Постанова № 20261879, 12.12.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

12 грудня 2011 року 8:00 № 2а-14900/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Савченко А.І., при секретарі Литовці Ю.Є., розглянувши у письмовому проваджені адміністративну справу

за позовомОСОБА_1

доКиївського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на обєкти нерухомого майна

провизнання дій протиправними та зобовязання вчинити дії ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на обєкти нерухомого майна (далі по тексту відповідач, БТІ), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2 (далі по тексту третя особа, ОСОБА_2) про визнання протиправною відмову в реєстрації права власності на квартиру по проспекту Маяковського, 8 та зобовязання зареєструвати право власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 шляхом внесення відповідного запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 жовтня 2011 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено її до судового розгляду на 9 листопада 2011 року.

Судове засідання, призначене на 9 листопада 2011 року, не відбулося.

Судове засідання, призначене 22 листопада 2011 року, судом відкладалось на 8 грудня 2011 року в звязку з залучення у якості третьої особи без самостійних вимог ОСОБА_2

У судовому засіданні 8 грудня 2011 року представник позивача та третя особа позовні вимоги підтримали та просили суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча повідомлявся належним чином про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Відповідно до частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи положення частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, беручи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, в судовому засіданні 8 грудня 2011 року суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 згідно з договором купівлі продажу від 08.02.2011р. придбала квартиру АДРЕСА_1. Вказаний договір посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 08.02.2011р. за реєстровим №52 та зареєстрований в Державному реєстрі правочинів 08.02.2011р. за №4326654.

23 лютого 2011 року позивач звернулась до БТІ з заявою про державну реєстрацію за нею права власності на квартиру АДРЕСА_1. До заяви позивачем було додано нотаріально завірену копію договору купівлі-продажу від 08.02.2011р.

В звязку з відмовою у реєстрації права власності, представником позивач в серпні 2011 року подано заяву до БТІ з проханням надати інформацію щодо правових підстав відмови у проведенні державної реєстрації права власності на нерухоме майно та надати копію рішення про відмову в проведенні державної реєстрації права власності на нерухоме майно відповідно до заяви від 23 лютого 2011 року.

Листом від 19 вересня 2011 року №43503 (И-2011) відповідач повідомив позивачу, що постановою про відкриття виконавчого провадження від 18.01.2011р. накладено арешт на все майно, щ належить ОСОБА_2, а тому, в силу положень частини 3 статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмеження» у БТІ відсутні правові підстави для проведення реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1.

Вказані обставини і стали підставою для звернення до суду з відповідним позовом.

Окружний адміністративний суд міста Києва погоджується з позовними вимогами ОСОБА_1 та вважає їх обґрунтованими, виходячи з наступних мотивів.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України (далі по тексту ЦК України) право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно зі статтею 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Стаття 182 ЦК України встановлює, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.

Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондуються з нормами Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмеження»та Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Так, преамбулою Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмеження»від 01.07.2004р. № 1952-ІV (далі по тексту - Закон України від 01.07.2004р. №1952-ІV) визначено, що цей Закон визначає правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 19 Закону України від 01.07.2004р. №1952-ІV державна реєстрація прав проводиться на підставі договорів, укладених у порядку, встановленому законом.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 набула право власності на обєкт нерухомого майна квартиру АДРЕСА_1, на підставі договору купівлі продажу від 08.02.2011р. за реєстровим №52, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3

Відповідно до частини 1 статті 3 Закону України від 01.07.2004р. №1952-ІV обєкт нерухомості, який належить ОСОБА_1 на підставі договору купівлі продажу від 08.02.2011р., підлягає обов'язковій державній реєстрації.

Відповідно до Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002р. № 7/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.02.2002р. за № 157/6445 у редакції наказу Міністерства юстиції України від 28.07.2010р. № 1692/5 (далі по тексту Тимчасове положення) до переліку правовстановлювальних документів, на підставі яких проводиться державна реєстрація прав власності на нерухоме майно входять: договір, за яким відповідно до законодавства передбачається перехід права власності, зокрема купівлі-продажу, міни, дарування, довічного утримання, лізингу, предметом якого є нерухоме майно, про припинення права на аліменти для дитини у зв'язку з передачею права власності на нерухоме майно, договір іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, договір про задоволення вимог іпотекодержателя, спадковий договір (за наявності свідоцтва органу реєстрації актів цивільного стану про смерть чи рішення суду про оголошення особи померлою), договір про виділ у натурі частки з нерухомого майна, що є у спільній власності.

Отже, судом встановлено, що договір купівлі-продажу квартири від 08.02.2011р. є належним правовстановлювальним документом, що підтверджує правомірність набуття позивачем права власності на квартиру АДРЕСА_1 та є таким, що відповідає вимогам чинного законодавства, укладений в порядку та спосіб, передбачений законом.

Відповідно до пункту 1.4. Тимчасового положення обов'язковій державній реєстрації підлягають право власності та інші речові права на нерухоме майно.

Пунктом 1.5. Тимчасового положення визначено, що державній реєстрації підлягають право власності та інші речові права на таке нерухоме майно, зокрема, квартири.

Разом з цим, в обґрунтування відсутності підстав для проведення державної реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 відповідач у своєму листі від 19 вересня 2011 року №43503 (И-2011) посилається на частину 3 статті 26 Закону України від 01.07.2004р. №1952-ІV, відповідно до якої записи про обтяження погашаються на підставі актів (рішень) уповноважених на це органів або посадових осіб.

Суд критично ставиться до зазначених тверджень відповідача та не приймає їх до уваги з огляду на наступне.

Згідно з пунктом 7 договору купівлі-продажу квартири від 08.02.2011р. під забороною (арештом) відчуження, згідно з Єдиним реєстром заборон відчуження обєктів нерухомого майна, відчужувана квартира не перебуває. Інформація про перебування відчужуваного за цим договором майна під податковою заставою в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна про податкові застави відсутня.

Вказане підтверджується наявними в матеріалах справи копією витягу з Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна №30242420 станом на 08.02.2011р. та копією витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна про податкові застави №30242563 станом на 08.02.2011р., тобто на момент укладення договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1.

За таких підстав, суд приходить до висновку про відсутність будь-яких обтяжень щодо квартири АДРЕСА_1 на час укладання договору купівлі-продажу від 08.02.2011р.

Відсутність будь-яких обтяжень (заборона відчуження, арешт) щодо квартири АДРЕСА_1 підтверджується, також, й копію витягу з Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна №33392744, наданою приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 станом на 18.10.2011р.

При цьому, суд звертає увагу на те, що частиною 1 статті 24 Закону України від 01.07.2004р. №1952-ІV встановлено вичерпаний перелік підстав для відмови у державній реєстрації прав, а саме, в разі, якщо: заявлене право не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону; нерухоме майно або більша за площею його частина перебуває в іншому реєстраційному (кадастровому) окрузі; із заявою про державну реєстрацію звернулася особа, яка відповідно до цього Закону не може бути суб'єктом права власності на даний об'єкт нерухомого майна або представником такого суб'єкта; подані документи не відповідають вимогам, установленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, або не дають змоги установити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують; заяву про державну реєстрацію права власності відповідно до правочину про відчуження нерухомого майна було подано після державної реєстрації обмежень, вчинених щодо цього майна; заявлене право власності або інше речове право вже зареєстроване.

Відмова у державній реєстрації прав з підстав, не передбачених цим Законом, як вказано в частині 4 статті 24 Закону України від 01.07.2004р. №1952-ІV, заборонена.

Доказів наявності зазначених вище підстав відповідачем суду надано не було.

Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно із частиною 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доказів, які б спростовували доводи позивача відповідач суду не надав.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Визнати протиправною відмову Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на обєкти нepyxомого майна в державній реєстрації права власності ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_1.

3.Зобовязати Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на обєкти нepyxомого майна зареєструвати за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.І. Савченко