Постанова № 20260922, 05.12.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

05 грудня 2011 року № 2а-16990/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Каракашьяна С.К. при секретарі судового засідання Шкребтій І.П., за участю представників сторін

від позивача: Тесла А.В., представника

від відповідача: Старощук С.В., представника

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ ПЛАСТ»

до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва

про визнання протиправними рішення від 07.11.2011 № 0002932320 та №0002942320.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ ПЛАСТ»з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва, в якому просить скасувати податкові повідомлення - рішення від 07.11.2011 № 0002932320 та №0002942320.

Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що зазначені рішення винесені на підставі помилкового висновку акту перевірки про відсутність у позивача права на віднесення сум податку на додану вартість, сплаченого контрагентам, до податкового кредиту.

Відповідачем позовні вимоги заперечуються з огляду на правомірність прийнятих рішень.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Святошинському районі міста Києва проведено планову виїзну документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ ПЛАСТ»(код ЄДРПОУ 32529475) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.08 по 30.06.11, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.08 по 30.06.11, за результатами якої складено акт перевірки № 318/23-20/32529475 від 20.10.2011р.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п.п. 7.2.1, п.п. 7.2.3, п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7, п.п. 7.4.1,п.п. 7.4.4, пп.7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 319893 грн., у тому числі за жовтень 2008року на суму 45184 грн., за листопад 2008 року на суму 62815 грн., за грудень 2008 року на суму 99109 грн., за січень 2009 року на суму 18541 грн., за лютий 2009 року на суму 62910 грн., за березень 2009 року на суму 31333 грн. та пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та виявлено заниження податку на прибуток на загальну суму 412798 грн. в тому числі за IV квартал 258886 грн., за І квартал 2009 року у сумі 140981 грн., за IV квартал 2009 року в сумі 12931 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки, ДПІ у Святошинському районі м.Києва прийняті податкові повідомлення рішення від 07.11.11р.:

- №0002932320, яким визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток в розмірі 515997,50 грн., в т.ч. 412798,00 грн. основного платежу, 103199,50 грн. штрафні (фінансові) санкцій.

- № 0002942320, яким визначено суму податкового зобовязання ( з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) по податку на додану вартість в розмірі 399 865,00 грн., в т.ч. 319892,0 грн. - основний платіж, 79973,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

ТОВ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ ПЛАСТ», як платник податків та зборів взяте на облік в ДПІ у Святошинському районі м.Києва та в періоді, що перевірявся, був зареєстрований платником податку на додану вартість.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено актом перевірки, між ТОВ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ ПЛАСТ»(Покупець), в особі директора Трачевського О.В. та ТОВ «Будмонтажтехнологія»(Постачальник), в особі директора ОСОБА_4, укладено договори № 2-10/2008 від 01.10.2008, №39-01/2009 від 12.01.2009 та №45-02/2009 від 04.03.2009, згідно якого Постачальник зобовязується у встановлений цим договором строк передати у власність Покупця товар, Покупець зобовязується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму. Надання послуг підтверджується первинними бухгалтерськими документами, зокрема, відповідними розрахунками, які зазначені в акті перевірки.

На виконання даних угод ТОВ «Будмонтажтехнологія»було виписано ТОВ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ ПЛАСТ»видаткові та податкові накладні на загальну суму 1919662,00 грн., в т.ч. ПДВ 319893,70 грн.

Згідно акту перевірки, відповідачем зроблений висновок, що вищезазначені угоди є недійсними в силу закону, оскільки правочини не відповідають загальним умовам дійсності правочину.

Актом перевірки зазначено, що за результатами аналізу АІС «Співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту на рівні ДПА України»та отриманих матеріалів встановлено, що суму витрат, яка віднесена до складу валових витрат ТОВ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ ПЛАСТ»за перевіряємий період сформовано за рахунок проведення взаємовідносин з підприємством, яке має ознаки «фіктивності», а саме ТОВ «Будмонтажтехнологія»відсутнє за місцемзнаходження, про що внесено запис до ЄДР. Свідоцтво платника ПДВ від 14.07.2008 року №100128138 анульоване 07.09.2009року.

Зокрема, у даного контрагента відсутні основні фонди, складські приміщення та обладнання для виконання господарської діяльності, які виконувались протягом перевіряємого періоду, що підтверджується його податковою звітністю.

Також, даний висновок зроблений податковим органом посилаючись на те, що слідчим з ОВС СВ ПМ ДПА у Житомирський області ст. лейтенантом податкової міліції ОСОБА_5 був проведений допит директора ТОВ «Будмонтажтехнологія»ОСОБА_4, який засвідчив, що фінансово-господарську діяльність не здійснював.

На підставі викладеного, актом перевірки сформульовано висновок, що податкові накладні, виписані ТОВ «Будмонтажтехнологія», не можуть бути підставою для віднесення сум податку, сплаченого вказаному підприємству, до податкового кредиту.

Суд не погоджується з позицією відповідача щодо нікчемності вищезазначеного договору, з огляду на наступне.

Згідно з частиною 1 статті 67 Конституції України, кожен зобовязаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, установлених законом.

За змістом частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України (далі ЦК), правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з частиною 2 згаданої статті, є нікчемним.

Як зазначено у частині 2 статті 215 ЦК, визнання судами нікчемних правочинів недійсними не вимагається.

Відповідно до частини 1 статті 216 ЦК, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім повязаних з його недійсністю.

Зокрема, суд ухвалою від 18.11.2011р. витребовував у відповідача інформацію про кримінальну справу відносно посадових осіб ТОВ «Будмонтажтехнологія», яка зазначена в акті перевірки, натомість, суду інформацію про наявність вироку по даній кримінальний справі відповідач не надав.

Отже, виходячи з вищенаведеного, на час розгляду справи не було встановлено наявність умислу у директора ТОВ «Будмонтажтехнологія»на укладення угод, спрямованих на ухилення від сплати податків.

Також, Акт перевірки не містить жодних посилань, з яких підстав відповідач вважає угоду, здійснену позивачем, нікчемним правочином, в чому саме, на думку відповідача, дана угода порушує публічний порядок.

Зокрема, в акті перевірки відсутні посилання на ухиляння контрагентом позивача від уплати податків та зборів, визначення їм податкових зобовязань, винесення вироків посадовим особам підприємств або будь які інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення угод з метою, що порушує публічний порядок.

Засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Відповідно до ст. 9 розділу 3 Закону про бухгалтерський облік, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Господарські операції, як зазначено в п.5 ст.9 цього Закону, повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. Відповідно до ст. 11 Закону, на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобовязані складати фінансову звітність.

Згідно пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтвердженні відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Підпункт 5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначає, що валові витрати виробництва та обігу сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг) які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарський діяльності.

Відповідно до пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Підпунктом 11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств»визначено, що датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку день їх видачі з каси платника податку;

або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Також, як вбачається з матеріалів справи, фактична поставка товару та виконання сторонами умов договору підтверджується первинною документацією, зокрема, податковими та видатковими накладними та відповідними розрахунковими документами.

Актом перевірки підтверджено, що віднесення сум до валових витрат та до податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинам ТОВ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ ПЛАСТ»з ТОВ «Будмонтажтехнологія»зроблено на підставі первинних документів, а саме: видаткової накладної, податкової накладної, суми ПДВ, по яким були включені до реєстру отриманих податкових накладних, податкових декларацій з податку на додану вартість за відповідні періоди, що підтверджується актом перевірки.

Оскільки здійснення позивачем господарських операцій та понесені ним валові витрати підтверджуються відповідними розрахунковими платіжними та іншими документами, як того вимагає пп.5.3.9 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», суд дійшов висновку про безпідставність тверджень відповідача щодо неправомірності формування позивачем валових витрат.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про безпідставність донарахування позивачу податкового зобовязання з податку на прибуток у розмірі 515 997,50 грн. та винесення податкового повідомлення рішення №0002932320 від 07.11.2011р., яке підлягає скасуванню.

Відносно правомірності визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 399 865,00 грн. за порушення вимог п.п. 7.2.1, п.п. 7.2.3, п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7, п.п. 7.4.1,п.п. 7.4.4, пп.7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», суд зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р. за №168/97-ВР (який був чинній на час виникнення спірних правовідносин), податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно вимог підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР від 03.04.1997р., право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особами, зареєстрованим як платники податку.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 7.4.5 цього пункту в тій самій редакції, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Аналогічні положення встановлені у пункті 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу їх покупця, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Отже, податкові накладні, які зазначені в акті перевірки, видані позивачу його контрагентом - ТОВ «Будмонтажтехнологія»у відповідності з порядком, встановленим ст. 201.4 Податкового кодексу України, реквізити даних податкових накладних відповідають вимогам первинних документів, які передбачено ст. 9 Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». ТОВ «Будмонтажтехнологія», зареєстроване у встановленому порядку платником податку на додану вартість, а отже мало право видавати податкові накладні.

Як вбачається з акту перевірки, відповідач вказує на те, що даний контрагент ТОВ «Будмонтажтехнологія»має ознаки фіктивності, оскільки до ЄДР внесено запис про відсутність за місцем знаходження, та свідоцтво ПДВ вищевказаного контрагента анульовано 07.09.2009р.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, в акті перевірки відсутні відомості, коли саме було внесено даний запис до ЄДР, а також господарські операції з поставки товарів між ТОВ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ ПЛАСТ»та ТОВ «Будмонтажтехнологія»за договорами №2-10/2008 від 01.10.2008р., №39-01/2009 від 12.01.2009р. та №45-02/2009 від 04.03.2009р. відбувались до дати анулювання свідоцтва ПДВ ТОВ «Будмонтажтехнологія».

Зокрема, позивачем на вимогу суду надані документи, які підтверджують використання придбаного товару згідно договорів №2-10/2008 від 01.10.2008р., №39-01/2009 від 12.01.2009р. та №45-02/2009 від 04.03.2009р. в своїй господарській діяльності, а саме договори оренди нежитлового приміщення (приміщення складу) та договори щодо подальшої реалізації товару.

А тому, суд вважає висновки акту перевірки від 20.10.2011р. щодо порушення позивачем вимог п.п. 7.2.1, п.п. 7.2.3, п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7, п.п. 7.4.1,п.п. 7.4.4, пп.7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»такими, що не відповідають дійсності, отже, податкове повідомлення - рішення від 07.11.2011р. №0002942320 підлягає скасуванню.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятих ним спірних рішень з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 71, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ ПЛАСТ" задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекцій у Святошинському районі міста Києва №0002942320 та №0002932320 від 07.11.2011р.

Судові витрати в сумі 3,40 грн. присудити на користь Товариства з обмеженою вдповідальністю "БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ ПЛАСТ" за рахунок Державного бюджету України

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя С.К. Каракашьян