Постанова № 20260928, 25.11.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25 листопада 2011 року12:10 № 2а-6339/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Арсірія Р.О. , суддів Амельохіна В.В. Келеберди В.І. при секретарі судового засідання Розсошко К.В. вирішив адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Газонафтова компанія "Нафтен"

доДержавної податкової інспекції у Подільському районі м.Києва

провизнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання протиправною дії відповідача, що полягає у не врахуванні суми податкового кредиту у розмірі 83096991 грн. та у неврахуванні суми валових витрат у розмірі 415484955 грн.; зобовязання відповідача скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000332320, № 0000342320.

Позовні вимоги мотивовані тим, що прийняті відповідачем рішення про донарахування позивачу грошових зобовязань ґрунтуються на безпідставних висновках про нікчемність уклеєного позивачем з ТОВ «Сіратторг»правочину, тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та мають бути скасовані.

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на висновки, викладені в Акті перевірки, про нікчемність правочину, укладеного позивачем та його контрагентом, що потягло за собою безпідставне нарахування податкового кредиту та заниження податку на прибуток.

Позивач подав суду заяву про зміну позовних вимог, відповідно до якої просив визнати протиправними дії відповідача, що полягають у не врахуванні суми податкового кредиту у розмірі 83096991 грн. та у неврахуванні суми валових витрат у розмірі 415484955 грн. від операцій з ТОВ «Сіратторг»; скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000332320, № 0000342320.

За результатами розгляду документів і матеріалів поданих сторонами, пояснень їхніх представників, Окружний адміністративний суд м. Києва, встановив:

21.02.2011 відповідач провів позапланову виїзну перевірку з питань дотримання позивачем вимог податкового законодавства та валютного законодавства за період з 01.04.2010 по 31.12.2010. Результати перевірки оформлені актом № 77/23-205-37038820 від 21.02.2011.

Відповідно до акта перевірки позивач занизив податок на прибуток на загальну суму 103871239 грн., податку на додану вартість на загальну суму 83096991 грн., порушення термінів подання до ДПІ у Подільському районі м. Києва декларації з податку на додану вартість за вересень 2010 року.

06.04.2011 відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000332320, відповідно до якого позивачу нараховано суму грошового зобовязання з податку на прибуток за основним платежем 103 871239 грн., за штрафними санкціями 25967810 грн. та № 0000342320, яким позивачу донараховано суму грошового зобовязання з податку на додану вартість.

Приводом для прийняття відповідачем оскаржуваних рішень став висновок про те, що укладений позивачем з ТОВ «Сіратторг»правочин є нікчемним, як такий що порушує публічний порядок (стор. 9 Акта перевірки). Згідно з Актом перевірки такий висновок відповідач обґрунтував наступним:

1. розбіжністю між задекларованою позивачем сумою податкового кредиту та ТОВ «Сіратторг»- сумою податкового зобовязання з ПДВ;

2. виконанням підписів на первинних документах від імені директора ТОВ «Сіратторг»Фатєєва Володимира Анатолійовича іншою особою, що підтверджується висновком спеціаліста № 43 від 03.03.2011.

Відповідно до наданих сторонами доказів позивач та ТОВ «Сіратторг»уклали договір № 25/06-ПММ від 25.06.2011 про поставку нафтопродуктів, вартість найменування та кількість яких визначається Додатках до цього Договору (п.1.2 Договору).

Разом з тим, позивачем не надано суду додатків до вищевказаного договору, які є його невідємною частиною і стосуються істотних умов договору.

В той же час позивачем надані копії актів приймання-передачі.

Згідно з актом приймання-передачі нафтопродуктів № 011117 від 01.11.2010 ТОВ «Сіратторг»передав, а позивач прийняв 5330,131 тонну автомобільного бензину А-95, вартість якого складає 39975982,50 грн., ПДВ 7995196,50 грн.

Згідно з актом приймання-передачі нафтопродуктів № 31101 від 31.10.2010 ТОВ «Сіратторг»передав, а позивач прийняв 5296,380 тонн автомобільного бензину А-95, вартість якого складає 37570679,40 грн., ПДВ 7514135,88 грн.

Згідно з актом приймання-передачі нафтопродуктів № 25108 від 25.10.2010 ТОВ «Сіратторг»передав, а позивач прийняв 1498,118 тонн автомобільного бензину А-95, вартість якого складає 10486826,00 грн., ПДВ 2097365,20 грн.

Згідно з актом приймання-передачі нафтопродуктів № 13105 від 13.10.2010 ТОВ «Сіратторг»передав, а позивач прийняв 5025,155 тонн автомобільного бензину А-95, вартість якого складає 34080601,21 грн., ПДВ 6816120,24 грн.

Згідно з актом приймання-передачі нафтопродуктів № 011017 від 01.10.2010 ТОВ «Сіратторг»передав, а позивач прийняв 2185,580 тонн автомобільного бензину А-95, вартість якого складає 14822603,56 грн., ПДВ 2964520,71 грн.

Згідно з актом приймання-передачі нафтопродуктів № 310816 від 31.08.2010 ТОВ «Сіратторг»передав, а позивач прийняв 11 500 тонн автомобільного бензину А-95, вартість якого складає 78579 500 грн., ПДВ 15715 900 грн.

Згідно з актом приймання-передачі нафтопродуктів № 28081 від 28.08.2010 ТОВ «Сіратторг»передав, а позивач прийняв 5042,618 тонн автомобільного бензину А-95, вартість якого складає 34474698,39 грн., ПДВ 6894939,678 грн.

Згідно з актом приймання-передачі нафтопродуктів № 23081 від 23.08.2010 ТОВ «Сіратторг»передав, а позивач прийняв 999,950 тонн автомобільного бензину А-95, вартість якого складає 6835158,23 грн., ПДВ 1367031,64 грн.

Згідно з актом приймання-передачі нафтопродуктів № 11085 від 11.08.2010 ТОВ «Сіратторг»передав, а позивач прийняв 1498,227 тонн автомобільного бензину А-95, вартість якого складає 10240381,55 грн., ПДВ 2048076,31 грн.

Згідно з актом приймання-передачі нафтопродуктів № 09086 від 09.08.2010 ТОВ «Сіратторг»передав, а позивач прийняв 5323,795 тонн автомобільного бензину А-95, вартість якого складає 36387074,07 грн., ПДВ 7277414,814 грн.

Згідно з актом приймання-передачі нафтопродуктів № 29071 від 29.07.2010 ТОВ «Сіратторг»передав, а позивач прийняв 990,613 тонн автомобільного бензину А-95, вартість якого складає 6847612,37 грн., ПДВ 1369522,47 грн.

Згідно з актом приймання-передачі нафтопродуктів № 17071 від 17.07.2010 ТОВ «Сіратторг»передав, а позивач прийняв 5000,950 тонн автомобільного бензину А-95, вартість якого складає 34548229,58 грн., ПДВ 6909645,92 грн.

Згідно з актом приймання-передачі нафтопродуктів № 10071 від 10. 70.2010 ТОВ «Сіратторг»передав, а позивач прийняв 5958,00 тонн автомобільного бензину А-95, вартість якого складає 41110 200 грн., ПДВ 8222040,00 грн.

Згідно з актом приймання-передачі нафтопродуктів № 06071 від 06.07.2010 ТОВ «Сіратторг»передав, а позивач прийняв 1498,065 тонн автомобільного бензину А-95, вартість якого складає 10334151,72 грн., ПДВ 2066830,35 грн.

Згідно з актом приймання-передачі нафтопродуктів № 01071 від 01.07.2010 ТОВ «Сіратторг»передав, а позивач прийняв 1166,00 тонн автомобільного бензину А-95, вартість якого складає 8043456,67 грн., ПДВ 1608691,33 грн.

Згідно з актом приймання-передачі нафтопродуктів № 2506100 від 25.06.2010 ТОВ «Сіратторг»передав, а позивач прийняв 1668,00 тонн автомобільного бензину А-95, вартість якого складає 11147800,00 грн., ПДВ 2229560,00 грн.

Відповідно до вказаних вище актів приймання-передачі нафтопродуктів позивач надав податкові накладні, копії яких містяться у справі.

Зазначені у податкових накладних суми відповідають сумам, визначеним в актах приймання-передачі.

Як акти приймання передачі, так і податкові накладні підписані сторонами та скріплені їх печатками. Однак, ні акти приймання-передачі, ні податкові накладні не мають відсилання до відповідного додатку до договору № 25/06-ПММ від 25.06.2011, в якому мали бути визначені умови щодо вартості, найменування та кількості нафтопродуктів, які придбавав позивач.

Аналізуючи викладені вище обставини, суд зазначає наступне.

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 180 Господарського кодексу України визначено, що господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода (ч. 2). При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору (ч. 3). Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості (ч. 4).

Зазначене вище дає підстави зробити висновок про те, що договір між позивачем та ТОВ «Сіратторг»є неукладеним так як не відповідає вимогам статей 638 Цивільного кодексу України та ст. 180 Господарського кодексу України.

Під час розгляду справи позивач доводив суду про реальність вчиненого та ТОВ «Сіратторг»правочину. Так, позивачем надані суд копії первинних документів квитанції про приймання вантажу. Відповідно до наданих позивачем копій квитанцій про отримання вантажу відправником є ТОВ «Укрспецтранс», а одержувачем інші субєкти господарювання, що не є сторонами договору № 25/06-ПММ від 25.06.2011, вантажем за цими документами є бензин моторний (автомобільний) не етильований, маса вантажу визначена відправником не відповідає масі, що зазначена позивачем у актах приймання-передачі нафтопродуктів.

Обґрунтовуючи наявність звязку між договором № 25/06-ПММ від 25.06.2011 та зазначеними вище квитанціями приймання вантажу, позивач посилався на Договір відповідального зберігання № ХР-01 від 15.04.2010.

Суд під час оцінки наданих позивачем доказів враховує приписи ст.181 Господарського кодексу України, проте в даному випадку не вбачає необхідності вдаватися до аналізу змісту Договору відповідального зберігання № ХР-01 від 15.04.2010 та наданих позивачем квитанцій про приймання вантажу, оскільки вказані документи датовані раніше, ніж укладено договір, що визнаний відповідачем нікчемним за результатами проведеної перевірки.

Зазначене вище дає суду підстави зробити висновок, що договір № 25/06-ПММ від 25.06.2011 є не лише не укладеним, а й таким, що не був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Одночасно, суд не приймає до уваги доводи, викладені в Акті перевірки, якими відповідач обґрунтовував прийняті ним рішення про донарахування позивачу грошових зобовязань з податку на прибуток та податку на додану вартість. Разом з тим, суд вважає, що такі рішення є правильними за своїм змістом, оскільки викладене вище свідчить про те, що позивачем не було понесено реальних витрат за договором № 25/06-ПММ від 25.06.2011, а тому формування податку на прибуток та податкового кредиту на підставі лише документів, які лише формально оформлюють витрати позивача за договором, є таким, що суперечить чинному законодавству.

Так, відповідно до п.3.1 ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», чинного на час виникнення укладення позивачем договору з ТОВ «Сіратторг»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Під час розгляду справи позивач не довів суду факту придбання ним нафтопродуктів у ТОВ «Сіратторг», а складені ТОВ «Сіратторг» податкові накладні, що не підтверджуються придбаним товаром, не можуть бути підставою для нарахування податкового кредиту.

Зазначене вище свідчить про те, що висновок відповідача про заниження позивачем податку на прибуток та податку на додану вартість є обґрунтованим.

Зважаючи на викладене вище, суд доходить до висновку, що оскаржувані рішення відповідача ґрунтуються на нормах чинного законодавства, а тому є правомірними.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.ст. 69, 70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час розгляду справи доводи позивача були спростовані.

Враховуючи вищезазначене, суд всебічно, повно та обєктивно, за правилами, встановленими ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представника позивача по справі, вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими.

Зважаючи на вищевикладене та керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

У позові Товариства з обмеженою відповідальністю «Газонафтова компанія «Нафтен»відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Головуючий Суддя Арсірій Р.О.

Судді В.В. Амельохін Келеберда В.І.