Постанова № 20261899, 07.12.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

07 грудня 2011 року 11:29 № 2а-16682/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Кармазіна О.А. при секретарі судового засідання Руденко Н.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність від 11.11.2011 р.)

від відповідача: ОСОБА_2 (довіреність від 02.08.2011 р. № 3572-10-009)

від третьої особи: не зявився

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Фізичної особи підприємця ОСОБА_3

доДержавної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва

третя особа на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «С.Дж.Р.Груп»

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0001051740 від 14.07.2011 р. та № 0001061740 від 14.07.2011 р.,- ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулась фізична особа підприємець ОСОБА_3 з позовом до ДПІ у Голосіївському районі м. Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень:

-№ 0001051740 від 14.07.2011 р., яким позивачу збільшено грошове зобовязання за платежем «податок на доходи фізичних осіб від підприємницької діяльності»на суму 34573,72 грн.

-№ 0001061740 від 14.07.2011 р., яким позивачу збільшено грошові зобовязання за платежем «податок на додану вартість»на суму 51864 грн. за основним платежем та 12973,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами),

які прийняті за результатами перевірки взаємовідносин позивача з ТОВ «С.Дж.Р.Груп» за період з 01.01.2009 р. по 31.03.2010 р.

Ухвалою суду від 15.11.2011 р. відкрито провадження у справі та справу призначено до судового розгляду на 07.12.2011 р. Ухвалою суду до участі у справі в якості третьої особи на стороні позивача без самостійних вимог залучено ТОВ «С.Дж.Р.Груп»(код з ЄДР34981754; адреса: 01042, м. Київ, вул. П. Лумумби, 13) та витребувано від третьої особи матеріали за взаємовідносинами з позивачем та інші матеріали, що підтверджують фактичне здійснення спірних операцій.

Позивач вважає зазначені рішення такими, що ухвалені всупереч вимогам податкового законодавства та вказує, що наказ про проведення перевірки йому не направлявся, а отже перевірка проведена протиправно. Позивач зазначає, що ймовірно перевірка проводилась на підставі постанови правоохоронних органів, а отже в силу п. 86.9 ПК України податкове повідомлення-рішення не повинно направлятися. Позивач також вказує, що акт перевірки не містить та не описує конкретні докази, що підтверджують порушення податкового законодавства та акт складений з порушення на 1 день строку його складання, а отже прийняті на його підставі рішення є протиправними. При цьому, позивач також зазначає, що спірні суми податкового кредиту з ПДВ та витрат сформовані за реально проведеними операціями з придбання автозапчастин та комплектуючих на підставі належним чином підписаних податкових накладних, первинних документів, а понесені витрати повязані з господарською діяльністю позивача, а отже у ДПІ не було підстав для невизнання права позивача на спірні суми податкового кредиту та витрат. З огляду на наведене, позивач просить позов задовольнити, визнати протиправними та скасувати оскаржувані рішення.

Відповідач подавши заперечення, зміст яких є аналогічним акту перевірки, просив відмовити у задоволенні позову посилаючись на те, що у контрагента позивача - ТОВ «С.Дж.Р.Груп»відсутні адміністративно-господарські можливості, трудові ресурси, транспортне та торгівельне обладнання, складські ресурси, для виконання спірних операцій, тобто фактично операції з поставки не здійснювались, а отже спірні суми податкового кредиту та витрат сформовані безпідставно.

Залучене в якості третьої особи ТОВ «С.Дж.Р.Груп»в судове засідання не зявилося (ухвала отримана 18.11.2011 р.), поважних причин неявки не повідомило, витребуваних на підтвердження реальності операцій документів за взаємовідносинами з позивачем не надало.

На виконання вимог ухвали суду ДПІ у Печерському районі м. Києва надало акт перевірки ТОВ «С.Дж.Р.Груп»та інші матеріали відносно цього товариства (зареєстровані канцелярією суду 05.12.2011 р.).

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 07.12.2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача, зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову виходячи з наступного.

Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва проведено документальну позапланову перевірку дотримання вимог чинного законодавства з питань оподаткування фізичної особи підприємця ОСОБА_3 (і.н. НОМЕР_3; зареєстрований Голосіївською районною у м. Києві державною адміністрацією 14.10.2003 р. № 03979; на податковий облік взятий 16.10.2003 р.; є платником ПДВ згідно Свідоцтва НОМЕР_4 від 11.11.2003 р.

Під час розгляду справи встановлено, що позивач знаходиться на загальній системі оподаткування та найману працю не використовує.

Перевірка проведена на підставі наказу № 1757 від 16.06.2010 року та направлення від 16.06.2011 р. про що зазначено в акті перевірки, підписаному позивачем.

Даний наказ та направлення вручені позивачу 16.06.2011 р., що спростовує доводи позивача про невручення йому зазначених документів.

Як вбачається з матеріалів справи, перевірка проведена на підставі п/п. 78.1.1. ПК України у звязку з отриманням доручення Голови ДПА України від 05.10.2010 р. № 20912/7/35-1117 відповідно до якого Управлінням (службою) спеціальних розслідувань ГУПМ ДПА України за результатами проведення слідчо-оперативних заходів припинено діяльність групи осіб, до складу якого входили посадовці Держкомрезерву, а також ТОВ «С.Дж.Р.Груп»та інші підприємства, які організували схему проведення безтоварних операцій, за якими сума незаконно сформованого іншими підприємствами ПДВ склала біля 1 млрд. грн. по більш ніж 2700 підприємствам.

Перевірка проведена за період з 01.01.2009 р. по 31.03.2010 року з питань взаємовідносин з ТОВ «С.Дж.Р.Груп», про що складено акт перевірки № 64/1740/НОМЕР_3 від 30.06.2011 року.

В Акті перевірки зазначено, що позивачем до проведення перевірки надані документи про взаєморозрахунки з ТОВ «С.Дж.Р.Груп»: платіжні доручення, звіт про дебетові та кредитові операції по рахунку, податкові накладні на придбання автозапчастин, реєстри отриманих та видаткових накладних про оформлення отримання товару на загальну суму 311368,17 грн., у т.ч. ПДВ 51894,69 та перераховано коштів в оплату товарів на суму 309070,00 грн. у т.ч. ПДВ 51511,66 грн.

Зазначені суми ПДВ не суперечать інформації, яка міститься в податкових деклараціях позивача (додатках № 5) щодо задекларованих позивачем сум податкового кредиту за взаємовідносинами із зазначеним підприємством за спірний період.

Згідно з висновками акту перевірки при формуванні валових витрат порушено вимоги ст. 13 Декрету Кабінету міністрів України «Про прибутковий податок з громадян»№ 13-92 (далі Декрет № 13-92), а саме завищено суму валових витрат у 2009 році на 257558,34 грн. у звязку з чим сума чистого доходу, що підлягає оподаткуванню складає 269357,59 грн. Згідно з додатком № 3 до Акту перевірки (щодо розрахунку донарахованого податку) та на підставі п. 2 ст. 14 Декрет № 13-92 ДПІ донараховано податку з доходів фізичних осіб у розмірі 34573,72 грн.

Окрім того, перевіркою взаємовідносин з ТОВ «С.Дж.Р.Груп»встановлено порушення вимог п/п. 7.4.5. Закону України «Про податок на додану вартість», а саме було завищено суму податкового кредиту на 51894,00 грн. (січень 2009 р. 8934 грн., лютий 2009 р. 13352 грн., березень 2009 р. 13253 грн., квітень 2009 р. 10533 грн., травень 2009 р. 4901 грн., червень 2009 р. 921 грн.

Як зазначено вище, зазначені висновки податкового органу ґрунтуються на тому, що операції з ТОВ «С.Дж.Р.Груп»фактично не виконувались висновок відносно чого зроблений виходячи з відсутності у цього підприємства адміністративно-господарських можливостей, відсутності трудових ресурсів, не підтвердження операцій транспортними та іншими документами, тобто у звязку з відсутністю документів, які зазвичай супроводжують та підтверджують такого роду операції.

На підставі Акту перевірки відповідачем прийнято спірні податкове повідомлення-рішення, які за результатами адміністративного оскарження залишені без змін.

З матеріалів справи вбачається та під час розгляду справи встановлено, що спірні суми витрат та податкового кредиту з ПДВ сформовані на підставі договору № 01/09-06 від 01.09.2008 року, укладеного між позивачем та ТОВ «С.Дж.Р.Груп» на поставку автомобільних запчастин та комплектуючих.

З пунктів 3.4. - 3.6. договору вбачається транспортування автозапчастин та участь при здійсненні поставки транспортної організацій, що в свою чергу зумовлює супроводження поставки товарно-супровідними документами. При цьому, в контексті даних операцій щодо поставки автозапчастин та комплектуючих, суд зазначає, що за правилами ч. 2 ст. 662 ЦК України продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Окрім того, до матеріалів справи позивачем надано видаткові накладні, якими було оформлено відносини із зазначеним контрагентом, зокрема: № 222 від 16.01.2009 р., № 521 від 29.01.2009 р., № 714 від 02.02.2009 р., № 736 від 03.03.2009 р., № 825 від 06.02.2009 р., № 862 від 09.02.2009 р., № 961 від 12.02.2009 р., № 1391 від 02.03.2009 р., № 1502 від 05.03.2009 р., №1752 від 19.03.2009 р., №1823 від 25.03.2009 р., №2075 від 02.04.2009 р., №2223 від 09.04.2009 р., №2400 від 17.04.2009 р., №2422 від 18.04.2009 р., №2467 від 20.04.2009 р., №3043 від 06.05.2009 р., №3229 від 13.05.2009 р., №3299 від 15.05.2009 р., №3890 від 01.06.2009 р.

В зазначених накладних оформлено, як зазначає позивач, передачу автозапчастин та комплектуючих позивачу.

Зазначені накладні оформлені із зазначенням, що товар відвантажив директор ТОВ «С.Дж.Р.Груп»- Якімець А.В.

На підставі цих накладних позивачу видано податкові накладні: № 222 від 16.01.2009 р., №521 від 29.01.2009 р., №714 від 02.02.2009 р., №736 від 03.03.2009 р., №825 від 06.02.2009 р., №862 від 09.02.2009 р., №961 від 12.02.2009 р., №1391 від 02.03.2009 р., №1502 від 05.03.2009 р., №1752 від 19.03.2009 р., №1823 від 25.03.2009 р., №2075 від 02.04.2009 р., №2223 від 09.04.2009 р., №2400 від 17.04.2009 р., №2422 від 18.04.2009 р., №2467 від 20.04.2009 р., №3043 від 06.05.2009 р., №3229 від 13.05.2009 р., №3299 від 15.05.2009 р., №3890 від 01.06.2009 р.

Із зазначених накладних вбачається, що вони підписані іншою особою, ніж зареєстрований директор ТОВ «С.Дж.Р.Груп»Якімець А.В., а саме - податкові накладні підписані гр. ОСОБА_5 щодо чого представник позивача пояснив про можливу наявність описки.

Окрім того, позивачем до матеріалів справи надано платіжні доручення про перерахування ТОВ «С.Дж.Р.Груп»за товар на загальну суму 309070,00 грн., у тому числі ПДВ: №256/1 від 27.01.2009 р.; №256 від 09.02.2009 р.; № 257 від 16.02.2009 р.; №263/5 від 03.03.2009 р.; №264/8 від 03.03.2009 р.; №266 від 11.03.2009 р.; №275/3 від 25.03.2009 р.; №278 від 30.03.2009 р.; №279 від 31.03.2009 р.; №286 від 08.04.2009 р.; №288/4 від 22.04.2009 р.; №290 від 28.04.2009 р.; №289/4 від 28.04.2009 р.; №300/5 від 20.05.2009 р.; №301/5 від 21.05.2009 р.; № 303/6 від 03.06.2009 р.; №312/6 від 18.06.2009 р.; №313 від 25.06.2009 р.

У взаємозвязку з вищенаведеним та в контексті доводів сторін щодо наявності/відсутності у позивача підстав для формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ за спірними операціями, слід зазначити, що зазначені правовідносини регулювалися ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян»№ 13-92 (далі-Декрет КМУ № 13-92), Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб»(далі-Закон про ПДФО) та ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(далі-Закон про ПДВ), з урахуванням положень Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Зокрема, згідно з ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Статтею 9 цього закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Таким чином, податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, які фіксують та підтверджують фактичне здійснення господарських операцій, супроводжують здійснення цих операцій і податкову звітність платника податків.

У взаємозвязку з вищенаведеним суд також зазначає, що згідно статті 13 Декрету № 13-92 оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. До складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно зЗаконом України "Про оподаткування прибутку підприємств" (далі Закон про прибуток).

Відповідно до п/п. "а" п. 19.1 ст. 19 Закону про ПДФО платники податку зобов'язані вести облік доходів і витрат у обсягах, достатніх для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, у разі коли такий платник податку зобов'язаний цим Законом подавати декларацію або має право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, у тому числі при застосуванні права на податковий кредит.

Відповідно до п. 1.16 Закону про ПДФО податковий кредит - сума (вартість) витрат, понесених платником податку - резидентом у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у резидентів - фізичних або юридичних осіб протягом звітного року (крім витрат на сплату податку на додану вартість та акцизного збору), на суму яких дозволяється зменшення суми його загального річного оподатковуваного доходу, одержаного за наслідками такого звітного року, у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до п/п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону про ПДФО до складу податкового кредиту включаються фактично понесені витрати, підтверджені платником податку документально, а саме: фіскальним або товарним чеком, касовим ордером, товарною накладною, іншими розрахунковими документами або договором, які ідентифікують продавця товарів (робіт, послуг) та визначають суму таких витрат.

При цьому, згідно з пунктами 5.1, 5.2 статті 5 Закону про прибуток валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати), це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

За змістом абзацу четвертого підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Що стосується правових підстав для формування позивачем податкового кредиту з ПДВ, суд зазначає, що об'єктом оподаткування податком на додану вартість відповідно до п/п. 3.1.1 Закону про ПДВ України є операції платників податку з поставки товарів, робіт/послуг.

Підпунктом 7.4.1 цього Закону, передбачено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів, робіт/послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п/п. 7.5. Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій, зокрема: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п/п. 7.2.3. зазначеного Закону податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.2.6 Закону про ПДВ передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до підпункту 7.4.5 Закону про ПДВ не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Отже, виходячи з системного аналізу приведених вище правових актів в сукупності, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

При цьому, для формування податкового кредиту мають значення податкові накладні та інші первинні документи, які, виходячи з наведеного, видаються на підтвердження реально вчиненої операції. Однак, наявність податкових накладних є необхідною, але не безумовною підставою для отримання платником податку права на податковий кредит з податку на додану вартість.

Відсутність сукупності зазначених чинників, з якими наведені вище правові акти повязують можливість формування платником податків податкового кредиту з ПДВ та витрат, у т.ч. недоведеність фактичного (реального) виконання операцій, виключає можливість формування витрат та податкового кредиту з ПДВ навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою первинних документів (у т.ч. податкових накладних) та незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товару з ПДВ.

У взаємозвязку з вищенаведеним та в контексті перевірки наявності у постачальника продукції реальних можливостей щодо фактичного виконання спірних операцій, за якими сформовано спірні суми податкового кредиту з ПДВ та витрат, суд також зазначає наступне.

Пунктом 1.3. Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10 серпня 2005 р. № 327 (в редакції на час проведення перевірки ТОВ «С.Дж.Р.Груп», визначено, що Акт перевірки, це службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

Згідно акту від 14.10.2010 року № 823/23-10/34981754 про результати перевірки ТОВ «С.Дж.Р.Груп»за період з 01.08.2008 року по 31.05.2010 року, проведеною ДПІ у Печерському районі м. Києва, встановлено (пункти 2.5., п.2.9., 2.10., стор. 6, 9, 11 акту), що загальна чисельність працівників 1 особа; підприємство відсутнє за зареєстрованим місцезнаходженням; встановлено відсутність у зазначеного підприємства основних засобів, нарахування амортизаційних відрахувань, адміністративно-господарських можливостей для здійснення господарської діяльності, у т.ч. складських приміщень, автомобільного чи іншого транспорту, працівників, виробничого обладнання, сировини, матеріалів, які в сукупності є необхідними для провадження фінансово-господарської діяльності.

Під час перевірки (стор. 10 акту перевірки) не підтверджено наявність поставок товарів (робіт/послуг) від ТОВ «С.Дж.Р.Груп»підприємствам покупцям, за операціями з якими загальна сума податкового кредиту з ПДВ складає 685625926 грн. за період з 01.08.2008 року по 31.05.2010 року (стор. 5 акту).

Крім того, як вбачається з акту перевірки позивача (стор.5), зазначене підприємство починаючи з другого півріччя 2008 року звітність з податку на прибуток не подавало, а отже не підтверджено здійснення фінансово-господарської діяльності та певних операцій.

Належних та допустимих доказів на спростування викладених у цьому акті перевірки висновків під час розгляду справи не надано, як і доводів щодо неналежності даного доказу, як засобу доказування, та суд не вбачає підстав не вважати цей акт належним та допустимим доказом в контексті визначення адміністративно-технічних можливостей для здійснення спірних операцій контрагентом позивача.

У взаємозвязку з вищенаведеним та в контексті перевірки фактичного виконання спірних операцій та виявлення документів, які в сукупності прямо та опосередковано можуть підтверджувати або спростовувати фактичне постачання автозапчастин та комплектуючих, суд приходить до висновку, що під час розгляду справи не доведено фактичного виконання спірних операцій, не надано доказів та документів, які в умовах звичайної ділової практики супроводжують та в сукупності підтверджують фактичне вчинення вищезгаданих господарських операцій.

Так, виходячи з того, що за умовами договору передбачалось транспортування автозапчастин на склад позивача, який при цьому не використовував найманої праці, під час розгляду справи: не надано: (1) жодних доказів наявності у ТОВ «С.Дж.Р.Груп»власних або орендованих (замовлених) транспортних засобів для перевезення продукції (в контексті п. 3.4.-3.6. договору); (2) доказів використання позивачем в цьому ж контексті для виконання спірних операцій мікроавтобусу Мерседес Vito, копію технічного паспорту на який (мікроавтобус) залучено до справи; (3) товарно-транспортних накладних (в контексті положень пунктів 3.4. 3.6. договору), які за змістом та виходячи із суті операцій мали б супроводжувати поставки; (4) наявності трудових ресурсів у спірний період (у т.ч. залучених на умовах трудових або підрядних угод) для розвантаження/навантаження продукції про що (відвантаження силами контрагента) йдеться у видаткових накладних; (5) копій сертифікатів на продукцію, технічної документації тощо в контексті положень ч. 2 ст. 662 ЦК України та п. 3.5. договору; (6) наявності у ТОВ «С.Дж.Р.Груп»власних або орендованих складських приміщень для зберігання продукції, що за договором передбачалась до поставки позивачу; (7) даних бухгалтерського обліку по відповідним рахункам позивача щодо зберігання продукції на складі; (8) документальних доказів джерел походження продукції у контрагента позивача (проведення вхідних товарних операцій по ТОВ «С.Дж.Р.Груп»), (9) інших доказів, які прямо та опосередковано могли б в сукупності з іншими доказами або окремо підтверджувати фактичне вчинення вищезгаданих операцій.

Крім того, під час розгляду позивачем не було надано будь-якого листування, доказів обміну комерційними пропозиціями з приводу укладання наведених вище договорів, що є звичайною діловою практикою при виборі контрагентів, у т.ч. з метою зясування до укладання договору наявності у відповідних контрагентів матеріальних та людських ресурсів для виконання певних угод.

Представник позивача також не зміг пояснити конкретних обставин де підписувався договір, де і яким чином підписувались первинні документи, яким чином здійснювалось прийняття продукції по якості та кількості. Представник позивача також не зміг пояснити конкретні місця, де здійснюватись навантаження/відбір продукції, зазначивши, що іноді продукція перевантажувалась на трасі. Під час розгляду справи представник позивача не довів реалізації всієї кількості продукції, оформленої за відносинами з ТОВ «С.Дж.Р.Груп», іншим особам, як і її наявності на складі позивача.

Таким чином, під час розгляду справи не доведено наявності сукупності тих обставин та відносин, які за звичайною діловою практикою супроводжують фактичне виконання такого роду операцій та в сукупності підтверджують їх фактичне (реальне) виконання, а відтак, і не доведено позивачем того, що продукція була поставлена позивачу ТОВ «С.Дж.Р.Груп», яке видавало податкові накладні.

Окрім того, під час розгляду справи встановлено, що у податкових накладних від 02.04.2009 р. № 2075, від 09.04.2009 р. № 2223, від 17.04.2009 р. № 2400, від 06.05.2009 р. № 3043 відсутнє визначення прізвища особи, яка підписала ці податкові накладні, що свідчить про невідповідність цих податкових накладних вимогам п. 18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 р. № 165, зареєстрованим в Мінюсті України 23.06.1997 р. за № 233/2037 (в редакції на час видачі ПН) та свідчить про юридичну дефектність цих податкових накладних для цілей визначення їх юридичної значимості цих накладних в контексті формування спірних сум податкового кредиту.

Таким чином, в даному випадку, суд приходить до висновку про проведення безтоварних операцій, наслідком чого є отримання необґрунтованої податкової вигоди у вигляді спірних сум податкового кредиту та витрат. Тобто, в даному випадку фактично відбувався лише обмін документами, які не мають правової значимості внаслідок безтоварності операцій, з метою створення зовнішніх ознак правомірності формування податкового кредиту та витрат за безтоварними операціями.

З огляду на недоведеність фактичного здійснення операцій, суд приходить до висновку про відсутність сукупності умов, обставин та підстав з якими наведені вище законодавчі акти повязують виникнення у позивача права на спірні суми валових витрат та податкового кредиту з ПДВ.

Наведені позивачем у позові доводи, у т.ч. щодо закриття кримінальної справи відносно директора ТОВ «С.Дж.Р.Груп»Якімця А.В., не є підтвердженням того, що продукція була поставлена позивачу ТОВ «С.Дж.Р.Груп»та не спростовують вищенаведених висновків суду.

При цьому, доводи позивача щодо несвоєчасного надання йому наказу та направлення на перевірку, як назначено вище, спростовуються відмітками позивача на направленні про проведення перевірки та вступною частиною Акту перевірки, який підписаний позивачем, в якому зазначено реквізити цих документів та підстави проведення перевірки. Окрім того, під час розгляду справи не знайшло свого підтвердження наявність обставин для застосування до спірних відносин положень п. 86.9. ПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку, за результатами розгляду справи суд не вбачає підстав для визнання спірних рішень протиправним та підстав для їх скасування які, як приходить до висновку суд, є законними, обґрунтованими та вірними по суті, а отже у задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись вимогами ст. ст. 69-71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Фізичної особи підприємця ОСОБА_3 (і.н. НОМЕР_3; адреса: АДРЕСА_1) до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0001051740 від 14.07.2011 р. та № 0001061740 від 14.07.2011 р. залишити без задоволення.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя О.А. Кармазін

Повний текст постанови суду складено та підписано 12.12.2011 р.