Постанова № 20261518, 29.07.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

29 липня 2011 року 14:45 № 2а-16258/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Хижняк І. В. та представників:

позивача: Шкуліпи О.П.;

відповідача: Сича Є.Ю.

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу

за позовомПриватного акціонерного товариства “Страхова компанія “Український фінансовий альянс”

доДержавної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва

проскасування податкового повідомлення-рішення

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 29 липня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

12 листопада 2010 року (відповідно до відмітки служби діловодства суду) Приватне акціонерне товариство “Страхова компанія “Український фінансовий альянс” (далі по тексту позивач, ПрАТ “Страхова компанія “Український фінансовий альянс”) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва (далі по тексту відповідач, ДПІ у Голосіївському районі м. Києва), в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 05 листопада 2010 року №0000572201/0.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 грудня 2010 року на підставі пункту 3 частини першої статті 156 Кодексу адміністративного судочинства України зупинено провадження у справі №2а-16258/10/2670 до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі №2а-12699/09/2670 за позовом ПрАТ “Страхова компанія “Український фінансовий альянс” до Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України про визнання протиправним та скасування рішення від28вересня 2009 року №1043-л.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 травня 2011 року поновлено провадження у справі та призначену справу до судового розгляду на 04 липня 2011 року.

В судових засіданнях неодноразово оголошувалася перерва у звязку з необхідністю надання додаткових доказів.

В судовому засіданні 29 липня 2011 року представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечив.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі м.Києва від 05 листопада 2010 року №0000572201/0 згідно з підпунктом “б” підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, за порушення підпунктів 7.2.1, 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України “Прооподаткування прибутку підприємств” ПрАТ “Страхова компанія “Український фінансовий альянс” визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток у розмірі 680090,30 грн., в тому числі за основним платежем 510497,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 169 593,30 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі акта від 22 жовтня 2010 року №884/1-22-01/32374372 “Про результати планової виїзної перевірки Закритого акціонерного товариства “Страхова компанія “Український фінансовий альянс” код ЄДРПОУ 32374372 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 по 30.06.2010” (далі по тексту Акт перевірки).

Акт перевірки свідчить, що перевіркою встановлено наступне: ЗАТ “Страхова компанія “Український фінансовий альянс” (колишня назва позивача) у період з 01 січня 2009 року по 30 червня 2010 року не відобразило у складі валового доходу від усіх видів діяльності страхових платежів, отриманих (нарахованих) по договорах страхування, укладених після припинення дії всіх ліцензій на здійснення страхової діяльності відповідно до розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від01жовтня 2009 року №705; станом на30червня 2011 року рішення Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України про відновлення дії ліцензій на здійснення страхової діяльності не прийнято.

З урахуванням викладеного відповідачем в Акті перевірки зроблено висновок про порушення позивачем підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України “Прооподаткування прибутку підприємств”, в результаті чого завищено податок на прибуток від страхової діяльності у сумі 46729,00 грн., в тому числі за IV квартал 2009 року 26970,00грн., за І квартал 2010 року 7128,00 грн., півріччя 2010 року 19758,00 грн., та підпунктів 7.2.1, 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, в результаті чого занижено податок на прибуток від діяльності іншої, ніж страхова у сумі 557225,00 грн., у тому числі за IV квартал 2009 року 324821,00 грн., за І квартал 2010 року 86365,00 грн., та за ІІ квартал 2010 року 146 039,00 грн.

Позивач не погоджується висновками Акта перевірки та прийнятим на їх підставі податковим повідомленням-рішенням, обґрунтовуючи позов наступним: ПрАТ “Страхова компанія “Український фінансовий альянс” оскаржило до суду припис Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України про усунення порушень в сфері надання фінансових послуг від 20 липня 2009 року №СК-421/09-805 та прийняте на його підставі рішення про зупинення дії ліцензії від28вересня 2009 року №1043-л; крім того, при розрахунку податку в розмірі 25% відповідачем допущено помилку, а саме не враховано витрати підприємства на заробітну плату, оренду та інші витрати, які не враховуються при нарахуванні податку у розмірі 3% з валового доходу від страхування.

Відповідач проти адміністративного позову заперечив з підстав, викладених в акті перевірки.

Окружний адміністративний суд міста Києва вважає обґрунтованими позовні вимоги ПрАТ “Страхова компанія “Український фінансовий альянс”, виходячи з наступних мотивів.

Обставини справи свідчать, що підставою для висновку відповідача про порушення позивачем норм Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” стало зупинення дії ліцензій на здійснення страхової діяльності.

На підставі наявних в справі матеріалів судом встановлено, що 20 липня 2009 року Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України винесено припис №СК-421/09-805 про усунення виявлених порушень вимог законодавства про фінансові послуги; 28 вересня 2009 року Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України прийнято рішення №1043-л “Про зупинення дії всіх ліцензій на здійснення страхової діяльності, виданих Закритому акціонерному товариству “Страхова компанія “Український фінансовий альянс” у звязку з невиконанням вимог припису від 20 липня 2009року №СК-421/09-805.

Позивач оскаржив у судовому порядку рішення Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 28 вересня 2009 року№1043-л “Про зупинення дії всіх ліцензій на здійснення страхової діяльності, виданих Закритому акціонерному товариству “Страхова компанія “Український фінансовий альянс”.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 квітня 2011 року в адміністративній справі №2а 12699/09/2670 за позовом ПрАТ “Страхова компанія “Український фінансовий альянс” до Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України про визнання протиправним та скасування рішення від 28 вересня 2009 року №1043-л, яка набрала законної сили, визнано протиправним та скасовано рішення Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 28 вересня 2009 року №1043-л “Про зупинення дії всіх ліцензій на здійснення страхової діяльності”, виданих Закритому акціонерному товариству “Страхова компанія “Український фінансовий альянс”.

Суд враховує, що в Акті перевірки міститься посилання на розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від01жовтня 2009 року №705, однак звертає увагу, що вказаним розпорядженням не зупинялася дія всіх ліцензій позивача, а лише схвалено рішення від 28 вересня 2009 року№1043-л “Про зупинення дії всіх ліцензій на здійснення страхової діяльності, виданих Закритому акціонерному товариству “Страхова компанія “Український фінансовий альянс”, а отже, висновки Акта перевірки, фактично побудовані на основі згаданого рішення.

Наведене свідчить, що рішення Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 28 вересня 2009 року №1043-л “Про зупинення дії всіх ліцензій на здійснення страхової діяльності”, виданих Закритому акціонерному товариству “Страхова компанія “Український фінансовий альянс”, на підставі якого базуються висновки Акта перевірки, було протиправним від моменту його прийняття, а тому не може мати ніяких правових наслідків.

Таким чином, суд приходить до висновку, що за період з 01 січня 2009 року по 30червня 2010 року позивач здійснював страхову діяльність на підставі відповідних діючих ліцензій.

Оподаткування страхової діяльності здійснюється в особливому порядку, передбаченому пунктом 7.2 статті 7 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”.

Так, підпункт 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” встановлює, що дохід від страхової діяльності юридичних осіб - резидентів не підлягає оподаткуванню за ставкою, встановленою у пункті 10.1 статті 10 цього Закону, та оподатковується: за ставкою 0 відсотків - при отриманні доходу внаслідок виконання договорів з довгострокового страхування життя та пенсійного страхування у межах недержавного пенсійного забезпечення у разі виконання вимог до таких договорів, визначених пунктом 1.37 та пунктом 1.42 статті 1 цього Закону; за ставкою 3 відсотки - при отриманні доходу внаслідок виконання договорів з інших видів страхування.

Для цілей оподаткування страхової діяльності під оподатковуваним доходом слід розуміти суму страхових платежів, страхових внесків, страхових премій (далі - сума валових внесків), одержаних (нарахованих) страховиками-резидентами протягом звітного періоду за договорами страхування і перестрахування ризиків на території України або за її межами, зменшених на суму страхових платежів (страхових внесків, страхових премій), сплачених страховиком за договорами перестрахування з резидентом.

Відповідно до підпункту 7.2.2 пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” страховик здійснює окремий податковий облік операцій, що відповідно до підпункту 7.2.1 цього пункту оподатковуються за різними ставками за правилами, встановленими у порядку, визначеному законом для встановлення форми відповідної податкової декларації (розрахунку).

Згідно з підпунктом 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” якщо страховик одержує доходи із джерел інших, ніж ті, що визначені у підпункті 7.2.1 цього пункту, такі доходи оподатковуються за ставкою, встановленою пунктом 10.1 статті 10 цього Закону. При цьому до категорії валових витрат, повязаних з одержанням таких доходів, не включаються витрати, які понесені страховиком під час здійснення операцій із страхування (перестрахування).

З викладеного вбачається, що доходи позивача за перевірений період є доходами від страхової діяльності, що мають оподатковуватися за ставками, визначеними підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, а не пунктом 10.1 статті 10 цього Закону, як помилково вважає відповідач; доказів того, що такі доходи одержані позивачем з джерел інших, ніж ті, що визначені у підпункті 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, відповідачем не надано.

Таким чином, позовні вимоги про скасування податкового повідомлення-рішенняДПІу Голосіївському районі м. Києва від 05 листопада 2010 року №0000572201/0 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Разом з тим, суд не приймає до уваги доводи позивача про необхідність врахування відповідачем при розрахунку податку за ставкою 25% витрат підприємства на заробітну плату, оренду та інших витрати, оскільки підпункт 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” встановлює, що до категорії валових витрат, повязаних з одержанням доходів із джерел інших, ніж ті, що визначені у підпункті 7.2.1 цього пункту, не включаються витрати, які понесені страховиком під час здійснення операцій із страхування (перестрахування).

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, ДПІ у Голосіївському районі м. Києва не доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ПрАТ “Страхова компанія “Український фінансовий альянс” підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “Український фінансовий альянс” задовольнити повністю.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва від 05 листопада 2010 року №0000572201/0.

3.Присудити з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “Український фінансовий альянс” судові витрати у розмірі3,40грн. (три гривні сорок копійок).

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.А. Кузьменко