Постанова № 20260732, 15.11.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

15 листопада 2011 року 10:52 № 2а-12467/11/2670

За позовомПублічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «САТЕР»

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Києва

про скасування рішення № 0005562303 від 19.08.2011 року,

Суддя Смолій І.В.,

Секретар судового засідання Колесник І.Ю.

Представники:

Від позивача ОСОБА_1 довіреність № б/н від 01.08.11

Від відповідачаОСОБА_2 довіреність № 3495/9/10-214 від 01.06.11

На підставі ч. 3 ст. 160 КАСУ в судовому засіданні 15.11.2011 проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Києва про скасування рішення № 0005562303 від 19.08.2011 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.09.11р. відкрито провадження у адміністративній справі та закінчено підготовче провадження і призначено справу до розгляду по суті на 15.09.11р.

У судових засіданнях, що призначались з 15.09.11р. по 19.10.11р., судом оголошувались перерви у звязку з необхідністю надати суду додаткові матеріали по справі.

У судовому засіданні 15.11.11р. представник позивача позовні вимоги підтримав, посилаючись на обставини викладені у позовній заяві.

Представник відповідача проти позову заперечив, вважає що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «САТЕР»(надалі позивач), зареєстроване як юридична особа Шевченківською районною державною адміністрацією міста Києва 09.12.1994р. за № 10741050004004868 (код ЄДРПОУ 19015984), та перебуває на обліку, як платник податків, у Державній податковій інспекції у Шевченківському районі м.Києва (надалі відповідач).

На підставі наказу № 1956/23-03 від 27.08.11р. та направлення на перевірку №1953/23 03 від 28.07.11р. працівниками Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ «Акціонерна компанія «САТЕР»в частині дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість при взаємовідносинах з Приватним підприємством «Сіон-Пласт»за січень 2011 року.

В ході перевірки було встановлено порушення Позивачем п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст.198, п.185.1 ст.195, п.188.1 ст.188, п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України, п. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

За результатами перевірки Відповідачем було складено Акт № 1806/23-03/19015984 від 09.08.11р. (далі - Акт) та прийнято податкове повідомлення-рішення №0005562303 від 19.08.11р., яким позивачу було визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 220768,00 грн., у тому числі за основним платежем у розмірі 220767,00 грн., та за штрафними санкціями у розмірі 1,00 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до переконання про підставність позовних вимог виходячи з наступних міркувань.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, зокрема з акту перевірки податковий орган прийшов до переконання про заниження позивачем податку на додану вартість у звязку із віднесенням позивачем коштів при взаємодії з Приватним підприємством «Сіон-Пласт».

При цьому підставою для такого обґрунтування стали акти невиїзних позапланових документальних перевірок ПП «Сіон-Пласт»від 04.03.2011р. та 11.04.2011р., якими встановлено нікчемність правочинів з контрагентами.

З матеріалів справи вбачається, що між Позивачем та ПП «Сіон-Пласт»укладено Договір №315-С/10 від 22.11.10р., Договір №316-С/830 від 07.10.10р., Договір №318-С/10 від 29.01.11р., на виконання яких було підписано акти здачі - приймання робіт, видані податкові накладні.

Фіктивність ПП «Сіон-Пласт»податковим органом визначена у звязку із тим, що за юридичною адресою підприємства відсутній директор, фактичне місцезнаходження підприємства встановити немає можливості, відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення основного виду діяльності.

Крім того, в Акті податковий орган посилається на службову записку ГВПМ ДПІ Шевченківського району м. Києва №3770/ДПІ/26-10/3 від 15.06.2011р., в якій зазначено, що в ході проведення заходів щодо відпрацювання ПП «Сіон-Пласт»проведено почеркознавчу експертизу підписів директора ПП «Сіон-Пласт»гр. ОСОБА_3, після чого встановлено, що підписи на звітних та інших документах йому не належать, що підтверджується висновком спеціалістів Головного Управління Міністерства Внутрішніх Справ в м. Києві науково-дослідного експертно-криміналістичного центру №750 від 16.05.2011р.

На підставі викладеного, Відповідачем в Акті перевірки сформульовано висновок, що фінансово-господарські взаємовідносини між ПП «Сіон-Пласт» та контрагентами є фіктивними правочинами та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами.

Суд оцінюючи доводи відповідача про фіктивність укладених позивачем з ПП «Сіон-Пласт»договорів приходить до висновку, що вони не ґрунтуються на приписах ст.234 Цивільного кодексу України, оскільки згідно з цією статтею фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюються законами.

Відповідачем не доведено фіктивності правочинів позивача з ПП «Сіон-Пласт»та не надано відповідних судових рішень, якими укладений позивачем з ПП «Сіон-Пласт»договір визнано недійсними.

З огляду на положення ст.228 Цивільного кодексу України (в редакції чинній на час укладення позивачем договору з ПП «Сіон-Пласт»), відповідач не надав суду доказів наявності мети, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, встановлення особи чи осіб, що мали таку мету, а також не доведено в чому саме має місце порушення публічного порядку.

Так, відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст. 228 ЦК:

1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Отже, при кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

При цьому, суд звертає увагу, що наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок передбачені в статті 216 Цивільного кодексу України. Разом з тим, оскільки укладений позивачем з ПП «Сіон-Пласт»правочини є господарським договором, то при визнанні його недійсним наслідки, що підлягають застосуванню передбачені у ст. 208 Господарського кодексу України. Зазначені в цій статті наслідки визнаного недійсним господарського зобовязання є одним з видів адміністративно-господарських санкцій, що застосовуються до субєкта господарювання за вчинення господарських правопорушень. З огляду на це, при встановлені у визначеному законом порядку факту недійсності господарського договору до субєкта/субєктів господарювання, що його вчинили, має бути застосована адміністративно-господарська санкція, передбачена ст. 208 Господарського кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач, встановивши під час проведення перевірки, що вчинений позивачем правочини з ПП «Сіон-Пласт»має ознаки фіктивного та/або нікчемного правочину, не вжив передбачених чинним законодавством заходів не звернувся до суду про визнання таких правочинів недійсними (у разі його фіктивності) та не звернувся до суду про застосування наслідків нікчемного правочину.

З огляду на вище викладене, відповідачем не доведено належними та допустимими доказами наявності обставин, які були покладені ним в основу висновків про заниження позивачем податкових зобовязань з податку на додану вартість.

В Акті зазначено, що ПП «Сіон-Пласт»був зареєстрований платником податку на додану вартість в ДПІ у Печерському районі м. Києва 26.08.2010р., свідоцтво платника податку на додану вартість №100299273 анульовано 12.03.2011р.

Згідно даних, розміщених на офіційному сайті Державної податкової адміністрації України, свідоцтво платника податку на додану вартість ПП «Сіон-Пласт»анульоване 09.06.2011року, а не 12.03.2011р., як зазначено в Акті. Таким чином свідоцтво платника податку на додану вартість анульовано після господарських операцій з Позивачем.

Відповідно до п. 184.1 ст. 184 Податкового кодексу України, реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

Крім того з матеріалів справи вбачається, що ПП «Сіон-Пласт»знаходиться в Єдиному Державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що підтверджується Витягом від 16.08.2011р.

При цьому слід ураховувати вимоги статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», згідно з якою відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Суд зазначає, що у разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, замовник не може нести відповідальність ні за несплату податків підрядчиками чи виконавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Вирішуючи питання про реальність виконання робіт між Позивачем та ПП «Сіон-Пласт»за Договорами №315-С/10 від 22.11.10р., №316-С/830 від 07.10.10р., №318-С/10 від 29.01.11р., суд зазначає наступне.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Розрахунки за виконані роботи здійснені у повному обсязі шляхом перерахуванняпозивачем на розрахунковий рахунокПП «Сіон-Пласт»грошових коштів, про що свідчать відповідні виписки баку, копії яких знаходять в матеріалах справи.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо повязані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Наявність зазначених вище обставин відповідачем під час розгляду справи доведено не було.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення обєкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить зясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосубєктності учасників господарської операції та установлення звязку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення №0005562303 від 19.08.2011 року є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 69, 70 71, 158-163,167 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

2.Скасувати податкове повідомлення-рішення №0005562303 від 19.08.2011 року повністю.

Постанова набуває законної сили в порядку статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.В. Смолій