Постанова № 20261548, 21.09.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

21 вересня 2011 року 10:23 № 2а-6860/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Хижняк І.В. та представників:

позивача: Собка О.В.;

відповідача: не зявились

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу

за позовомДочірньої компанії “Укргазвидобування” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”

доСпеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків

провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 21 вересня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

16 травня 2011 року (відповідно до відмітки служби діловодства суду) Дочірня компанія “Укргазвидобування” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” (далі по тексту позивач,ДК “Укргазвидобування”) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків (далі по тексту відповідач, СДПІ), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення СДПІ від 04 жовтня 2010 року №0003384120/0 та від 17 грудня 2010року №00034841220/1.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 травня 2011року відкрито провадження в адміністративній справі №2а-6860/11/2670, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 20 червня 2011 року.

В судових засіданнях неодноразово оголошувалася перерва у звязку з необхідністю витребування додаткових доказів.

В судовому засіданні 21 вересня 2011 року представник позивача позовні вимоги підтримав, відповідач в судове засідання свого представника не направив, хоча про дату, час та місце судове засідання повідомлений належним чином.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до податкового повідомлення-рішення СДПІ від 04 жовтня 2010 року №0003384120/0 згідно з підпунктом “б” підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, за порушення підпунктів 7.2.3, 7.2.6, 7.2.8 пункту 7.2, підпункту 7.4.1 пункту 7 ДК “Укргазвидобування” визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 28222214,00 грн., в тому числі за основним платежем 20145 555,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 8076 659,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження згідно з рішенням СДПІ про результати розгляду первинної скарги від 10 грудня 2010 року №16450/10/25-022, вказане податкове повідомлення-рішення скасовано в частині 184367,00 грн. основного платежу та у відповідній частині штрафні (фінансові)санкції, та прийнято податкове повідомлення-рішення від 17 грудня 2010 року №0003484120/1, якими позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 27945663,00 грн., в тому числі за основним платежем 19961188,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 7984 475,00 грн.

Відповідно до підпункту “б” підпункту 6.4.1 пункту 6.4. статті 6 Закону України “Пропорядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, якщо контролюючий орган скасовує або змінює раніше прийняте рішення про нарахування суми податкового зобов'язання (пені і штрафних санкцій) або податкового боргу внаслідок їх адміністративного оскарження, податкове повідомлення вражається відкликаним.

Згідно з підпунктом 6.4.3 пункту 6.4 вказаної статті, у випадках, визначених підпунктом “б” підпункту 6.4.1 цього пункту, податкове повідомлення вважається відкликаним з дня прийняття контролюючим органом рішення про скасування або зміну раніше нарахованої суми податкового зобов'язання (пені і штрафних санкцій) або податкового боргу.

З огляду на те, що податкове повідомлення-рішення 04 жовтня 2010 року №0003384120/0 в силу вимог Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” є відкликаним та не може бути скасоване судом, позовні вимоги в частині скасування такого податкового повідомлення-рішення задоволенню не підлягають.

Таким чином, суд розглядає позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17 грудня 2010 року №0003484120/1.

Податкове повідомлення-рішення від 17 грудня 2010 року №0003484120/1 прийняте на підставі акта від 20 вересня 2010 року №463/41-20/30019775 “Про результати документальної невиїзної перевірки ДК “Укргавидобування” НАК “Нафтогаз України” (код за ЄДРПОУ 30019775) з питання формування податкового кредиту з податку на додану вартість за квітень з ТОВ“Промальянс” код за ЄДРПОУ 33012699, червень 2010 року по взаємовідносинах з ПП “Ром-Строй” код ЄДРПОУ 35037034” (далі по тексту Акт перевірки).

Як свідчить Акт перевірки, за результатами даних системи автоматизованого співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні Державної податкової адміністрації України встановлено, що податкова декларація з податку на додану вартість ТОВ“Промальянс” за квітень 2010 року визнана недійсною, податкова декларація з податку на додану вартість ПП “Ром-Строй” за червень 2010 року визнана недійсною.

На думку відповідача, у разі неподання підприємствами-постачальниками до податкового органу податкових декларацій з податку на додану вартість за відповідний звітний період, податкові накладні, виписані постачальниками у цих звітних періодах, вважаються такими, що заповнені з порушенням вимог Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року №165.

Виходячи з наведеного в Акті перевірки зроблено висновок про порушення ДК“Укргазвидобування” підпунктів 7.2.3, 7.2.6, 7.2.8 пункту 7.2, підпункту 7.4.1 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7Закону України “Про податок на додану вартість”, що призвело заниження податку на додану вартість на загальну суму 20145555,00 грн., в тому числі за квітень 2010 року 184367,00 грн., за червень 2010 року 19961188,00 грн.

Позивач не погоджується з висновками Акта перевірки та прийнятим на їх підставі податковим повідомленням-рішенням, оскільки податкові накладні, на підставі яких сформовано податковий кредит, складені належним чином та містять усі реквізити, а на момент вчинення господарських операцій та складання податкових накладних контрагенти мали дійсні свідоцтва платника податку на додану вартість.

Доводи відповідача, викладені в письмовому запереченні проти позову, повністю співпадають з висновками Акта перевірки.

Окружний адміністративний суд міста Києва вважає обґрунтованими позовні вимоги ДК “Укргазвидобування” в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17 грудня 2010 року №0003484120/1, з огляду на наступне.

Зі змісту рішення СДПІ про результати розгляду первинної скарги від 10 грудня 2010року №16450/10/25-022 вбачається, що сума податкового зобовязання визначалася позивачу по взаємовідносинам з ПП “Ром-Строй” за червень 2010 року.

Матеріали справи свідчать, що 19 травня 2010 року між ПП “Ром-Строй” (постачальник) та ДК “Укргазвидобування” (покупець) укладено договір поставки №УГВ 997/11/10, відповідно до якого постачальник передає ,а покупець приймає і оплачує товар, відповідно до специфікації.

Згідно специфікації №1 до вказаного договору поставки ПП “Ром-Строй” поставило на адресу позивача газотурбінний привід (ГТП) Д-336-2Т та Д-336-1 комплекті з інструментом і одиночним ЗІП виробництва ВАТ “Мотор-Січ” на загальну суму 119767130,00 грн.

ТОВ“Укрпромторг-ХХІ” виписало позивачу податкові накладні від 01 червня 2010року №51001 на загальну суму 23953462,00 грн., в тому числі податок на додану вартість 3992237,67 грн. та від 02 червня 2011 року №51002 на загальну суму 95813704,00 грн., в тому числі податок на додану вартість 15968950,67 грн.

В оплату за поставлений товар ДК “Укргазвидобування” перерахувало ПП “Ром-Строй” грошові кошти, що підтверджується платіжними дорученнями від 01 червня 2010року №186, від 02 червня 2010 року №187, №1409 та №1196 та виписками банку, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення обєкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить зясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосубєктності учасників господарської операції та установлення звязку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Законом, що станом на момент виникнення спірних правовідносин визначав платників податку на додану вартість, обєкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету є Закон України “Про податок на додану вартість”.

Згідно з пунктом 1.7 статті 1 Закону України “Про податок на додану вартість”, податковий кредитце сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

З аналізу вказаної правової норми та обставин справи суд приходить до висновку, що достатніми підставами для включення ДК “Укргазвидобування” до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товарів та послуг; використання зазначених товарів та послуг у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у звязку з таким придбанням, з врахуванням рівня звичайних цін.

Судом встановлено, що позивач в податковій декларації з податку на додану вартість за червень 2010 року в складі податкового кредиту відобразив суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних ПП “Ром-Строй”, та які сплачені (нараховані) ним, в звязку з придбанням товару.

Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до підпункту 7.2.6пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

За приписом підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті Закону України “Про податок на додану вартість” датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека)в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Закон України “Про податок на додану вартість” передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження таких сум податковими накладними чи митними деклараціями (підпункт 7.4.5 пунтку 7.4 статті 7).

Згідно з підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” платник податку зобовязаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) назву юридичної особи або прізвище, імя та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г)податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, обєм); є) повну назву отримувача; ж) ціну продажу без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобовязань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Відповідно до вимог підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Як встановлено судом, на момент складання податкових накладних контрагент позивача ПП “Ром-Строй” був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мав право на нарахування податку на додану вартість та складання податкових накладних на кожну повну або часткову поставку послуг; в свою чергу податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам встановленим підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”.

У разі якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

При цьому слід ураховувати вимоги статті 18 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців”, згідно з якою відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців підтверджує, що ПП “Ром-Строй” на момент здійснення господарських операцій та на момент вирішення спору зареєстрований в Єдиному державному реєстрі як юридична особа.

Вирішуючи питання про реальність виконання та отримання позивачем послуг та придбання таких послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності, суд зазначає наступне.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність субєктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Пункт 1.32 статті 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” визначає господарську діяльність як будь-яку діяльність особи, направлену на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Судом встановлено, що позивач займається видобуванням газу, нафти, розподіленням та постачанням газу тощо.

В свою чергу за даними витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ПП “Ром-Строй”, здійснює діяльність, зокрема, з оптової торгівлі машинами та устаткуванням для добувної промисловості.

Згідно з актами прийому-передачі від 01 червня 2010 року, 18 червня 2010 року та від 10 листопада 2010 року до договору поставки №УГВ 997/11/10 від 19 травня 2010 року ПП“Ром-Строй” передало, а позивач прийняв товар - газотурбінний привід (ГТП) Д-336-2Т та Д-336-1 комплекті з інструментом і одиночним ЗІП виробництва ВАТ “Мотор-Січ”.

Товарно-транспортні накладні, копії яких знаходяться в матеріалах справи, свідчать, що газотурбінні приводи (ГТП) Д-336-2Т та Д-336-1 перевозились вантажними автомобілями з м. Запоріжжя.

В подальшому придбаний у ПП“Ром-Строй” товар позивач передав своїм структурним підрозділам ГПУ “Шебелинкагазвидобування” та ГПУ“Полтавагазвидобування” відповідно до актів на внутрішньогосподарське переміщення товарно-матеріальних цінностей від 01 червня 2010 року №1, від 18 червня 2010 року №23, від 10 листопада 2010 року №75.

Відповідно до актів приймання-передачі основних засобів ГПУ“Шебелинкагазвидобування” та ГПУ“Полтавагазвидобування” прийняли вказаний вище товар в експлуатацію.

Таким чином, викладене підтверджує, що господарські операції позивача зПП“Ром-Строй” є реальними та підтверджуються необхідними документами, а товари, що придбавалися позивачем у ПП“Ром-Строй”, придбавалися з метою використання та були використані у власній господарській діяльності, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

На переконання суду, Закон України “Про податок на додану вартість” не ставить в залежність право покупця на податковий кредит від факту декларування продавцем податкових зобовязань за проведеними господарськими операціями.

Крім того, суд звертає увагу про неможливість порушення позивачем підпункту 7.2.3пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, що регулює питання складання податкової накладної, оскільки в межах спірних правовідносин позивач податкових накладних не складав.

Враховуючи викладене, суд вважає, що ДК “Укргазвидобування” правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість за червень 2010 року, а висновки Акта перевірки про порушення позивачем підпунктів 7.2.3, 7.2.6, 7.2.8 пункту 7.2, підпункту 7.4.1 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7Закону України “Про податок на додану вартість” є помилковими, відтак визначення суми податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 19961188,00 грн. є протиправним.

Відповідно до пункту 17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” штрафні санкції накладаються на платника податків за порушення податкового законодавства.

Оскільки суд встановив відсутність порушень податкового законодавства з боку позивача, то накладення штрафних санкцій на підставі підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” у розмірі 7984 475,00 грн. є також протиправним.

Враховуючи викладене, податкове повідомлення-рішення СДПІ від 17 грудня 2010року №0003484120/1 є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, СДПІ не доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ДК“Укргазвидобування” в цій частині підлягає задоволенню.

Відповідно до частини третьої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Адміністративний позов Дочірньої компанії “Укргазвидобування” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” задовольнити частково.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків від 17 грудня 2010року №0003484120/1.

3.В іншій частині адміністративного позову відмовити.

4.Присудити з Державного бюджету України на користь Дочірньої компанії “Укргазвидобування” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” судові витрати у розмірі 1,70 грн. (одна гривня сімдесят копійок).

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.А. Кузьменко