Постанова № 20261559, 21.09.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

21 вересня 2011 року 11:50 № 2а-8763/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Хижняк І.В. та представників:

позивача: Самкова В.А.;

відповідача: Невмержицької І.Л.

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю “Оріон-Україна”

доДержавної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва

проскасування податкових повідомлень-рішень

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 21 вересня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

20 червня 2011 року (відповідно до відмітки служби діловодства суду) Товариство з обмеженою відповідальністю “Оріон-Україна” (далі по тексту позивач,ТОВ“Оріон-Україна”) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва (далі по тексту відповідач, ДПІ у Голосіївському районі м. Києва), в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 30 грудня 2010року №00001252320/0 та №00001262320/0.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 червня 2011року позовну заяву ТОВ “Оріон-Україна” залишено без руху у звязку з відсутністю доказів звернення до адміністративного суду в межах строків звернення та встановлено строк для усунення недоліків до 11 липня 2011 року.

06 липня 2011 року позивач усунув вказані недоліки шляхом надання до суду відповідних доказів.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 липня 2011року відкрито провадження в адміністративній справі №2а/8763/11/2670, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 26 липня 2011 року.

В судових засіданнях неодноразово оголошувалася перерва у звязку з необхідністю витребування додаткових доказів.

В судовому засіданні 21 вересня 2011 року представники позивача позовні вимоги підтримали, представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечив.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі м.Києва від 30 грудня 2010 року №00001262320/0 згідно з підпунктом “б” підпункту 4.2.2пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України “Пропорядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, за порушення абзацу четвертого підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” ТОВ “Оріон-Україна” визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток у розмірі 99 152,00 грн., в тому числі за основним платежем 66 101,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 33 051,00 грн.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м.Києва від 30 грудня 2010 року №00001252320/0 згідно підпунктом “б” підпункту 4.2.2пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України “Пропорядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, за порушення підпунктів 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”ТОВ “Оріон-Україна” визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 79320,00 грн., в тому числі за основним платежем 52880,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 26440,00 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акта від23 грудня 2010 року №1061/1-23-20-34934746 “Про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ “Оріон-Україна” (код ЄДРПОУ 34934746) з питань правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на прибуток в частині нарахування валових витрат та податку на додану вартість в частині нарахування податкового кредиту з ПДВ за періоди: жовтень-листопад 2008р. та травень 2009р. по взаємовідносинам з ТОВ“С.Дж.Р.Груп” (код за ЄДРПОУ 34981754)” (далі по тексту Акт перевірки).

Як свідчить Акт перевірки, у періоді, що перевірявся позивач мав взаємовідносини з ТОВ“С.Дж.Р.Груп”; в результаті здійснених заходів встановлено, що ТОВ“С.Дж.Р.Груп” за вказаною адресою не знаходиться, а фактичне місцезнаходження встановити неможливо; відповідно до бази облікових даних вказане підприємство не звітує, остання звітність подана за півріччя 2008 року з нульовими показниками; фактично згідно податкової звітності у ТОВ“С.Дж.Р.Груп” відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, сировина для здійснення основного виду діяльності.

На думку відповідача, викладене свідчить про відсутність у ТОВ“С.Дж.Р.Груп” адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобовязань по укладеній угоді та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобовязань, тому така угода носить фіктивний характер, а ТОВ “Оріон-Україна” діяло без належної обачності.

Допитаний в порушеній кримінальній справі ОСОБА_3, що значиться директором ТОВ“С.Дж.Р.Груп”, вказав, що не має ніякого відношення до діяльності підприємства, а документи фінансово-господарської діяльності не підписував, нікого на це не уповноважував.

Далі по тексту Акта перевірки, посилаючись на норми Господарського та Цивільного кодексів України, відповідач встановив, що правочини між ТОВ “Оріон-Україна” таТОВ“С.Дж.Р.Груп” є нікчемними та такими, що укладені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства

З огляду на викладене, в Акті перевірки зроблено висновок про порушення позивачем абзацу четвертого підпункту5.3.9пункту 5.3 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 66101,00 грн. та підпунктів 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5пункту 7.4 статті 7Закону України “Про податок на додану вартість”, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 52880,00 грн., а саме: жовтень 2008 року 27440,00 грн., листопад 2008 року 18020,00 грн., травень 2009 року 7420,00 грн.

Позивач не погоджується з висновками Акта перевірки та прийнятим на їх підставі податковими повідомленнями-рішеннями, оскільки правочини між позивачем та ТОВ“С.Дж.Р.Груп” не визнані судом недійсними; висновки відповідача про відсутність у ТОВ“С.Дж.Р.Груп” адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобовязань є лише припущенням та не підтверджується жодним доказом; всі первинні документи по спірним операціям, складені у відповідності до вимог Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”; ТОВ“С.Дж.Р.Груп” на момент складання податкових накладних було зареєстроване як платник податку на додану вартість; придбані послуги використані позивачем у власній господарській діяльності.

Доводи відповідача, викладені в письмовому запереченні проти позову, повністю співпадають з висновками Акта перевірки.

Окружний адміністративний суд міста Києва не погоджується з висновками Акта перевірки, що стали підставою для визначення позивачу суми податкового зобовязання з податку на прибуток та податку на додану вартість, виходячи з наступних мотивів.

В частині висновків Акту перевірки щодо порушення абзацу четвертого підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на наступне.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Наведені правові норми свідчать, що визначальною умовою правомірності формування валових витрат при придбанні товарів, робіт чи послуг є подальше використання таких товарів, робіт, послуг у власній господарській діяльності підприємства.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення обєкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить зясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосубєктності учасників господарської операції та установлення звязку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Матеріали справи свідчать, що 15 жовтня 2008 року між ТОВ“Оріон-Україна” (замовник) та ТОВ“С.Дж.Р.Груп” (підрядник) укладено договір №15/10/01, відповідно до якого підрядник зобовязується власними матеріалами та засобами виконати комплекс будівельно-монтажних робіт згідно з проектом “Жива річка здорові люди, квітуче місто”; роботи виконуються на обєкті замовника, що розташований за адресою: м. Рівне, річка Устя.

Згідно з довідками про вартість виконаних робіт та актами приймання виконаних підрядних робіт, копія яких знаходяться в матеріалах справи, ТОВ“С.Дж.Р.Груп” виконало роботи з реконструкції русла річки та прибережної зони.

ТОВ“С.Дж.Р.Груп” виписало на адресу ТОВ“Оріон-Україна” податкові накладні від 31 жовтня 2008 року №85 на загальну суму 164638,00 грн., в тому числі податок на додану вартість 27439,80 грн.; 26 листопада 2008 року №103 на загальну суму 108120,00 грн., в тому числі податок на додану вартість 18020,00 грн.

14 травня 2009 року між ТОВ“Оріон-Україна” (замовник) та ТОВ“С.Дж.Р.Груп” (підрядник) укладено договір №01/05/04, відповідно до якого підрядник виконує підводно-технічні роботи згідно з кошторисом.

Згідно з локальним кошторисом, довідкою про вартість виконаних робіт та актом приймання виконаних підрядних робіт, копії яких знаходяться в матеріалах справи, ТОВ“С.Дж.Р.Груп” виконало підводно-технічні роботи по обстеженню закритих скидних каналів.

ТОВ“С.Дж.Р.Груп” виписало на адресу ТОВ“Оріон-Україна” податкову накладну від 29 травня 2009 року №18 на загальну суму 44523,00 грн., в тому числі податок на додану вартість 7420,00 грн.

В оплату за поставлені підрядні роботи ТОВ“Оріон-Україна” перерахувало на рахунок ТОВ“С.Дж.Р.Груп” грошові кошти, що підтверджується відповідними виписками банку.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність субєктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Пункт 1.32 статті 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” визначає господарську діяльність як будь-яку діяльність особи, направлену на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Як свідчить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, одним із видів діяльності позивача є будівництво водних споруд, діяльність у сфері геодезії, гідрографії та гідрометеорології.

Позивач має ліцензію Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України № 315912 на здійснення будівельних робіт, видану 07травня 2007 року.

За даними витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців одним із видів діяльності ТОВ“С.Дж.Р.Груп” є будівництво будівель, інші спеціалізовані будівельні роботи, будівництво інших споруд.

ТОВ“С.Дж.Р.Груп” має ліцензію Міністерства регіонального розвитку та будівництва України №316541 на будівельну діяльність, що видана 04 червня 2007 року та діє до 04червня 2012 року.

Суд встановив, що позивач замовляв у ТОВ“С.Дж.Р.Груп” роботи з реконструкції русла річки та прибережної зони з метою виконання договірних зобовязань за договорами підряду на виконання робіт №723 та №723/1 від 19 вересня 2008 року, укладеного з Управлінням житлово-комунального господарства м. Рівне; підводно-технічні роботи позивач замовляв з метою виконання договірних зобовязань за договором №12 від 13 травня 2009 року, укладеного з ПП “Альпром-Центр”.

На підтвердження реальності здійснених ТОВ“С.Дж.Р.Груп” робіт позивач надав в матеріали справи копії договорів, актів приймання виконаних робіт, податкових накладних, виписки банку.

Крім того, в матеріалах справи містяться копія робочого проекту “Жива річка здорові люди, квітуче місто (реконструкція річки Устя русло регуляторні роботи)”, акта прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом обєкта, публікації в пресі, листа-відгуку від замовника робіт, фотознімки обєктів до, під час та після проведення робіт.

Таким чином, господарські операції ТОВ “Оріон-Україна” з ТОВ“С.Дж.Р.Груп” з здійснювалися в межах звичайної господарської діяльності підприємств, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Доказів на підтвердження того, що ТОВ“С.Дж.Р.Груп” не мало адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобовязань по спірним операціям та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобовязань, що угоди носять фіктивний характер

За правилами абзацу четвертого підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

В Акті перевірки не встановлено відсутність на момент перевірки у позивача таких розрахункових, платіжних та інших документів.

Відповідно до частин першої та другої статті 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність” підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обовязкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З аналізу наданих позивачем документів, судом встановлено, що вони повністю відповідають вимогам зазначеної статті Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність” та підтверджують здійснення господарських операцій, в свою чергу відповідачем не визначено, які саме додаткові первинні документи, окрім наявних в матеріалах справи, мають підтвердити надання придбаних позивачем послуг.

Обставини справи свідчать, що підставою для висновку ДПІ у Голосіївському районі м. Києва про порушення позивачем норм Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” та про нікчемність правочинів, укладених між ним таТОВ“С.Дж.Р.Груп” є порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_3 та інших невстановлених осіб за фактом фіктивного підприємства ТОВ“С.Дж.Р.Груп” за ознаками злочину, передбаченого частиною другою статті 205 Кримінального кодексу України.

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням частини першої статті69Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

У відповідності до частин першої та четвертої статті 70 цього Кодексу, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

За визначенням статті 207 Господарського кодексу України, господарське зобовязання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосубєктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до статті 208 цього Кодексу якщо господарське зобовязання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобовязання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобовязанням, а у разі виконання зобовязання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Конфіскаційні санкції, передбачені даною нормою, не можуть застосовуватися за сам факт несплати податків (зборів, інших обовязкових платежів) однією зі сторін договору. За таких обставин правопорушенням є несплата податків, а не вчинення правочину. Для застосування санкцій, передбачених частиною першою статті 208 Господарського кодексу України, необхідним є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, наприклад, вчинення удаваного правочину з метою приховання ухилення від сплати податків чи з метою неправомірного одержання з державного бюджету коштів шляхом відшкодування податку на додану вартість у разі його несплати контрагентами до бюджету.

Відповідачем не наведено, а судом не встановлено, підстав для визнання нікчемними угод, укладених між ТОВ “Оріон-Україна” та ТОВ“С.Дж.Р.Груп”, а також не надано доказів, які б свідчили, що правочин в межах спірних правовідносин, вчинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Крім того, за даними витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців суд встановив, що на час здійснення спірних операцій та станом на 13вересня 2011 року ТОВ“С.Дж.Р.Груп” включене до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, керівником значиться ОСОБА_3, а відомості про нього є підтвердженими.

Відповідно до статті 18 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

На думку суду позивач, як покупець, не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Враховуючи викладене, беручи до уваги наявність підтверджуючих розрахункових та інших документів, а також використання позивачем придбаних послуг у власній господарській діяльності, висновок Акта перевірки про порушення позивачем абзацу четвертого підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” є помилковим, а визначення позивачу суми податкового зобовязання з податку на прибуток за основним платежем у розмірі 66 101,00 грн. протиправним.

Відповідно до пункту 17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” штрафні санкції накладаються на платника податків за порушення податкового законодавства.

Оскільки суд встановив відсутність порушень податкового законодавства з боку позивача, то накладення штрафних санкцій на підставі підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” у розмірі 33051,00 грн. є також протиправним.

В частині висновків Акту перевірки щодо порушення позивачем підпунктів 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на наступне.

Згідно з пунктом 1.7 статті 1 Закону України “Про податок на додану вартість”, податковий кредитце сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з підпунктом 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у звязку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Судом встановлено вище, що придбання позивачем у ТОВ“С.Дж.Р.Груп” будівельних робіт безпосередньо повязано з його господарською діяльністю, а здійснені господарські операції є реальними та підтверджуються необхідними документами.

За приписом підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті Закону України “Про податок на додану вартість” датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека)в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Закон України “Про податок на додану вартість” передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження таких сум податковими накладними чи митними деклараціями (підпункт 7.4.5 пункту 7.4 статті 7).

Згідно з підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” платник податку зобовязаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) назву юридичної особи або прізвище, імя та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г)податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, обєм); є) повну назву отримувача; ж) ціну продажу без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до вимог підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Як встановлено судом, на момент складання податкових накладних контрагент позивача ТОВ“С.Дж.Р.Груп” був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мав право видавати податкові накладні на кожну поставку послуг; в свою чергу, податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам встановленим підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”.

Враховуючи викладене, суд вважає, що ТОВ“Оріон-Україна” правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість за жовтень, листопад 2008 року та травень 2009 року, а висновки Акта перевірки про порушення позивачем норм Закону України “Проподаток на додану вартість” є помилковими, відтак визначення суми податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 52880,00 грн. є протиправним.

Відповідно до пункту 17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” штрафні санкції накладаються на платника податків за порушення податкового законодавства.

Оскільки суд встановив відсутність порушень податкового законодавства з боку позивача, то накладення штрафних санкцій на підставі підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” у розмірі 26440,00 грн. є також протиправним.

Враховуючи викладене, податкові повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 30 грудня 2010року №00001252320/0 та №00001262320/0 є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, ДПІ у Голосіївському районі м. Києва не доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19Конституції України та частиною третьою статті 2Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ“Оріон-Україна” підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Оріон-Україна” задовольнити повністю.

2.Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва від 30 грудня 2010року №00001252320/0 та №00001262320/0.

3.Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Оріон-Україна” судові витрати у розмірі 3,40 грн. (три гривні сорок копійок).

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.А. Кузьменко