Постанова № 20261445, 14.07.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

14 липня 2011 року 15:15 № 2а-5946/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Хижняк І.В. та представників:

позивача: Крикунова Д.О.;

відповідача: Блажко Н.С.

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю “ІНТЕР-ТЕХ”

доДержавної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва

провизнання дій протиправними та зобовязання вчинити дії

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 14 липня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

22 квітня 2011 року (відповідно до відмітки служби діловодства суду) Товариство з обмеженою відповідальністю “ІНТЕР-ТЕХ” (далі по тексту позивач, ТОВ “ІНТЕР-ТЕХ”) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва (далі по тексту відповідач, ДПІ у Дарницькому районі м. Києва), в якому просить: 1) визнати дії ДПІ у Дарницькому районі м. Києва протиправними; 2) скасувати рішення ДПІ у Дарницькому районі м. Києва щодо невизнання звітності як податкової; 3) зобовязати ДПІ у Дарницькому районі м. Києва прийняти звітність у відповідності до положень Закону України “Пропорядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 квітня 2011року позовну заяву ТОВ “ІНТЕР-ТЕХ” залишено без руху у звязку з не доданням доказів адміністративної процесуальної дієздатності ОСОБА_3 в якості директора товариства та встановлено строк для усунення недоліків до 16 травня 2011 року.

16 травня 2011 року позивач усунув недоліки шляхом подання до суду необхідних документів.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 травня 2011року відкрито провадження в адміністративній справі №2а-5946/11/2670, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 15 червня 2011 року.

В судовому засіданні 15 червня 2011 року, у звязку з необхідністю витребування додаткових доказів, оголошено перерву до 14 липня 2011року.

В судовому засіданні 14 липня 2011 року представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечив.

Крім того, суд прийшов до висновку про закриття провадження у справі в частині позовних вимог ТОВ “ІНТЕР-ТЕХ” стосовно скасування рішення ДПІ у Дарницькому районі м. Києва щодо невизнання звітності як податкової, про що проголошено відповідну ухвалу.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

ТОВ “ІНТЕР-ТЕХ” подало безпосередньо до ДПІ у Дарницькому районі м. Києва: податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2010 року 20 лютого 2010року; податкову декларацію з податку на додану вартість за липень 2010 року 20серпня 2010 року; податкову декларацію з податку на додану вартість за серпень 2010року - 30 вересня 2010 року; податкову декларацію з податку на додану вартість за вересень 2010 року 20 жовтня 2010 року; податкову декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2010 року - 18 листопада 2010 року; податкову декларацію з податку на додану вартість за листопад 2010 року - 17 грудня 2010 року; податкову декларацію з податку на додану вартість за грудень 2010 року - 20 січня 2011 року; податкову декларацію з податку на додану вартість за січень 2011 року - 21 лютого 2011 року та декларацію з податку на прибуток підприємства півріччя 2010 року в серпні 2010року.

Прийняття зазначених податкових декларацій податкових органом підтверджується відповідною відміткою на податкових деклараціях, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Листом від 20 липня 2010 року №25925/10/28-1005 ДПІ у Дарницькому районі м.Києва повідомила позивача про невизнання податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2010 року, оскільки “у декларації не повинні міститися текст або цифри, які неможливо прочитати внаслідок пошкодження аркушів, їх потертості, залиття чорнилом чи іншою рідиною”.

Листом від 21 серпня 2010 року №30619/10/28-005 ДПІ у Дарницькому районі м.Києва повідомила позивача про невизнання податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2010 року, оскільки в ній не зазначено обовязковий реквізит звітний період, за який звітує підприємство.

Листом від 30 вересня 2010 року №36528/10/28-005 ДПІ у Дарницькому районі м.Києва повідомила позивача про невизнання податкової декларації з податку на додану вартість за серпень 2010 року, оскільки в ній не вірно зазначено обовязковий реквізит “ідентифікаційний код підприємства не відповідає ідентифікаційному коду за ЄДРПОУ на печатці організації”.

Листом від 20 жовтня 2010 року №39924/10/28-005 ДПІ у Дарницькому районі м.Києва повідомила позивача про невизнання податкової декларації з податку на додану вартість за вересень 2010 року, оскільки в ній не вірно зазначено обовязковий реквізит “ідентифікаційний код підприємства не відповідає ідентифікаційному коду за ЄДРПОУ на печатці організації”.

Листом від 22 листопада 2010 року №45094/10/28-005 ДПІ у Дарницькому районі м.Києва повідомила позивача про невизнання податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2010 року, зазначивши підставою наступне: “Вступна частина, службові поля та чотири розділи податкової декларації з податку на додану вартість, податкової декларації з податку на додану вартість (спеціальної), податкової декларації з податку на додану вартість (переробних підприємств) та податкової декларації з податку на додану вартість (скороченої) подаються на двох двосторонніх аркушах формату А-4, скріплених між собою; додатки до декларацій, уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у звязку з виправленням самостійно виявлених помилок, уточнюючий розрахунок податкових зобовязань з податку на додану вартість у звязку з виправленням самостійно виявлених помилок (до декларації з податку на додану вартість (скороченої)/(переробного підприємства)/(спеціальної)) - на аркушах формату А-4”.

Листом від 20 грудня 2010 року №49164/10/28-005 ДПІ у Дарницькому районі м.Києва повідомила позивача про невизнання податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2010 року, зазначивши підставою наступне: “Вступна частина, службові поля та чотири розділи податкової декларації з податку на додану вартість, податкової декларації з податку на додану вартість (спеціальної), податкової декларації з податку на додану вартість (переробних підприємств) та податкової декларації з податку на додану вартість (скороченої) подаються на двох двосторонніх аркушах формату А-4, скріплених між собою; додатки до декларацій, уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у звязку з виправленням самостійно виявлених помилок, уточнюючий розрахунок податкових зобовязань з податку на додану вартість у звязку з виправленням самостійно виявлених помилок (до декларації з податку на додану вартість (скороченої)/(переробного підприємства)/(спеціальної)) - на аркушах формату А-4.”

Листом від 20 січня 2011 року №2055/10/28-216 ДПІ у Дарницькому районі м.Києва повідомила позивача про невизнання податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2010 року, оскільки “достовірність даних підтверджується підписами відповідальних посадових осіб тат засвідчується печаткою підприємства”.

Листом від 21 лютого 2011 року №5492/10/28-216 ДПІ у Дарницькому районі м.Києва повідомила позивача, що податкова декларація з податку на додану вартість за січень 2011року не вважається податковою звітністю, оскільки “реєстри можуть подаватися: за допомогою телекомунікаційних мереж загального користування з використанням надійних засобів електронного цифрового підпису у форматі, затвердженому центральним органом податкової служби; на електронних носіях”.

Листом від 12 серпня 2010 року №29093/10/28-005 ДПІ у Дарницькому районі м.Києва повідомила позивача, що декларація з податку на прибуток підприємства за півріччя 2010 року не визнана як податкова звітність оскільки, “зазначено реквізит головного бухгалтера, який не знаходиться на податковому обліку. Інформація про виконання обовязків директором відсутня”.

В усіх випадках відповідач пропонував позивачу подати нову податкову звітність з податку на додану вартість за відповідний звітний період, оформлену належним чином.

Позивач не погоджується з діями відповідача щодо невизнання та відмови у прийнятті податкової звітності з податку на додану вартість, оскільки зазначена податкова звітність оформлена та подана у чіткій відповідності до діючого законодавства, а підстави, визначені відповідачем є надуманими та не відповідають дійсності.

Відповідач не погоджується з позовними вимогами, з підстав, викладених у вказаних вище листах про невизнання податкової звітності та відмову у прийнятті податкових декларацій.

Окружний адміністративний суд міста Києва частково погоджується з позовними вимогами ТОВ “ІНТЕР-ТЕХ”, виходячи з наступних мотивів.

Як підтверджують матеріали справи, податкові декларації ТОВ “ІНТЕР-ТЕХ” з податку на додану вартість за червень-листопад 2010 невизнані відповідачем як податкова звітність на підставі положень Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”; а податкові декларації ТОВ “ІНТЕР-ТЕХ” з податку на додану вартість за грудень 2010 року та січень 2011 року не визнані як податкова звітність на підставі норм Податкового кодексу України, що набрав чинності з 01 січня 2011 року.

На думку суду, норми Податкового кодексу України, що встановлюють вимоги до податкової декларації, застосовуються лише до тих правовідносин, що виникли після 01січня 2011 року, тобто податкові декларації за звітні періоди до 01 січня 2011 року заповнюються відповідно до порядку їх заповнення, чинного за відповідний звітний період; що ж стосується дій податкового органу, у випадку подання платником податку податкової звітності, яка не відповідає встановленим вимогам, то слід керуватися нормами закону, чинного на момент подання такої податкової декларації.

Відповідно до пункту 1.11 статті 1 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, податкова декларація, - документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обовязкового платежу).

Підпунктом 4.1.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” передбачено, що прийняття податкової декларації є обовязком контролюючого органу. Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію, чий статус визначається відповідним нормативно-правовим актом. Відмова службової (посадової) особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування відємного значення обєктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобовязань тощо) забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне за собою її дисциплінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначеному законом.

Якщо службова (посадова) особа контролюючого органу порушує норми абзацу першого цього підпункту, платник податків зобовязаний до закінчення граничного строку подання декларації надіслати таку декларацію поштою з описом вкладеного та повідомленням про вручення, до якої долучається заява на імя керівника відповідного контролюючого органу, складена у довільній формі, із зазначенням прізвища службової (посадової) особи, яка відмовилася прийняти декларацію, та/або із зазначенням дати такої відмови. При цьому декларація вважається поданою в момент її вручення пошті, а граничний десятиденний строк, встановлений для поштових відправлень підпунктом 4.1.7, не застосовується.

Платник податків може також оскаржити дії службової (посадової) особи контролюючого органу з відмови у прийнятті податкової декларації у судовому порядку.

Незалежно від наявності відмови у прийнятті податкової декларації платник податків зобовязаний погасити податкове зобовязання, самостійно визначене ним у такій податковій декларації, протягом строків, установлених пунктом 5.3 статті 5 цього Закону.

Податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обовязкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. У цьому випадку, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), то такий платник податків має право: надати таку нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу; оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження.

Аналізуючи вказані правові норми, суд звертає увагу, що податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників, а Закон України “Пропорядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” встановлює вичерпний перелік підстав для невизнання податкової декларації, поданих до набрання чинності Податковим кодексом України, а саме: не зазначення обовязкових реквізитів, не підписання відповідними посадовими особами, не скріплення печаткою платника податків.

За вимогами пункту 49.8 статті 49 Податкового кодексу України прийняття податкової декларації є обовязком органу державної податкової служби. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобовязана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обовязкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Відповідно до пункту 49.11 статті 49 Податкового кодексу України у разі подання платником податків до органу державної податкової служби податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий орган державної податкової служби зобовязаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови: у разі отримання такої податкової декларації, надісланої поштою або засобами електронного звязку, - протягом пяти робочих днів з дня її отримання; у разі отримання такої податкової декларації особисто від платника податку або його представника - протягом трьох робочих днів з дня її отримання.

Щодо податкових декларацій, які подані після набрання чинності Податковим кодексом України, з аналізу наведених норм Податкового кодексу України, суд приходить до висновку, що відмовити у їх прийнятті лише за умов коли форма податкових декларацій не містить необхідних обовязкових реквізитів, не відповідає нормам та змісту відповідних податку та збору.

Порядок заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість затверджено наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року №166 (далі по тексту Порядок 1).

Відповідно до пункту 1.3 Порядку 1 декларація складається із вступної частини, службових полів, чотирьох розділів та обов'язкових додатків, з них платником заповнюються вступна частина, службові поля, перші три розділи та додатки, четвертий розділ заповнюється працівниками податкової інспекції (адміністрації) лише на оригіналі декларації, який залишається в податковій інспекції (адміністрації). Порядок заповнення декларації окремо за кожним розділом наводиться в розділі 5 цього Порядку.

Згідно з пунктом 3.2 Порядку 1 вступна частина, службові поля та чотири розділи податкової декларації з податку на додану вартість, податкової декларації з податку на додану вартість (спеціальної), податкової декларації з податку на додану вартість (переробних підприємств) та податкової декларації з податку на додану вартість (скороченої) подаються на двох двосторонніх аркушах формату А-4, скріплених між собою; додатки до декларацій, уточнюючий розрахунок податкових зобовязань з податку на додану вартість у звязку з виправленням самостійно виявлених помилок, уточнюючий розрахунок податкових зобовязань з податку на додану вартість у звязку з виправленням самостійно виявлених помилок (до декларації з податку на додану вартість (скороченої)/(переробного підприємства)/(спеціальної)) - на аркушах формату А-4.

Пункт 3.3 Порядку 1 встановлює, що декларація заповнюється таким чином, щоб забезпечити збереження записів у ній та вільне читання тексту (цифр) протягом установленого строку зберігання звітності. Декларація може бути заповнена від руки чорнильною чи кульковою ручкою або видрукувана (заповнення олівцем не допускається), без виправлень і помарок; у рядках, де відсутні дані для заповнення, має бути проставлений прочерк.

Порядок складання декларації з податку на прибуток підприємства затверджено наказом Державної податкової адміністрації України від 29 березня 2003 року №143 (далі по тексту Порядок 2).

Відповідно до пункту 1.6 Порядку 2 у декларації зазначаються усі передбачені в ній показники. Якщо будь-який рядок декларації не заповнюється через відсутність операції (суми), то такий рядок прокреслюється, крім випадків, прямо визначених у декларації. Дані, наведені в декларації, повинні підтверджуватись первинними документами обліку та відповідати податковому обліку (звітності). Достовірність даних підтверджується підписами керівника і головного бухгалтера та засвідчується печаткою підприємства. Оригінал декларації з відповідними додатками подається платником до податкового органу за місцезнаходженням платника на одному двосторонньому аркуші форматом А-4 з відповідними додатками на односторонніх аркушах форматом А-4. Подання копій декларації та додатків не дозволяється. Декларація та додатки до неї не підлягають обовязковому скріпленню між собою (прошнуровуванню).

Враховуючи наведене, по кожній з невизнаних відповідачем податкових декларацій ТОВ “ІНТЕР-ТЕХ” суд зазначає наступне.

Податкова декларація з податку на додану вартість за червень 2010 року містить всі обовязкові реквізити, підписана відповідними посадовими особами керівником підприємства, та скріплена печаткою платника податків, та в ній не міститься такого тексту або цифр, які неможливо прочитати внаслідок пошкодження аркушів, їх потертості, залиття чорнилом чи іншою рідиною.

Податкова декларація з податку на додану вартість за червень 2010 року містить всі обовязкові реквізити, підписана відповідними посадовими особами керівником підприємства, та скріплена печаткою платника податків, а в примірнику такої декларації з відміткою податкового органу про прийняття зазначено відповідний звітний період 7.

Примірники податкових декларацій з податку на додану вартість за серпень та вересень 2010 року, копії яких долучені до матеріалів справи, містять всі обовязкові реквізити, підписані відповідними посадовими особами керівником підприємства, та скріплені печаткою платника податків, та містять ідентифікаційний код 36046590, який співпадає з ідентифікаційним кодом ТОВ “ІНТЕР-ТЕХ”, зазначеним на печатці та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Податкові декларації з податку на додану вартість за жовтень, листопад 2010 року містять всі обовязкові реквізити, підписані відповідними посадовими особами керівником підприємства, та скріплені печаткою платника податків; вступна частина, службові поля та чотири розділи подані на двох двосторонніх аркушах формату А-4, скріплених між собою.

Податкова декларація з податку на додану вартість за грудень 2010 року містить всі обовязкові реквізити, підписана відповідними посадовими особами керівником підприємства, та скріплена печаткою платника податків.

Податкова декларація з податку на додану вартість за січень 2011 року свідчить, що її форма містить необхідні обовязкові реквізити, відповідає нормам та змісту податку на додану вартість, крім того, відповідачем не визначено жодної з підстав для відмови у прийнятті такої податкової декларації.

Декларація з податку на прибуток підприємства за півріччя 2010 року містить всі обовязкові реквізити, підписана ОСОБА_3 як від директора, так і від головного бухгалтера, й скріплена печаткою платника податків. Відповідачем не надано суду доказів на підтвердження того, що в декларації з податку на прибуток підприємства за півріччя 2010року зазначено реквізити головного бухгалтера, який не знаходиться на податковому обліку та, що інформація про виконання обовязків директором відсутня.

Крім того, на думку суду, зазначення в податковій декларації реквізитів головного бухгалтера, який не знаходиться на податковому обліку, не є підставою для невизнання податкової декларації.

Відповідачем не надано доказів того, що невизнані ним податкові декларації ТОВ“ІНТЕР-ТЕХ” заповнені всупереч встановленим правилам, що в них не зазначено обовязкових реквізитів, їх не підписано відповідними посадовими особами, чи не скріплено печаткою платника податків.

З огляду на викладене, Окружний адміністративний суд міста Києва дійшов висновку, що дії ДПІ у Дарницькому районі м. Києва щодо невизнання податкових декларацій ТОВ“ІНТЕР-ТЕХ” з податку на додану вартість за червень-листопад 2010 року та декларації з податку на прибуток підприємства за півріччя 2010 року є протиправними.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що ДПІ у Дарницькому районі міста Києва не доведено правомірність дій щодо невизнання податкових декларацій ТОВ“ІНТЕР-ТЕХ” з податку на додану вартість за червень-листопад 2010 року та декларації з податку на прибуток підприємства за півріччя 2010 року з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому адміністративний позов ТОВ“ІНТЕР-ТЕХ” в цій частині підлягає задоволенню.

Що податкових декларацій ТОВ“ІНТЕР-ТЕХ” з податку на додану вартість за грудень 2010 року та січень 2011 року, то вони не є такими що невизнані як податкові декларації, оскільки пункт 49.11 статті 49 Податкового кодексу України, що вже набрав чинності на момент подання таких податкових декларацій, визначає, що у разі подання платником податків до органу державної податкової служби податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий орган державної податкової служби зобовязаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації; та не передбачає права податкового органу щодо невизнання податкової декларації.

Таким чином, відповідач фактично відмовив у прийнятті податкових декларацій з податку на додану вартість за грудень 2010 року та січень 2011 року.

Разом з тим, відповідно до частини другої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Враховуючи наведену процесуальну норму, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача необхідно вийти за межі позовних вимог та визнати протиправними дії ДПІ у Дарницькому районі м. Києва щодо відмови у прийнятті податкових декларацій з податку на додану вартість за грудень 2010 року та січень 2011 року.

Однак суд не погоджується з позовними вимогами про зобовязання відповідача прийняти податкову звітність ТОВ “ІНТЕР-ТЕХ”, та звертає увагу, що подані позивачем податкові декларації є такими, що прийнятті відповідачем, про що свідчать відповідні відмітки про прийняття.

Відповідно до частини третьої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю “ІНТЕР-ТЕХ” задовольнити частково.

2.Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва щодо невизнання поданих Товариством з обмеженою відповідальністю “ІНТЕР-ТЕХ” податкових декларацій з податку на додану вартість за червень-листопад 2010 року та декларації з податку на прибуток підприємства за півріччя 2010 року.

3.Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва щодо відмови у прийнятті поданих Товариством з обмеженою відповідальністю “ІНТЕР-ТЕХ” податкових декларацій з податку на додану вартість за грудень 2010 року та січень 2011 року.

4.В іншій частині адміністративного позову відмовити.

5.Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ІНТЕР-ТЕХ” судові витрати у розмірі 1,70грн. (одна гривня сімдесят копійок).

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

СуддяВ.А. Кузьменко