Постанова № 20260753, 01.12.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 Вн. №27/187

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

01 грудня 2011 року 11:20 № 2а-9117/11/2670

за позовомПриватного підприємства "А.Т.Н"

до Посадової особи органу державного управління - Заступника начальника Територіального управління Головавтотрансінспекції в м. Києві

Головної державної інспекції на автомобільному транспорті

провизнання дій протиправними, скасування постанов Суддя О.В.Головань

Секретар Х.І.Філяк

Представники:

Від позивача: ОСОБА_2 - п/к (дов. від 26.04.11 р.)

Від відповідача: ОСОБА_3 - п/к (дов. від 05.07.11 р.)

Обставини справи:

Позовні вимоги заявлені про визнання неправомірними дій посадової особи - заступника начальника Територіального управління Головавтотрансінспекції та Головної державної інспекції на автомобільному транспорті під час проведення перевірок Приватного підприємства "А.Т.Н.", скасування постанови посадової особи - заступника начальника Територіального управління Головавтотрансінспекції від 24.05.11 р. №№121754, 121755, 121756, 121757, 121758, 121759, 121760, 121765, 121766, 121767, 121768, 121769, 121770, 121771, 121772.

В судовому засіданні 01.12.11 р. оголошено резолютивну частину постанови про часткове задоволення позовних вимог.

Ознайомившись з матеріалами справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ:

На підставі завдань на перевірку №071703 та №071709 від 14.04.11 р., виданих Територіальним управлінням Головдержтрансінспекції державним інспекторам відділу державного контролю Беренку О.В., Стрільцю С.Д., Деркачу О.Я., Романченку Р.О., Хмілю М.Л. для проведення рейдової перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт, місця посадки та висадки пасажирів, з 18.04.11 р. по 22.04.11 р. проведено перевірку Приватного підприємства "А.Т.Н.".

За результатами перевірки складено акти від 19.04.11 р. проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.

За результатами розгляду справ про порушення вимог законодавства, норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом, Територіальним управлінням 24.05.11р. винесено постанови про застосування фінансових санкцій.

Згідно акту №006773 від 19.04.11 р. при перевірці транспортного засобу I-VAN н.з. АА0851АА на приміському маршруті №720 виявлено порушення - відсутня ліцензійна картка, індивідуальна контрольна картка водія, чим порушено наказ Мінтрансу №340 від 07.06.10 р. та ст. 39 Закону України "Про автомобільний транспорт". За вказані порушення накладено фінансові санкції постановою від 24.05.11 р. №121754 у розмірі 1700 грн.

Згідно акту №006771 від 19.04.11 р. при перевірці транспортного засобу Богдан н.з. ВА5349АК на приміському маршруті №720 виявлено порушення - відсутня ліцензійна картка, індивідуальна контрольна картка водія, чим порушено наказ Мінтрансу №340 від 07.06.10 р. та ст. 39 Закону України "Про автомобільний транспорт". За вказані порушення накладено фінансові санкції постановою від 24.05.11 р. №121755 у розмірі 1700 грн.

Згідно акту №006772 від 19.04.11 р. при перевірці транспортного засобу Богдан н.з. АА0098АА на приміському маршруті №720 виявлено порушення - відсутня ліцензійна картка, індивідуальна контрольна картка водія, чим порушено наказ Мінтрансу №340 від 07.06.10 р. та ст. 39 Закону України "Про автомобільний транспорт". За вказані порушення накладено фінансові санкції постановою від 24.05.11 р. №121756 у розмірі 1700 грн.

Згідно акту №006778 від 19.04.11 р. при перевірці транспортного засобу Богдан н.з. АА1513АА на приміському маршруті №720 виявлено порушення - відсутня ліцензійна картка, індивідуальна контрольна картка водія, чим порушено наказ Мінтрансу №340 від 07.06.10 р. та ст. 39 Закону України "Про автомобільний транспорт". За вказані порушення накладено фінансові санкції постановою від 24.05.11 р. №121757 у розмірі 1700 грн.

Згідно акту №006779 від 19.04.11 р. при перевірці транспортного засобу I-VAN н.з. АІ9620СК на приміському маршруті №720 виявлено порушення - відсутня ліцензійна картка, індивідуальна контрольна картка водія, чим порушено наказ Мінтрансу №340 від 07.06.10 р. та ст. 39 Закону України "Про автомобільний транспорт". За вказані порушення накладено фінансові санкції постановою від 24.05.11 р. №121758 у розмірі 1700 грн.

Згідно акту №006882 від 19.04.11 р. при перевірці транспортного засобу Богдан н.з. 06070КА на приміському маршруті №820-д виявлено порушення - відсутня ліцензійна картка, схема руху, розклад руху, таблиця вартості проїзду, квитково-касовий лист, чим порушено ст. 39 Закону України "Про автомобільний транспорт". За вказані порушення накладено фінансові санкції постановою від 24.05.11 р. №121757 у розмірі 1700 грн.

Згідно акту №006883 від 19.04.11 р. при перевірці транспортного засобу Рута н.з. ВА9819АН на приміському маршруті №716 виявлено порушення - відсутня ліцензійна картка, схема маршруту, розклад руху, таблиця вартості проїзду, квитково-касовий лист, індивідуальна контрольна картка водія, чим порушено наказ Мінтрансу №340 від 07.06.10 р. та ст. 39 Закону України "Про автомобільний транспорт". За вказані порушення накладено фінансові санкції постановою від 24.05.11 р. №121760 у розмірі 1700 грн.

Згідно акту №006884 від 19.04.11 р. при перевірці транспортного засобу Рута н.з. СВ0452АО на приміському маршруті №716 виявлено порушення - відсутня ліцензійна картка, схема маршруту, розклад руху, таблиця вартості проїзду, квитково-касовий лист, індивідуальна контрольна картка водія, чим порушено наказ Мінтрансу №340 від 07.06.10 р. та ст. 39 Закону України "Про автомобільний транспорт". За вказані порушення накладено фінансові санкції постановою від 24.05.11 р. №121765 у розмірі 1700 грн.

Згідно акту №006885 від 19.04.11 р. при перевірці транспортного засобу Рута н.з. АІ4649АІ на приміському маршруті №716 виявлено порушення - відсутня ліцензійна картка, схема маршруту, розклад руху, таблиця вартості проїзду, квитково-касовий лист, індивідуальна контрольна картка водія, чим порушено наказ Мінтрансу №340 від 07.06.10 р. та ст. 39 Закону України "Про автомобільний транспорт". За вказані порушення накладено фінансові санкції постановою від 24.05.11 р. №121766 у розмірі 1700 грн.

Згідно акту №006969 від 19.04.11 р. при перевірці транспортного засобу I-VAN н.з. АА1018АА на приміському маршруті №820-д виявлено порушення - відсутня ліцензійна картка, схема маршруту, розклад руху, таблиця вартості проїзду, квитково-касовий лист, індивідуальна контрольна картка водія, чим порушено наказ Мінтрансу №340 від 07.06.10 р. та ст. 39 Закону України "Про автомобільний транспорт". За вказані порушення накладено фінансові санкції постановою від 24.05.11 р. №121767 у розмірі 1700 грн.

Згідно акту №006770 від 19.04.11 р. при перевірці транспортного засобу Богдан н.з. АІ3424СЕ на приміському маршруті №820-д виявлено порушення - відсутня ліцензійна картка, схема маршруту, розклад руху, таблиця вартості проїзду, квитково-касовий лист, індивідуальна контрольна картка водія, чим порушено наказ Мінтрансу №340 від 07.06.10 р. та ст. 39 Закону України "Про автомобільний транспорт". За вказані порушення накладено фінансові санкції постановою від 24.05.11 р. №121768 у розмірі 1700 грн.

Згідно акту №006771 від 19.04.11 р. при перевірці транспортного засобу Рута н.з. АА9122КЕ на приміському маршруті №716 виявлено порушення - відсутня ліцензійна картка, схема маршруту, розклад руху, таблиця вартості проїзду, індивідуальна контрольна картка водія, чим порушено наказ Мінтрансу №340 від 07.06.10 р. та ст. 39 Закону України "Про автомобільний транспорт". За вказані порушення накладено фінансові санкції постановою від 24.05.11 р. №121769 у розмірі 1700 грн.

Згідно акту №006972 від 19.04.11 р. при перевірці транспортного засобу Рута н.з. АА7451НЕ на приміському маршруті №716 виявлено порушення - відсутня ліцензійна картка, схема маршруту, розклад руху, таблиця вартості проїзду, індивідуальна контрольна картка водія, чим порушено наказ Мінтрансу №340 від 07.06.10 р. та ст. 39 Закону України "Про автомобільний транспорт". За вказані порушення накладено фінансові санкції постановою від 24.05.11 р. №121770 у розмірі 1700 грн.

Згідно акту №007087 від 19.04.11 р. при перевірці транспортного засобу Рута н.з. СВ2881АК на приміському маршруті №716 виявлено порушення - відсутня ліцензійна картка, індивідуальна контрольна картка водія, чим порушено наказ Мінтрансу №340 від 07.06.10 р. та ст. 39 Закону України "Про автомобільний транспорт". За вказані порушення накладено фінансові санкції постановою від 24.05.11 р. №121771 у розмірі 1700 грн.

Згідно акту №007088 від 19.04.11 р. при перевірці транспортного засобу Рута н.з. ВХ8901АХ на приміському маршруті №717 виявлено порушення - відсутня ліцензійна картка, індивідуальна контрольна картка водія, чим порушено наказ Мінтрансу №340 від 07.06.10 р. та ст. 39 Закону України "Про автомобільний транспорт". За вказані порушення накладено фінансові санкції постановою від 24.05.11 р. №121772 у розмірі 1700 грн.

Позивач - Приватне підприємство "А.Т.Н." - вважає дії з проведення перевірки та вказані постанови незаконними та просить їх скасувати з таких підстав.

Позивач стверджує, що чинним законодавством до компетенції посадових осіб Головавтотрансінспекції та його територіальних управлінь не включено право виносити постанови про застосування фінансових санкцій по відношенню до суб'єктів господарювання. Зокрема, такі повноваження не передбачені Положенням про Головну державну інспекцію на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України "Про утворення Головної державної інспекції на автомобільному транспорті" від 08.09.04 р. №1190 та Положенням про територіальні органи Головної державної інспекції на автомобільному транспорті, затвердженого наказом Міністерства транспорту України від 14.12.05 р. №888.

П. 5 аб. 5 Положення про Головавтотрансінспекцію передбачено лише право розглядати у передбачених законом випадках і порядку справи про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт суб'єктами господарювання та притягувати до відповідальності винних осіб у порядку, встановленому Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Стягнення фінансових санкцій, зазначених в оскаржуваних постановах, не стосується порядку, передбаченого КУпАП.

Положення про територіальні органи Головної державної інспекції на автомобільному транспорті не передбачає тих прав щодо розгляду справ про стягнення, які передбачені Законом України "Про автомобільний транспорт" для посадових осіб урядового органу.

Також позивач стверджує про порушення процедури проведення перевірки, а саме: згідно вимог п. 12 ст. 4 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" перед початком перевірки посадова особа органу державного нагляду (контролю) вносить запис до відповідного журналу суб'єкта господарювання, чого в даному випадку зроблено не було; згідно ч. 5 ст. 7 Закону передбачено обов'язок надати суб'єкту господарювання копію посвідчення (направлення) на проведення перевірки, що також не було зроблено.

За результатами проведення перевірки було складено відповідні акти, які на порушення вимог ч. 6 ст. 7 Закону не були вручені суб'єкту господарювання або уповноваженій ним особі. Акти не були вручені позивачу і після перевірки, зокрема, під час розгляду справи про накладення адміністративно-господарських санкцій, що позбавило позивача можливості довідатися про те, які конкретно порушення стали підставою для накладення адміністративно-господарських санкцій, оскільки в оскаржуваних постановах відсутнє посилання на конкретне порушення.

П. 26 Порядку здійснення контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.06 р. №1567, передбачено обов'язок повідомляти суб'єкта господарювання про час та місце розгляду справи. Однак, всі повідомлення про розгляд справ складені таким чином, що з них неможливо визначити, яка саме справа буде розглядатися.

Згідно п. 19 Порядку здійснення контролю на автомобільному транспорті строк проведення рейдової перевірки не перевищує 3-х днів, і лише у виняткових випадках строк перевірки може бути продовжений до п'яти днів шляхом проставлення відповідної відмітки в завданні на перевірку, а не в графіку на перевірки. Однак, всі надані відповідачем графіки перевірок складено одразу на п'ять днів щодо тих ділянок дороги, які стосуються оскаржуваних постанов.

Позивач стверджує, що вказані у актах порушення законодавства фактично не мали місце, оскільки у підприємства є в наявності всі документи, необхідні для здійснення діяльності з надання послуг з перевезення автомобільним транспортом, в тому числі, перераховані в актах документи, тому підстав для застосування санкцій згідно ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" не було.

Зокрема, станом на час проведення перевірок Головною державною інспекцією на автомобільному транспорті протиправно не було видано позивачу ліцензію на надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом загального користування, у позивача не було ліцензійних карток, що видаються одночасно з ліцензією. Протиправність дій та бездіяльності Головної державної інспекції на автомобільному транспорті щодо видачі позивачу ліцензії підтверджується судовими рішеннями, що набули законної сили - постановами Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.04.11 р. №2а-243/11/2670, якою визнано протиправним та скасовано наказ про анулювання ліцензії позивача, від 17.02.11 р. №2а-1132/11/2670, якою визнано протиправним та скасовано рішення від 13.01.11 р. про залишення без розгляду заяви позивача на отримання ліцензії.

За таких обставин позивач продовжував здійснювати господарську діяльність з надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом загального користування згідно принципу мовчазної згоди, передбаченого ч. 8 ст. 1 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності".

Встановлюючи, що позивачем у квітні 2011 р. не оформлені схеми маршруту, розклади руху та таблиці вартості проїзду, відповідач керувався наказом Державної адміністрації автомобільного транспорту від 22.06.10 р. №85 "Про позбавлення права обслуговування пасажирів на автобусному маршруті №720 Боярка-Київ ч/з Тарасівку та №820-д Вишневе-Київ АС-5 Дачна".

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 28.02.11 р. у справі №2а-9105/10/1070 даний наказ скасовано; ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.06.11 р. рішення суду І-ї інстанції залишено без змін.

В даному випадку, здійнюючи перевезення за вказаними маршрутами, позивач також керувався принципом мовчазної згоди та декларативного принципу отримання документів дозвільного характеру.

Таким чином, висновок про відсутність у позивача схем маршруту, розкладів руху та таблиць вартості проїзду спростовується наведеними доводами та доданим до матеріалів справи паспортом на перевезення за маршрутом №820-д.

Крім того, при проведенні конкурсу за маршрутом "Вишневе-Київ (з/в Південний)" за №820 було допущено технічну помилку при опублікуванні у визначенні кінцевої зупинки маршруту в м. Києві (з/в Південний).

Листом від 12.06.09 р. №347/06 позивач звернувся до Державної інспекції автомобільного транспорту, що діє у складі Міністерства транспорту та зв'язку України, з проханням виправити помилку та переоформити витяги з дозволів, погодити діючі тарифи на проїзд. Прохання позивача було задоволене частково - погоджено таблицю вартості проїзду до кінцевого пункту - м. Київ, з/в Південний, щодо іншої частини прохання відповіді не надано.

Користуючись принципом мовчазної згоди, задекларованим ч. 8 ст. 1 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", у зв'язку з відсутністю реагування державного органу на зазначений лист позивач отримав право вважати помилку виправленою.

Крім того, між позивачем та Комунальною службою перевезень виконавчого органу Київської міської ради укладено договір №08-П від 01.01.11 р. про надання послуг з організації перевезень пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, схема слідування яких пролягає по м. Києву. Додатком до договору кінцевим пунктом маршруту №820-д визначено з/в Південний. Згідно договору за маршрутом №820-д до з/в Південний в м. Києві видано талон на 2011 р., в якому зазначено про погодження вказаної схеми руху.

Згідно з договором транспортний засіб, який використовується для обслуговування маршруту, надається контрагентом позивача за договором, на якого покладається обов'язок ведення білетно-облікової документації.

Крім того, позивач посилається на ту обставину, що вимоги щодо наявності квитково-касових листів є незаконними.

Позивач зазначає, що квитково-касові листи як форма звітності на підприємствах транспорту при перевезенні пасажирів були введені в дію наказом Міністерства транспорту України "Про затвердження форм квитково-облікових листів" від 23.04.96 р. №133, розробленого відповідно до Закону України "Про застосування електронних контрольно-касових апаратів і товарно-касових книг при розрахунках із споживачами у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", а також те, що форма звітності у вигляді квитково-облікових листів відповідає вимогам наказу Міністерства економіки України від 10.01.95 р. №1 "Про затвердження Переліку окремих форм діяльності у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, специфіка яких дозволяє здійснювати розрахунки із споживачами без застосування електронних контрольно-касових апаратів з використанням товарно-касових книг".

Однак, на даний час і Закон, і наказ втратили свою юридичну силу, так як Закон України "Про застосування електронних контрольно-касових апаратів і товарно-касових книг при розрахунках із споживачами у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" викладений у новій редакції від 06.06.96 р., а наказ Міністерства економіки України від 10.01.95 р. №1 анульований наказом Міністерства фінансів України та Міністерства статистики України від 25.02.97 р. "Про затвердження Форми товарно-касової книги та Порядку реєстрації та ведення товарно-касової книги при розрахунках готівкою у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

Крім того, п. 2 протокольного рішення Державної комісії з питань впровадження електронних систем і засобів контролю та управлінням товарним грошовим обігом при Кабінеті Міністрів України від 28.12.98 р. №7 Міністерству транспорту України наказано розробити окреме положення про порядок обліку руху білетів і готівки при наданні послуг перевізниками всіх форм власності, форми білетів та ТКК.

Наведені роз'яснення підкріплені листом ДПА України №8083/7/23-303 від 05.07.99 р. "Про надання роз'яснень щодо застосування квитково-облікових листів на пасажирському транспорті".

Відповідач - Головна державна інспекція на автомобільному транспорті - проти задоволення позовних вимог заперечив з таких підстав.

Згідно ст. 6 Закону України "Про автомобільний транспорт" центральний орган виконавчої влади з питань автомобільного транспорту забезпечує проведення державної політики на автомобільному транспорті через урядові органи державного управління на автомобільному транспорті, службу міжнародних автомобільних перевезень та місцеві органи виконавчої влади і органи місцевого самоврядування.

У складі центрального органу виконавчої влади з питань автомобільного транспорту функціонує, в тому числі, урядовий орган державного управління з питань контролю на автомобільному транспорті.

Згідно п.4 Положення про Головну державну інспекцію на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.04р. №1190, Головавтотрансінспекція відповідно до покладених на неї завдань: здійснює державний контроль за додержанням суб'єктами господарювання вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів, що регулюють організацію перевезення пасажирів і вантажів; згідно п. 5 - перевіряти додержання суб'єктами господарювання вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів, що регулюють організацію перевезення пасажирів і вантажів.

На сьогодні у сфері автомобільного транспорту Головавтотрансінспекція це єдиний орган державного управління, на який безпосередньо покладені повноваження щодо здійснення державного контролю за дотриманням суб'єктами господарювання, які провадять свою діяльність у сфері автомобільного транспорту загального користування, вимог законодавства про автомобільний транспорт.

Ст. 60 Закону передбачено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються санкції у вигляді штрафу.

Від імені центрального органу виконавчої влади з питань автомобільного транспорту розглядати справи про стягнення у вигляді штрафів за порушення, викладені у цій статті, мають право посадові особи урядового органу державного управління з питань контролю на автомобільному транспорті.

Порядок стягнення у вигляді штрафу за порушення, викладені у цій статті, та порядок оскарження і опротестування постанови по справі про правопорушення визначає Кабінет Міністрів України.

Згідно п. 3 Порядку здійснення контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.06 р. №1567, органами державного контролю на автомобільному транспорті (далі - органи державного контролю) є Головавтотрансінспекція, її територіальні управління в областях, Автономній Республіці Крим, мм. Києві та Севастополі.

Перевірка, дії щодо якої є предметом оскарження, проводилася згідно вказаних вимог чинного законодавства в межах компетенції Головавтотрансінспекції.

Щодо виявлених порушень по суті відповідач зазначив, що перевіряючими було встановлено відсутність певних документів у маршрутних таксі, наявність яких є необхідною згідно ст. 39, 48 Закону, що і стало підставою для застосування штрафних санкцій.

Примірники актів перевірки не надавалися позивачу, оскільки такої вимоги Порядок здійснення контролю на автомобільному транспорті не містить, тоді як позивач мав можливість надати вказані документи станом на час розгляду справ про накладення штрафних санкцій.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обгрунтованими та підлягають до часткового задоволення з таких підстав.

Щодо повноважень Головної державної інспекції на автомобільному транспорті з проведення перевірок

Згідно ст. 6 Закону України "Про автомобільний транспорт" (в редакції станом на час винесення оскаржуваних постанов) центральний орган виконавчої влади з питань автомобільного транспорту забезпечує проведення державної політики на автомобільному транспорті через урядові органи державного управління на автомобільному транспорті, службу міжнародних автомобільних перевезень та місцеві органи виконавчої влади і органи місцевого самоврядування.

У складі центрального органу виконавчої влади з питань автомобільного транспорту функціонує, в тому числі, урядовий орган державного управління з питань контролю на автомобільному транспорті.

Також ст. 6 Закону визначено основні повноваження урядового органу державного управління з питань контролю на автомобільному транспорті. В тому числі, цей орган здійснює державний контроль за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів законодавчо регульованої сфери, що визначають організацію перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.

При цьому, державний контроль автомобільних перевізників здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок.

Згідно п. 1 Положення про Головну державну інспекцію на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.04 р. №1190, Головна державна інспекція на автомобільному транспорті (Головавтотрансінспекція) є урядовим органом державного управління з питань контролю на автомобільному транспорті, що діє у складі Мінтрансзв'язку і йому підпорядковується.

Згідно п.4 Положення про Головну державну інспекцію на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.04 р. №1190, Головавтотрансінспекція відповідно до покладених на неї завдань: здійснює державний контроль за додержанням суб'єктами господарювання вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів, що регулюють організацію перевезення пасажирів і вантажів; згідно п. 5 - перевіряє додержання суб'єктами господарювання вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів, що регулюють організацію перевезення пасажирів і вантажів.

Згідно п.3, 4 Порядку здійснення контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.06 р. №1567, органами державного контролю на автомобільному транспорті є Головавтотрансінспекція, її територіальні управління в областях, Автономній Республіці Крим, мм. Києві та Севастополі; державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю шляхом проведення планових, позапланових та рейдових перевірок.

Вказані норми як Закону, так і підзаконних нормативно-правових актів визначають Головну державну інспекцію на автомобільному транспорті єдиним органом державного контролю на автомобільному транспорті; при цьому, єдиною формою державного контролю визначено проведення планових, позапланових і рейдових перевірок.

Таким чином, Головавтотрансінспекція та її територіальні управління проводять планові, позапланові і рейдові перевірки на автомобільному транспорті в межах своєї компетенції.

Щодо процедури проведення рейдових перевірок

Згідно ст. 6 Закону України "Про автомобільний транспорт" не частіше одного разу на квартал здійснюються рейдові перевірки дотримання автомобільними перевізниками вимог законодавчих і нормативно-правових актів щодо забезпечення безпеки пасажирських перевезень та безпеки дорожнього руху.

При проведенні позапланових і рейдових перевірок автомобільний перевізник, що буде перевірятися, стосовно терміну проведення перевірки не інформується.

Особливості проведення рейдових перевірок визначені Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті загального користування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.06 р. №1567.

Зокрема, згідно розділу "Рейдова перевірка" рейдова перевірка додержання суб'єктом господарювання, зокрема іноземним, вимог, визначених пунктом 15 цього Порядку, здійснюється на підставі щотижневого графіка.

Рейдова перевірка транспортних засобів проводиться на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях вантаження та розвантаження вантажних автомобілів, контрольно-вагових комплексах, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, у пунктах пропуску через державний кордон за погодженням з начальником органу охорони державного кордону.

Під час проведення рейдової перевірки перевіряється: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону; наявність у документах водія відмітки про проходження ним медичного огляду та проведення перевірки технічного стану транспортного засобу перед виїздом на маршрут; відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам; оснащення таксі справним таксометром; відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу; додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху; наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення; додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні.

Згідно п. 19 Порядку строк проведення рейдової перевірки не перевищує трьох днів. У разі коли стан виконання суб'єктом господарювання вимог законодавства про автомобільний транспорт потребує продовження перевірки, керівник органу державного контролю приймає рішення про продовження строку перевірки до п'яти днів, про що робить відмітку у завданні на перевірку.

В даному випадку згідно завдань на перевірку від 14.04.11 р. в них зазначено термін перевірки - з 18.04.11 р. по 20.04.11 р., а потім міститься напис про продовження терміну перевірки до 22.04.11 р. При цьому, згідно щотижневого графіка проведення рейдових перевірок інспекторами територіального управління з 18.04.11 р. по 22.04.11 р., на підставі якого проводилася перевірка позивача, графік складено одразу на п'ять днів.

Тобто, окремо рішення про продовження перевірки не приймалося, тоді як фактично її одразу було призначено на п'ять днів.

Вказану обставину підтвердив присутній у судовому засіданні представник відповідача, пояснивши технологічною складністю продовження терміну перевірки шляхом прийняття окремого рішення.

Таким чином, в даному випадку відповідачем було складено щотижневий графік проведення рейдових перевірок та оформлено завдання на перевірку з порушенням п. 19 Порядку здійснення контролю на автомобільному транспорті, і відповідачем фактично не приймалося рішення про продовження строку перевірки до п'яти днів, що свідить про порушення порядку проведення перевірки.

Окремо щодо посилань позивача на порушення п. 13 Порядку щодо завірення графіку проведення перевірки печаткою територіального управління, суд зазначає, що чинне законодавство, зокрема, вказаний пункт, такої вимоги не містить.

Наявність у територіального управління печатки не означає, що всі документи територіального управління обов'язково мають нею завірятися. Використання печатки є необхідним у випадках, прямо передбачених законодавством.

Щодо дотримання вимог Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" суд зазначає наступне.

Позивач посилається на порушення ч. 12 ст. 4 Закону щодо відсутності запису у журналі реєстрації перевірок, ч. 5 ст. 7 Закону щодо ненадання копії посвідчення (направлення) на проведення перевірки, ч. 6 ст. 7 Закону щодо надання позивачу примірників актів перевірки.

Згідно ч. 12 ст. 4 Закону перед початком здійснення державного нагляду (контролю) посадова особа органу державного нагляду (контролю) вносить запис до відповідного журналу суб'єкта господарювання (за його наявності).

Згідно ч. 5 ст. 7 Закону перед початком здійснення заходу посадові особи органу державного нагляду (контролю) зобов'язані пред'явити керівнику суб'єкта господарювання або уповноваженій ним особі посвідчення (направлення) та службове посвідчення, що засвідчує посадову особу органу державного нагляду (контролю), і надати суб'єкту господарювання копію посвідчення (направлення).

Згідно ч. 6 Закону один примірник акта вручається суб'єкту господарювання або уповноваженій ним особі, а другий - зберігається в органі державного нагляду (контролю).

В даному випадку загальні вимоги Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" мають застосовуватися з врахуванням того, що такий вид перевірки як рейдова перевірка вказаним Законом не передбачений, відповідно, особливості такої перевірки у Законі відсутні.

Загальні вимоги до рейдової перевірки визначені Законом України "Про автомобільний транспорт", зокрема, передбачено відсутність обов'язку інформувати перевізника про проведення перевірки.

З врахуванням того, що рейдова перевірка передбачається як раптова, проводиться не за місцем знаходження підприємства, а на маршруті, виконання вимог ч. 12 ст. 4 Закону щодо внесення запису до журналу реєстрації перевірок не є можливим, оскільки журнал реєстрації перевірок знаходиться на підприємстві (м. Київ, вул. Чистяківська, 2а, оф. 500), а не в маршрутних таксі.

Оскільки перевіряючі за місцем знаходження підприємства не з'являлися, а всі дії щодо перевірки проводилися у маршрутних таксі, суд не може погодитися з позивачем про необхідність виконання вимог ч. 12 ст. 4 Закону в даному випадку. Копія журналу реєстрації перевірок, надана позивачем, свідчить про внесення до нього записів саме про проведення планових та позапланових перевірок, тоді як про проведення раптових перевірок записи відсутні.

Аналогічно суд не може погодитися з необхідністю дотримання при проведенні рейдової перевірки вимог ч. 5 ст. 7 Закону щодо ненадання копії посвідчення (направлення) на проведення перевірки, оскільки таке посвідчення має надаватися керівнику суб'єкта господарювання або уповноваженій ним особі, тоді як ці особи за загальним правилом не можуть бути присутні в маршрутних таксі, а їх присутність у маршрутних таксі можлива лише за умови їх попередження про проведення перевірки, що суперечить ст. 6 Закону України "Про автомобільний транспорт".

В той же час, суд погоджується з позивачем щодо необхідності дотримання вимог ч. 6 ст.7 Закону щодо надання позивачу примірників актів перевірки.

Вказана загальна вимога Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" не суперечить меті та особливостям проведення рейдових перевірок, тому має виконуватися перевіряючими незалежно від того, чи передбачена ця вимога Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті загального користування.

Крім того, згідно змісту оскаржуваних постанов про застосування фінансових санкцій в них не конкретизуються порушення, виявлені під час проведення перевірки, тоді як зазначається лише про допущення порушень законодавства про автомобільний транспорт, відповідальність за яке передбачена аб. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Конкретний перелік виявлених порушень (відсутніх документів) зазначено лише в актах перевірки, що не надавалися попередньо позивачу для надання пояснень та заперечень, тоді як надані представником відповідача лише у судовому засіданні.

Вказане свідчить про порушення вимог чинного законодавства, зокрема, ч. 6 ст.7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" під час проведення перевірки, а також про порушення прав позивача на захист своїх інтересів під час розгляду справ про накладення адміністративно-господарських санкцій.

При цьому, суд зазначає, що дотримання чи недотримання відповідачем вимог п. 24 Порядку щодо реєстрації актів, зазначених у пунктах 20, 21 і 23 цього Порядку, в журналі обліку, на права та обов'язки позивача жодним чином не впливає, оскільки вказаний пункт стосується внутрішнього обліку актів.

Щодо повноважень Головної державної інспекції на автомобільному транспорті з накладення адміністративно-господарських санкцій

Згідно ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" порядок стягнення у вигляді штрафу за порушення, викладені у цій статті, та порядок оскарження і опротестування постанови по справі про правопорушення визначає Кабінет Міністрів України.

Згідно п. 27 Порядку здійснення контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.06 р. №1567, за наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування фінансових санкцій, яка оформляється згідно з додатком 5.

Згідно п.3, 4 Порядку органами державного контролю на автомобільному транспорті є Головавтотрансінспекція, її територіальні управління в областях, Автономній Республіці Крим, мм. Києві та Севастополі.

Таким чином, керівник Територіального управління Головавтотрансінспекції в м. Києві або його заступник мають право виносити постанови про застовування фінансових санкцій, у зв'язку з чим пояснення позивача з цього приводу не приймаються до уваги.

Окремо суд зазначає, що ч. 7 ст. 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" передбачено, що на підставі акта, який складено за результатами здійснення планового заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, протягом п'яти робочих днів з дня завершення заходу складається припис, розпорядження або інший розпорядчий документ про усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.

Також згідно п. 31 Порядку передбачено, що за результатами розгляду справи про порушення керівник органу державного контролю або його заступник за наявності підстав виносить припис щодо усунення порушень законодавства про автомобільний транспорт.

Проте, відсутність приписів хоча і є порушенням вказаних вимог, проте, не позбавляє права орган контролю виносити постанови про застосування фінансових санкцій, тому вказане порушення саме по собі не є підставою для визнання постанов незаконними.

Щодо наявності виявлених порушень по суті

Згідно змісту актів перевірки до позивача застосовано адміністративно-господарські санкції у вигляді штрафу за порушення вимог ст. 39 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме - відсутість ліцензійних карток, схем маршруту, розкладу руху, таблиць вартості проїзду, індивідувальних контрольних карток водія.

Порушення у вигляді відсутності ліцензійної картки зазначено в усіх п'ятнадцяти постановах, у вигляді відсутності індивідуальних контрольних карток водія - у чотирнадцяти, у вигляді відсутності схеми руху (маршруту), розкладу руху, таблиці вартості проїзду - у восьми, у вигляді відсутності квитково-касового листа - у шести.

Аналіз положень чинного законодавства, а також матеріалів справи діє підстави для висновку про безпідставність висновку відповідача про те, що відсутність ліцензійних карток в маршрутних таксі є в даному випадку підставою для накладення на позивача адміністративно-господарських санкцій.

А саме, до 31.01.11 р. позивач здійснював господарську діяльність з надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом загального користування (крім надання послуг з перевезення пасажирів та їх багажу на таксі) на підставі ліцензії АБ №295384, виданої Міністерством транспорту та зв'язку України. Продовження дії вказаної ліцензії було предметом неодноразових судових розглядів, а також предметом розгляду Експертно-апеляційної ради при Державному комітеті України з питань регуляторної політики та підприємництва.

28.12.10 р. позивач звернувся до Головної державної інспекції на автомобільному транспорті з заявою про видачу ліцензії на провадження господарської діяльності з надання послуг з перевезень пасажирів та небезпечних вантажів автомобільним транспортом, підставою та причиною подання якої стало те, що Законом України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" запроваджено ліцензування нового виду господарської діяльності, а саме: надання послуг з перевезення пасажирів, небезпечних вантажів, багажу повітряним, річковим, морським, автомобільним, залізничним транспортом.

Листом №41/1-6-43 від 13.01.2011р. відповідач відмовив Приватному підприємству "А.Т.Н." в розгляді заяви на підставі того, що Наказом Головної державної інспекції на автомобільному транспорті від 28.12.10р. №241 анульовано ліцензію позивача серії АБ №295384 (строк дії 01.02.2006-31.01.2011).

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.02.11 р. №2а-1132/11/2670 визнано протиправними та скасовано рішення Головної державної інспекції на автомобільному транспорті щодо залишення без розгляду заяви ПП "А.Т.Н." від 28.12.10р. та документів, які до неї додавались, про видачу ліцензії на провадження господарської діяльності з надання послуг з перевезення пасажирів, небезпечних вантажів, багажу повітряним, річковим, морським, автомобільним, залізничним транспортом, та доведене (протиправне рішення) до відома ПП "А.Т.Н." листом Головної державної інспекції на автомобільному транспорті від 13.01.11р. вих. №41/1-6-43, зобовязано Головну державну інспекцію на автомобільному транспорті прийняти до розгляду заяву ПП "А.Т.Н." від 28.12.10р. та документи, які до неї додавались, про видачу ліцензії на провадження господарської діяльності з надання послуг з перевезень пасажирів, небезпечних вантажів, багажу повітряним, річковим, морським, автомобільним, залізничним транспортом.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.07.11 р. вказане судове рішення залишене без змін.

Відповідно до п. 13 додатку 1 до наказу Головної державної інспекції на автомобільному транспорті від 28 грудня 2010 року №241 "Про прийняття рішення щодо анулювання ліцензій" на виконання вимог ст. 20, 21 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності", за результатами розгляду матеріалів перевірки додержання ліцензіатами Ліцензійних умов з урахуванням пропозицій, викладених у протокольному рішенні від 28.12.10р. №51 Ліцензійної комісії Головної державної інспекції на автомобільному транспорті анульовано ліцензію ПП "А.Т.Н." на внутрішні перевезення пасажирів від 01.02.06 р. серії АБ №295384.

Рішенням засідання Експертно-апеляційної ради при Державному комітеті України з питань регуляторної політики та підприємництва від 01.09.11 р. задоволено апеляційну скаргу позивача щодо підстав прийняття Головною державною інспекцією на автомобільному транспорті наказу від 28.12.10 р. №241 в частині анулювання ліцензії серії АБ №295384 від 01.02.06 р. з внутрішніх перевезень пасажирів.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.04.11 р. №2а-243/11/2670 визнано протиправними дії Головної державної інспекції на автомобільному транспорті щодо прийняття наказу від 28.12.10 р. №241 "Про прийняття рішення щодо анулювання ліцензій" в частині п. 13 додатку 1 до цього наказу про анулювання виданої 01.02.06 р. Приватному підприємству "А.Т.Н." (ідентифікаційний номер 24584810) ліцензії серії АБ №295384 на надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом загального користування, визнано протиправним та скасовано наказ Головної державної інспекції на автомобільному транспорті від 28.12.10 р. №241 "Про прийняття рішення щодо анулювання ліцензій" в частині п. 13 додатку 1 до цього наказу про анулювання виданої 01.02.06 р. Приватному підприємству "А.Т.Н." (ідентифікаційний номер 24584810) ліцензії серії АБ №295384 на надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом загального користування (станом на час прийняття рішення по справі вказане рішення не набуло законної сили).

При цьому, судом встановлено, що відповідно до ч. 5 ст. 21 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" якщо ліцензіат протягом цього часу подає скаргу до експертно-апеляційної ради, дія даного рішення органу ліцензування зупиняється до прийняття відповідного рішення спеціально уповноваженого органу з питань ліцензування.

Судом встановлено, що наказ від 28.12.10р. №241, на який посилається відповідач як на підставу відмови в розгляді заяви від 28.12.10р. на отримання ліцензії був зупинений на підставі ч. 5 ст. 21 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності", зважаючи на надходження та прийняття до розгляду експертно-апеляційною радою Держкомпідприємництва скарги на рішення органу ліцензування, що підтверджується листом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва №276/0/2-11 від 12.01.11р., наявним в матеріалах даної справи.

Таким чином, відповідач, відмовляючи ПП "А.Т.Н." у розгляді заяви на отримання ліцензії від 28.12.10р., протиправно посилався на рішення, яке не набрало чинності та стосувалося виду господарської діяльності, що підлягав ліцензуванню, відмінного (іншого) від того, на який позивач мав намір отримати ліцензію і відповідно подав 28.12.2010р. всі необхідні документи (заяву та документи, які до неї (до заяви) додавались, про видачу ліцензії на провадження господарської діяльності з надання послуг з перевезень пасажирів, небезпечних вантажів, багажу повітряним, річковим, морським, автомобільним, залізничним транспортом).

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" принцип мовчазної згоди - принцип, згідно з яким суб'єкт господарювання набуває право на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності без отримання відповідного документа дозвільного характеру, за умови якщо суб'єктом господарювання або уповноваженою ним особою подано в установленому порядку заяву та документи в повному обсязі, але у встановлений законом строк документ дозвільного характеру або рішення про відмову у його видачі не видано або не направлено.

Згідно ч. 6 ст. 4-1 Закону у разі, якщо у встановлений законом строк суб'єкту господарювання не видано або не направлено документ дозвільного характеру або рішення про відмову у його видачі, то через десять робочих днів з дня закінчення встановленого строку для видачі або відмови у видачі документа дозвільного характеру суб'єкт господарювання має право провадити певні дії щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності. Копія заяви (опису прийнятих документів) з відміткою про дату їх прийняття є підтвердженням подачі заяви та документів адміністратору або дозвільному органу.

Днем видачі документа дозвільного характеру вважається останній день строку розгляду заяви дозвільним органом, передбаченого законом.

За таких обставин позивач продовжував здійснювати господарську діяльність з надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом загального користування згідно принципу мовчазної згоди, передбаченого ч. 8 ст. 1 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності".

Факт вчасної подачі пакету документів для отримання ліцензії, а також невчасний її розгляд відповідачем встановлено постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.02.11 р. №2а-1132/11/2670, що набула законної сили.

Згідно ст. 1 Закону України "Про автомобільний транспорт" ліцензійна картка транспортного засобу - документ, який містить реєстраційні дані ліцензії та транспортного засобу.

Згідно ст. 39 Закону у переліку документів для регулярних пасажирських перевезень, що мають бути у водія автобуса - ліцензійна картка.

Оскільки ліцензія у позивача була відсутня з причини протиправних дій відповідача як суб'єкта владних повноважень, і господарська діяльність позивача з перевезення пасажирів автомобільним транспортом здійснювалася законно з врахуванням вимог ч. 6 ст. 4-1 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності", то ліцензійні картки для водіїв марштурних таксі не могли бути оформлені.

Їх відсутність в даному випадку не може розцінюватися як порушення вимог ст. 39 Закону.

В свою чергу, відсутність індивідуальних контрольних карток водія позивач заперечує, зазначаючи, що картки були у водіїв всіх чотирнадцяти маршрутних таксі, вказаних у актах перевірки.

Ненадання їх під час розгляду справ про накладення адміністративно-господарських санкцій позивач пояснює тим, що йому не були попередньо надані акти перевірок, у яких вказано про виявлення відсутності індивідуальних контрольних карток водіїв.

Згідно наведеного вище судом визнано порушенням вимог ч. 6 ст.7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" ненадання позивачу примірників актів перевірки, у зв'язку з чим суд вважає обгрунтованим твердження позивача про неможливість надання карток під час розгляду справ про накладення адміністративно-господарських санкцій.

За таких обставин суд зазначає про відсутність підстав для висновку про наявність вказаного порушення в діях позивача та, відповідно, про наявність підстав для накладення на нього штрафів за вказане порушення.

Згідно матеріалів справи сім з п'ятнадцяти оскаржуваних постанов про застосування фінансових санкцій винесено саме у зв'язку з відсутністю ліцензійних карток та індивідувальних контрольних карткок водія (№121754, №121755, №121756, №121757, №121758, №121771, №121772 від 24.05.11 р.).

Таким чином, вказані постанови винесені протиправно, що є підставою для їх скасування.

Щодо відсутності схеми руху (маршруту), розкладу руху, таблиці вартості проїзду, то наявні у справі матеріали також не дають підстав для висновку про наявність порушення в даному випадку.

Вказані порушення зазначені перевіряючими в актах перевірки маршрутів №716 Вишневе (зал. ст. Жуляни) - Київ та №820-д Вишневе-Київ АС-5 Дачна.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 28.02.11 р. №2а-9105/10/1070 визнано протиправним та скасовано наказ Державної адміністрації автомобільного транспорту від 22.06.10 р. №85 "Про позбавлення права обслуговування пасажирів на автобусному маршруті №720 Боярка-Київ ч/з Тарасівку та №820-д Вишневе-Київ АС-5 "Дачна".

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.06.11 р. вказану постанову залишено без змін.

Судами встановлено, що листом від 11.11.09р. вих.№11/11-09 позивач повідомив Державну адміністрацію автомобільного транспорту про намір використовувати додаткові автобуси (марки "Фольцваген" та "Мерседес") для виконання рейсів №720 Боярка-Київ ч/з Тарасівку та №820-Д Вишневе (вул. Л.Українки) Київ АС-5 "Дачна". Вказаний лист отримано відповідачем 17.11.09р та зареєстровано за вх.№11068/0/20-09. Проте, відповідач не виконав вимог законодавства щодо розгляду звернення, а саме - не надав відповідь із дозволом на використання нових транспортних засобів або із мотивованою відмовою у наданні такого дозволу, тому повідомлення адміністратора або відповідного дозвільного органу про відповідність матеріально-технічної бази позивача щодо здійснення транспортних перевезень вимогам законодавства, обумовлене Законом України "Про автомобільний транспорт", є правомірною підставою для використання позивачем нових транспортних засобів у здійсненні перевезень.

Крім того, при проведенні конкурсу за маршрутом "Вишневе-Київ (з/в Південний)" за №820 було допущено технічну помилку при опублікуванні у визначенні кінцевої зупинки маршруту в м. Києві (з/в Південний).

Листом від 12.06.09 р. №347/06 позивач звернувся до Державної інспекції автомобільного транспорту, що діє у складі Міністерства транспорту та зв'язку України, з проханням виправити помилку та переоформити витяги з дозволів, погодити діючі тарифи на проїзд. Прохання позивача було задоволене частково - погоджено таблицю вартості проїзду до кінцевого пункту - м. Київ, з/в Південний, щодо іншої частини прохання відповіді не надано.

Користуючись принципом мовчазної згоди, задекларованим ч. 8 ст. 1 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", у зв'язку з відсутністю реагування державного органу на зазначений лист позивач отримав право вважати помилку виправленою.

Таким чином, розклад руху (маршруту) по вказаному маршруту № 820-д також вважається погодженим навіть за відсутності відповідного погодження Державної адміністрації автомобільного транспорту.

Щодо маршруту №716, то суду надано схеми маршруту, розклад руху, таблицю вартості проїзду по вказаному маршруту.

Зокрема, таблиця вартості проїзду затверджена Державною адміністрацією автомобільного транспорту 12.06.09 р.

Згідно наведеного вище судом визнано порушенням вимог ч. 6 ст.7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" ненадання позивачу примірників актів перевірки, у зв'язку з чим суд вважає обгрунтованим твердження позивача про неможливість надання схеми маршруту, розклад руху, таблицю вартості проїзду по вказаному маршруту під час розгляду справ про накладення адміністративно-господарських санкцій.

За таких обставин суд зазначає про відсутність підстав для висновку про наявність вказаного порушення в діях позивача та, відповідно, про наявність підстав для накладення на нього штрафів за вказане порушення.

Щодо відсутності квитково-касових листів суд зазначає наступне.

Квитково-облікові листи як форма звітності на підприємствах транспорту при перевезенні пасажирів введені в дію наказом Міністерства транспорту України "Про затвердження форм квитково-облікових листів" від 23.04.96 р. №133.

Вказаний наказ прийнято на підставі та на вконання ч. 2 та 3 ст. 1 Закону України "Про застосування електронних контрольно-касових апаратів і товарно-касових книг при розрахунках із споживачами у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" в редакції від 06.06.96 р. №227/96-ВР, згідно яких передбачалося, що за відсутності або неможливості використання ЕККА суб'єктам підприємницької діяльності тимчасово дозволяється здійснювати розрахунки із споживачами з використанням ТКК, форма, порядок ведення та реєстрація якої затверджується Міністерством фінансів України і Міністерством статистики України.

П. 23 Переліку окремих форм діяльності у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, специфіка яких дозволяє проводити розрахунки із споживачами без застосування електронного контрольно-касового апарата, з використанням товарно-касової книги в редакції наказу Міністерства економіки від 07.10.98 р. №130, передбачалося використовувати ТКК при наданні послуг населенню з видачею талонів та квитків (з нанесеними друкарським способом серією, номером та номінальною вартістю) в пасажирському транспорті загального користування.

П. 17 Порядку реєстрації та ведення ТКК при розрахунках готівкою у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, затвердженого наказом Міністерства фінансів України і Міністерством статистики України від 25.02.97 р. №48/53 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.04.97 р. №123/1926, передбачалося, що міністерства та відомства для підприємств і організацій, які входять в сферу їх управління, можуть по узгодженню з Міністерством фінансів і Міністерством статистики установлювати інші терміни складання звіту та порядку оформлення і обліку руху товарів та готівки при дотриманні суворого обліку бланків товарних (товарно-грошових) звітів.

Наказ Міністерства транспорту України "Про затвердження форм квитково-облікових листів" від 23.04.96 р. №133 приймався саме на виконання вказаних норм Закону та підзаконних нормативно-правових актів.

Проте, станом на час проведення перевірки позивача та прийняття оскаржуваних постанов - квітень-травень 2011 р. - діяла нова редакція Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", згідно ст. 9 якої реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються, в тому числі, при продажу проїзних і перевізних документів ... на автомобільному транспорті з видачею талонів, квитанцій, квитків з нанесеними друкарським способом серією, номером, номінальною вартістю.

Таким чином, станом на даний час при продажу проїзних документів на автомобільному транспорті не застосовуються реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки.

Відповідно, п. 23 Переліку окремих форм діяльності у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, специфіка яких дозволяє проводити розрахунки із споживачами без застосування електронного контрольно-касового апарата, з використанням товарно-касової книги в редакції наказу Міністерства економіки від 07.10.98 р. №130, а також п. 17 Порядку реєстрації та ведення ТКК при розрахунках готівкою у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, затвердженого наказом Міністерства фінансів України і Міністерством статистики України від 25.02.97 р. №48/53, не підлягають до застосування.

Крім того, згідно наказу Мінфіну/Держкомстату від 30.11.00 р. № 303/390 визнано таким, що втратив чинність, наказ Міністерства фінансів та Міністерства статистики від 25 лютого 1997 року №48/53 "Про затвердження Форми товарно-касової книги та Порядку реєстрації та ведення товарно-касової книги при розрахунках готівкою у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", зареєстрований у Міністерстві юстиції 14 квітня 1997 року за №123/1926, а згідно наказу Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 10.12.01 р. № 300 визнано таким, що втратив чинність, наказ Міністерства економіки України від 12.03.98 р. №24 "Про затвердження Переліку окремих форм діяльності у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, специфіка яких дозволяє здійснювати розрахунки зі споживачами без застосування електронних контрольно-касових апаратів з використанням товарно-касових книг", зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20.03.98р. за №183/2623 (остання редакція Переліку).

За таких обставин чинне законодавство не зобов'язує автомобільних перевізників оформлювати квитково-касові листи при здійсненні автомобільних перевезень у маршрутних таксі.

Відповідно, положення ст. 39 Закону України "Про автомобільний транспорт", згідно якої водій автобуса зобов'язаний мати квитково-касовий лист, не можуть бути підставою для притягнення до адміністративно-господарської відповідальності суб'єкта господарювання, оскільки його обов'язковість визначається спеціальними нормами законодавства (Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг"), а не безпосередньо Законом України "Про автомобільний транспорт".

Крім того, чинним законодавством не визначена форма квитково-облікового листа, обов'язкового для застосування всіма перевізниками, оскільки квитково-облікові листи як форма звітності на підприємствах транспорту при перевезенні пасажирів, введені в дію наказом Міністерства транспорту України "Про затвердження форм квитково-облікових листів" від 23.04.96 р. №133, який у Міністерстві юстиції не зареєстрований, тобто носить відомчий характер, внаслідок чого його положення розповсюджуються тільки на територіально-виробничі об'єднання автотранспорту (Лист Державної податкової адміністрації від 05.07.99 р. №8083/7/23-303 "Про надання роз'яснень щодо застосування квитково-облікових листів на пасажирському транспорті").

Окремо суд зазначає, що навіть, якщо під час проведення перевірки перевіряючі не повідомлені про такі обставини, як здійснення позивачем господарської діяльності згідно принципу мовчазної згоди за відсутності оформленої ліцензії, то ці обставини мають бути встановлені під час розгляду справ про притягнення до адміністративно-господарської відповідальності і враховуватися під час прийняття рішення про винесення постанов про застосування фінансових санкцій.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду доказів на підтвердження відповідності оскаржуваних постанов вимогам чинного законодавства.

З врахуванням наведеного суд задовольняє позовні вимоги в частині визнння незаконними та скасування оскаржуваних постанов про застосування фінансових санкцій, оскільки виявлені відповідачем порушення відсутні або не могли в даному випадку бути підставою для притягнення позивача до відповідальності.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано; безсторонньо; добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно.

В той же час, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог про визнання неправомірними дій посадової особи - заступника начальника Територіального управління Головавтотрансінспекції та Головної державної інспекції на автомобільному транспорті під час проведення перевірок Приватного підприємства "А.Т.Н.", оскільки згідно вищевикладених мотивів постанови Головавтотрансінспекція та її посадові особи (включаючи територіальні управління) мають повноваження здійснювати перевірки дотримання вимог законодавства на автомобільному транспорті та накладати штрафи в порядку ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Щодо порушень, допущених під час проведення перевірки, то вони є підставою для визнання незаконними та скасування відповідних постанов.

На підставі ст. 160-163, 186 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Визнати незаконними та скасувати постанови Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в м. Києві про застосування фінансових санкцій від 24.05.11 р. №№121754, 121755, 121756, 121757, 121758, 121759, 121760, 121765, 121766, 121767, 121768, 121769, 121770, 121771, 121772.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Стягнути з державного бюджету України на користь Приватного підприємства "А.Т.Н." 1,7 грн. судового збору.

5. Постанова може бути оскаржена в порядку ст. 186 КАС України.

Суддя О.В. Головань

Повний текст постанови

виготовлено і підписано 05.12.11 р.