокрема, юридичні особи) мають право відкривати свої філії, представництва, інші відокремлені підрозділи без створення юридичної особи.

Згідно з Ліцензійними умовами:

-під постачанням природного газу за нерегульованим тарифом розуміється вид господарської діяльності з постачання природного газу безпосередньо споживачам, що провадиться ліцензіатом відповідно до Ліцензійних умов за вільними цінами та в умовах конкуренції;

-споживач газу, це юридична особа або фізична особа - підприємець, яка отримує газ відповідно до договору про постачання газу;

-договір на постачання газу, це письмова домовленість двох сторін (ліцензіата та споживача), згідно з якою ліцензіат зобов'язується забезпечити споживача газом, а споживач зобов'язується сплатити за нього ціну, встановлену відповідно до законодавства України.

В контексті наведеного, слід зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

При цьому згідно з підпунктом 2.1.1 пункту 2.1 розділу II Ліцензійних умов, провадження господарської діяльності з постачання газу за нерегульованим тарифом можливе при виконанні, зокрема, такої умови, як наявність у ліцензіата договорів купівлі-продажу газу (контрактів) із власниками газу, договорів про транспортування природного та нафтового газу магістральними трубопроводами та договорів про транспортування природного та нафтового газу розподільними трубопроводами.

Таким чином, виходячи з вищенаведеного в сукупності, платником Збору є субєкт господарювання, зокрема, юридична особа, який має Ліцензію на постачання газу за регульованим/нерегульованим тарифом, є власником газу та у звязку із здійсненням підприємницької діяльності безпосередньо постачає газ на підставі договору кінцевому споживачу (іншій юридичній чи фізичній особі), що передбачає передачу права власності на природний газ від кінцевого постачальника кінцевому споживачу (іншій юридичній або фізичній особі) та оплатність такої операції. Тобто, з наведеного випливає, що податкове зобовязання по сплаті Збору виникає у момент здійснення фактичної поставки (передачі) газу у особи, яка відчужує газ споживачу за договором, внаслідок чого відбувається перехід права власності на газ.

В даному випадку, Філія та умови внутрішньогосподарського переміщення не відповідають наведеним вище критеріям для цілей визначення Філії платником Збору та покладання на неї обовязку нарахування та сплати Збору при внутрішньогосподарському переміщенні газу, що, в свою чергу, не спричиняє також і обовязку Філії подавати податкові розрахунки щодо Збору (в контексті п. 3 Порядку № 442).

Зокрема, в даному випадку такий висновок ґрунтується на тому, що: (1) Філія не є Ліцензіатом, а отже в силу закону Філія позбавлена можливості від власного імені здійснювати поставку (передавати у власність) газ кінцевим споживам (іншим особам (юридичним/фізичним), не повязаним з позивачем); (2) внутрішньогосподарське переміщення між філіями здійснювалось безоплатно та не у звязку із здійсненням Філією підприємницької діяльності, зазначене переміщення не передбачало переходу права власності на природний газ та, відповідно, у даному випадку перехід права власності на газ між філіями не відбувався; (3) договори на постачання газу між філіями не укладалися та в силу їх статусу філії (не юридичної особи) не могли укладатися між філіями, а отже Філія не є постачальником (продавцем) газу у розумінні наведених вище норм законодавства для цілей визначення платника Збору, а (4) інші філії позивача газу за внутрішньогосподарським переміщенням не є кінцевими споживачами для цілей визначення Філії постачальником газу споживача в розумінні наведеним норм законодавства, що в свою чергу вказує на відсутність умов, обставин та підстав, з якими наведені вище норми податкового законодавства повязують можливість визначення Філії платником Збору, а інших філій споживачами, у звязку з чим, відповідно, відсутні визначені законодавством умови та підстави для покладання на Філію податкових зобовязань із сплати спірних сум Збору та, відповідно, обовязку з подання податкових розрахунків, оскільки Філія не є платником Збору у спірних відносинах.

В даному випадку ті обставини, що Філія щодо спірних обсягів газу самостійно не здійснювала постачання газу кінцевим споживачам (у т.ч. не здійснювала таких операцій за дорученням ДК «Укргазвидобування») підтверджується також документальною інформацією Обєднаного диспетчерського управління ДК «Укртрансгаз», а саме - наданими на запит суду із листом № 64-1850/2 від 10.11.2011 року балансами фактичного надходження та розподілу газу ДК «Укргазвидобування»за спірні періоди, а також наданими НКРЕ на вимогу суду звітами Компанії, які подавалися Компанією до НКРЕ.

Що стосується наданої ДПІ постанови Балаклійського районного суду Харківської області від 22.06.2011 року по справі № 2001/3-838/11 про притягнення до адміністративної відповідальності керівника Філії за ч. 1 ст. 1631 КУпАП, суд зазначає, що до справи надана фотокопія цього документу, яка жодним чином не засвідчена, з відтвореним відтиском печатки зміст якої неможливо встановити, що вже само по собі виключає врахування цього доказу як належного та допустимого з урахуванням також того, що у фотокопії цієї постанови міститься посилання на інший акт перевірки 153/23-104/00153146 від 22.04.2011 р., ніж доданий до матеріалів справи (№.156/23-104/00153146 від 22.04.2011 р.). При цьому, у даній фотокопії постанови суду міститься посилання на постанову певного органу з абревіатурою КСУ (постанова від 11.06.2005 р. № 442), з чого неможливо встановити нормативний акт, норми якого порушено керівником Філії та орган, який ухвалив зазначену постанову. Крім того, як вбачається з фотокопії цієї постанови, під час розгляду матеріалів не досліджувались первинні документи за внутрішньогосподарським переміщенням, інші первинні та розпорядчі документи, у т.ч. ліцензії, статутні документи, положення про філію, а також не досліджувались та не оцінювалось оскаржуване податкове повідомлення-рішення, які є предметом оскарження у даній справі та не можуть бути предметом правової оцінки у справі про адміністративні правопорушення.

В контексті наведеного суд зазначає, що відповідно до ч. 4 ст. 72 КАС України постанова суду у справі про адміністративний проступок, яка набрали законної сили, є обов'язковою для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Відтак, враховуючи наведене в сукупності, суд не вбачає підстав для застосування положень ч. 4 ст. 72 КАС України у даній справі стосовно наданої ДПІ фотокопії зазначеної постанови суду. Викладена в ній інформація не спростовує висновків суду у даній справі.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку, за результатами розгляду справи, суд приходить до висновку, що податковим органом не доведено законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення, у т.ч. в частині застосування штрафних санкцій за неподання Філією податкових розрахунків. У свою чергу під час розгляду справи судом не встановлено вчинення Філією порушень податкового законодавства які б спричиняли визначення Філії спірних сум грошових зобовязань, у т.ч. штрафних санкцій за неподання податкових розрахунків, у звязку з чим позов підлягає задоволенню шляхом визнання спірного рішення протиправним та його скасування у повному обсязі. На поверненні судового збору позивач не наполягав.

Керуючись вимогами ч. 2 ст.11, статей 69-71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Харківської області № 0001632301 від 27.07.2011 року, яким філії Дочірньої компанії «Укргазвидобування»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»Газопромисловому управлінню «Шебелинкагазвидобування»(код 00153146; адреса: 64250, Харківська область, Балаклійський район, смт. Червоний Донець, вул. Жовтнева, 9) збільшено грошове зобовязання за платежем «Збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності»у розмірі 2139694,19 грн. за основним платежем та 537 473,55 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя О.А. Кармазін

Повний текст постанови складено та підписано 16.12.2011 р.